Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Система органів дихання
Бронхи

На рівні ІV—V грудних хребців Трахея поділяється під кутом 70° на два головних бронхи — правий і лівий (bronchi principales — dexter et sinister), які йдуть до від­повідних легень. Правий бронх дещо коротший та ширший за лівий (довжина пра­вого бронха 3 см, а лівого — близько — 5 см). Скелет правого головного бронха складається з 6—8 хрящових півкілець, лівого — з 9—12 півкілець. Правий бронх має більш вертикальний напрямок і є ніби продовженням трахеї. Тому сторонні ті­ла, які іноді потрапляють у трахею, частіше проникають у правий бронх.

Головні бронхи (бронхи першого порядку), багаторазово розгалужуючись, утворю­ють бронхіальне дерево (arbor bronchialis). У розгалуженні головних бронхів є чітка закономірність: кожний головний бронх, зайшовши в легеню, ділиться на часткові бронхи (bronchi lobares) за числом часток кожної Легені. Правий головний бронх ділиться на три часткових бронхи, лівий — на два. Часткові бронхи (бронхи другого порядку) розгалу­жуються на сегментні бронхи (bronchi segmentales). Їх у кожній легені є десять. Сегмент­ні бронхи (бронхи третього порядку) розгалужуються дихотомічно (кожний на два) на більш дрібні внутрішньосегментні бронхи — бронхіальні гілки (rr. bronchiales), яких нараховується приблизно 9 — 10 порядків. Бронх дев’ятого — десятого порядку назива­ється часточковим бронхом (bronchus lobularis). Часточковий бронх розділяється на 18— 20 кінцевих (термінальних) бронхіол (bronchioli terminales). Всі бронхи, починаючи від головних і закінчуючи кінцевими бронхіолами, складають єдине бронхіальне дере­во (arbor bronchialis), яке служить для проведення струменя повітря при вдиху і видиху. Дихальний газообмін між повітрям і Кров’ю в них не відбувається.

Кінцева бронхіола розгалужується на дві альвеолярні (дихальні) бронхіоли (bronchioli respiratorii), які відрізняються тим, що на їх стінках вже з’являються легене­ві міхурці (альвеоли). Альвеолярні (дихальні) бронхіоли поділяються на 2—9 альвео­лярних ходи (ductuli alveolares), останні на два альвеолярні мішечки (sacculi alveolares), на стінках яких знаходиться основна маса легеневих альвеол. Альвеолярні (дихальні) бронхіоли, альвеолярні ходи і альвеолярні мішечки з альвеолами утворюють альвеолярне дерево (легеневий ацинус) (arbor alveolaris) (acinus pulmonis) —струк­турно-функціональну одиницю легені, де відбувається газообмін між повітрям і кров’ю. Загальна кількість ацинусів в обох легенях досягає 800 тисяч.

Будова стінки бронхів. Стінка головних бронхів має таку ж будову, як і стінка трахеї. Ззовні вона покрита сполучнотканинною оболонкою, під нею розміщується волокнисто-м’язово-хрящова оболонка, підслизова основа і слизова оболонка, що вистелена багатошаровим миготливим епітелієм. По мірі зменшення калібру хрящі бронхів поступово міняють свою форму, зберігаючи спочатку вигляд півкілець, по­тім появляються хрящові пластинки неоднакової величини, які у бронхіолах діаме­тром 1 — 2 мм поступово зникають. Кінцеві бронхіоли, діаметр яких дорівнює 0,5 мм, у своїх стінках хрящів уже не мають. Стінки альвеолярних бронхіол і альвеоля­рних ходів представлені тільки тоненькою перетинкою, яка складається з еластич­них волокон, колового шару гладеньких м’язових клітин і одношарового кубічного епітелію. В стінці альвеол м’язова тканина зникає, а епітелій стає плоским.