Туберкульоз - І.Т.П'ятночка 2005

Позалегеневий туберкульоз
Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів

Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів здебільшого є проявом первинного туберкульозу, але може бути результатом екзогенної суперінфекції, що більш характерно для дорослих. Збудником частіше є МБТ бичачого виду. Вхідними воротами може бути слизова оболонка порожнини рота, зіву, Мигдалики. Найчастіше уражаються шийні та підщелепні вузли, рідше - пахвові, ліктьові та пахові.

Патоморфологічно розрізняють три форми лімфаденіту: інфільтративну, казеозну та індуративну. При інфільтративній формі в уражених вузлах переважає гіперплазія лімфоїдної Тканини. Казеозна форма перебігає важче, часто з ураженням декількох груп лімфатичних вузлів, з масивним сирнистим некрозом вузлів, нерідко ускладнюється нагноєнням з утворенням нориць та виразок. Індуративна або фіброзна форма лімфаденітів менш важка за клінічним перебігом, проте більш тривала. Ця форма є завершенням затяжного перебігу казеозної і рідше - інфільтративної, при її несприятливому перебігу.

Клініка. Початок захворювання частіше поступовий, рідше буває гострим з вираженими явищами інтоксикації. Перебіг захворювання хвилеподібний. Запальний процес з лімфатичних вузлів може поширюватися на оточуючу підшкірну клітковину та шкіру. Утворюються великі малорухомі, болючі конгломерати, Шкіра над якими гіперемійована. Без Лікування ці пакети нагноюються, з’являється флуктуація, утворюється нориця, через яку виділяється гній. В подальшому, під впливом антимікобактеріальних препаратів проходить ущільнення і зменшення в розмірах лімфатичних вузлів, а на місці нориці формуються рубці неправильної форми, вузли ущільнюються, інколи з ознаками інкрустації. Зміни гемограми залежать від фази і гостроти специфічного процесу.

Для діагностики мають значення наявність контакту з хворим на туберкульоз, лімфаденіти в дитинстві, параспецифічні реакції, часто гіперергічні туберкулінові проби. В пунктаті або у виділеннях з нориці - елементи туберкульозної гранульоми і МБТ.

Диференціальну діагностику туберкульозу периферичних лімфатичних вузлів проводять із неспецифічними лімфаденітами, лімфогранулематозом, злоякісними і доброякісними пухлинами.

Лікування. Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів лікують за 1, 3 клінічною категорією диспансерного обліку залежно від поширеності туберкульозу. Лікування повинно бути комплексним із застосуванням ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду (стрептоміцину). Місцеве застосування розчинів ізоніазиду, рифампіцину і зокрема солютизону. Вітаміни В₁, В₆, С, десенсибілізуючі середники. Якщо консервативне лікування неефективне, при казеозних норицевих формах лімфаденіту, показане хірургічне видалення уражених лімфовузлів з подальшою антимікобактеріальною терапією протягом 3-4 місяців. Загальна тривалість антимікобатеріальної терапії при туберкульозі периферичних лімфатичних вузлів становить 6-8 місяців. Основний курс проводиться в умовах стаціонару, амбулаторно і в умовах санаторію. Хіміопрофілактика не проводиться.