Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Сечово-статевий апарат
Сечові органи
Сечовий міхур

Сечовий міхур (vesica urinaria) — непарний, порожнистий орган, який виконує функцію резервуару для сечі (мал. 172). Форма сечового міхура змінюється залеж­но від ступеня його наповнення. Випорожнений сечовий міхур сплющений, а напо­внений набуває яйцеподібної або грушоподібної форми. Ємкість міхура у дорослої людини в середньому 250—750 мл.

У сечовому міхурі розрізняють верхівку, тіло, дно та шийку. Верхівка міхура (apex vesicae) направлена догори та вперед до передньої черевної стінки. Від верхі­вки міхура до пупка тягнеться серединна пупкова зв’язка (lig. umbilicale medianum ), що є облітерованим залишком зародкової сечової протоки. Тіло міхура (corpus vesicae) представляє його середню розширену частину, яка без вираженої межі пе­реходить у нижню частину — дно сечового міхура (fundus vesicae). Дно сечового міхура направлене вниз та назад. Звужуючись, дно переходить у шийку сечового мі­хура (cervix vesicae). У нижньому відділі шийки знаходиться внутрішній отвір се­чівника (ostium urethrae internum).

Розміщується сечовий міхур у порожнині малого таза позаду лобкового сим­фізу. Своєю передньою поверхнею він обернений до лобкового симфізу, від якої відмежований шаром пухкої клітковини. При наповненні сечового міхура сечею його верхівка виступає над лобковим симфізом і стикається з передньою черев­ною стінкою. Задня поверхня сечового міхура у чоловіків прилягає до прямої кишки, сім’яних міхурців і ампули сім’явиносних проток, а дно — до передмі­хурової залози. У жінок задня поверхня сечового міхура стикається з передньою стінкою шийки матки і піхви, а дно — з сечостатевою діафрагмою. Бічні повер­хні сечового міхура у чоловіків і жінок межують з м’язом-підіймачем відхідни­ка. До верхньої поверхні сечового міхура у чоловіків прилягають петлі тонкої кишки, а у жінок — Матка. Наповнений сечовий міхур розміщується по відно­шенню до очеревини мезоперитонеально, а порожній — ретроперитонеально. Очеревина покриває сечовий міхур зверху, з боків і ззаду, а потім у чоловіків переходить на пряму кишку (прямокишково-міхурова заглибина), у жінок — на матку (міхурово-маткова заглибина). Очеревина, що вкриває сечовий міхур, з’єднана з його стінкою рихло.

Мал. 172. Сечовий міхур

а — вигляд ззаду: 1 — верхівка міхура; 2 — Сечовід; 3 — тіло міхура; 4 — сім’явиносна протока; 5 — сім’яний пухирець; 6 — дно міхура; 7 — Передміхурова залоза; 6 — вигляд зсередини: 1 — м’язова оболонка; 2 — підслизовий шар; 3 — слизова оболонка; 4 — отвори (вічка) сечоводів; 5 — трикутник сечового міхура; 6 — внутрішній отвір (вічко) сечівника

Сечовий міхур за допомогою волокнистих (фіброзних) тяжів фіксується до сті­нок малого таза та з’єднується з поряд розміщеними органами. Верхівка міхура з’єднується з пупком серединною пупковою зв’язкою. Нижня частина сечового мі­хура прикріплена до стінок малого таза зв’язками, що утворюються за рахунок во­локон тазової фасції. У чоловіків наявна лобково-простатична зв’язка (lig. puboprostaticum), а у жінок — лобково-міхурова зв’язка (lig. pubovesicale). Крім зв’язок, сечовий міхур укріплений також м’язовими пучками, що утворюють лоб­ково-сечоміхуровий м’яз (musculus pubovesicalis) та прямокишково-сечоміхуровий м’яз (musculus rectovesicalis). Останній наявний тільки у чоловіків. Як у чоловіків, так і у жінок сечовий міхур у певній мірі укріплюється за рахунок початкової час­тини сечівника і кінцевих відділів сечоводів, а також передміхурової залози у чоло­віків і сечостатевої діафрагми у жінок.

Стінка сечового міхура складається із слизової оболонки, підслизової основи, м’язової оболонки, адвентиційної оболонки і частково серозної. Там, де серозна оболонка відсутня, зовнішньою оболонкою сечового міхура служить адвентиція. Стінка міхура розтягується. Товщина її у випорожненому міхурі досягає 12—15 мм, а у наповненому сечею міхурі вона, розтягуючись, потоншується до 2—3 мм.

Слизова оболонка (tunica mucosa) вистеляє сечовий міхур зсередини. Вона має рожевий колір і вкрита перехідним епітелієм. У порожньому сечовому міхурі сли­зова оболонка утворює численні складки, які при наповненні міхура сечею згла­джуються. Складок немає лише на невеликій площадці трикутної форми, розміще­ної в ділянці дна міхура, в так званому трикутнику сечового міхура (trigonom vesicae). На цій ділянці немає підслизового шару, і слизова оболонка міцно зрощена з м’язовою. В передній частині дна сечового міхура (біля вершини сечоміхурового трикутника) на слизовій оболонці наявний внутрішній отвір (вічко) сечівника (ostium urethrae internum), а на кінцях задньої межі (основи) сечоміхурового трику­тника розташовуються правий та лівий отвори (вічка) сечоводів (ostia ureterum dextrum et sinistrum). Вздовж основи сечоміхурового трикутника між правим та лі­вим отворами сечоводів проходить складка слизової оболонки — міжсечоводова складка (plica interureterica). Позаду внутрішнього отвору сечівника на внутрішній поверхні сечового міхура у чоловіків помітне видовжене підвищення — язичок се­чового міхура (uvula vesicae), яке утворилось від прилягання до дна сечового міхура передміхурової залози.

Підслизова основа (tela submucosa) в стінці сечового міхура добре розвинена. Вона багата на волокнисту сполучну тканину, пронизану тонкими і товстими елас­тичними волокнами. Завдяки підслизовій основі слизова оболонка ненаповненого сечового міхура може збиратись у складки, які повторюють контур м’язового шару. В ділянці сечоміхурового трикутника підслизова основа відсутня.

М’язова оболонка (tunica muscularis) сечового міхура добре виражена. Вона складається з трьох шарів гладеньких м’язів: внутрішнього і зовнішнього поздовж­ніх та середнього колового (поперечного), які переплітаються між собою. Перепле­тення м’язових пучків міхура сприяє рівномірному скороченню його стінок при се­човипусканні, виштовхуванню сечі в Сечівник. Найбільш розвинутий коловий шар м’язової оболонки в ділянці шийки сечового міхура та внутрішнього отвору сечів­ника потовщується і формує м’яз-сфінктер сечового міхура чи внутрішній м’яз-сфінктер сечівника (musculus sphincter vesicae s. musculus sphincter urethrae internus). Найслабший внутрішній шар м’язової оболонки сечового міхура склада­ється з пучків поздовжнього, частково косого, напрямку і розвинутий лише в діля­нці дна сечового міхура. Волокна внутрішнього м’язового шару сечового міхура оточують отвори (вічка) сечоводів і формують навколо них подобу сфінктерів, які перешкоджають зворотному току сечі. М’язова оболонка сечового міхура при її скороченні зменшує об’єм органу і виштовхує сечу назовні через сечівник. У зв’язку з цією функцією м’язової оболонки її ще називають м’язом-виштовхувачем сечі чи м’язом випорожнювачем сечового міхура (musculus detrusor vesicae).

Зовнішня оболонка сечового міхура — слабко виражена сполучнотканинна обо­лонка. Очеревинна покриває сечовий міхур спереду та з боків, зверху та частково ззаду.

Кровопостачання сечового міхура. До верхівки і тіла сечового міхура підхо­дять верхні сечоміхурові Артерії (гілки пупкової артерії). Бічні стінки і дно сечового міхура кровопостачаються за рахунок гілок нижньої сечоміхурової артерії (гілки внутрішньої клубової артерії). Венозна Кров від стінок сечового міхура відтікає у сечоміхурове венозне сплетення, а також по сечоміхурових венах безпосередньо у внутрішні клубові вени.

Лімфа від сечового міхура відтікає у внутрішні клубові вузли.

Іннервується сечовий міхур гілками нижнього підчеревного сплетення (симпа­тична іннервація), нутряними нервами (парасимпатична іннервація) і гілками кри­жового сплетення (чутлива іннервація).



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.