Медична генетика - В. М. Запорожан 2005

Основи онкогенетики
Мішені дії генів, які беруть участь у канцерогенезі
Гени-мутатори

Гени-мутатори кодують Ферменти репарації ДНК. При Мутації цих генів через порушення репарації ДНК частота мутацій у клітинах підвищується в тисячі разів. Поява мутацій, що ведуть до формування пухлин, стає справою часу.

Найвідомішою патологією, пов’язаною з мутацією цих генів, є пігментна ксеродерма. Це група автосомно-рецесивних захворювань, зумовлених мутаціями генів ферментів ексцизійної репарації ДНК. Під дією ультрафіолетових променів у ДНК можуть виникати тимінові димери. Ферменти ексцизійної репарації вирізують частину ланцюга ДНК і відновлюють за другою комплементарною неушкодженою. При захворюванні порушується Репарація ДНК. Пігментна ксеродерма характеризується розвитком множинних пухлин шкіри в місцях, що піддаються сонячному опромінюванню.

Ферменти ексцизійної репарації ДНК виправляють дефекти, спричинені не тільки УФ-опромінюванням, але й іншими мутагенами/канцерогенами. Але частота виникнення інших форм пухлин при пігментній ксеродермі не збільшується. Вважають, що це свідчить про незначну роль хімічних мутагенів, які забруднюють навколишнє середовище, в розвитку цієї патології.

Прикладами інших спадкових синдромів, зумовлених порушеннями репарації ДНК, є синдроми Лінча, Блума, атаксія — телеангіектазія та ін. Мутантні гени-мутатори відповідальні також за розвиток спадкового неполіпозного раку товстої кишки (див. табл. 8.3).

Мутації генів-супресорів, які контролюють апоптоз, також підвищують генетичну нестабільність, оскільки зберігають клітини з нерепарованими мутаціями.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.