Грип - Діагностика, лікування, профілактика - В.Д. Москалюк 2010

Грип
Патогенез

Унікальною властивістю такого виду мікроорганізмів, як віруси, є те, що вони існують і розмножуються лише всередині живої клітини, але не будь-якої, а тільки тієї, в якій умови для розвитку їх найбільш сприятливі. Для вірусу грипу воротами проникнення в Організм людини стали клітини слизової оболонки верхніх дихальних шляхів.

Вірус грипу з вдихуваним повітрям потрапляє на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів і за допомогою ферменту нейрамінідази проникає в циліндричний епітелій. У середині цих клітин інший його фермент полімераза - синтезує РНК.

Передусім РНК розпадається на окремі частинки - гени, і кожен з них включається в роботу з розмноження вірусу. Вірусні гени синтезують білки й нові гени. З цього матеріалу складаються нові віруси. Все відбувається, як у складальному цеху великого заводу, де на конвеєрі поступово з окремих деталей виростає машина. Так у клітині з окремих білків і генів утворюються віруси. Нарешті вони проривають оболонку, Клітина гине, а новонароджені збудники готові заражати нові клітини.

Увесь процес побудови вірусної частинки займає 3 год. Через 5-6 год їх уже тисячі, а через 24 год - мільйони. Таким чином, від моменту зараження до появи перших ознак хвороби минає 24-48 год. За цей час вірус накопичується в такій кількості, що уражає усі чутливі клітини. Заражені клітини гинуть, їх залишки та отруйні речовини вірусу потрапляють у Кров, що й призводить до розвитку клінічних проявів хвороби, яку ми називаємо грипом.

Репродукція вірусу зумовлює деструкцію і десквамацію епітелію. Дегенеративний процес розповсюджується і на інтерстиціальну тканину. Віруси проникають у лімфатичні капіляри і далі, в кровоносне русло. Виникають вірусемія і загальний токсикоз.

Рис. 3. Патогенез грипу.

Токсини віріонів діють як капіляротоксична отрута, викликаючи циркуляторні розлади. Останні особливо виражені в центральній і вегетативній нервовій системі. Значні порушення відбуваються у легеневій тканині, що призводить до пневмонії й ателектазів.

Грип "відчиняє двері" вторинній мікрофлорі, яка часто спричиняє запалення легень, додаткових порожнин носа, середнього вуха, ниркових мисок тощо. Виникає також алергічний стан організму, внаслідок чого активізуються супровідні хронічні захворювання - туберкульоз, ревматизм, нефрит. На рис. 4 схематично показано механізм розвитку грипу.

Рис. 4. Патогенез грипу.

У розпал хвороби можна простежити дві фази імунних реакцій (рис. 5). У перші 3-4 дні організм захищається за допомогою неспецифічних речовин - інтерферону, тканинних інгібіторів, рибонуклеази, запальної реакції.

Рис. 5. Схема захисних реакцій організму при грипі: а - неспецифічні, б - специфічні

Починаючи з 4-5-го дня з'являються протигрипозні антитіла: антигемаглютиніни, віруснейтралізуючі й комплементзв'язуючі. Відповідно до цих змін розрізняють неспецифічну і специфічну фази імунітету. Їх можна схематично показати у формі двох кривих.

Неважко зрозуміти, що найвразливішим буде 4-й день, який припадає на перехрещення вказаних кривих. У цей час неспецифічний захист організму вже виснажився, а специфічні антитіла щойно почали утворюватись і концентрація їх ще недостатня для подолання вірусу грипу.

Рис. 6. Класифікація грипу.

Тривалість імунітету залежить від типу вірусу. Після грипу, спричиненого вірусом типу А, імунітет зберігається не більше 2 років, типу В - до 3-4 років, а після типу С - протягом усього життя.

Зараз дискутується питання про можливість існування інапарантної форми грипу та її значення в поширенні збудника. Сучасна Література наводить багато повідомлень про виділення збудника грипу в здорових людей, а ще зовсім недавно, так зване, здорове вірусоносійство рішуче заперечувалось.