Туберкульоз - І.Т.П'ятночка 2005

Позалегеневий туберкульоз
Туберкульоз вуха

Це специфічне ураження зовнішнього, середнього чи внутрішнього вуха, спостерігається доволі рідко, частіше виникає як ускладнення вторинного туберкульозу. Проте трапляються випадки первинного туберкульозу середнього вуха. Мікобактерії туберкульозу проникають у Вухо гематогенним, лімфогенним, інтраканалікулярним (через євстахієву трубу) і контактним шляхом.

Туберкульоз зовнішнього вуха зустрічається рідко, частіше при туберкульозному вовчаку шкіри обличчя. Розрізняють такі клінічні форми: туберкулід вушної мочки чи інших ділянок зовнішнього вуха, інфільтративний або виразковий вовчак, скрофулодерма, туберкульозний перихондрит.

Туберкульоз зовнішнього слухового проходу проявляється у вигляді глибоких або поширених виразок і переважно є ускладненням туберкульозу середнього вуха.

Туберкульоз середнього вуха частіше спостерігається у дітей та підлітків, рідше у дорослих при активному туберкульозі легень. Початок захворюванням може бути гострим, підгострим або хронічним. Гострі та підгострі форми характеризуються раптовим початком, болем у вусі, зниженням слуху. Для хронічних форм характерне швидке зниження слуху, нерідко шум у вусі, безболючий початок виділення гною з вуха. Барабанна перетинка інфільтрована, гіперемована, покрита горбиками, часто з декількома чи однією великою перфорацією перетинки. В подальшому можуть появлятися грануляції та поліпи (часто рецидивують після їх видалення), нориці і карієс кістки, а також параліч лицевого нерва. Туберкульозний мастоїдит - порівняно рідке ускладнення, тим більше у дорослих.

Туберкульоз внутрішнього вуха є надзвичайно рідким ускладненням, для якого характерний повільний, нерідко безсимптомний розвиток і перебіг. Інколи раптово наступає глухота. Можливі вестибулярні розлади, головокружіння, порушення рівноваги, а також розвиток туберкульозного менінгіту.

Діагностика туберкульозного отиту базується на підставі клінічної, отоскопічної картини захворювання, що підтверджується бактеріоскопічним і бактеріологічним дослідженням вмісту з вуха, а також гістологічним дослідженням біоптату (грануляцій тощо).

Значно важча діагностика первинного туберкульозу внутрішнього вуха.

Диференціальну діагностику туберкульозних отитів слід проводити переважно з неспецифічними хронічними отитами, холестеатомою.

Лікування проводиться ізоніазидом в комбінації з рифампіцином, піразинамідом і етамбутолом, аналогічно хворим І-ї категорії. Досить ефективним є поєднання антимікобактеріальної терапії з місцевою. Застосовують 2 % розчин солютизону з гідрокортизоном по 3-4 краплі тричі на день протягом 3-4 тижнів. В окремих випадках необхідне хірургічне втручання (трепанація сосковидного паростка, розтин абсцеса, видалення грануляцій, поліпів.