Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Профілактика
Санітарна профілактика

Санітарна Профілактика спрямована на попередження зараження здорових осіб від хворих на туберкульоз людей або тварин, знищення збудника в зовнішньому середовищі. Вона передбачає оздоровлення епідемічних осередків, санітарний і ветеринарний нагляд, санітарно-просвітню роботу.

Епідемічний осередок туберкульозної інфекції містить: хворого, який виділяє мікобактерії туберкульозу, помешкання, де живе бактеріовиділювач, і осіб, що проживають разом із ним. Бактеріовиділювачами (хворими на відкриту форму туберкульозу) вважають осіб, у яких в харкотинні чи іншому матеріалі знайдено мікобактерії туберкульозу. Профілактичну роботу в осередку проводять відповідно до його епідемічної небезпеки, яку визначає фтизіатр і епідеміолог. Вона залежить від:

- масивності бактеріовиділення;

- санітарних умов, в яких проживає хворий;

- наявності в сім’ї дітей або підлітків, що дуже чутливі до туберкульозної інфекції.

Профілактичну роботу в осередках планують дільничний фтизіатр і епідеміолог, а в сільській місцевості - фельдшер, згідно з їх вказівками. Виконує протиепідемічну роботу в осередку дільнична (патронажна) медична сестра тубдиспансеру, а в селі - медичні працівники ФАПу. Осередки нерівноцінні за своєю епідеміологічною небезпекою.

♦ Найбільш небезпечними вважають осередки 1 -ї групи, де проживає хворий із масивним бактеріовиділенням (виявленим методом простої бактеріоскопії) або з мізерним бактеріовиділенням, яке можна визначити лише посівом, але в сім’ї є діти чи підлітки або обтяжливі обставини: погані житлові умови, порушення гігієнічних правил, хворий зловживає алкоголем. Дільнична патронажна медична сестра повинна відвідувати такі осередки щомісячно для проведення протиепідемічних заходів.

♦ До 2-ї групи відносять ті осередки, де мешкає хворий із мізерним бактеріовиділенням і всі члени сім’ї дорослі, або хворий відноситься до формальних бактеріовиділювачів (бактеріовиділення у нього вже припинилося, але він ще на контролі), але в сім’ї є діти і підлітки або має місце хоча б один з наведених обтяжливих факторів. Медична сестра відвідує такі осередки 1 раз на 2 місяці.

♦ До 3-ї групи відносять осередки, де проживають лише дорослі, хворий формальний бактеріовиділювач і відсутні які-небудь обтяжливі обставини. До цієї групи відносять також сім’ї, у яких в особистому господарстві виявлена худоба, уражена туберкульозом. Патронажна медична сестра відвідує ці осередки 1 раз на півроку.

Відповідно до групи епідеміологічної небезпеки, патронажна медична сестра складає план оздоровлення осередку згідно з вказівками фтизіатра й епідеміолога.

До протиепідемічних заходів в осередку туберкульозної інфекції відносять:

1) дезінфекцію (заключну, поточну);

2) обстеження в тубдиспансері осіб, що були в контакті з хворим (при виявленні хворого, а в подальшому - 1 раз на 6 місяців);

3) хіміопрофілактику особам, що були в контакті з хворим, ревакцинацію неінфікованих дітей за епідеміологічними показаннями;

4) санітарно-гігієнічне виховання хворих і членів їх сімей;

5) поліпшення умов проживання сім’ї, де є хворий на туберкульоз.

Усі проведені заходи записують у карту патронажної медичної сестри. Оздоровлення починається з госпіталізації хворого, подачі повідомлення про виявленого хворого в санітарно-епідеміологічну станцію і проведення в помешканні заключної дезінфекції силами дезстанції. Якщо ж пацієнт категорично відмовляється від госпіталізації (це буває частіше при хронічних формах туберкульозу), дітей і підлітків необхідно помістити в спеціалізований санаторний заклад (санаторій, школу- інтернат), а в осередку регулярно проводити поточну дезінфекцію. Патронажна медична сестра зобов’язана пояснити хворому і його сім’ї правила гігієнічної поведінки. Хворому, при можливості, виділяють окрему кімнату. Необхідно, щоб він мав для особистого користування посуд, рушник та постільну білизну.

Особливо небезпечним інфекційним матеріалом є харкотиння, тому його потрібно збирати в індивідуальну плювальницю з кришкою і ретельно знешкоджувати. Для дезінфекції харкотиння плювальницю з відкритою кришкою поміщають у закритий емальований посуд і кип’ятять в 2 % розчині соди протягом 15 хв або заливають 5 % розчином хлораміну на 5-6 годин. У сільській місцевості харкотиння можна зливати на папір і спалювати в печі. Посуд хворого дезінфікують кип’ятінням упродовж 15 хв в 2 % розчині соди або зануренням у вертикальному положені на 5-6 годин в 5 % розчин хлораміну. При можливості доцільно використовувати одноразовий посуд з його наступним спалюванням. Харчові залишки знешкоджують у закритому посуді кип’ятінням протягом 30 хв з моменту закипання. Після цього їх можна використовувати для годування тварин. Білизну кип’ятять 15 хвилин в 2 % розчині соди.

Кімнату хворого прибирають лише вологим способом із використанням мильно-содового розчину. Плями харкотиння видаляють ганчіркою, змоченою в 5 % розчині хлораміну. Використовують також прибирання пилососом. Приміщення, де знаходиться хворий, не повинно бути перевантажене килимами, зайвими речами. М’які меблі закривають ситцевими чохлами, які легко прати. Помешкання систематично провітрюють, постільні речі, матраци витрушують, надягнувши марлеву маску. Постіль і одяг хворого корисно вивішувати на сонці, тому що МБТ швидко гинуть під дією сонячних променів. Ефективним методом знезараження є ультрафіолетове опромінення (кварцування). Кварцовою лампою опромінюють кімнати, цінні речі, які можуть бути пошкоджені дезінфекційними розчинами.

У місцях загального користування підлоги, панелі, умивальники, унітази протирають 0,25 % розчином активованого хлорного вапна або 0,5 % розчином активованого хлораміну. Предмети прибирання (ганчірки) знезаражують кип’ятінням упродовж 15 хвилин.

Приготування дезінфекційних розчинів

Приготування розчину хлорного вапна. В емальоване відро поміщають 1 кг сухого хлорного вапна, подрібнюють дерев’яною лопаткою і заливають до 10 л водою. Накривають кришкою і витримують 24 години в холодному темному місці. Після цього освітлений 10 % розчин переливають у темний бутель з кришкою і використовують для виготовлення робочих розчинів (до 10 днів).

Для приготування 0,25 % активованого розчину хлорного вапна беруть 250 мл 10 % розчину, доливають до 10 л води і додають 6 г амонійної солі.

Для приготування 5 % розчину хлораміну додають 500 г хлораміну Б або ХБ до 10 л води, розмішують до повного розчинення.

Для приготування 0,5 % розчину активованого хлораміну розчиняють 50 г хлораміну в 10 л води (розмішують до повного розчинення) і додають 13 г амонійної солі.

Активовані розчини готують безпосередньо перед їх використанням.

Медична сестра протитуберкульозного диспансеру відповідає за наявність дезінфекційних засобів в осередку туберкульозної інфекції, навчає хворого і членів його сім’ї, як приготувати ці розчини.

Відразу ж після виявлення хворого на туберкульоз обстежують у тубдиспансері всіх осіб, які були з хворим у контакті. Дорослим і підліткам, які були в контакті з хворим, проводять флюорографічне обстеження, дітям - рентгенографію грудної клітки. Крім того, дітям і підліткам роблять позачергово пробу Манту з 2 ТО. Усіх контактних осіб беруть на облік в ІV групу диспансерного нагляду, призначають їм хіміопрофілактику ізоніазидом і обстежують у тубдиспансері 1 раз на 6 місяців. Про кожного нововиявленого хворого протитуберкульозний диспансер пересилає відомості в територіальну поліклініку в закритій формі.

При виявленні хворого в дитячому закладі всім дітям і персоналу проводять рентгенологічне обстеження, дітям, крім того, пробу Манту з 2 ТО. У приміщенні, де перебував хворий, проводять дезінфекцію.

Медичні працівники будь-якого рівня (в т.ч. фельдшери, медичні сестри) беруть участь у санітарно-просвітній роботі. Її здійснюють шляхом проведення бесід, виступів по місцевому радіо, поширення літератури на санітарно-просвітню тему. Тематика цієї роботи не однакова серед здорового населення і в епідемічних осередках туберкульозу.

Серед усього здорового населення необхідно пропагувати здоровий спосіб життя, роз’яснювати шкідливість алкоголю, куріння, важливість щеплення БЦЖ для профілактики туберкульозу, флюорографічних обстежень і туберкулінодіагностики як методів раннього виявлення цього захворювання. Одночасно слід пояснити, що при появі навіть мінімальних симптомів хвороби необхідно звертатися за медичною допомогою, тому що лише за умови ранньої діагностики захворювання можливе його повне вилікування у відносно короткий термін.

В осередку туберкульозної інфекції патронажна медична сестра або фельдшер розповідають хворому і членам його сім’ї про шляхи зараження туберкульозом і Методи його попередження, пояснюють необхідність дотримання гігієнічних правил, навчають проводити поточну дезінфекцію. Вказують, що діти особливо вразливі до захворювання на туберкульоз. Тому вони не повинні перебувати в одній кімнаті з хворим, їх доцільно помістити у санаторні дитячі заклади або школи-інтернати. Роз’яснюють важливість обстеження всіх членів сім’ї хворого (в тому числі дітей) в тубдиспансері, необхідність проводити призначене фтизіатром профілактичне Лікування.