Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Туберкульоз позалегеневих локалізацій
Туберкульоз очеревини (туберкульозний перитоніт)

Патогенез. Ураження очеревини виникає при занесенні інфекції гематогенним, лімфогенним шляхом, а також контактно - при переході специфічного процесу з інших органів - брижових лімфатичних вузлів, маткових труб, кишок. На початковому етапі з’являються горбикові висипання на очеревині, які клінічно себе не проявляють. В подальшому, в одних випадках переважає утворення випоту в черевній порожнині (ексудативна форма) або ж формування значних зрощень, між якими скупчується невелика кількість ексудату (злиплива, суха форма). Іноді в черевній порожнині, внаслідок зрощень між кишками, сальником, очеревиною формуються вузлуваті, пухлиноподібні утвори (вузлувато-пухлинна форма), серед яких осумковані казеозні гнійні маси. При ексудативній формі у черевній порожнині накопичується серозний {переважно лімфоцитарний), серозно-гнійний або геморагічний ексудат.

Клініка і Діагностика. Туберкульозний Перитоніт здебільшого розвивається у осіб зі специфічними змінами в інших органах. Хворі скаржаться на біль у животі, не пов’язаний з прийманням їжі, знижений апетит, субфебрильну температуру тіла, розлади випорожнень, іноді блювання. Клінічна картина перитоніту деколи нагадує Хронічний панкреатит, апендицит.

При огляді - Язик обкладений білим нальотом, вологий, живіт здутий, болючий при пальпації. Напруженість м’язів черевної стінки і симптом Блюмберга сумнівні. При скупченні значної кількості ексудату об’єм живота збільшений, в бокових відділах виявляють притуплення, яке міняється при зміні положення тіла. При злипливих процесах у черевній порожнині пальпують пухлиноподібні утвори, може розвинутися кишкова непрохідність.

Аналіз крові нормальний або відмічається незначний лейкоцитоз і невелике прискорення ШОЕ.

Туберкулінові проби у хворих на туберкульозний перитоніт позитивні. У незрозумілих випадках проводять підшкірну туберкулінову пробу (Коха), після якої можлива вогнищева реакція - посилення болю у черевній порожнині.

З метою встановлення діагнозу виконують пункцію черевної порожнини, проводять цитологічне і мікробіологічне дослідження випоту. Знаходження МБТ підтверджує діагноз. У неясних випадках виконують пункційну біопсію очеревини, лапароскопію. Інколи навіть під час лапаротомії важко відрізнити туберкульозний перитоніт від метастатичного карциноматозу очеревини. Тому важливе гістологічне дослідження біопсійного матеріалу.

Лікування. Проводять звичайну протитуберкульозну хіміотерапію, призначають глюкокортикостероїди з метою зменшення ексудації і профілактики надмірних спайкових процесів. Добрі результати дає Введення кисню в черевну порожнину (пневмоперитонеум). При рецидивуючій кишковій непрохідності показане Хірургічне лікування.