Медична генетика - В. М. Запорожан 2005

Основи онкогенетики
Канцерогенні фактори

Канцерогенні фактори — це фактори навколишнього середовища, які спричинюють утворення пухлин. Більшість канцерогенів є мутагенами, вони викликають Мутації генів, відповідальних за канцерогенез. Канцерогени поділяються на такі групи:

1. Фізичні канцерогени — іонізуюча радіація, ультрафіолетове проміння.

2. Хімічні канцерогени — хімічні речовини (бенз(а)пірен, диметилбенз(а)трацен, нітрозаміни та ін.); суміші (тютюновий дим, продукти згорання вугілля); речовини, що утворюються при виробничих процесах (алюмінієва промисловість, газифікація вугілля, взуттєва промисловість та ін.).

3. Біологічні канцерогени — онкогенні віруси, деякі бактерії (Helycobacter pylori), гельмінти (котячий і Кров’яні сисуни).

У метаболізмі хімічних канцерогенів (як і інших ксенобіотиків) беруть участь спеціальні ферментні системи детоксикації. У кожній групі ферментів, з яких вони складаються, виявлено мутантні ізоформи, функція яких може відрізнятися від функції нормальних алелів. Ці функціонально неповноцінні алелі можуть бути генами схильності до певних форм пухлин.

Найбільш вивченими ферментами, що впливають на метаболізм канцерогенів, є Ферменти цитохрому Р450, які активують ряд канцерогенів. Наприклад, одна з форм цитохрому Р450 (CYPIA1) активує поліциклічні ароматичні вуглеводні тютюнового диму. У людей з підвищеною активністю ферменту підвищується ризик раку легенів.

Відсутність активності ферменту глутатіон-S-трансферази М1 (ген GSTM1, локус 1р 13.3), який бере участь у детоксикації канцерогенних речовин, також підвищує ризик раку Легені, сечового міхура.

Фермент CYP2D6 бере участь в метаболізмі нітрозосполук, які містяться в тютюновому димі, таких як нітрозонорннікотин (NNK), знижуючи його активність. Відповідно у людей з нуль-фенотипом за Геном, що кодує цей фермент, знижений ризик розвитку раку легенів, пов’язаного з курінням.

За активністю ферменту N-ацетилтрансферази (ген NAT2, локус 8р23.1-р21.3), який бере участь у детоксикації канцерогенних речовин, вся популяція може бути розділена на швидкі й повільні ацетилятори. У повільних ацетиляторів підвищений ризик раку сечового міхура і легенів, що пов’язано з професійним впливом ароматичних амінів. Цей ген може істотно впливати на виникнення раку молочної залози, причому даний ефект залежить від куріння жінок у постменопаузальному періоді. У жінок — повільних ацетиляторів куріння в молоді роки, і особливо в постменопаузальному періоді, майже в 20 разів збільшує ризик раку молочної залози.

Носійство мутантних генів детоксикації канцерогенів має велике значення для розвитку спорадичних форм пухлин, оскільки частота носійства в популяції може досягати 50 %.