Туберкульоз - І.Т.П'ятночка 2005

Позалегеневий туберкульоз
Міліарний туберкульоз

Гострий дисемінований туберкульоз гематогенного генезу найчастіше проявляється як міліарний (від латинського milae - просо) з різноманітними клінічними проявами, виділений в окрему клінічну форму в зв’язку з почастішанням його в сучасних умовах (рис. 31).

Міліарний туберкульоз переважно є генералізованим з утворенням вогнищ в легенях, печінці, селезінці, кишечнику, мозкових оболонках. Рідше при цій формі уражені лише Легені. Міліарний туберкульоз характеризується гострим перебігом і появою в інтерстиціальній тканині різних органів горбиків або їх конгломератів - дрібних туберкульозних вогнищ. Виникає внаслідок гематогенного розповсюдження МБТ при різко зниженій опірності організму, частіше у дітей та підлітків.

За клінічним перебігом міліарний туберкульоз умовно поділяють на легеневу, тифоїдну, менінгеальну і септичну (хвороба Ландузі) форми.

При легеневій формі міліарного туберкульозу висипання горбиків відбувається переважно в легенях, крім різко вираженої інтоксикації, переважає задишка, сухий кашель і ціаноз. Частота Дихання понад 40 за хвилину, виражена тахікардія.

Дані фізикального обстеження незначні. При перкусії, внаслідок гострої емфіземи, легеневий звук з тимпанічним відтінком. Дихання може бути ослабленим або шорстким, з наявністю сухих і дрібноміхурчатих хрипів.

В перші дні захворювання на рентгенограмі патологічних змін не спостерігається або вони проявляються у вигляді ніжної сітки внаслідок більш інтенсивного кровопостачання судин легень; лише через 7-14 днів захворювання виявляється двобічне тотальне просоподібне обсіяння легень.

Рис. 31. Міліарний туберкульоз. Оглядова рентгенограма

Тифоїдна форма міліарного туберкульозу. Дрібновогнищеве обсіювання спостерігається у всіх органах і тканинах. Клінічний перебіг захворювання схожий на черевний тиф. Однак, черевний тиф починається поступово, а міліарний туберкульоз гостро. Температура тіла при черевному тифі більш постійна, а при туберкульозі - неправильного типу, ремітуюча. У хворих на черевний тиф може спостерігатися брадикардія, метеоризм, пронос, що не характерно для міліарного туберкульозу. Черевний тиф супроводиться лейкопенією і відносним лімфоцитозом, а міліарний туберкульоз - незначним лейкоцитозом і лімфопенією. Психічне пригнічення характерне для черевного тифу, як і відносна брадикардія, позитивна реакція Відаля і висипання розеол на шкірі живота.

При менінгеальній форміміліарного туберкульозу уражаються головний і Спинний мозок і передусім їх оболонки. Ця форма туберкульозу діагностується насамперед за симптомами менінгіту, а опісля виявляється ураження інших локалізацій.

Для гострого міліарного сепсису, як і для попередніх форм, характерним є гематогенне розповсюдження високовірулентних МБТ з генералізованим дрібновогнищевим ураженням усіх органів і тканин ослабленого організму людини. При чому, з самого початку захворювання, специфічні дрібні горбики швидко піддаються гнійно-казеозному некрозу, де можна виявити велику кількість мікобактерій туберкульозу. Загальний стан хворого надзвичайно тяжкий. Захворювання важко відрізнити від сепсису нетуберкульозної етіології з чим пов’язана висока летальність хворих. Звичайно Сепсис має зв’язок з нагнійними процесами інших органів, раптовий початок, висока гектична температура тіла, озноби. Значний лейкоцитоз (понад 20 х10⁹/л із значним зсувом формули вліво). Діагноз підтверджується посівом крові на стерильність, ріст стафілококів або стрептококів виявляється на 2-3-й день, в той час як МБТ на поживних середовищах ростуть повільно, в середньому, через 3-4 тижні.

Лікування хворих на міліарний туберкульоз полягає в призначенні 4-х антимікобактеріальних препаратів в оптимальних дозах: ізоніазид і рифампіцин по 0,6 г на добу, стрептоміцин 1,0 г внутрішньом’язово і піразинамід по 1,0 г два рази на добу або етамбутол 1,6 г один раз на день, протягом 2-3 місяців. В подальшому (через 2 місяці) стрептоміцин відміняють. Тривалість безперервної хіміотерапії 8-12 місяців. Одночасно з антимікобактеріальними препаратами призначають Вітаміни В₁, В₆, С; десенсибілізуючі та загальнозміцнювальні препарати; курс глюкокортикоїдів (1,5-2 місяці) в перші місяці лікування.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Патоморфологічні форми туберкульозу периферичних лімфатичних вузлів.

2. Клініка, Діагностика туберкульозного лімфаденіту.

3. Лікування хворих на Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів

4. Туберкульоз брижових лімфатичних вузлів, клініка, діагностика та лікування.

5. Туберкульоз кишок, патологічна анатомія, клініка, діагностика та лікування.

6. Туберкульоз очеревини, його форми, клініка, діагностика та лікування.

7. Туберкульоз кісток та суглобів. Клініка, діагностика та лікування.

8. Туберкульоз сечостатевої системи.

9. Патоморфологія туберкульозу нирок. Клініка, діагностика та лікування.

10. Туберкульоз жіночих статевих органів. Клініка, діагностика та лікування.

11. Туберкульоз шкіри. Форми туберкульозу шкіри. Лікування.

12. Туберкульоз ока. Патогенез. Клініка, діагностика та лікування.

13. Туберкульоз вуха. Клініка, діагностика та лікування.

14. Туберкульоз серця і кровоносних судин. Особливості перебігу, клініка, діагностика та лікування.

ТЕСТИ

1. Який із органів сечостатевої системи найчастіше уражається туберкульозом?

A. Нирки

B. Сечовід

C. Сечовий міхур

D. Сім’яні міхурці

E. Маткові труби

2. Основним в підтвердженні етіології туберкульозу сечового міхура є:

A. УЗД,

B. екскреторна урографія,

C. виявлення МБТ в сечі,

D. рентгенографія,

E. радіоізотопне дослідження.

3. Пацієнт В. 36 років. В минулому хворів на Туберкульоз легень. 3 місяці тому підвищилася температура тіла, з’явився біль, набряк і почервоніння калитки. При пальпації - ущільнення і збільшення правого придатка, малопомітна нориця на шкірі верхнього полюса Яєчка. Найбільш ймовірний діагноз.

A. Сифіліс

B. Рак

C. Актиномікоз

D. Туберкульозний епідидиміт

E. Гнійне (неінфекційне) запалення придатка

4. Переважна локалізація туберкульозу геніталій у жінок.

A. Маткові труби

B. Ендометрій

C. Шийка матки

D. Піхва

E. Яєчники

5. В якому віці найчастіше хворіють жінки на туберкульоз геніталій?

A. 16-30 років

B. 30-35 років

C. 36-40 років

D. 41-45 років

E. 46-60 років

6. При активному туберкульозі геніталій підшкірне Введення туберкуліну спричиняє:

A. звапнення

B. рубцювання

C. інкапсуляцію

D. розсмоктування специфічного процесу

E. загострення специфічного процесу

7. При зараженні мікобактеріями бичачого виду частіше уражаються Лімфатичні вузли:

A. шийні

B. надключичні

C. паратрахеальні

D. мезентеріальні

E. пахвові

8. У складних діагностичних випадках для підтвердження туберкульозної етіології лімфаденіту вирішальне значення має:

A. клінічний аналіз крові

B. проба Манту з 2 ТО

C. проба Коха

D. гістологічне дослідження біоптату

E. пробна терапія

9. Переважна локалізація туберкульозу органів черевної порожнини:

A. Товста кишка

B. Тонкий кишечник

C. червоподібний відросток

D. Підшлункова залоза

Е. брижові лімфатичні вузли

10. Дівчина 15 років, на протязі двох останніх років відмічає біль в животі, зниження апетиту, схуднення, субфебрилітет, нерегулярні менструації. Часто вживала сире коров’яче молоко. Проба Манту з 2 ТО - інфільтрат 18 мм. При пальпації живота визначається малорухомий пухлиноподібний утвір нижче пупка. Ваш попередній діагноз.

A. Пухлина

B. Хронічний апендицит

C. Туберкульозний мезаденіт

D. Хронічний холецистит

E. Часткова кишкова непрохідність

11. Тривалість антимікобактеріальної терапії хворих на туберкульоз брижових лімфатичних вузлів.

A. 3-4 тижні

B. 1-2 місяці

C. 3-6 місяців

D. 6-8 місяців

E. 1,5-2 роки

12. Переважна локалізація туберкульозу травного каналу.

A. Стравохід

B. Шлунок

C. Дванадцятипала кишка

D. Сліпа кишка

E. Сигмовидна кишка

13. Найбільш часта локалізація кістково-суглобового туберкульозу.

A. Кульшовий суглоб

B. Колінний суглоб

C. Хребет

D. Гомілково-ступневий суглоб

E. Плечовий суглоб

14. Хлопець 3. 8 років, на протязі останніх двох місяців після травми відчуває біль у правому колінному суглобі. Температура тіла субфебрильна, суглоб збільшений в об’ємі, гарячий на Дотик, Шкіра гіперемована, рухи в суглобі - обмежені. Проба Манту з 2 ТО - інфільтрат 19 мм. ШОЕ - 30 мм/год. Симптом Александрова - позитивний. Найбільш ймовірний діагноз.

A. Пухлина суглоба

B. Інфекційний артрит

C. Ревматичний моноартрит

D. Туберкульозний гоніт

E. Посттравматичний артрит