Фізіологія рослин - Мусієнко М.М. 2001

Додатоки
Словник термінів

А

Абсорбційний спектр — спектр світлових хвиль, що поглинаються певним пігментом.

Абсцизова кислота — рослинний гормон, що індукує період спокою в бруньках і підтримує його в насінні. Має відношення до геотропізму кореня, замикання продихів та ряду інших процесів.

Автотроф — Організм, здатний синтезувати потрібні для нього поживні речовини з неорганічних речовин навколишнього середовища.

Адаптація — особливість структури, фізіологи або поведінки організму, що сприяє пристосуванню його до умов існування.

Аденозинтрифосфат (АТФ) — нуклеотид, що складається з аденіну, цукру рибози і трьох фосфатних груп. Основне джерело хімічної енергії в обміні речовин. При гідролізі АТФ втрачає один фосфат і перетворюється на аденозиндифосфат (АДФ), звільняючи при цьому енергію.

Адгезія — злипання різнорідних предметів або речовин.

Адсорбція — адгезія рідких, газоподібних або розчинених речовин до твердої фази, яка зумовлює підвищення концентрації цих речовин

Аеробний (аег — повітря, bios — життя) — організм, що потребує вільного кисню.

Азотфіксація — включення атмосферного азоту у сполуки. Здійснюється певними вільноживучими і симбіотичними бактеріями

Азотфіксуючі бактерії — бактерії, які атмосферний азот перетворюють на сполуки азоту.

Активне транспортування — енергозалежне транспортування речовини крізь мембрану у напрямку її підвищеної концентрації (проти градієнта концентрації).

Алейрон — білковий матеріал, який звичайно знаходиться у вигляді невеликих гранул у периферійному клітинному шарі ендосперму пшениці та інших зернових.

Алелопатія — взаємний вплив рослин, що входятьдо складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними в навколишнє середовище фізіологічно активних речовин.

Алостерична взаємодія — зміна просторової конфігурації білкової молекули в результаті приєднання до неї іншої молекули, яка не є субстратом. При цьому білок, як правило, набуває нових властивостей.

Амілаза — фермент, який розщеплює крохмальна дрібні фрагменти.

Амілопласт — лейкопласт (безбарвна пластида), в якому формуються зерна крохмалю.

Амоніфікація — розпад амінокислот та інших органічних сполук, які містять азот, з утворенням аміаку (NH₃) та іонів амонію (NH₄⁺).

Анаеробний — здатний жити без кисню; облігатні анаероби у присутності кисню гинуть.

Аноксія — нестача О₂, кисневе голодування.

Антиподи — три (іноді більше) клітини зародкового мішка, розташовані на кінці його, протилежному мікропіле.

Антипорт — перенесення речовини крізь мембрану в протилежномих напрямках за допомогою транспортних білків.

Антоціан — водорозчинний синій або червоний пігмент клітинного соку

Апікальна меристема — меристема на кінчику кореня або верхівці пагона судинної рослини

Апікальне домінування — пригнічення апікальною брунькою росту бічних бруньок.

АТФ-синтетаза — ферментний комплекс, який здійснює синтез АТФ із АДФ і фосфату.

Ауксин — речовина, яка регулює ріст рослин, контролює подовження клітин.

Б

Бактероїди — специфічні форми бактерій роду Ризобіум, які виникають при проникненні їх в корені бобових рослин (у бульбочках); відрізняються від вільно-живучих бактерій рядом морфологічних і біохімічних ознак, головна з яких — фіксація атмосферного азоту.

Біологічний годинник — внутрішній механізм, який керує природженими біологічними ритмами організму.

Біомаса — загальна суха маса всіх організмів у певній популяції, вибірці або площі.

Біосфера — зона атмосфери, суші і води, заселена організмами.

Бродіння — процес генерування АТФ, в якому органічні речовини діють і як донори, і як акцептори електронів. Може відбуватися без доступу О₂, тому Пастер описав його як життя без повітря.

В

Вакуоля — простір у цитоплазмі, оточений мембраною, заповнений клітинним соком; частина лізо- сомального компартменту клітини.

Вегетативне розмноження — тип нестатевого розмноження, при якому з частини материнського організму утворюються ідентичні йому за своїми спадковими ознаками нові особини. В основі в. р. лежить здатність організмів відновлювати органи при мітотичному поділі клітин (поділ, фрагментація, цибулини, бульби, повзучі пагони — «вуса», живці, щеплення).

Вегетаційний період — час, протягом якого рослина активно росте і розвивається (вегетує).

Вектор — вірус або плазміда, в які включається ген для перенесення в клітину.

Водневий показник — показник відносної концентрації протонів у розчині. Значення pH змінюються в діапазоні від 0 до 14. Чим менший pH, тим вищі концентрація протонів і кислотність розчину. У нейтрального розчину pH 7, у кислотного — менший 7, у лужного — більший 7.

Вологість стійкого зав'ядання — відсоток води в грунті, при якому рослина не може відновитися від в’янення навіть тоді, коли помістити у вологу камеру.

Вторинна оболонка — внутрішній шар клітинної оболонки, який формується у деяких клітин після закінчення подовження їх. В. о. має високовпорядковану мікрофібрилярну структуру.

Вторинне тіло рослини — частина рослини, яка утворюється камбієм і фелогеном. Складається з вторинних ксилеми і флоеми, а також перидерми.

Вторинні Тканини — тканини, які утворюються камбієм і фелогеном.

Г

Ген — дискретна одиниця спадковості, за допомогою якої відбувається запис, збереження і передача генетичної інформації в ряді поколінь.

Генетичний код — система нуклеотидних триплетів (кодонів) ДНК і РНК, яка визначає послідовність амінокислот у білку. Кожний кодон, за винятком трьох «стоп-сигналів», відповідає одній із двадцяти амінокислот.

Генотип — прихований або виражений генний склад організму. Сукупність всіх його генів.

Геотропізм — реакція стебла або кореня на дію земного тяжіння.

Гетеротрофи — організми, які не здатні синтезувати органічні речовини з неорганічних, а тому споживають органіку, утворену іншими рослинами й тваринами.

Гібереліни — група рослинних гормонів, найбільш відома дія яких — стимулювання подовження стебла.

Гібридизація молекулярна — утворення комплексів між ланцюгами нуклеїнових кислот в результаті взаємодії комплементарних нуклеотидів.

Гібридизація соматичних клітин — злиття нестатевих клітин в єдине ціле; так отримують соматичні гібриди рослин і гібридні клітинні лінії.

Гідроліз — розщеплення молекули за рахунок приєднання води (іонів Н⁺ і ОН ).

Гіпокотиль — частина зародка або проростка між сім’ядолями і зародковим корінцем.

Гістони — група з п’яти основних білків, які входять до складу хромосом в еукаріотичних клітинах.

ГЛІКОЛІЗ — це послідовність реакцій, в результаті яких глюкоза перетворюється на піруват з одночасним утворенням АТФ.

Глікопротеїди — складні білки, які містять вуглеводневі компоненти.

Гліоксилатний цикл — варіант циклу Кребса у бактерій і деяких рослин. В Г ц. ацетат перетворюється на сукцинат і нарешті в нові Вуглеводи.

Гліоксисома — мікротільце, яке містить Ферменти, потрібні для перетворення жирів на вуглеводи. Г. відіграє важливу роль при проростанні насіння.

Гомеостаз — підтримання відносної постійності внутрішнього середовища організму або стійкої рівноваги в популяції або екосистемі. Звичайно забезпечується механізмами зворотного зв’язку.

Грана — структура в стромі хлоропласта, яку видно під світловим мікроскопом як зелену гранулу, а під електронним мікроскопом — як купку тилакоїдів. Г. містить хлорофіл і каротиноїди і є місцем проходження світлових реакцій фотосинтезу.

Губчаста паренхіма — тканина листка, яка складається з розділених великими міжклітинниками клітин з хлоропластами.

Гумус — органічна речовина грунту, що розкладається.

Гутація — виділення рідкої води листками під впливом кореневого тиску.

Д

Дводольні — один із двох класів покритонасінних. Д. характеризуються наявністю двох сім’ядолей, сітчастим жилкуванням листків, звичайно чотири- або п’ятичленними квітками.

Дезоксирибонуклеїнова кислота — носій генетичної інформації в клітині. Складається з ланцюгів, які містять фосфат, цукор, дезоксирибозу, пурини, піримідини. Здатна самоподвоюватися і направляти Синтез РНК.

Денітрифікація — перетворення нітратів у газоподібний азот; здійснюється кількома родами вільно- живучих ґрунтових бактерій.

Дєсмотрубочка — трубочка, яка проходить всередині каналу плазмодесми і з’єднує ендоплазматичний ретикулум двох сусідніх клітин.

Детермінований ріст — ріст обмеженої тривалості, характерний для квіткової меристеми і для листків.

Джоуль — одиниця енергії, роботи і кількості тепла в системі СІ (1Дж= 6,25×10¹⁸ еВ; 1ккал = 4,184 кДж).

Диференціація — процес розвитку, у ході якого відносно неспеціалізована Клітина перетворюється на більш спеціалізовану. Пристосування клітин і тканин у ході онтогенезу до виконання певних функцій.

Дифузія — сумарний рух суспензованих або розчинених частинок із зони з високою концентрацією в зону з низькою концентрацією їх за рахунок випадкового теплового руху окремих частин. В результаті Д. останні в середовищі розподіляються рівномірно.

Диктіосома — у еукаріот комплекс плоских, дископодібних ємкостей всередині клітини, які часто по краях утворюють відгалуження у вигляді трубочок. Пов’язані з секреторною активністю; є центром накопичення і оформлення секретів. їх називають також тільцями Гольджі. Термін "Апарат гольджі» застосовується для визначення всієї сукупності даної клітини.

Довгоденні рослини — рослини, яким для зацвітання потрібний світловий період, що перевищує певне критичне значення. Цвітуть навесні або влітку.

Допоміжний пігмент — пігмент, який уловлює світлову енергію і передає її хлорофілу а.

Достигання (насіння) — метаболічні зміни, які повинні відбутися в деяких насінинах в період спокою їх, щоб стало можливим проростання.

Дихальний коефіцієнт — відношення кількості молів виділеного при диханні СО₂

до кількості молів поглинутого О₂, тобто

Дихальний контроль — залежність швидкості використання О₂ мітохондріями від концентрацій АДФ, який виступає акцептором фосфату при окислювальному фосфорилуванні.

Дихання — процес генерування АТФ, в якому роль кінцевого акцептора електронів виконує О₂;. Донором електронів виступають як органічні, так і Неорганічні сполуки. Іншими словами, це сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, використання його в біологічному окисленні органічних речовин та виведення з організму СО₂. Розрізняють зовнішнє та тканинне (клітинне) внутрішнє дихання. Зовнішнє — надходження О₂ та виведення СО₂. Внутрішнє — використання О₂ в біологічному окисленні.

Е

Екзергонічний — той, що відбувається з виділенням енергії.

Екзон — ділянка ДНК, яка транскрибується в мРНК, і транслюється в білок. Е. характерний для еу- каріот.

Екосистема — велика система взаємодіючих організмів і фізичного оточення їх.

Екотип — група організмів даного виду, які адаптовані до місцевих умов і генетично відрізняються від інших екотипів цього виду.

Експресія гена — Реалізація генетичної інформації, закодованої в послідовності нуклеотидів молекули ДНК; складається з двох основних стадій: транскрипції й трансляції.

Електрон — елементарна частинка з від’ємним зарядом, який за величиною дорівнює позитивному заряду протона, і масою в 1837 разів меншою за масу останнього. Е. знаходяться навколо атомного ядра і визначають хімічні властивості атома.

Елементарна мембрана — тришарова мембрана, яка складається (якщо дивитися під мікроскопом) з двох темних шарів, розділених одним світлим.

Ендергонічний — той, що для перебігу реакцій потребує надходження зовнішньої енергії.

Ендодерма — шар клітин, який оточує провідний циліндр у коренях і деяких стеблах. На радіальних і поперечних стінках клітини Е. знаходяться пояски Каспарі. У насінних рослин Е. — самий внутрішній шар первинної кори.

Ендоплазматичний ретикулум — тримірна мембранна система, яка розділяє цитоплазму еукаріотичних клітин на компартменти і канали, її ділянки, вкриті великою кількістю рибосом, називають шорстким Е. р, а ділянки з малою кількістю рибосом або взагалі без них — гладеньким Е. р.

Епідерма — зовнішній первинний за походженням шар клітин листків або молодих стебел і коренів.

Епікотиль — верхня частина осі зародка або проростка, розташована вище сім'ядолей і нижче найближчого до них листка.

Етилен — простий вуглеводень з формулою Н₂С=СН₂. Рослинний гормон, який бере участь в дозріванні плодів.

Етіоляція. — сукупність змін, які спостерігаються у рослин, що ростуть в темряві або при дуже малій освітленості: подовження стебла, слабкий розвиток листків, втрата хлорофілу.

Етіопласт — пластида, яка утворюється у рослин, що ростуть в темряві, і містить проламелярне тільце.

Еукаріоти — організми, клітини яких мають Ядро, Органели, обмежені мембранами, і Хромосоми, що складаються з ДНК і білків. До еукаріот належить чотири царства: рослини, тварини, гриби і протисти.

Ефект Пастера — гальмування гліколізу диханням, відкрите Луї Пастором при дослідженні дріжджового бродіння. В аеробних умовах поглинання вуглеводів у 7 разів нижче, ніж в анаеробних. Пастерівський ефект пояснюється інгібуванням фосфофруктокінази цитратом та АТФ.

Ж

Життєвий цикл — повна послідовність фаз росту й розвитку організму від зиготи до утворення гамет.

Жилка — провідний пучок, частина «каркаса» з опірних і провідних тканин в листках та інших плоских органах.

Жири — речовини, які складаються з гліцеролу і трьох молекул жирних кислот. Відношення кисню до вуглецю в Ж. значно нижче, ніж у вуглеводах. Рідкі Ж. називають оліями.

З

Завантаження флоеми — процес активної секреції деяких речовин (насамперед, цукрів) в ситоподібні трубки.

Замикаючі клітини — пара спеціалізованих епідермальних клітин, які оточують продихову щілину. Зміни в тургорі 3. к. приводять до відкриття або закриття цієї щілини.

Зеатин — рослинний гормон; природний цитокінін, виділений з кукурудзи.

І

Ізомери — речовини, які мають однаковий атомний склад, але відрізняються за структурою, наприклад, глюкоза і фруктоза.

Ізоморфний — ідентичний за формою.

Ізотонічний — той, що має таку саму осмотичну концентрацію.

Ізотопи — форми хімічного елемента, які відрізняються одна від одної кількістю нейтронів в атомному ядрі, але не хімічними властивостями.

Інгібування за механізмом зворотного зв’язку — регуляція процесів в організмі, яка полягає в тому, що при підвищенні концентрації речовини пригнічується подальший синтез її.

Індолілоцтова кислота — природний ауксин, рослинний гормон.

Ініціаль: 1) клітина, яка залишається в складі меристеми постійно і в результаті поділу утворює нові клітини тіла рослини; 2) меристематична клітина, яка диференціюється в дозрілу більш спеціалізовану клітину. Інтеркалярний — визначення меристематичної тканини або росту, які не сконцентровані в апексі органа, наприклад, ріст в зоні вузла.

Інтрон. — ділянка ДНК, яка транскрибується в ту частину м РНК, яка в еукаріот потім видаляється за допомогою ферментів до початку трансляції.

К

Калус — маса недиференційованих клітин, яка утворюється при пошкодженні рослини; розвивається при культивуванні на штучних середовищах з поодинокої клітини.

Калорія — еквівалент такій кількості тепла, яку потрібно для підвищення температури 1 г води з 14,5 до 15,5 °С (1 ккал=1000 кал).

Кальвіна цикл — ланцюг фотосинтетичних ферментативних реакцій, в ході яких двооксид вуглецю відновлюється до 3-фосфогліцеральдегіду і регенерується акцептор СО₂ рибулозо-1,5-біфосфат. З кожних 6 молекул СО₂ в циклі утворюється дві молекули гліцеральдегід-3-фосфату.

Каротиноїди — клас жиророзчинних пігментів, який включає жовті, червоні або оранжеві каротини і жовті ксантофіли; міститься в хлоропластах і хромопластах рослин; виконують функцію допоміжних 376

пігментів при фотосинтезі.

Катаболізм — сукупність хімічних реакцій, які зумовлюють розкладання складних сполук з виділенням енергії.

Катіон — позитивно заряджений іон.

Квант — елементарна одиниця світлової енергії.

Квантосоми— гранули на внутрішній поверхні ламел хлоропласта; ймовірно беруть участь у світлових реакціях фотосинтезу.

кДНК (комплементарна ДНК) — ДНК, синтезована зворотною транскриптазою на матриці РНК.

Кінетин — пурин, який, ймовірно, не зустрічається в природі; діє подібно рослинним цитокінінам.

Клітина-супутник. — спеціалізована паренхімна клітина флоеми покритонасінних рослин, яка зв’язана з члеником ситоподібної труби і утворюється разом з ним з тієї самої материнської’ клітини.

Клітинна оболонка — твердий зовнішній покрив рослинних клітин, деяких протистів і більшості бактерій.

Клітинний поділ — поділ клітини і її компонентів на дві приблизно однакові частини.

Клітинний сік — рідкий вміст вакуолей.

Клон — популяція клітин або особин, яка утворюється в результаті безстатевого поділу з однієї клітини або особини.

Клонування — отримання ліній або культур клітин, усі представники яких характеризуються специфічною послідовністю ДНК. Ключова операція генної інженерії.

Ковалентний зв'язок — хімічний зв’язок між атомами, який виникає за рахунок утворення спільної пари електронів

Кодон — послідовність з трьох сусідніх нуклеотидів у молекулі ДНК або мРНК, яка кодує одну амінокислоту або закінчення поліпептидного ланцюга.

Колеоптиль — оболонка, яка вкриває апікальну меристему і листкові примордії зародка злаків; часто розглядається як перший листок.

Коленхіма — опірна тканина, яка складається з коленхімних клітин. Звичайно розташована в зонах первинного росту стебла і деяких листків.

Колхіцин — алкалоїд, який міститься в деяких рослинах родини лілійних; зв’язується з білком мікротрубочок тубуліном і спричинює розпадання їх.

Концентраційний градієнт — зміна концентрації речовини на одиницю відстані

Кора — неофіційний термін для визначення всіх тканин зовні від камбію у дерев'янистому стеблі.

Корінь — як правило, низхідний осьовий орган рослини, який звичайно знаходиться в землі. Служить для закріплення рослини, всмоктування і проведення води і мінеральних речовин.

Кореневище — більш-менш горизонтальне підземне стебло.

Кореневий тиск — тиск, який розвивається в корені завдяки осмосу. Спричинює гутацію води на листках і виступання її на пеньках.

Кореневий чохлик — утворення з клітин у вигляді ковпачка, яке вкриває і захищає кінчик кореня.

Кореневі волоски — трубчасті вирости епідермальних клітин кореня.

Короткоденні рослини — рослини, яким для зацвітання потрібний світловий період, коротший за певну критичну величину. Звичайно цвітуть восени.

Котранспортування — транспортування речовин, при якому перенесення однієї речовини крізь мембрану залежить від одночасного або послідовного перенесення другої речовини.

Кофактор — один або більше небілкових компонентів, потрібних для перебігу ферментативної реакції; багато кофакторів — іони металів, інші називають коферментами.

Кофермент — органічна молекула небілкової природи, яка виконує допоміжну функцію в ферментативних процесах, часто діє як донор або акцептор електронів.

Коферментні Вітаміни — вітаміни, які входять в структуру коферментів.

Кранцанатомія — корончасте розташування клітин мезофілу навколо шару великих клітин обкладки судинного пучка, в результаті чого судинний пучок оточений двома концентричними шарами клітин. Характерна для рослин з С₄-метаболізмом.

Кребса цикл — ланцюг реакцій, в ході яких піровиноградна кислота окислюється з утворенням атомів водню, електронів і двооксиду вуглецю. Потім електрони проходять через систему електрон-транспорту- ючих молекул, ланцюг окислювального фосфорилування і нарешті через заключні стадії окислення.

Кристи — випинання внутрішньої мембрани мітохондрій, які містять електрон-транспортний ланцюг, що бере участь в утворенні АТФ.

Крохмаль — нерозчинний полісахарид, основна запасна поживна речовина рослин; включає понад 1000 мономерів глюкози.

Ксерофіт — рослина, пристосована до аридних місць мешкання.

Ксилема — провідна тканина, по якій здійснюється основне транспортування води і мінеральних речовин в рослині; характеризується наявністю трахеальних елементів.

Культура клітин — вирощування окремих клітин або невеликих груп їх на твердих середовищах або у завислому стані у рідкому середовищі.

Культура тканин — Методика вирощування живих тканин рослин або тварин у спеціальному середовищі після виділення їх з організму.

Кутикула — восковий або жировий шар на поверхневій стінці епідермальних клітин, утворений кутином або воском.

Кутин — гідрофобна речовина рослинного походження, що відкладається на зовнішній поверхні клітин епідермісу листків, молодих пагонів і плодів у вигляді кутикули.

л

Ламела — шар клітинних мембран, які звичайно містять хлорофіл і беруть участь у процесі фотосинтезу.

Латеральні меристеми — меристеми, з яких розвиваються вторинні тканини, камбій і фелоген.

Лейкопласти — безбарвна пластида, яка звичайно є центром утворення крохмалю.

Лєктини — рослинні білки, які аглютинують клітини ссавців в результаті зв’язування з вуглеводними компонентами клітинної поверхні; виконують захисні функції..

Лігнін — один з найважливіших компонентів вторинних клітинних оболонок судинних рослин (хоча не всі вони містять його).

Лізис — процес розщеплення або руйнування клітин.

Лізосома — органела, яка обмежена однією мембраною і містить гідролітичні феріиенти. Ферменти звільнюються під час руйнування і беруть участь в гідролізі білків та інших макромолекул.

Ліпіди — жироподібні речовини, що входять до складу всіх живих клітин і відіграють важливу роль в їх організації та обміні речовин.

Листкова пластинка — розширена частина листка.

Локус — місце на хромосомі, яке займає певний ген.

М

Макромолекула — молекула з дуже великою молекулярною масою.

Макрофібрила — структура, утворена мікрофібрилами, яку видно під світловим мікроскопом.

Макроелементи — неорганічні хімічні елементи, потрібні у великих кількостях для росту рослин, наприклад, азот, калій, кальцій, фосфор, магній, сірка.

Маргінальна меристема — меристема, яка розташована по краю листкового примордія і формує листкову пластинку.

Матриця — зразок або шаблон, відповідно з яким виникає «зворотна" комплементарна копія. Термін звичайно застосовують при описанні дуплікації або транскрипції ДНК,.

Матрична РНК — клас РНК, які переносять генетичну інформацію від гена до рибосом, де вона транслюється з утворенням білка.

Мезофіл — основна тканина (паренхіма) листка між шарами епідерми; клітини її звичайно містять хлоропласти.

Мезофіт — рослина, якій для нормального розвитку потрібний достатньо зволожений грунт і відносно волога атмосфера.

Мейоз — два послідовних ядерних поділи, в ході яких кількість хромосом зменшується з диплоїдної до гаплоїдної. В результаті утворюються гамети або спори.

Меристема — недиференційована рослинна тканина, з якої розвиваються нові клітини.

Метаболізм — сукупність усіх хімічних процесів, які відбуваються в живій клітині або в організмі.

Метаболізм органічних кислот за типом товстянкових — один із варіантів С₄-метаболізму. Полягає у тому, що в нічний час фосфоенолпіруват приєднує СО₂ з утворенням С₄-сполук, а потім у денний час зв’язаний СО₂ передається в цикл Кальвіна на рибулозобісфосфат. Характерний для більшості сукулентів, зокрема, для кактусів.

Метаксилема — частина первинної ксилеми, яка диференціюється після протоксилеми. Досягає зрілості після того як частина рослини, де вона розташована, припиняє подовжуватись.

Міжвузля — ділянка стебла між сусідніми вузлами.

Мікориза — симбіоз деяких грибів і коренів рослин, характерний для більшості судинних видів.

Мікротрубочки — вузькі (діаметром близько 25 нм), витягнуті трубочки невизначеної довжини в клітинах еукаріот, які не мають мембрани. Забезпечують рух хромосом при клітинному поділі і утворюють внутрішню структуру війок і джгутиків.

Мікрофібрили — ниткоподібні компоненти клітинних оболонок, які складаються з молекул целюлози, які видно тільки під електронним мікроскопом.

Мікрофіланенти — довгі філаменти товщиною 5-7 нм, які складаються з актину. Ймовірно, беруть участь в забезпеченні руху цитоплазми.

Мікроелементи — неорганічні хімічні елементи, які потрібні рослинам в дуже малих або залишкових кількостях: залізо, хлор, мідь, марганець, цинк, молібден, бор.

Мітоз — процес, в ході якого подвоєні хромосоми розділяються поздовжньо, а потім дочірні хромосоми розходяться, утворюючи два генетично ідентичних ядра. Звичайно закінчується цитокінезом.

Мітохондрія — органела еукаріотичних клітин, обмежена подвійною мембраною. Містить ферменти циклу Кребса і електрон-транспортний ланцюг. Основне джерело АТФ у нефотосинтезуючих клітинах.

Молекулярна маса — відносна маса молекули, представлена в одиницях, які дорівнюють 1/12 маси найпоширенішого ізотопу вуглецю. Сума відносних мас атомів у складі молекули.

Морфогенез — здійснення генетичної програми розвитку організму.

Н

Настичні рухи — Рухи рослин у відповідь на певні стимули; при цьому напрямок руху не залежить від напрямку дії стимулу.

Нейтральні до довжини дня рослини — рослини, які зацвітають незалежно від тривалості світлового дня.

Нектарники — залози покритонасінних рослин, які секретують нектар-цукристу рідину, що служить для приваблення до рослин комах.

Нециклічний потік електронів — індукований світлом потік електронів від води до НАДФ при фотосинтетичному виділенні кисню; пов’язаний з фотосистемами І і II.

Нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД) — кофермент, який виступає акцептором електронів у багатьох окислювальних реакціях дихання.

Нікотинамідаденіндинуклєотидфосфат (НАДФ) — кофермент, який виступає акцептором електронів у багатьох відновних реакціях біосинтезу. За структурою відрізняється від НАД тільки наявністю додаткової фосфатної групи.

Нітрифікація — окислення іонів амонію або аміаку до нітратів. Здійснюється певними вільноживучими ґрунтовими бактеріями.

Нітрогеназа — складний фермент, здатний відновлювати атмосферний азот до іонів амонію при наявності АТФ.

Нуклеїнова кислота — органічна кислота, яка складається із з’єднаних між собою нуклеотидних залишків. Відомо два типи Н. к. — дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) і рибонуклеїнова кислота (РНК). 378

Нуклеоплазма — основна речовина ядра.

Нуклеотид — окремий структурний блок нуклеїнової кислоти, який складається з фосфату, п’ятивуг- лецевого цукру (рибози, або дезоксирибози), пурину або піримідину.

О

Обкладка провідного пучка — шар або кілька шарів клітин, які оточують провідний пучок в мезофілі листка. Може складатися з паренхімних або склеренхімних клітин або з тих та інших. О. п. п. має особливу будову у рослин з С₄-метаболізмом.

Облігатний анаероб — організм, який проявляє метаболічну активність тільки за відсутності кисню.

Однодольні — один з двох великих класів покритонасінних. Характеризується наявністю однієї сім’ядолі у зародках.

Однодомні — рослини, у яких тичинки й маточки розвиваються в різних квітках одного організму. Окислення біологічне — каталізований ферментами та дихальними пігментами процес перенесення електронів або атомів водню від донорів (відновлювачів) до акцепторів (окислювачів).

Окислювальне фосфорилування — утворення АТФ з АДФ і неорганічного фосфату. Здійснюється в електрон-транспортному ланцюгу мітохондрій.

Онтогенез — життєвий цикл або індивідуальний розвиток організму або його частин.

Оператор — послідовність нуклеотидів, яку «пізнає» білок-репресор. Бере участь в регуляції активності гена.

Оперон — група сусідніх генів, які транскрибуються як єдине ціле в одну молекулу мРНК. О. розповсюджені у бактерій, але рідко зустрічаються у еукаріот.

Опорні корені — додаткові корені, які відходять від стебла вище рівня грунту і сприяють, закріпленню рослини. Розповсюджені у багатьох однодольних, наприклад у кукурудзи.

Орган — структура, утворена різними тканинами, наприклад, корінь, стебло, листок або частини квітки.

Органела — спеціалізована частина клітини.

Організм — одноклітинна або багатоклітинна жива істота.

Осмос — дифузія води або іншого розчинника крізь напівпроникну мембрану. За відсутності інших факторів рух води при О. здійснюється з області з більшим водним потенціалом в область з меншим.

Осмотичний потенціал — зміна вільної енергії або хімічного потенціалу води, зумовлена розчиненою речовиною. Має від’ємний знак.

Осмотичний тиск — потенціальний тиск, який може розвивати розчин, відокремлений ВІД чистої води напівпроникною мембраною. Показник концентрації розчину.

Основна меристема — первинна меристема, з якої розвиваються основні тканини.

Основна речовина цитоплазми — найменш диференційована, якщо спостерігати в Електронний мікроскоп, частина цитоплазми, яка оточує ядро і органели.

П

Пагін — надземна частина судинної рослини, яка включає стебла, листки й бруньки.

Пазуха — верхній кут між пагоном або листком і стеблом, з якого він росте.

Палісадна паренхіма — тканина листка, яка складається з циліндричних паренхімних клітин, що містять хлоропласти і орієнтовані довгими осями перпендикулярно до поверхні листка.

Паразит — організм, який живе на тілі або всередині організму іншого виду й отримує від нього поживні речовини.

Паренхіма — тканина, яка складається з паренхімних клітин.

Партенокарпія — розвиток плоду без Запліднення. Такі плоди звичайно не містять насіння.

Пасивне транспортування — перенесення розчинених речовин крізь мембрану за концентраційним або електрохімічним градієнтом шляхом простої або полегшеної дифузії, яке не потребує витрат енергії.

Патоген — організм, який спричинює хворобу.

Пектин — складна органічна сполука, яка входить до складу міжклітинної речовини і первинних клітинних оболонок;

Пентозофосфатний цикл — шлях окислення глюкозо-6-фосфату з утворенням пентозофосфатів.

Пептид — дві або більше амінокислоти, сполучені пептидними зв’язками.

Пептидний зв'язок — зв’язок, який утворюється між карбоксильною (-СООН) групою однієї амінокислоти та аміногрупою (-N-H₂) другої з виділенням молекули води.

Первинна кора — область основної тканини стебла або кореня, яка обмежена ззовні епідермою, а зсередини провідною системою. Утворена первинною тканиною.

Первинна меристема — протодерма, прокамбій і основна меристема, яка утворюється з апікальної меристеми.

Первинна оболонка — шар оболонки, який формується в період росту клітин.

Первинні тканини — тканини, які розвиваються з апікальної і первинних меристем стебла і кореня. На відміну від них вторинні тканини розвиваються з камбію. Первинний ріст зумовлює збільшення довжини рослини.

Первинний корінь — перший корінь рослини, який розвивається із зародкового корінця. У голонасінних і дводольних стає стрижневим коренем.

Первинний ріст — ріст рослин за рахунок апікальної меристеми стебла і кореня.

Передаточна клітина — спеціалізована паренхімна клітина, в оболонці якої е інвагінації, що збільшують площу плазматичної мембрани.

Перидерма — зовнішня захисна тканина з корка, коркового камбію і фелодерми, яка заміщує епідерму в міру руйнування її в період вторинного росту.

Перицикл — тканина, обмежена зовні ендодермою, а зсередини флоемою. Характерна для коренів.

Пермеаза — транспортний білок, який бере участь в перенесенні речовин крізь клітинну мембрану і при цьому не зазнає необернених змін.

Пероксисома — мікротільце, яке відіграє важливу роль у пов’язаному з фотосинтезом обміні гліколової кислоти, бере участь у фотодиханні.

Пігмент — речовина, яка поглинає світло (звичайно, вибірково).

Пилкова трубка — трубка, по якій чоловічі гамети потрапляють в сім’язачаток; формується після проростання пилкового зерна.

Пилок — сукупність пилкових зерен.

Пиляк — частина тичинки, яка містить пилок.

Плазматична мембрана — зовнішня межа протопласта, яка прилягає до клітинної оболонки; утворена однією елементарною мембраною. Називається також клітинною мембраною або ектопластом.

Плазміда — відносно невеликий фрагмент ДНК, який може вільно існувати в цитоплазмі бактерій, вмонтовуватися в хромосому і реплікуватися разом з нею. П. становить близько 5% ДНК у багатьох бактерій; у еукаріот зустрічається рідко.

Плазмодесми — найдрібніші цитоплазматичні тяжі, які проходять крізь отвори у клітинних оболонках і з’єднують живі протопласти сусідніх клітин.

Плазмоліз — відокремлення протопласта від клітинної оболонки внаслідок втрати ним води за рахунок осмосу.

Пластида — клітинна органела деяких еукаріот, в якій синтезуються і запасаються органічні речовини; обмежена подвійною мембраною.

Поєднані реакції — пов’язані між собою реакції, одна з яких відбувається з виділенням, а інша з поглинанням енергії.

Покритонасінні — група рослин з насінням, яке дозріває всередині зав’язі (плоду).

Польова вологоємність — частина вологи, яка утримується грунтом за рахунок сил, які зрівноважують силу тяжіння.

Полегшена дифузія — дифузія розчиненої речовини за градієнтом концентрації з участю переносника.

Полімер — велика молекула, яка складається з багатьох однакових або подібних молекулярних субодиниць (мономерів).

Полінуклеотид — одноланцюгова ДНК або РНК.

Поліпептид — менш складна, ніж білок молекула, яка також складається з амінокислот, з’єднаних пептидними зв’язками.

Поліплоїдія — присутність набору хромосом у кількості, більший, ніж диплоїдна (тетра-, октаплоїдія — відповідно 4 і 8).

Полісома — група рибосом, які одночасно здійснюють трансляції тієї самої молекули мРНК.

Полярна молекула — молекула, яка несе на своїх кінцях позитивний і негативний заряди.

Пора — заглиблення в клітинній оболонці, в якому не формується вторинна оболонка.

Поясок Каспарі — стрічкоподібна зона первинної клітинної оболонки, яка містить суберин і лігнін. Проходить по радіальних і поперечних стінках ендодермальних клітин в коренях.

Провідна система — сукупність провідних тканин рослини або органа.

Провідний пучок — тяж провідних тканин, який включає первинні ксилему, флоему і прокамбій (якщо він ще зберігся). Часто оточений обгорткою з паренхіми і (або) волокон.

Прокамбій — первинна меристема, з якої розвиваються первинні Провідні тканини.

Прокаріоти — бактерії. Клітини без відмежованих мембранами ядра і органел.

Проламелярне тільце — напівкристалічне утворення в пластидах, розвиток яких зупинився через відсутність світла.

Промотор — специфічна нуклеотидна послідовність на хромосомі, до якої повинна прикріпитися РНК- полімераза для того, щоб почалася Транскрипція гена з утворенням мРНК.

Пропластида — дрібне тільце в протоплазмі, що самовідтворюється, з якого розвивається пластида.

Пропускні клітини — ендодермальні клітини кореня, які зберігають тонкі оболонки, тоді як інші ендо- дермальні клітини розвивають товсті вторинні оболонки з поясками Каспарі.

Проростання — початок або відновлення росту і розвитку спори, насінини, бруньки або іншої структури.

Проросток — молодий спорофіт, який розвивається з проростаючої насінини.

Простетична група — іон металу або неорганічна група, які пов’язані з ферментом і виконують функцію активного центра його.

Протеаза — фермент, який розщеплює білки шляхом гідролізу пептидних зв’язків.

Протодерма — первинна меристема, з якої розвивається епідерма.

Протоксилема — рання первинна ксилема, що диференціюється в період подовження тієї частини рослини, в якій вона знаходиться.

Протон — елементарна частинка, яка є основним компонентом всіх атомних ядер. Має позитивний заряд, що за абсолютною величиною дорівнює заряду електрона, і масу, що дорівнює 1.

Протоплазма — Цитоплазма без органел.

Протопласт — у рослин клітина без оболонки.

Процесинг — сукупність реакцій, які зумовлюють перетворення первинних продуктів транскрипції і трансляції у функціонуючі молекули.

Пуринові основи — органічні гетероциклічні сполуки, що входять до складу нуклеотидів, ДНК, РНК, багатьох коферментів. Найпоширеніші з них — аденін і гуанін.

Пучковий камбій — камбій, який виник в середині провідного пучка.

Р

Радіоавтограф — відбиток, який залишила радіоактивна речовина на чутливій фотоплівці.

Радіоізотоп — нестабільний ізотоп елемента, який спонтанно розпадається з випроміненням радіоактивності.

Регулятор — ген, який пригнічує активність структурного гена в опероні.

Рекомбінантна ДНК — фрагменти ДНК двох різних видів, з’єднані в одну молекулу в лабораторних умовах.

Рекомбінація — утворення нової комбінації генів.

’ Реплікація — отримання точної копії. Звичайно так називають подвоєння молекули ДНК або утворен-

ня сестринської хроматиди.

Репресія — пригнічення активності гена найчастіше блокуванням транскрипції,

Репресор — білок, який регулює транскрипцію ДНК блокуванням приєднання РНК-полімерази до промотора, в результаті чого транскрипція стає неможливою.

Рестриктази — ферменти, які «розрізають» молекули ДНК в місцях, де знаходяться чітко визначені нуклеотидні послідовності.

Рестрикційний аналіз — дослідження структури ДНК шляхом визначення місць розщеплення ДНК рестриктазами.

Рідинно-мозаїчна модель — модель мембранної структури, згідно з якою мембрана складається з подвійного шару ліпідів і занурених в нього білкових глобул.

Рибонуклеїнова кислота — нуклеїнова кислота, яка утворюється на матриці хромосомної ДНК і бере участь в білковому синтезі. Являє собою полімерний ланцюг, який складається з фосфату, п’ятивуглецевого цукру (рибози), пуринів і піримідинів. У багатьох вірусів є генетичним матеріалом.

Рибосома — маленька частинка, яка складається з білка і РНК; місце синтезу білка.

Ризобії — бульбочкові бактерії.

Ризоїди: 1 — коренеподібні вирости грибів і водоростей, які галузяться і служать для абсорбції води і поживних речовин; 2 — коренеподібні структури вільноживучого гаметофіту печіночників, мохів і деяких судинних рослин.

мРНК — інформаційна РНК, яка є матрицею при синтезі білків на рибосомах.

рРНК — рибосомальна РНК — компонент рибосом, який потрібний для підтримування структури і їхнього функціонування.

тРНК — транспортна РНК — клас молекул РНК, які беруть участь в біосинтезі білка. Молекула тРНК містить ділянку, до якої приєднується специфічна амінокислота і антикодон, комплементарний кодону в мРНК.

РНК-полімерази — ферменти, які каталізують синтез РНК (мРНК, тРНК, рРНК і РНК інших класів) на матриці ДНК.

С

Світлові реакції — реакції фотосинтезу, які для перебігу потребують світло і не можуть проходити в темряві.

Серединна пластинка — шар міжклітинної речовини, багатий на пектинові сполуки, які зв’язують первинні оболонки сусідніх клітин.

Сім’ядоля — зародковий листок. В однодольних виконує функцію всмоктування поживних речовин, а у дводольних є сховищем.

Сік: 1 — рідкий вміст ксилеми або ситоподібних елементів флоеми; 2 — клітинний С — рідкий вміст вакуолей.

Симбіоз — існування двох і більше організмів різних видів у тісному функціональному взаємозв’язку. Здійснюється у формі паразитизму, якщо зв’язок шкідливий для одного з організмів або у формі мутуалізму, якщо зв’язок сприятливий для всіх учасників С.

Симпласт — сукупність взаємозв’язаних протопластів і їх плазмодесм. Переміщення речовин по С. називають симпластним транспортуванням..

Симпорт — перенесення речовини в тому ж напрямку, куди транспортується інша молекула, завдяки білку-переноснику.

Ситоподібна клітина — подовжений тонкий ситоподібний елемент з відносно неспеціалізованими полями із скошеними кінцями, стінки яких позбавлені ситоподібних пластинок. Характерні для флоеми голонасінних і нижчих судинних рослин.

Ситоподібна пластинка — частина стінки члеників ситоподібної трубки з одним або кількома високо- диференційованими ситоподібними полями.

Ситоподібна трубка — ряд сполучених встик члеників ситоподібної трубки з ситоподібними пластинками між ними.

Скарифікація — надрізання або розм’якшення насінної шкірки для прискорення проростання.

Склеренхіма — механічна тканина із склеренхімних клітин — склереїд і волокон.

Смоляні ходи — трубчасті міжклітинні порожнини, вистелені епітеліальними клітинами, які секретують смолу і виповнені нею.

Соматичні клітини — всі клітини тіла за винятком тих, з яких розвиваються гамети, і самих гамет.

Спектр дії — спектр світлових хвиль, які зумовлюють певну реакцію.

Спеціалізована клітина — клітина, яка виконує певну функцію.

Специфічність — унікальність; належність до чітко визначеного організму або процесу.

Стан спокою — зупинка росту цілої рослини, її бруньок або насінин до отримання спеціального стимулу з навколишнього середовища, яким може бути вплив холоду і відповідний фотоперіод.

Статоліти — рецептори гравітації; крохмальні зерна та інші включення в цитоплазму.

Стела — центральний циліндр; сукупність провідних і механічних тканин стебла і кореня судинних рослин, оточена первинною корою.

Стрижневий корінь — первинний корінь рослини, який утворюється як пряме продовження зародкового корінця; має вид масивного конусоподібного головного кореня, від якого відходять більш дрібні бічні корені.

Столон — горизонтальне стебло, яке росте паралельно поверхні грунту; іноді дає додаткові корені; наприклад, вуса суниці.

Стратифікація — витримування насіння довгий час при низькій температурі перед пророщуванням його.

Строма — основна речовина пластид.

Суберин — жироподібна речовина, яка відкладається в клітинних оболонках коркової тканини і в поясках Каспарі ендодерми.

Субстрат: 1 — основа, до якої прикріпляється організм; 2 — речовина, на яку діє фермент.

Субстратно фосфорилування — утворення АТФ з АДФ та неорганічного фосфату в процесі гліколізу.

Судини — трубчасті елементи ксилеми, які складаються з розташованих встик і зв’язаних між собою перфораціями подовжених клітин. Функція С. полягає у проведенні води і мінеральних речовин по тілу рослини.

Сукулент — рослина з соковитими водозапасаючими стеблами або листками.

Суцвіття — група квіток на спеціалізованому пагоні.

Сферосоми — поодинокі сферичні структури в цитоплазмі рослинних клітин,, які складаються в основному з ліпідів і відмежовані мембраною. Можливо, є центрами синтезу і накопичення ліпідів.

Т

Темнові реакції — незалежні від світла ферментативні реакції у фотосинтезуючих клітинах, пов’язані з утворенням глюкози з СО₂ з участю АТФ і НАДФ×Н.

Термодинаміка — наука про енергообмін, яка розглядає тепло як найзручнішу форму вимірювання енергії. Перший закон Т. стверджує, що при будь-яких процесах загальна енергія всесвіту залишається незмінною. Згідно з другим законом Т. ентропія, тобто міра невпорядкованості, має тенденцію зростати.

Тиск оболонки — тиск клітинної оболонки, який однаковий за величиною і протилежний за напрямком тургорному тиску протопласта.

Тилакоїд — мембранна структура в хлоропластах еукаріотичних організмів, яка за формою нагадує мішечок. Містить хлорофіл. У хлоропластах групи Т. утворюють грани.

Тимін — піримідин, який входить до складу ДНК, але не зустрічається в РНК.

Тичинка — частина квітки, яка утворює пилок, складається звичайно з пиляка і тичинкової нитки. В сукупності Т. утворюють андроцей.

Тканина — група подібних клітин, які утворюють структурно-функціональний комплекс.

Тонопласт — цитоплазматична мембрана, яка оточує вакуолю рослинної клітини.

Тотипотентність — властивість тканини або клітин диференціюватися в будь-яку структуру зрілого організму.

Транскрипція — ферментативний синтез молекули РНК, комплементарної одному ланцюгу ДНК.

Транслокація: 1 — перенесення води, мінеральних солей і поживних речовин у рослинах на великі відстані; 2 — обмін ділянками між негомологічними хромосомами.

Трансляція — синтез білка з амінокислот на рибосомах відповідно з інформацією, закодованою в мРНК.

Транспірація — випаровування води рослинами. Здійснюється в основному крізь продихи.

Транспортні білки — специфічні мембранні білки, які беруть участь в перенесенні розчинених речовин крізь мембрану.

Трансформація — перенесення молекули ДНК від одного організму іншому.

Трахеальні елементи — загальна назва водопровідних клітин судинних рослин, тобто члеників судини і трахеїв.

Трахеїди — подовжена загострена на кінцях товстостінна провідна і опорна клітина ксилеми з порами в оболонці. Стінки Т. пористі, але на відміну від члеників судини позбавлені, перфорації. Т. є майже у всіх судинних рослин.

Тріоза — цукор, який містить три атоми вуглецю.

Трихом — виріст епідерми.

Тропізм — рухова відповідь на зовнішній подразник, при якій напрямок руху звичайно завдається напрямком впливу подразника.

Тургорний тиск — тиск в середині клітини, який виникає за рахунок надходження в неї води.

У

Уніпорт — перенесення транспортним білком розчиненої речовини крізь мембрану.

Урацил — піримідин, який входить до складу РНК, але відсутній в ДНК.

Ф

ф-білок — флоемний білок; білкова речовина в клітинах флоеми покритонасінних, особливо часто в члениках ситовидних трубок.

Фенотип — фізична проява організму. Результат взаємодії генотипу організму й оточуюючого його середовища.

Фередоксини — білки, які містять велику кількість заліза. Беруть участь у транспортуванні електронів, у тому числі в процесах фотосинтезу.

Фізіологічно кислі солі — солі, у яких катіон використовується рослиною значно активніше, ніж аніон, наприклад (NH₄)₂SO₄.

Фізіологічно лужні солі — ті, у яких, навпаки, катіон майже не використовується, а аніон поглинається досить активно (NaNO₃).

Фікобіліни — група водорозчинних допоміжних пігментів у червоних водоростей і ціанобактерій; включає фікоціаніни і фікоеритрини.

Фіксація вуглецю — перетворення СО₂ в Органічні сполуки в процесі фотосинтезу.

Фітогемоглобін — гемопротеїд, який зумовлює червоне забарвлення-кореневих бульбочок бобових рослин, що фіксують азот; подібно до гемоглобіну фітогемоглобін зворотно зв’язує О₂, регулює концентрацію вільного О₂ в клітині.

Фітохром. — фікобіліноподібний пігмент у цитоплазмі рослин і деяких зелених водоростей. Фоторецептор червоного й далекого червоного світла; бере участь у фотоперіодичній регуляції цвітіння, стану спокою, формування листків, проростання насіння.

Флавопротеїн — дегідрогеназа, яка містить флавін, а також часто метал, відіграє важливу роль в окисленні.

Флориген — рослинний гормон, який стимулює цвітіння.

Флоема — тканина судинних рослин, яка проводить органічні речовини і складається з ситоподібних елементів, різного роду паренхімних клітин, волокон і склереїд.

Фосфати — сполуки, які утворюються з фосфорної кислоти при заміщенні одного або більше атомів водню.

Фосфоліпіди — фосфориловані ліпіди; подібні за структурою до жирів, але відрізняються від них тим, що одна з трьох зв'язаних з гліцеролом жирних кислот заміщена молекулою, що містить фосфор, важливий компонент клітинних мембран.

Фосфорилування — реакція приєднання фосфату до будь-якої сполуки, наприклад, утворення АТФ з АДФ і неорганічного фосфату.

Фотодихання — залежне від світла утворення гліколевої кислоти у хлоропластах з наступним окисленням її в пероксисомах.

Фотоліз {води) — залежне від світла розщеплення молекул води, яке відбувається в фотосистемі ІІ у ході світлових реакцій фотосинтезу.

Фотоперіодизм — реакція на довжину дня і ночі, яка дозволяє організму відрізняти пори року.

Фотосинтез — перетворення світлової енергії на хімічну. Утворення вуглеводів з вуглекислого газу і при наявності хлорофілу з використанням енергії світла.

Фотосистема — дискретна одиниця організації в тилакоїдах хлоропластів хлорофілу та інших пігментних молекул, які беруть участь у світлових реакціях фотосинтезу.

Фототропізм — ріст, поворот або вигин у напрямку, який визначається розташуванням джерела світла

фотофосфорилування — утворення АТФ в хлоропластах у ході фотосинтезу.

X

Хеміосмотичне поєднання — поєднання синтезу АТФ з електронним транспортуванням крізь мембрану за електрохімічним градієнтом Н⁺.

Хемоавтотрофи — бактерії, які здатні синтезувати основні поживні речовини за рахунок енергії, що звільняється при деяких неорганічних реакціях.

Хілла реакція — виділення кисню і фотовідновлення штучного акцептора електронів ізольованими хлоропластами за відсутності двооксиду вуглецю.

Хімічний потенціал — вільна енергія речовини; залежить від середньої швидкості руху.молекул і концентрації їх.

Хлороз — повна втрата або нестача хлорофілу.

Хлоропласт — пластида, що містить хлорофіл, в якій відбувається фотосинтез. X. є у рослин і водоростей.

Хлорофіл — зелений пігмент рослинних клітин; рецептор світлової енергії при фотосинтезі. Є також у водоростей і фотосинтезуючих бактерій.

Холодове загартування — набута під впливом холоду здатність рослин переживати екстремально низькі температури і висушуючі дії зимової погоди.

Хроматин — комплекс ДНК і білків, що добре фарбується і утворює хромосоми еукаріот.

Хромопласт — пластида, яка містить не хлорофіл, а інші пігменти — звичайно жовті або оранжеві каротиноїди.

Хромосома — ядерна структура, яка містить гени. X. еукаріот добре помітні тільки під час мітозу або мейозу у вигляді ниток або палочок хроматину. Бактеріальні X. являють собою кільцеві молекули ДНК.

Ц

Целюлаза — фермент, який гідролізує целюлозу.

Целюлоза — нерозчинний полісахарид, утворений мікрофібрилами лінійно з’єднаних глюкозних залишків; основний компонент клітинної оболонки рослин і деяких протистів.

Центріоль — цитоплазматична органела, яка знаходиться поблизу ядерної оболонки, за структурою ідентична базальному тільцю. Під час мітозу і мейозу ділиться, бере участь у формуванні веретена. Зустрічається у більшості еукаріот, за винятком грибів, червоних водоростей і безжгутикових клітин рослин.

Ціанобактерії — група фототрофних прокаріотичних організмів (традиційна назва синьозелені водорості).

Циклічний потік електронів — індукований світлом потік електронів у хлоропластах, який починається і закінчується у фотосистем! І.

Циклоз — рух цитоплазми в клітині.

Циркадні ритми — регулярні ритми росту й активності з періодом близько 24 год.

Цистерна — сплющена або мішкоподібна частина ендоплазматичного ретикулуму або диктіосоми (тільця Гольджі).

Цитозин — піримідинова основа, яка входить до складу ДНК і РНК.

Цитокініни — клас рослинних гормонів, які стимулюють Поділ клітин і спричинюють деякі інші ефекти.

Цитоплазма — рідка речовина клітини, за винятком ядра.

Цитоскелет — гнучкий внутрішньоклітинний каркас з мікротрубочок і мікрофіламентів.

Цитохром — білок, який містить гем і є переносником електронів при диханні і фотосинтезі.

щ

Щеплення — об’єднання двох рослинних організмів, при якому частина одного з них (прищепа) вставляється в стебло іншого (підщепа).

Щиток — єдина сім’ядоля зародка злаків, яка пристосована для поглинання поживних речовин з ендосперму.

Я

Ядерна оболонка — подвійна мембрана, що оточує клітинне ядро.

Ядерце — дрібне сферичне тільце в ядрі еукаріотичних клітин. Утворене в основному рРНК, яка транскрибується з копії відповідних генів; місце формування рибосом.

Ядро: 1 — відокремлена подвійною мембраною спеціалізована частина еукаріотичної клітини, яка містить хромосоми; 2 — центральна частина атома, яка містить протони й нейтрони. Навколо нього знаходяться електрони.

Яровизація — індукція цвітіння холодовим впливом.