Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Травна система
Середній і задній відділи травної системи
Підшлункова залоза

Підшлункова залоза (pancreas) — це змішана залоза, яка складається з екзокринної та ендокринної частин.

Екзокринна частина виробляє панкреатичний сік, багатий на травні ферменти — трипсин, ліпазу, амілазу, які надходять по вивідній протоці до дванадцятипалої кишки, де беруть участь у розщепленні білків, жирів і вуглеводів до кінцевих продуктів.

Ендокринна частина синтезує кілька гормонів: інсулін, глюкагон, соматостатин, панкреатичний поліпептид, які беруть участь у регуляції вуглеводного, білкового та жирового обміну у тканинах.

Зовні підшлункова залоза покрита тонкою сполучнотканинною капсулою, яка зрослася з вісцеральним листком очеревини.

Паренхіма поділена на частки, між якими проходять сполучнотканинні тяжі. Частки включають екзокринні й ендокринні частини залози. На частку першої припадає близько 97 %, а другої — 3 % всієї маси залози.

Структурно-функціональною одиницею екзокринної частини підшлункової залози є панкреатичний ацинус.

Панкреатичний ацинус (acinus pancreaticus) складається з секреторного відділу, до якого входять 8-12 великих екзокринних панкреатоцитів (ациноцитів), розташованих на базальній мембрані; вставної протоки, якою починається вся протокова система залози. Стінка протоки утворена дрібними клітинами — центроацинозними епітеліоцитами.

Екзокринні панкреатоцити здійснюють секреторну функцію. Вони мають форму конуса зі звуженою верхівкою і широкою основою, яка лежить на базальній мембрані ацинуса.

Верхівкові частини клітин (апікальні) називаються зимогенними зонами, а протилежні базальні частини — гомогенними. Зимогенна зона заповнена в основному великими секреторними гранулами. В гомогенній зоні переважає гранулярна ендоплазматична сітка.

Вставні протоки переходять у міжацинозні протоки, стінки яких вистелені одношаровим кубічним епітелієм.

Міжацинозні протоки впадають в більші внутрішньочасткові протоки, стінки яких покриті одношаровим кубічним епітелієм.

Внутрішньочасточкові протоки продовжуються в міжчасточкові протоки, які лежать у сполучнотканинних перегородках між частками.

Міжчасточкові протоки впадають до загальної протоки підшлункової залози, яка відкривається до дванадцятипалої кишки. Ці протоки вистелені слизовою оболонкою, яка складається з високого призматичного епітелію та власної сполучнотканинної пластинки. Епітелій проток містить келихоподібні екзокриноцити, а також ендокриноцити, які виробляють гормони панкреозимін і холецистокінін.

Острівці підшлункової залози (insulae pancreaticae) розташовуються між панкреатичними ацинусами і є ендокринною частиною залози.

Острівці складаються з ендокринних клітин — інсулоцитів (insulocyti), між якими розміщуються кровоносні капіляри фенестрованого типу, оточені перикапілярним простором.

Інсулоцити в цитоплазмі містять помірно розвинену гранулярну ендоплазматичну сітку і добре розвинений комплекс Гольджі, мітохондрії та секреторні гранули.

Розрізняють такі типи інсулоцитів:

— ß-клітини складають основну масу (70-75 %) острівців, які містять гранули з гормоном інсуліном, розташовуються вони в центрі острівця;

— a-клітини становлять близько 20-25 % всієї маси інсулярних клітин, розміщуються на периферії острівців, у своїх гранулах вони містять гормон — глюкагон;

— D -клітини (5-10 %) розміщені по периферії, грушоподібної форми, секретують гормон соматостатин;

— Dl-клітини виділяють вазоактивний інтестинальний поліпептид, який знижує артеріальний тиск і стимулює виділення соку і гормонів підшлунковою залозою;

— РР-клітини (2-5 %) виробляють панкреатичний поліпептид, що стимулює виділення шлункового і панкреатичного соку.

Препарат 22. Розріз підшлункової залози людини (рис. 60).

Мале збільшення. Вивчити загальний план будови залози. Звернути увагу на те, що рожеві прошарки сполучної тканини поділяють залозу на частки. В прошарках необхідно відшукати міжчасткову вивідну протоку, вистелену одношаровим призматичним епітелієм, і кровоносні судини, які легко відрізнити від протоки, бо клітини, які вистилають їх ендотелій, — плоскі. Всередині частки знаходяться внутрішньочасточкові і вставні протоки. Останні мають невеликий діаметр і вистелені низьким призматичним епітелієм. Серед інтенсивно забарвлених кінцевих відділів екзокринної частини залози трапляються світлі острівці, які складають ендокринну частину (мікрофото 34).

Велике збільшення. В екзокринних панкреатоцитах кінцевих відділів видно базофільну базальну частину — гомогенну зону і світлу, яка містить ацидофільні гранули, апікальну частину — зимогенну зону (мікрофото 35).

На рисунку позначити: 1) кінцеві відділи; 2) міжчасточковий сполучний прошарок; 3) вивідну протоку; 4) вену; 5) артерію; 6) острівець Лангерганса; 7) венозні капіляри; 8) центроацинозні клітини.

Рис. 60. Розріз підшлункової залози людини. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 280:

1 — кінцеві відділи; 2 — міжчасточковий сполучний прошарок; 3 — вена; 4 — артерія; 5 — острівець Лангерганса; 6 — венозні капіляри; 7 — центроацинозні клітини

Електронна мікрофотограма 34. Кінцевий відділ підшлункової залози. х 3200:

1 — апікальні частини панкреатичних клітин з гранулами секрету; 2 — просвіт кінцевого відділу; 3 — центроацинозні епітеліальні клітини; 4 — ендоплазматична сітка в базальній частині панкреатичних клітин; 5 — кровоносний капіляр (за Екхольмом і співавт.)

Електронна мікрофотограма 35. Клітини панкреатичного острівця підшлункової залози. х 16 000:

1 — ацидофільна інсулярна клітина (клітина А); 2 — ендоплазматична сітка; 3 — мітохондрії; 4 — клітинна оболонка; 5 — секреторні гранули; 6 — дефінітивна інсулярна клітина (клітина D); 7 — внутрішньоклітинний сітчастий апарат; 8 — лізосома; 9 — слабоелектроннощільні гранули; 10 — безм’якушний нерв; 11 — кровоносний капіляр (з атласу Родіна)

Контрольні питання

1. Розвиток печінки.

2. Будова печінки.

3. Особливості будови печінкової частки.

4. Кровоносна система печінки.

5. Печінкова балка. Клітинний склад.

6. Жовчовивідні шляхи і їх характеристика.

7. Жовчний міхур і його будова.

8. Вікові зміни гепатоцитів.

9. Розвиток підшлункової залози.

10. Загальний план будови підшлункової залози.

11. Морфофункціональна характеристика екзокринної частини підшлункової залози.

12. Будова і клітинний склад ацинуса підшлункової залози.

13. Особливості будови різних типів вивідних проток підшлункової залози.

14. Морфологічна характеристика острівців у підшлунковій залозі.

15. Особливості кровопостачання підшлункової залози.

Ситуаційні задачі

1. Запропоновано два препарати печінки. На одному з них видно частки, різко відмежовані одна від одної, на другому — сполучна тканина між частками розвинута слабо. Визначити, на якому препараті представлена печінка людини.

2. В цитоплазмі гепатоцитів на препараті печінки виявляється надзвичайно велика кількість включень глікогену. З якими процесами в організмі пов’язане це явище?

3. В раціоні людини багато вуглеводів. Яка функція печінки повинна активуватися? Які структури при цьому виявлятимуться в цитоплазмі гепатоцитів?

4. В портальну систему печінки введений барвник (берлінська лазур). Які судини ін’єктуватимуться барвником?

5. Відомо, що печінка тварин використовується як високоякісний харчовий продукт в дієтичному харчуванні. Якими властивостями печінки це зумовлено?

6. У крові хворого виявлено зниження вмісту протромбіну. Яка функція печінки порушена?

7. В нормі жовч не потрапляє з жовчного капіляра до русла крові. Які ультраструктурні особливості будови гепатоцитів сприяють цьому?

8. На препараті підшлункової залози в полі зору знаходиться група клітин, які оточені численними широкими капілярами. Одні клітини мають базофільну цитоплазму, другі — ацидофільну, треті — слабо базофільну. Визначити, які клітини перебувають у полі зору.

9. Тварині введено препарат, який вибірково пошкоджує а-клітини підшлункової залози (солі кобальту). Яка функція підшлункової залози порушується?

10. Тварині введено алоксан, який вибірково пошкоджує ß-клітини острівця підшлункової залози. Яка функція підшлункової залози порушена?

Приблизні екзаменаційні питання

1. Печінка. Будова класичної печінкової частки. Структурно-функціональна характеристика гепатоцитів, ліпоцитів і синусоїдних гемокапілярів. Вікові зміни.

2. Підшлункова залоза. Будова екзо- й ендокринної частин і їх гістофізіологія. Вікові зміни.