Цитологія, загальна гістологія та ембріологія - В. К. Напханюк 2002

Цитологія
Клітинна оболонка

Спільним у будові клітинних мембран є те, що вони являють собою тонкі шари ліпопротеїдного походження завтовшки 6-10 нм.

Клітинна оболонка (plasmolemma) серед різних клітинних мембран посідає особливе місце. Це поверхнева периферійна структура, яка обмежує клітину ззовні, що зумовлює її безпосередній зв’язок із позаклітинним середовищем, отже, з усіма речовинами і факторами, які впливають на клітину.

Клітинна оболонка складається з трьох шарів:

— зовнішній (надмембранний) шар — глікокалікс (glicocalyx);

— власне мембрана (біологічна мембрана);

— підмембранна пластинка (кортикальний шар плазмолеми). Глікокалікс має товщину 3-4 нм, притаманний практично всім клітинам тваринного походження, але різною мірою. Глікокалікс утворений асоційованим з плазмолемою глікопротеїдним комплексом, до складу якого входять довгі, гіллясті ланцюжки полісахаридів.

Власне мембрана (біологічна мембрана) складається з суцільного подвійного ліпідного шару, в який частково або повністю занурені молекули білків. Товщина цього шару — 57 нм.

Підмембранна пластинка (кортикальний шар) утворена найбільш щільною частиною цитоплазми, яка складається з мікрофіламентів і мікротрубочок, що утворюють сітку.

Функції клітинної оболонки

Основними функціями клітинної оболонки є такі:

— розмежування;

— транспорт метаболітів (пасивний або активний);

— рецепція;

— забезпечення міжклітинних контактів.