Медична генетика - В. М. Запорожан 2005
Словник генетичних термінів
FISH-метод (fluorescent in situ hybridization) — див. Гібридизація флуоресцентна in situ
Автосоми — нестатеві Хромосоми; у хромосомному наборі людини 44 автосоми, або 22 пари.
Алелі множинні — кілька алельних станів гена (від 3 і більше), які виникли шляхом Мутації в одному локусі хромосоми і відрізняються своїм фенотипічним проявом. У кожного організму може бути не більше 2 алелів. Серію множинних алелів можна спостерігати при вивченні популяції.
Алелі, алеломорфи, алельні гени — різні варіанти станів одного генного локусу, знаходяться в однакових ділянках (локусах) гомологічних хромосом і зумовлюють формування альтернативних проявів ознаки. Один ген із пари успадковується від матері, другий — від батька.
Алель нормальний, алель дикого типу — алель, який забезпечує нормальну життєдіяльність особин.
Алельні серії — моногенні спадкові захворювання, що спричинені різними мутаціями в одному і тому ж гені, але належать до різних нозологічних груп за своїми клінічними проявами.
Альтернативні прояви ознаки — ознаки, які визначаються алельними генами.
Аміноацидемія — підвищений вміст у сироватці крові однієї або кількох амінокислот.
Аміноацидурія — підвищене виведення з сечею однієї або кількох амінокислот.
Амніотичні перетяжки — захворювання, які проявляються кільцевими перетяжками на кінцівках, інколи виникають ампутація пальців, кінцівок або черепно-лицьові та інші дизморфії.
Амніоцентез — метод пренатальної діагностики; процедура, яка пов’язана з вилученням із амніона невеликої кількості амніотичної рідини, що містить клітини ембріона.
Амніоцити — клітини плода, що знаходяться в амніотичній рідині.
Ампліфікатор ДНК (термоциклер) — прилад для проведення полімеразної ланцюгової реакції.
Ампліфікація генів — процес утворення множинних копій окремих частин геному (окремих генів).
Аналоги основ — пурини і піримідини, які відрізняються від звичайних азотистих основ нуклеїнових кислот (наприклад, 5-бромурацил, 2-амінопурин); можуть включатись у нуклеїнові кисло
ти при реплікації та призводити до індукції мутацій через помилку включення або помилку реплікації.
Анафазне розходження — роз’єднання в анафазі мітозу і мейозу хроматид або хромосом.
Анеуплоїдія (гетероплоїдія) — вид мутації; зменшення або збільшення кількості хромосом, некратне диплоїдному набору 2n (наприклад, 2n+1, 2n-1 тощо).
Аномалія — відхилення від норми, властивої даному біологічному виду.
Антигени — речовини, які при введенні в Організм викликають розвиток специфічних імунологічних реакцій (синтез антитіл або диференціацію клону сенсибілізованих лімфоцитів).
Антимутагени — фактори, які можуть знижувати частоту спонтанних та індукованих мутацій.
Антитіла (імунні тіла, ІМУНОГЛОБУЛІНИ) — глобуліни, які утворюються плазматичними клітинами лімфоїдної Тканини після Введення в організм антигенів. Антитіла є специфічними, тобто вступають у реакцію тільки з антигеном, який спричинив їх синтез.
Антиципація — посилення проявів хвороби в кожному з наступних поколінь (більш ранній початок захворювання, тяжчий перебіг). Часто спостерігається при захворюваннях, пов’язаних із динамічними мутаціями (експансією тринуклеотидних повторів).
Апоптоз — програмована загибель клітин.
Асортативні шлюби — шлюби, при яких чоловік і жінка відбирають один одного за східними фенотипічними ознаками (зріст, колір шкіри, інтелект тощо), а також шлюби, коли в якості дружини або чоловіка перевага віддається родичам; асортативні шлюби підвищують гомозиготність у популяції за різними генами.
Асоціація генетична — дві або більше ознаки (мінімально одна з них успадковується) зустрічаються разом частіше, ніж це можна пояснити випадковістю.
БАКТЕРІОФАГИ — група вірусів, здатних розмножуватися тільки в бактеріальних клітинах; використовуються в генетичній інженерії як вектори.
Білки адаптерні — сигнальні білки цитоплазми — протеїнкінази (синоніми: адаптерні білки, або фактори трансдукції), що передають сигнал про поділ клітини від рецепторів мембрани до ядра.
Біопсія тканин плода — метод пренатальної діагностики; біопсія шкіри плода або м’язів під контролем УЗД.
Близнюковий метод — метод генетики людини і медичної генетики; один із способів з’ясування співвідносної ролі спадковості та середовища в мінливості ознак за допомогою порівняльного аналізу конкордантності і дискордантності за цими ознаками або хворобами моно- і дизиготних близнюків.
Близькоспоріднений шлюб — шлюб між індивідуумами, що є близькими родичами (між двоюрідними сибсами, між дядьком і племінницею тощо).
Блот-гібридизація (блотинг) — метод ідентифікації макромолекул, розділених гель-електрофорезом і фіксованих на твердому матриксі (нітроцелюлозних або нейлонових фільтрах), шляхом гібридизації вмісту зразків із міченими комплементарними зондами.
Блот-гібридизація за Нозерном (Нозерн-блотинг) — метод ідентифікації ділянок РНК серед електрофоретично розділених молекул мРНК шляхом гібридизації з міченим комплементарним ДНК-зондом.
Блот-гібридизація за Саузерном (Саузерн-блотинг) — метод ідентифікації ділянок ДНК серед електрофоретично розділених рестрикційних фрагментів ДНК, які зафіксовані на твердому матриксі (нітроцелюлозних або нейлонових фільтрах), шляхом гібридизації з міченим комплементарним ДНК-зондом.
Вектор — засіб для перенесення, вставки чужорідної ДНК у генетичній інженерії (плазміда, бактеріофаг або інша форма ДНК).
Вставка (інсерція) — мутація, при якій відбувається включення додаткової послідовності ДНК у Геном.
Гамета — зріла статева Клітина з гаплоїдним набором хромосом.
Гаплоїд — організм (клітина) з одинарним (гаплоїдним — n) набором хромосом.
Гаплотип — комбінація конкретних алелів зчеплених генів (локусів) на одній хромосомі.
Гемізиготність — стан генотипу, при якому один ген з пари алельних генів відсутній, спостерігається у чоловіків відносно генів, локалізованих в Х-хромосомі. Явище характерне також для деяких мутацій (делецій, моносомій тощо).
Ген — структурно-функціональна одиниця спадкової інформації; ділянка молекули ДНК (у деяких вірусів — РНК), послідовність нуклеотидів, яка кодує первинну структуру поліпептиду, тРНК та рРНК або необхідна для забезпечення транскрипції іншого гена.
Ген домінантний — ген, який гальмує дію іншого алельного гена (рецесивного). Позначається великою літерою латинського алфавіту (А). Визначає домінантну ознаку, проявляється в гомо- та гетерозиготному стані.
Ген летальний — ген, який знижує життєздатність нащадків, аж до їх загибелі.
Ген-модифікатор — ген, який посилює або послаблює прояв структурного гена; власного фенотипічного прояву не має.
Ген рецесивний — ген, який пригнічується домінантним алельним геном. Позначається маленькою літерою латинського алфавіту (а). Визначає рецесивну ознаку, проявляється тільки у гомозиготному стані.
Генетика — наука про основні закономірності спадковості й мінливості.
Генетика клінічна — розділ медичної генетики, що стосується діагностики, Лікування і профілактики спадкової патології.
Генетика медична — розділ генетики людини, що вивчає роль спадковості в патології людини, закономірності успадкування, етіологію, Патогенез спадкових хвороб; розробляє Методи діагностики, лікування і профілактики спадкової патології, включаючи Хвороби зі спадковою схильністю.
Генетична гетерогенність — зумовленість певних ознак різними мутаціями одного і того ж гена (алельна гетерогенність) або мутаціями різних генів (локусна гетерогенність).
Генетична карта (хромосомна) — див. Карта генетична.
Генетичний код — певна послідовність нуклеотидів нуклеїнової кислоти, в якій закодована послідовність амінокислот у відповідних поліпептидних ланцюгах.
Генетичний моніторинг — стеження за темпом і спектром мутацій.
Генетичний ризик — імовірність появи певно - го спадкового захворювання в особи, яка консультується, або в її нащадків
Генетичний ризик повторний — імовірність народження хворої дитини в родині, яка вже має хворих дітей.
Генетичний скринінг — тестування певної популяції для виявлення спадкового захворювання або гена спадкового захворювання.
Гени «домашнього господарства» — гени, продукти яких необхідні для забезпечення життєдіяльності усіх типів клітин організму, вони транскрипційно активні в усіх клітинах.
Гени-енхансери — див. Енхансери.
Гени-мутатори — гени, порушення функцій яких збільшує темп виникнення мутацій, при цьому значно підвищується вірогідність різних онкогенних мутацій.
Гени полімерні — неалельні гени, які виявляють ідентичну кумулятивну (адитивну) дію.
Гени-пухлинні супресори (антионкогени) — див. Пухлинні супресори.
Гени регуляторні — послідовності нуклеотидів ДНК (функціональні ділянки), які регулюють зчитування спадкової інформації із структурних генів (тобто регулюють експресію структурних генів).
Гени-сайленсери — див. Сайленсери.
Гени схильності — мутантні алелі, які сумісні з народженням і життям у постнатальному періоді, але за певних несприятливих умов можуть сприяти розвитку того чи іншого мультифакторіального захворювання.
Гени термінального диференціювання (гени «розкоші») — гени, які функціонують тільки в певних типах клітин або на певному етапі онтогенезу
Генна Діагностика (генодіагностика) — див. ДНК-діагностика.
Генна інженерія — сукупність методів і технологій (у тому числі технологій одержання рекомбінантних молекул ДНК і РНК) з виділення генів з організму, здійснення маніпуляцій з генами і введення їх в інші організми.
Генна терапія (генотерапія) — метод етіотропного лікування спадкових хвороб шляхом введення в геном нормального гена або шляхом зміни гена генно-інженерними методами.
Генна терапія клітин зародкової лінії — генотерапія, що змінює геном клітин зародкової лінії, передбачає успадкування зміненого геному.
Генна терапія соматичних клітин — генотерапія, що спрямована на внесення змін тільки в генетичний апарат соматичних клітин людини і допускає терапевтичний ефект тільки у даного індивідуума.
Генокопія — клінічний синдром, що маніфестується під маскою відомого спадкового захворювання з певним генетичним дефектом, але зумовлений мутацією іншого гена.
Геном — 1) гаплоїдний набір хромосом із локалізованими в ньому генами; 2) в широкому розумінні — сукупність усієї ДНК (ядерної та мітохондріальної) організму або клітини. Містить як гени, так і міжгенні ділянки.
Геномний імпринтинг — процес, що забезпечує диференціальну активність генів залежно від того, отриманий ген від матері або батька.
Генотип — 1) у вузькому розумінні — алельна конституція індивіда за певним геном; 2) у широкому розумінні — сукупність усіх генів соматичної клітини організму.
Генофонд — сукупність генів однієї популяції, в межах якої вони характеризуються певною частотою.
Гетерогаметна стать — стать, що характеризується наявністю двох різних статевих хромосом (у людини це чоловіча стать — хромосоми XY).
Гетерогенність генетична — див. Генетична гетерогенність.
Гетерозигота — особина, гомологічні хромосоми якої несуть різні алелі одного і того ж гена (Аа), тобто один алель домінантний, другий — рецесивний.
Гетероплазмія — наявність у клітинах і тканинах організму нормальних і мутантних молекул мітохондріальної ДНК — див. гомоплазмія.
Гетерохроматин — ділянки хроматину, які знаходяться в конденсованому стані, інтенсивно забарвлюються барвниками, реплікуються пізніше еухроматинових ділянок і не транскрибуються.
Гібрид — нащадок від схрещування двох генетично різних організмів.
Гібридизація in situ — реакція гібридизації міченого ДНК- або РНК-зондів із денатурованою ДНК клітин на препаратах хромосом, підготовлених спеціально для подальшого спостереження під мікроскопом; за допомогою методу можна визначити місце розташування ділянок, комплементарних зонду.
Гібридизація нуклеїнових кислот — взаємодія комплементарних ланцюгів (сегментів) ДНК (або ДНК і РНК), виділених із різних джерел, що спричинює утворення дволанцюгової молекули.
Гібридизація флуоресцентна in situ (FISH-метод) — молекулярно-цитогенетичний метод, що базується на ідентифікації певних ділянок хромосом за допомогою мічених флюорохромами ДНК- зондів (модифікація гібридизації in situ).
Гіпотеза двохударного механізму гомозиготизації Кнудсена — гіпотеза, згідно з якою обидва алелі гена-супресора мають бути ушкодженими для запуску механізму канцерогенезу (при спадкових формах пухлин).
Гістони — структурні білки хромосом; мають лужні властивості й утворюють так звані нуклео- соми, на яких спіралізується молекула ДНК.
Голандричні ознаки — ознаки, які успадковуються за чоловічою лінією внаслідок локалізації контролюючих їх генів у Y-хромосомі.
Гомогаметна стать — стать, що характеризується наявністю однакових статевих хромосом (у людини це жіноча стать — хромосоми ХХ).
Гомозигота — особина, гомологічні хромосоми якої несуть однакові алелі одного і того ж гена (АА чи аа), тобто обидва домінантні або рецесивні.
Гомологи — гомологічні хромосоми.
Гомоплазмія — наявність у клітинах і тканинах мітохондріальної ДНК (див. гетероплазмія) одного типу (нормальної або мутантної).
Група ризику — члени родини, що консультується, які можуть бути носіями мутантного гена і мають високий ризик захворіти або передати мутантний ген нащадкам.
Делеція — втрата ділянки хромосоми або гена.
Денатурація (плавлення) — розділення дволанцюгової ДНК на два ланцюги при нагріванні або зміні хімічного складу середовища.
Дигетерозигота — клітина або організм, гетерозиготні за двома парами генів (АаBb).
Диплоїд — організм із двома гомологічними наборами хромосом (диплоїдним набором — 2n) у соматичних клітинах.
Дискордантність — ситуація, коли у родичів (зазвичай у сибсів або близнюків) спостерігаються різні варіанти ознаки (наприклад, один хворий, а другий — здоровий). Поняття дискордантність протилежне поняттю конкордантність. У близнюкових дослідженнях дискордантність — відсоток незбігу ознак у близнюків.
ДНК-діагностика — сукупність молекулярних методів виявлення змін у геномі.
ДНК-зонд — див. Зонд.
ДНК повторювана — послідовності нуклеотидів ДНК, які виявляються в геномі у вигляді великої кількості копій. Копії можуть бути розсіяні по геному або зібрані у вигляді тандемних повторів.
ДНК-полімераза — фермент, за допомогою якого відбувається синтез (реплікація) молекули ДНК.
ДНК рекомбінантна — химерна молекула ДНК, сконструйована з фрагментів різного походження.
Дрейф генів — зміна частоти генів у популяції під дією випадкових факторів.
Дуплікація — подвоєння якої-небудь ділянки хромосоми або гена.
Екзони — кодуючі ділянки гена (ДНК) еукаріотів, що несуть інформацію про послідовність амінокислот і повністю представлені в молекулі іРНК.
Екзонуклеаза — фермент, який гідролізує фосфодіефірні зв’язки на 3'- або 5'-кінці полінуклеотиду, відщеплюючи НУКЛЕОТИДИ з відповідного кінця.
Експансія тринуклеотидних повторів — див. Мутація динамічна.
Експресивність — ступінь фенотипічного прояву ознаки, яка контролюється даним геном.
Експресія гена — Реалізація генетичної інформації, закодованої в ДНК, шляхом її транскрипції (на іРНК) і трансляції.
Ендонуклеаза — фермент, який гідролізує внутрішні фосфодіефірні зв’язки полінуклеотиду, розщеплюючи ланцюг усередині.
Енхансери — регуляторні послідовності нуклеотидів ДНК, що взаємодіють зі специфічними факторами транскрипції, посилюючи транскрипцію певного гена.
Епістаз — пригнічення експресії одного гена другим неалельним геном (геном-супресором).
Еукаріоти — організми, клітини яких мають оформлені ядра; до еукаріотів належать всі тварини, рослини і гриби.
Еухроматин — ділянки хромосом, які максимально деспіралізовані (неконденсовані) в інтерфазі, слабко забарвлюються барвниками і містять основну кількість генів, що активно транскрибуються.
Ефект засновника — генетичний дрейф, зумовлений тим, що початкова популяція складається з дуже невеликої кількості особин; у ній відбувається поширення рідкісного гена.
Ефект положення гена — явище зміни дії гена залежно від його положення в хромосомі; проявляється при різних хромосомних перебудовах.
Євгеніка — вчення про успадковане здоров’я людини і його поліпшення шляхом переважного відтворення людей, що мають бажані якості (позитивна євгеніка) і запобігання відтворенню хворих (негативна євгеніка).
Зворотна Транскрипція — див. Транскрипція зворотна.
Зонд — невеликий фрагмент однониткової ДНК (або РНК), що мітиться радіоізотопами або флюорохромами (люмінесцентними барвниками). Використовується для пошуку комплементарних послідовностей серед різноманітних молекул ДНК або РНК при молекулярних або молекулярно-цитогенетичних дослідженнях.
Зчеплення група — сукупність усіх генів, локалізованих в одній хромосомі, внаслідок чого вони успадковуються разом (зчеплено).
Зчеплення зі статтю — успадкування ознак, які визначаються генами, локалізованими в статевих хромосомах.
Ідіограма — схематичне узагальнення каріотипу з графічним зображенням окремих хромосом набору з усіма їх структурними характеристиками (розміщення центромери, абсолютна довжина плечей).
Ізохромосоми — хромосоми з двома генетично
ідентичними плечами (обидва короткі або обидва довгі), які з’являються внаслідок неправильного поділу центромери; один із видів хромосомних аберацій.
Імпринтинг — див. Геномний імпринтинг.
Інбридинг — схрещування між спорідненими особами.
Інверсія — один із способів хромосомних структурних перебудов, який супроводжується поворотом хромосомного або хроматидного сегментів на 180°.
Інверсія парацентрична — інверсія ділянки хромосоми, що не включає центромеру.
Інверсія перицентрична — інверсія ділянки хромосоми, що включає центромеру.
Інсерція — див. Вставка.
Інтрони — некодуючі ділянки гена (ДНК) еукаріотів, що вирізуються у процесі формування зрілої іРНК.
Інцестний шлюб — заборонений шлюб між родичами першого рівня спорідненості (брат-сестра, батько-донька, мати-син).
Канцерогенез — процес розвитку злоякісної пухлини.
Канцерогенні фактори — фактори навколишнього середовища (фізичні, хімічні, біологічні), які спричинюють утворення пухлин; більшість канцерогенів є мутагенами і викликають мутації генів, відповідальних за канцерогенез.
Каріотип — диплоїдний набір хромосом організму, що характеризується сукупністю ознак хромосом (кількість, розміри, форма, особливості будови).
Карта генетична (хромосом) — графічне зображення послідовного розташування генів у хромосомі в лінійному порядку із зазначенням відстані між ними. Відстань між генами визначають за частотою кросинговеру між ними. Одиниця відстані
— сантиморганіда, яка відповідає одному відсотку кросинговеру.
Картування — визначення локалізації генетичних елементів на хромосомі.
Кілобаза (кб) — одиниця довжини ДНК, що дорівнює тисячі пар основ.
Клініко-генеалогічний аналіз — аналіз типу успадкування захворювання за допомогою родоводу.
Клітинний цикл — життя клітини від одного поділу до наступного поділу або смерті; в клітинах, які безперервно розмножуються, клітинний цикл збігається з мітотичним циклом.
Клон — сукупність генетично однорідних клітин, яка утворилася в результаті послідовного мітотичного поділу однієї родоначальної клітини.
Кодомінантність — прояв обох алелів гена при одночасній наявності їх у гетерозиготи.
Кодон — три розташованих поряд у певній послідовності нуклеотидів ДНК або іРНК, що кодують одну амінокислоту чи є сигналом закінчення трансляції.
Кодон термінуючий (стоп-кодон, нонсенс-кодон) — кодон, який не кодує амінокислот, а є сигналом припинення синтезу поліпептидного ланцюга при трансляції.
Колхіцин — алкалоїд деяких рослин родини лілійних (наприклад, пізньоцвіту осіннього — Colchicum autumnale); мітотична отрута, яка руйнує нитки веретена поділу, в результаті чого сестринські хроматиди не можуть розійтись до полюсів, поділ припиняється на стадії метафази; використовують для каріотипування.
Компаунд-гетерозигота — гетерозигота, що має на гомологічних хромосомах різні мутантні алелі одного й того ж гена. Як правило, компаунд-ге- терозиготи за геном автосомно-рецесивного захворювання є хворими.
Кон’югація — попарне тимчасове зближення гомологічних хромосом при мейозі.
Кордоцентез — метод пренатальної діагностики; процедура, яка пов’язана із взяттям крові з пуповини плода під контролем УЗД через передню черевну стінку.
Кросинговер — взаємний обмін рівними гомологічними ділянками між кон’югуючими у профазі першого поділу мейозу гомологічними хромосомами.
Кросинговер нерівний — кросинговер між неправильно спарованими кон’югуючими хромосомами; призводить до дуплікації й делеції.
Лайон гіпотеза — підтверджена гіпотеза про те, що в соматичних клітинах нормального ембріона жіночої статі відбувається випадкова інактивація однієї Х-хромосоми (лайонізація).
Лідерна послідовність — нетрансльована ділянка на 5'-кінці іРНК, що передує кодону ініціації трансляції.
Ліпосоми — ліпідні пухирці, що можуть використовуватися як вектори у генотерапії соматичних клітин.
Локус — місце локалізації певного гена (його алеля) на генетичній або цитологічній карті хромосом.
Маркери генетичні — різні типи поліморфізмів білків і ДНК, які використовують у популяційних дослідженнях, дослідженнях асоціацій, при картуванні генів.
Материнське успадкування — успадкування ознак, що кодуються генами мітохондрій (ознака успадковується від матері всіма дітьми). Слід відрізняти від успадкування за материнською лінією при Х-зчеплених захворюваннях.
Медико-генетичне консультування — одна з форм спеціалізованої медичної допомоги, яка полягає в проведенні консультування родин (або окремих осіб) з метою виявлення генетично зумовлених захворювань, визначення прогнозу для майбутніх нащадків, проведення профілактичних і лікувальних заходів. На основі цієї інформації родина повинна прийняти рішення про репродуктивну поведінку.
Менделюючі ознаки — ознаки, що успадковуються за законами Менделя.
Метилування — приєднання метильної групи. У молекулярній генетиці, як правило, метильна група приєднується до цитозину, що веде до утворення метилцитозину. Метилування спричинює зменшення транскрипційної активності гена.
Мікроделеція — делеція хромосомного матеріалу, не помітна під мікроскопом; зазвичай виявляється за допомогою молекулярно-цитогенетичних методів.
Мікросателітна ДНК — тип сателітної ДНК, яка представлена послідовностями завдовжки до кількох сотень нуклеотидів, розмір повторюваної послідовності становить 1-13 п. н. (частіше 24 п. н.). Кількість повторів у мікросателітах має високу індивідуальність, що дозволяє використовувати їх аналіз у судово-медичній практиці для ідентифікації особи й експертизи батьківства.
Мінісателітна ДНК — тип сателітної ДНК, яка утворює блоки завдовжки від 100 до 20 000 п. н. Розмір повторюваної послідовності дорівнює від 14 до 500 п. н. Кількість повторів у мінісателітах відрізняється високою індивідуальністю, що дозволяє використовувати їх аналіз у судово-медичній практиці для ідентифікації особи й експертизи батьківства.
Мінливість — явище, властиве усім живим організмам, протилежне спадковості, що полягає у зміні спадкових задатків, а також у варіабельності їх проявів у процесі розвитку організмів при взаємодії із зовнішнім середовищем.
Міссенс-мутація — тип генної мутації, що спричинює заміну однієї амінокислоти в поліпептиді.
Мітотичний цикл — сукупність процесів у клітині від поділу до наступного поділу; включає період інтерфази і мітоз.
Мітохондріальні хвороби — в широкому розумінні, це хвороби, зумовлені спадковими порушеннями метаболізму в мітохондріях, у вузькому — хвороби, зумовлені мутаціями генів у мітохондріях.
Мобільні елементи геному — послідовності ДНК, здатні переміщатися по геному.
Мозаїцизм — наявність у клітинах організму двох або більше клонів клітин із різним генотипом, які розвинулися з однієї зиготи (тобто мають однакове генетичне походження); наслідок соматичної мутації.
Мозаїцизм гонадний — наявність у індивіда двох генетично різних клонів статевих клітин (нормальної і мутантної), що зумовлено виникненням мутації при закладенні гонад.
Моногенні ознаки — див. Ознаки моногенні.
Моносомик — клітина або особина, в диплоїдному наборі якої відсутня одна хромосома.
Моносомія — різновид геномної мутації (анеуплоїдії); відсутність однієї з гомологічних хромосом у диплоїдному наборі (2n-1).
Мультифакторіальне успадкування — тип успадкування, при якому ознаки чи захворювання зумовлюються взаємодією кількох незалежних генетичних факторів і факторів зовнішнього середовища.
Мультифакторіальні хвороби — див. Хвороби мультифакторіальні.
Мутабільність — здатність гена мутувати спонтанно або під впливом ендогенних або екзогенних мутагенних факторів.
Мутагенез — процес виникнення мутацій.
Мутагени — загальна назва хімічних, фізичних і біологічних факторів, здатних спричинити мутацію.
Мутант — організм, у якого внаслідок мутації (генної, хромосомної чи геномної) виникла зміна будь-якої ознаки чи властивості.
Мутації — стрибкоподібні, раптові зміни генетичного матеріалу, які призводять до зміни тих чи інших ознак організму.
Мутації генеративні — мутації, що виникли в статевих клітинах або в клітинах, з яких утворюються Статеві клітини.
Мутації генні — мутації, при яких змінюється будова гена.
Мутації геномні — мутації зі зміною кількості хромосом у особини.
Мутації індуковані — мутації, спричинені дією мутагена.
Мутації соматичні — мутації, які виникли у соматичних клітинах.
Мутації хромосомні (Хромосомні аберації) —
мутації, пов’язані зі зміною структури хромосом.
Мутації цитоплазматичні — мутації, що відбуваються в органоїдах цитоплазми, які містять ДНК (у людини — в мітохондріях); успадковуються тільки за материнською лінією.
Мутація динамічна (експансія тринуклеотидних повторів) — збільшення кількості тринуклеотидних повторів, локалізованих у кодуючих або регуляторних ділянках гена, що призводить до порушення його функції.
Мутація зсуву рамки зчитування — тип генної мутації; вставки або делеції нуклеотидів, які призводять до зміни всіх триплетів.
Мутація мажорна — мутація, яка зустрічається з високою частотою в певній популяції.
Мутація нейтральна — мутація, що не має фенотипічного прояву.
Мутація регуляторна — мутація в 5'- або 3'-нетрасльованих частинах гена, яка порушує регуляцію його експресії.
Мутація сплайсингова — тип генної мутації; мутація, що торкається сайтів сплайсингу або призводить до утворення нових сайтів сплайсингу в інтронах гена; порушує сплайсинг.
Мутація спонтанна — мутація, виникнення якої не пов’язане з дією екзогенних факторів.
Мутація точкова — мутація, що торкається одного або кількох нуклеотидів.
Нерозходження хромосом — порушення розходження хромосом у мітозі або мейозі, що призводить до геномної мутації.
Нонсенс-кодон — див. Кодон термінуючий.
Нонсенс-мутація — тип генної мутації, що призводить до утворення стоп-кодону всередині гена і передчасної зупинки трансляції.
Носій — індивід, який несе одну копію мутантного гена, що не супроводжується розвитком захворювання. Термін зазвичай використовують для позначення гетерозигот по генах рецесивних захворювань або жінок-гетерозигот по генах Х-зчеплених рецесивних захворювань.
Нуклеази — клас ферментів, які розщеплюють міжнуклеотидні зв’язки в ДНК або РНК.
Нулісомія — різновид геномної мутації (анеуплоїдії), при якій в диплоїдному наборі відсутня одна пара гомологічних хромосом (2n-2).
Однонуклеотидний поліморфізм — поліморфізм, зумовлений мінливістю за одним нуклеотидом у певній ділянці ДНК.
Ознака — морфологічна або фізіологічна властивість, розвиток якої залежить від певного гена і впливу зовнішнього середовища.
Ознаки моногенні — ознаки, що кодуються в організмі парою алельних генів.
Ознаки, обмежені статтю — генетично зумовлені ознаки, що фенотипічно проявляються в особин однієї статі.
Ознаки полігенні — ознаки, що кодуються в організмі (клітині) багатьма генами, кожний з яких окремо незначно впливає на ступінь прояву ознаки.
Олігонуклеотид — коротка однониткова молекула ДНК або РНК.
Онкогени — клітинні або вірусні (що вносяться вірусом у клітину) гени, які зумовлюють перетворення нормальних клітин еукаріотів на злоякісні.
Паліндром — послідовність ДНК, яка однаково читається з 5'-, а також з 3'-кінців.
Панміксія — вільне схрещування різностатевих особин із різними генотипами в межах популяції.
Пенетрантність — частота фенотипічного прояву алеля певного гена в популяції особин, які є його носіями. Виражається відсотком особин, у яких дана ознака виявляється до всіх носіїв гена, що детермінує ознаку.
Первинний транскрипт — молекула іРНК після завершення транскрипції та до початку дозрівання (процесингу).
Перехрестя хромосом — див. Кросинговер.
Плазміди — дуже короткі додаткові кільцеві молекули ДНК бактерій, які містять один або кілька генів і знаходяться поза хромосомами. Вони автономно реплікуються незалежно від решти генетичного матеріалу і часто переходять з однієї клітини в іншу.
Плацентоцентез — метод пренатальної діагностики; процедура, пов’язана з отриманням тканини плаценти.
Плейотропія — вплив одного гена на кілька ознак.
Покоління, генерація — група особин у популяції, однаково віддалених у родинному відношенні від спільних предків.
Полігенне успадкування — успадкування ознак, що кодуються великою кількістю генів з адитивним ефектом.
Полігенні ознаки — див. Ознаки полігенні.
Полімеразна ланцюгова реакція — метод циклічного синтезу in vitro великої кількості копій певної ділянки ДНК загальною довжиною від десятків до кількох тисяч пар основ; використовують у ДНК-діагностиці.
Поліморфізм — наявність у популяції двох і більше алелів одного гена (або генетичних маркерів) із частотою рідкісного алеля 1 % і більше.
Поліморфізм довжин рестрикційних фрагментів ДНК — мінливість нуклеотидної послідовності ДНК, яка виявляється за допомогою ферментів рестриктаз.
Поліплоїдія — геномна мутація, яка проявляється в кратному до гаплоїдного набору збільшенні кількості хромосом (3n — триплоїдія, 4n — тетраплоїдія).
Праймери (затравки) — невеликі однониткові молекули ДНК, які комплементарні до 3'-кінця змістової і антизмістової ниток фрагментів ДНК. Використовують у полімеразній ланцюговій реакції для ампліфікації певного фрагмента ДНК.
Пробанд — хворий або носій патологічної ознаки; в генеалогічному дослідженні — людина, яка звернулася по допомогу до лікаря-генетика і з якої починають складати родовід.
Промотор — послідовність нуклеотидів ДНК на 5'-кінці гена, з якою зв’язується фермент РНК-полімераза для початку транскрипції структурного гена.
Протеїнкінази — Ферменти, які фосфорилують певні білки, змінюючи їх функції.
Протоонкогени — немутантні форми онкогена; нормальні гени клітини, які у нормі активують мітоз клітини; мутації, що посилюють їх функції, перетворюють протоонкогени на онкогени.
Процесинг (РНК) — дозрівання іРНК в еукаріотів; сукупність реакцій, у процесі яких первинний РНК-транскрипт зазнає низки модифікацій (сплайсинг, кепування, поліаденілування) і перетворюється на молекулу зрілої іРНК.
Пухлинні супресори (антионкогени) — гени, які пригнічують проліферацію клітин. Інактивація цих генів збільшує вірогідність виникнення новоутворення, а відновлення функції, навпаки, пригнічує поділ пухлинної клітини.
Рамка зчитування — послідовність нуклеотидів, що являє собою ряд послідовно розташованих триплетів, які кодують, починаючи зі стартового кодону і закінчуючи стоп-кодоном.
Редукція — зменшення удвічі кількості хромосом під час мейозу.
Рекомбінація — перерозподіл генетичної інформації у нащадків внаслідок утворення нових комбінацій генів при мейозі та заплідненні.
Ренатурація — процес, під час якого з’єднуються ланцюги ДНК за принципом комплементарності, відновлюється дволанцюгова Структура ДНК (при молекулярно-генетичній діагностиці).
Репарація ДНК — відновлення пошкоджень, які утворюються в структурі ДНК внаслідок дії мутагенних факторів, порушення процесу реплікації тощо.
Реплікація (редуплікація) — синтез дочірніх ланцюгів ДНК на вихідній матричній молекулі ДНК (самоподвоєння ДНК).
Рестриктази (рестрикційні ендонуклеази) — ферменти бактерій, які розщеплюють дволанцюгову ДНК за певними послідовностями нуклеотидів (сайтами рестрикції); використовуються в генній інженерії.
Рестрикційний аналіз ДНК — метод аналізу ДНК за допомогою рестрикційних ендонуклеаз.
Рестрикція — розщеплення ДНК рестрикційною ендонуклеазою.
Ретровірус — РНК-вмісний вірус, який проходить протягом життєвого циклу через стадію утворення дволанцюгової ДНК, що інтегрується в геном інфікованої клітини. Використовують як вектор у генотерапії.
РНК-полімераза — фермент ДНК-залежна РНК-полімераза, здійснюючий Синтез РНК на ДНК-матриці.
Рухомі елементи геному — див. Мобільні елементи геному.
Сайленсери — регуляторні послідовності нуклеотидів ДНК, які взаємодіють зі специфічними факторами транскрипції для репресії або зменшення активності певного гена.
Сайленс-мутація — тип генної мутації, що не призводить до зміни амінокислот внаслідок надлишку генетичного коду.
Сайт — певне місце (позиція) в молекулі ДНК.
Сайт рестрикції — специфічна послідовність із 4-12 нуклеотидів, що розпізнається і розрізається рестриктазою; місце взаємодії рестриктази з ДНК.
Сайт сплайсингу — специфічна послідовність нуклеотидів на межі між екзоном та інтроном, що виконує важливу сигнальну функцію для правильного сплайсингу.
Сантиморганіда (сМ) — одиниця виміру генетичної відстані між локусами (генами) на одній хромосомі; 1 сМ відповідає частоті рекомбінації між локусами (генами) в 1 %.
Сателітна ДНК — тип ДНК, що повторюється в геномі; прості повтори послідовностей ДНК, які розташовані один за одним; вони утворюють блоки завдовжки кілька мільйонів пар нуклеотидів або більше. Знаходиться переважно у центромерних ділянках хромосом.
Саузерн-блотинг — див. Блот-гібридизація за Саузерном.
Сегмент хромосоми — світлі або темні смуги на хромосомі, що розрізняються при певних типах забарвлення.
Сегрегація — розходження серед нащадків батьківських хромосом, певних хромосомних сегментів або алелів конкретних генів (маркерів), а також розходження у нащадків тих чи інших фенотипічних ознак.
Секвенування — визначення послідовності нуклеотидів у молекулі ДНК.
Сибси — нащадки однієї пари батьків, рідні брати та сестри.
Сиквенс ДНК — послідовність нуклеотидів ДНК уздовж хромосоми.
Синдром — комплекс характерних патологічних ознак, які причинно пов’язані; в медичній генетиці часто використовують як синонім слова «хвороба».
Синдромологічний аналіз — виділення з усієї сукупності патологічних ознак такого клінічного симптомокомплексу, який дозволив би діагностувати певний генетичний синдром; часто використовують у діагностиці спадкових синдромів множинних вроджених вад розвитку.
Синдром хромосомної нестабільності — захворювання, які характеризуються наявністю великої кількості хромосомних розривів або обмінів ділянками хромосом чи хроматид.
Соматичні клітини — всі клітини організму, за винятком клітин зародкової лінії. Соматичні клітини людини диплоїдні.
Спадкова інформація — це інформація про структуру всіх білків і РНК організму, порядок реалізації цієї інформації в онтогенезі.
Спадковість — властивість організмів забезпечувати матеріальну і функціональну єдність між поколіннями; властивість батьків передавати свої ознаки й особливості розвитку нащадкам; здатність живих організмів до відтворення подібних ознак і властивостей у ряду послідовних поколінь.
Сплайсинг — процес вирізування інтронів із подальшим зшиванням фрагментів молекули РНК (екзонів) за схемою «кінець у кінець».
Сплайсинг альтернативний — утворення на базі первинного іРНК-транскрипту кількох зрілих іРНК на основі використання різних екзонів (інколи — й інтронів); у результаті під контролем одного гена утворюються кілька білків.
Спорадичний випадок — одиничний випадок спадкового захворювання в родині, що обстежується.
Стоп-кодон — див. Кодон термінуючий.
Супресори (інгібітори) — гени, які в гомо- або гетерозиготному стані пригнічують дію неалельних до них генів.
Супутник — хромосомний сегмент, розташований дистально від вторинної перетяжки.
Тандемні повтори — послідовності ДНК у вигляді великої кількості копій однакових ділянок, розташованих послідовно одна за одною.
Теломера — кінцеві ділянки хромосоми зі специфічною структурою ДНК та функціями.
Теломераза — фермент, який забезпечує Синтез ДНК теломерної ділянки хромосоми.
Тератогенні фактори — будь-які фактори, вплив яких на зародок індукує Вроджені вади розвитку.
Тератологія — наука, яка вивчає аномалії розвитку тварини і людини.
Термінатор — ділянка закінчення транскрипції.
Тетраплоїд — організм, який має в клітинах чотири гаплоїдні набори хромосом — 4n.
Тільця Барра (грудка статевого хроматину) — інактивована спіралізована Х-хромосома, яка помітна в ядрах соматичних клітин у вигляді темної, добре забарвленої грудки; в нормі у жінок одне тільце Барра, у чоловіків вони відсутні.
Трансгенні організми (моделі) — експериментальні організми, геноми яких включають чужорідний генетичний матеріал, штучно введений за допомогою методів генної інженерії.
Транскрипційні фактори — див. Фактори транскрипції.
Транскрипція — синтез РНК на матриці ДНК.
Транскрипція зворотна — синтез ДНК на матриці РНК за допомогою особливого ферменту РНК-залежної ДНК-полімерази (зворотна транскриптаза, ревертаза).
Транслокація робертсонівська (або центричне злиття) — спостерігається між будь-якими двома акроцентричними хромосомами з групи D (13, 14 і 15-та пари) і G (21-ша і 22-га пари); при центричному злитті дві гомологічні або негомологічні хромосоми втрачають короткі плечі й одну центромеру, довгі плечі з’єднуються. Замість двох хромосом утворюється одна, що містить генетичний матеріал довгих плечей двох хромосом.
Транслокація — перенесення ділянки хромосоми на негомологічну хромосому, в іншу групу зчеплення.
Транслокація нереципрокна — переміщення ділянки хромосоми або всередині тієї ж хромосоми, або в іншу хромосому без взаємного обміну.
Транслокація реципрокна — взаємний обмін ділянками між двома негомологічними хромосомами.
Транспозиція — переміщення невеликих фрагментів ДНК з одного місця хромосоми в інше.
Транспозони — мігруючі генетичні елементи; сегменти ДНК, здатні до внутрішньо- і міжхромосомних переміщень за механізмом вирізання і вставки.
Триплет — див. Кодон.
Триплоїд — організм, який має в клітинах три гаплоїдні набори хромосом — 3n.
Трисомик — особина, в диплоїдному наборі якої є одна зайва хромосома будь-якої пари (2n+1).
Трисомія — різновид геномної мутації (анеуплоїдії), при якій у диплоїдному наборі хромосом є одна зайва хромосома будь-якої пари (2n+1).
Уніпарентна диплоїдія — успадкування диплоїдного набору хромосом від одного з батьків.
Уніпарентна дисомія — успадкування двох гомологічних хромосом від одного з батьків.
Уніпарентна ізодисомія — успадкування двох хроматид однієї хромосоми від одного з батьків.
Успадкування — передача батьківських ознак нащадкам.
Фактори росту — білки, що секретуються одними клітинами і впливають на інші клітини (стимулюючи або пригнічуючи їх поділ).
Фактори транскрипції — білки, які полегшують приєднання РНК-полімерази до промотору.
Фармакогенетика — розділ генетики, що вивчає генетичну зумовленість відповіді організму на лікарські препарати (включаючи патологічні реакції).
Фенокопія — клінічний синдром, що маніфестується під маскою спадкового захворювання, але зумовлений негенетичними факторами.
Фенотип — сукупність усіх зовнішніх і внутрішніх ознак організму, детермінованих генотипом індивіда, реалізований за відповідних умов зовнішнього середовища.
Фертильний — організм, здатний утворювати нащадків.
Фетоскопія — метод пренатальної діагностики; Огляд плода за допомогою ендоскопічної техніки.
Хвороби мультифакторіальні — група захворювань, зумовлених взаємодією великої кількості генетичних факторів і факторів зовнішнього середовища з адитивним ефектом.
Хвороби спадкові — хвороби, пов’язані зі змінами спадкового матеріалу — мутаціями (генні, хромосомні, геномні).
Х-зчеплені гени — гени, локалізовані в Х-хромосомі.
Химеризм — наявність в організмі двох або більше клонів клітин із різним генотипом, які утворюються з різних зигот, тобто мають різне генетичне походження.
Хроматин — матеріал, із якого побудована хромосома, є складною комбінацєю білків (гістонів і негістонових білків) і ДНК.
Хромосома кільцева — замкнута у вигляді кільця хромосома. Виникає при втраті двох теломерних фрагментів, «липкі» кінці хромосоми з’єднуються, утворюючи кільце.
Хромосома маркерна — додаткова хромосома (вірніше фрагмент якої-небудь хромосоми або з’єднаних фрагментів кількох хромосом із центромерою), яка виникає внаслідок хромосомної аберації; зазвичай має вигляд дуже короткої акроцентричної хромосоми, рідше іншої форми — метацентричної, кільцеподібної тощо.
Хромосоми акроцентричні — хромосоми, центромери яких локалізовані дуже близько до одного з кінців.
Хромосоми дицентричні — хромосоми, які містять дві центромери; виникають після структурних перебудов.
Хромосоми із супутником або сателітом (SAT-хромосоми) — хромосоми з вторинною перетяжкою, що відокремлює від основної хромосоми невелике кулясте потовщення (супутник або сателіт); вторинні перетяжки пов’язані з утворенням ядерець і містять ядерцевий організатор.
Хромосоми метацентричні — хромосоми з локалізованою приблизно посередині центромерою.
Хромосоми субметацентричні — хромосоми з плечима неоднакової довжини.
Хромосоми телоцентричні — паличкоподібні хромосоми з центромерою, розташованою на одному кінці; в нормі у каріотипі людини не зустрічаються.
Хромосомна карта — див. Карта генетична.
Центричне злиття — див. Транслокація робертсонівська.
Центричне розділення — явище, зворотне центричному злиттю; одна хромосома ділиться на дві. При цьому повинна утворитися нова центромера.
Центромера — ділянка хромосоми еукаріотів, до якої приєднуються нитки веретена поділу.
Циклінзалежні кінази (Cdks) — ферменти, які утворюють комплекс з циклінами на певних стадіях клітинного циклу; комплекси циклін-Cdk регулюють мітотичний цикл.
Цикліни — специфічні білки, які беруть участь у регуляції клітинного циклу.
Цитогенетика — розділ генетики, що вивчає структури клітини — носії спадкової інформації (перш за все хромосоми).
Последнее обновление: 05/02/2024
Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.
Что было обработано:
- устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
- редакционное упорядочивание содержания;
- унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
- проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.
Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.