Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Профілактика
Хіміопрофілактика

Хіміопрофілактика - це застосування з профілактичною метою протитуберкульозних препаратів у групах підвищеного ризику стосовно захворювання на туберкульоз.

Розрізняють первинну хіміопрофілактику (неінфікованим туберкульозом особам з метою попередження зараження і захворювання на туберкульоз) і вторинну (з метою попередження розвитку захворювання раніше інфікованих осіб). Призначають звичайно ізоніазид у добовій дозі 8-10 мг/кг, дітям - не більше 0,45 г, підліткам - 0,6 г на добу. Лікування проводять щоденно дозою 8 мг/кг або через день по 10 мг/кг. Ізоніазид можна замінити на фтивазид по 30 мг/кг на добу. Добову дозу ізоніазиду призначають на один прийом через 15-20 хвилин після вечері. Одночасно з ізоніазидом або фтивазидом застосовують вітамінні препарати, які містять вітамін В₆ (ревіт, пентовіт, аеровіт тощо).

Показання для хіміопрофілактики туберкульозу у дітей і підлітків:

1. Сімейний і квартирний контакт із бактеріовиділювачем та сімейний контакт із хворим на активний Туберкульоз легень без бактеріовиділення.

2. «Віраж» туберкулінової реакції (первинне інфікування).

3. Гіперергічні реакції на туберкулін (інфільтрат 17 мм і більше на пробу Манту з 2 ТО або утворення везикули чи лімфангіїту при менших від 17 мм розмірах папули).

Тривалість хіміопрофілактики - 3 місяці. За призначенням фтизіатра курси можна повторювати.

У дорослих здійснюють хіміопрофілактику або протирецидивне лікування в амбулаторних умовах під контролем фельдшера чи іншого медичного працівника за такими показаннями:

1. Особам, які мають контакт із хворими на туберкульоз бактеріовиділювачами.

2. Особам, які видужали від туберкульозу (III гр. диспансерного обліку), у разі виникнення факторів, що знижують опірність організму (важкі хвороби, травми, лікування кортикостероїдами або іншими імунодепресантами).

3. Людям із посттуберкульозними залишковими змінами (VII гр. обліку) при загостренні хронічних супровідних захворювань чи виникненні факторів, що знижують опірність організму.

Хіміопрофілактику (препарат, дозу, строк застосування) призначає фтизіатр, який попередньо детально обстежує пацієнта. Дітям найбільш раціонально проводити профілактичне лікування в дитячих санаторних закладах. Для осіб, яким хіміопрофілактику здійснюють за місцем проживання (навчання), ізоніазид отримує фельдшер у протитуберкульозному диспансері. Він видає препарат на 7 днів, для дитини - батькам або медичній сестрі дитячого закладу чи школи, під наглядом якої діти приймають ізоніазид.

На осіб, що отримують хіміопрофілактику, фельдшер або медична сестра дитячого закладу заводять процедурний листок, в якому відмічають відомості про прийом протитуберкульозного препарату. Після закінчення хіміопрофілактики листок вклеюють в амбулаторну медичну карту. Якщо під час проведення хіміопрофілактики виникає підозра на побічну дію ізоніазиду (затерпання пальців, зниження чутливості шкіри, почуття «повзання мурашок», алергічні висипання на шкірі, жовтяниця, біль у ділянці серця), профілактичне лікування переривають, а дитину направляють до фтизіатра на консультацію.

Хіміопрофілактика наполовину зменшує можливість захворювання на туберкульоз серед осіб, які її отримують.

Запитання

1. Що Ви розумієте під терміном « хіміопрофілактика»?

2. Який препарат найчастіше використовують для хіміопрофілактики туберкульозу?

3. Які показання для хіміопрофілактики у дітей?

4. Яка функція фельдшера при проведенні хіміопрофілактики?

5. Яка тактика фельдшера при підозрі на побічну дію ізоніазиду і чим вона може проявитися?