Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Система органів дихання
Повітроносні шляхи
Легені

Легені (pulmonum) займають більшу частину грудної клітки і постійно змінюють свою форму залежно від фази Дихання.

Поверхня легені вкрита серозною оболонкою — вісцеральною плеврою.

Легеня складається з системи повітроносних шляхів — бронхів (бронхіальне дерево) і системи легеневих пухирців (альвеол), які виконують роль власних респіраторних відділів системи органів дихання.

Бронхіальне дерево (arbor bronchialis) має таку будову:

— головні Бронхи (правий, лівий);

— позалегеневі часткові бронхи (великі бронхи 1-го порядку);

— зональні позалегеневі бронхи (по чотири в кожній легені), великі бронхи 2-го порядку;

— внутрішньолегеневі бронхи сегментарні (по десять у кожній легені), великі;

— субсегментарні бронхи (3-5-го порядку), середні бронхи;

— дрібні бронхи;

— кінцеві бронхіоли.

Будова бронхів хоча і неоднакова на протязі бронхіального дерева, але вони мають загальні риси. Стінка бронхів складається з таких оболонок:

1) слизової оболонки, яка вистелена війчастим епітелієм; її товщина поступово зменшується за рахунок модифікації форми клітин від високих призматичних до низьких кубічних. Окрім війчастих, келихоподібних, ендокринних і базальних клітин у дистальних відділах трапляються секреторні, облямовані (щіткові), а також безвійчасті клітини;

2) власної пластинки слизової оболонки бронхів, яка багата на поздовжньо спрямовані еластичні волокна;

3) підслизової сполучнотканинної основи, в якій залягають кінцеві відділи змішаних білково-слизових залоз;

4) фіброзно-хрящової оболонки, яка характеризується поступовою зміною (зі зменшенням калібру) незамкнених хрящових кілець на хрящові пластинки і острівці хрящової Тканини. У бронхах малого калібру її немає;

5) адвентиційної оболонки, утвореної волокнистою сполучною тканиною.

Бронхи великого калібру (від 15 до 5 мм) мають всі чотири оболонки, утворюють складки. Слизова оболонка вистелена багаторядним війчастим епітелієм. М’язова пластинка слизової оболонки добре виражена. Бронхи великого калібру характеризуються наявністю залоз і пластинок гіалінового хряща у фіброзно-хрящовій оболонці.

Бронхи середнього калібру (від 5 до 2 мм) вирізняються зниженою висотою епітеліального шару і товщиною слизової оболонки, наявністю залоз, зменшеними розмірами хрящових острівців.

Бронхи малого калібру (від 2 до 1 мм) характеризуються різкою складчастістю слизової оболонки. Епітелій дворядний, а нижче нього — однорядний, хряща і залоз немає, м’язова пластинка слизової оболонки максимально розвинена відносно товщини всієї стінки. Відсутність хряща в поєднанні з добре розвиненою, циркулярно розташованою м’язовою тканиною є морфологічною основою повного перекриття просвіту, що виникає при різних спастичних процесах.

Кінцеві (термінальні) бронхіоли (діаметр близько 0,5 мм): слизова оболонка вистелена одношаровим кубічним війчастим епітелієм, в якому є облямовані, секреторні та необлямовані клітини. У власній пластинці слизової оболонки цих бронхіол розміщені поздовжні еластичні волокна, між якими залягають окремі пучки гладких м’язових клітин. Внаслідок цього бронхіоли легко розтягуються під час вдиху і повертаються до початкового положення під час видиху.