Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Туберкульоз позалегеневих локалізацій
Туберкульоз сечових і статевих органів
Туберкульоз жіночих статевих органів

Патогенез. Туберкульоз статевих органів у жінок виникає при проникненні МБТ в статеві органи гематогенним або лімфогенним шляхами, найчастіше в період первинної туберкульозної інфекції. При ураженні брижових лімфатичних вузлів і очеревини туберкульозна інфекція може контактно перейти на маткові труби. Майже в 90 % випадків туберкульоз геніталій локалізується в маткових трубах (двобічно) або в ендометрії, рідко в яєчниках, шийці матки і піхві. На внутрішній оболонці труб і в ендометрії формуються туберкульозні горбики, деколи з наступним казеозним некрозом. Ураження внутрішньої оболонки труб (ендосальпінкса) призводить до їх злипання, порушення прохідності. В них може затримуватися ексудат, казеоз, труба розтягується, заповнюється гнійно-казеозними масами (піосальпінкс). Процес може поширюватися на Яєчники, очеревину, утворюються спайки. Зворотний розвиток процесу супроводжується інкапсуляцією, формуванням звапнень в уражених ділянках.

Клініка і Діагностика. Хворіють частіше молоді жінки у віці від 16 до 30 років. Стерті хронічні форми перебігають безсимптомно, але їх результатом часто буває Безплідність.

При хронічному перебігу деколи хворі скаржаться на субфебрильну температуру тіла, тупий біль внизу живота і в поперековій ділянці, деколи порушення менструального циклу.

При підгострих і казеозних формах, які зустрічаються рідко, крім місцевих симптомів, відмічається ремітуюча Температура тіла, нічні поти, поганий апетит, схуднення.

Для встановлення діагнозу проводять звичайне гінекологічне дослідження. Пальпаторно при однакових за розміром збільшених придатках у випадку туберкульозного ураження болючість менша, порівняно з неспецифічними запальними процесами. Мають значення дані про контакт з хворим на туберкульоз, перенесений в минулому Плеврит, Туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Необхідне загальне обстеження хворої для виявлення інших можливих локалізацій туберкульозу.

Туберкулінові проби переважно позитивні або різко позитивні. Для уточнення діагнозу проводять підшкірне Введення туберкуліну (проба Коха), яка при активному туберкульозі геніталій провокує посилення симптомів захворювання. Точніша діагностика можлива при гістологічному дослідженні матеріалу, отриманого при пункції збільшеного придатка або вишкрібанні матки. Цей же матеріал або менструальну Кров необхідно дослідити на наявність МБТ методом посіву.

Із діагностичною метою проводять рентгенографію і гістеросальпінгографію (рис. 31). Кальцинати труб, лімфатичних вузлів, яєчників, виявлені при рентгенографії, підтверджують діагноз туберкульозу. Під час гістеросальпін- , 135гографії виявляють непрямі ознаки туберкульозного ураження: деформацію труб, булавоподібне розширення їх кінців, ригідність, контури труб подібні до намистинок тощо. Диференційний діагноз проводять з іншими хронічними запальними процесами, пухлинами.

При діагностичних утрудненнях виконують лапароскопію з біопсією ураженого органа.

Лікування. Основним методом лікування є антибактеріальна терапія. При туберкульозному ендометриті додатково у м’яз матки вводять стрептоміцин, при туберкульозі придатків стрептоміцин вводять у заднє склепіння матки після попереднього відсмоктування ексудату. При гнійному ураженні труб і безуспішності антибактеріальної терапії здійснюють їх хірургічне видалення.

Рис. 31. Сальпінгограма. Наслідки туберкульозного ураження маткових труб. Маткові труби деформовані, ліва - різко розширена (Х).