Медична генетика дитячого віку - С.І Сміян 2003

Хромосомні захворювання
Синдром трисомії-Е

Синдром трисомії-Е (16-18 пари, Едвардса) — зустрічається в 1 випадку на 3000 новонароджених. Характерна розумова відсталість, полідактилія, аномальна рухливість суглобів фаланг, велика довжина вказівного пальця порівняно з середнім, мікроцефалія, низьке розміщення вух, мала Нижня щелепа, виступаюча потилиця, інколи неправильна будова груднини, діафрагмальні грижі, вивихи стегон, крипторхізм. Більшість дітей з трисомією-Е помирають в ранньому дитячому віці. У дітей, що вижили, виявляється глибока розумова відсталість, що поєднується з множинними вадами (вроджені вади серця, аномалії будови нирок, скелетні аномалії тощо). В хромосомному наборі виявляється зайва 18-та хромосома, транслокація Е/В₁Е/С₁, Е/К. Частота народження дітей з трисомією-Е — 0,02 %.

Синдром Едвардса

За частотою серед новонароджених (1:7000) трисомія 18 стоїть на третьому місці після трисомій 21 і 13, обумовлюючи рано виявлений і добре вивчений синдром Едвардса. Трисомія 18 є майже у всіх випадках результатом простого нерозходження Хромосоми, як правило, на стадії гамети, але часом і на стадії зиготи (мозаїцизм). Транслокаційні форми виключно нечасті.

Клінічно для синдрому характерний різкий пренатальний недорозвиток і багаточисленні вади кісткової системи, зокрема кісток обличчя, але не різко виражені. Характерним є відхилення в дерматогліфічному рисунку. Із вад внутрішніх органів часто спостерігаються недорозвиток легень, дефект міжшлуночкової перетинки, вади розвитку клапанів аорти і легеневої Артерії, у хлопчиків — крипторхізм. Летальність дуже висока. 90 % дітей вмирають на першому році життя, більшість — в 1-3 місяці. Інші рідко доживають до дворічного віку.

Методів Лікування даного синдрому не існує.

Синдром трисомії 22-ї пари

Синдром трисомії 22 пари викликає множинні спотворення, виникає, як правило, вперше в сім’ї, проте відмічено випадки повторного народження хворих дітей в сім’ях з нормальним каріотипом.

До сьогоднішнього часу описано лише близько 50 випадків захворювання. В основному зустрічається проста трисомія. У новонароджених зустрічається рідко (1:30000 — 1:50000) і корелює з високою частотою у спонтанних абортусів (близько 10 %). Очевидно потрійна доза генів по цій хромосомі викликає в основному летальний кінець. Це випливає також з фенотипічної картини аномалій у новонароджених і їх поганого виживання. Для хворих характерна глибока вроджена затримка фізичного розвитку і нервової системи, неспецифічні дизморфії обличчя, Дисплазія вушних раковин, множинні вади серцево- судинної і сечовидільної систем, кінцівок. У дітей, що вижили, спостерігається імбецильність, Шизофренія, дефекти мови.

Хвороба Дауна

Хвороба Дауна — вроджене захворювання, що обумовлене хромосомною аберацією, в основному 21-ї пари хромосом, що проявляється рядом фізичних недоліків, нерідко недоумкуватістю і різким зниженням резистентності до інфекційних захворювань. Частота хвороби Дауна — 0,15 % серед дітей, що народились. Хвороба описана в 1866 році Кown. Серед розумово відсталих дітей ці хворі складають 10-12 %.

Етіологія І Патогенез хвороби протягом багатьох років були не з’ясовані. Вважалось, що в основі хвороби лежить полігландулярна недостатність, тобто порушення функції кількох залоз внутрішньої секреції (щитоподібної залози, гіпофіза і інших), різке відставання в розвитку ЦНС. В 1959 році була встановлена істинна суть захворювання. Виявилось, що при хворобі Дауна найчастіше (в 94 % випадків) є трисомія 21-ї пари хромосом. Таке порушення каріотипу (трисомія) відбуваються в тому випадку, коли у матері при дозріванні статевої клітини під впливом часто невідомих причин відбулося нерозходження 21-ї пари хромосом і утворилась яйцеклітина, що містить 24 хромосоми. При заплідненні такої яйцеклітини нормальним сперматовоїдом, що містить 23 хромосоми, розвивається дитина з 47 хромосомами, у якої виявляється хвороба Дауна. Діти з хворобою Дауна, що містить в каріотипі 47 хромосом, народжуються переважно у матерів похилого віку (в 20 років — 1 випадок на 700, понад 45 — 1 на 20-45 новонароджених). Менша частина хворих (3-5 %) має каріотип з 46 хромосом, причому одна з них (переважно в 13, 15-й або 22-й парах) має зайву 21-у хромосому (46 хромосом з транслокацією), а також мозаїчні трисомії, хромосомні транслокації — 13-15/21, 21/22, 2/21, 4-5/21, 20/21. Хворі з таким каріотипом народжуються переважно у молодих матерів, які є носіями такої ж транслокації, але мають всього 45 хромосом. Звичайно хромосомна аберація виникає не у матері хворого, а у будь-кого із попередніх поколінь. Клінічних відмінностей в перебізі хвороби Дауна при трисомії або транслокації хромосом не встановлено. При стертих формах захворювання встановлена мозаїка каріотипу, при цьому частина клітин містить нормальний каріотип, а частина клітин — зайву 21-у хромосому.

Питання про причини виникнення хромосомних аберацій, що обумовлюють хворобу Дауна, остаточно не з’ясовано. Діти з хворобою Дауна переважно народжуються останніми в ряді братів і сестер. У матерів як до, так і після народження дитини з хворобою Дауна спостерігається підвищена частота спонтанних викиднів і мертвонароджень. Якщо народжуються різнояйцеві близнята, то наявність синдрому Дауна визначається переважно у одного з них; при народженні однояйцевих близнят хвороба Дауна спостерігається у двох. У виникненні хвороби Дауна, напевно, мають значення глибокі психічні травми і голодування матері. Встановлено, що жінки після багаторічного перебування у фашистських концентраційних таборах народжували відносно більшу кількість дітей з хворобою Дауна. Хромосомні аберації можуть бути також обумовлені рядом відомих мутагенних факторів — іонізуючою радіацією, хімічними, термічними впливами тощо.

Клінічні ознаки, що дозволяють діагностувати захворювання в типових випадках виявляються на ранніх етапах життя дитини. Звертає на себе увагу малий зріст дитини, маленька кругла ГОЛОВА із скошеною потилицею, із своєрідним обличчям — бідна міміка, косий розріз очей із складкою біля внутрішнього кута (епікантус), ніс з широким плоским переніссям, маленькі деформовані вушні раковини. Рот переважно напіввідкритий, Язик товстий неповороткий, піднебіння високе, нижня щелепа інколи виступає допереду. На щоках часто відмічається суха екзема, внаслідок чого вони гіперемовані. Спостерігається вкорочення кінцівок, особливо в дистальних відділах. Кисть плоска, пальці рук широкі, короткі. Мізинець вкорочений, нерідко серпоподібно викривлений досередини. Часто відмічається великий проміжок між І і II пальцями. Спостерігається своєрідний рисунок шкірних складок на долонях. В нормі серед багаточисленних складок на долоні виділяються 3 найбільші — одна з них у вигляді дуги оточує підвищення великого пальця, дві інші перетинають долоню в поперечному напрямку. При хворобі Дауна обидві поперечні складки зливаються і утворюють одну поперечну, що йде через всю долоню. Вона буває на обох руках, але частіше добре виражена на одній. Тім'ячка при народженні дуже великі, пізно закриваються. Існує три тім'ячка на тімені. Різко виражена м'язова гіпотонія.

У фізичному розвитку діти відстають, але нерізко. Нервово-психічний розвиток значно сповільнений. Вони пізно починають тримати голову (переважно не раніше 6 місяців), сідати і стояти. Особливо пізно і погано розвивається мова. Часто у віці від 2 до 6 років вони вимовляють лише окремі слова, запас слів невеликий. Пізніше діти вимовляють окремі короткі фрази, але зв'язною мовою вони переважно ніколи не володіють.

З віком виявляється ряд нових рис захворювання. Голос стає грубим, спостерігається короткозорість, косоокість, Кон'юнктивіт, блефарит, вогнища депігментації. На периферії райдужки білі плями. Гіпертрофія сосочків язика, неправильний ріст зубів, карієс. Виявляються аномалії будови грудини, інколи асиметричне розміщення сосків. Пупок завжди виступає над поверхнею шкіри. Епікантус з віком зникає, м’язова гіпотонія може наростати.

Розумова відсталість при хворобі Дауна характеризується переважно імбецильністю різних ступенів, однак інколи спостерігається дебільність, ідіотія. Деяких дітей вдається навчити читати і писати, але рахувати, як правило, вони не можуть. Діти з хворобою Дауна ласкаві, добродушні, слухняні, але часом вперті. Вони мають властивість до імітацій (наслідування), але зовсім не можуть пристосуватись до будь-якої систематичної праці. Спостерігається відставання у статевому розвитку.

У дітей з хворобою Дауна в 30-40 % випадків виявляються вроджені вади серця і судин (незарощення овального отвору, дефект міжшлуночкової перетинки тощо). В ряді випадків спостерігаються вади розвитку кишечника або інші вроджені аномалії. Інфекційні захворювання у цих дітей перебігають дуже важко і раніше призводили до летальних наслідків.

У дітей з хворобою Дауна у 15 разів частіше, ніж в інших дітей зустрічається гострий лейкоз. Існують дані про поєднання вродженого лейкозу і хвороби Дауна, описані сімейні випадки лейкозу. Вважається, що у виникненні гострих лейкозів відіграють роль Генні Мутації. Зустрічається рецисивний тип успадкування з високою пенетрантністю гена і домінантний — з низькою. Родичі хворих з лейкозом в 34 % випадків хворіють на рак, конкордатність захворювання складає 25 % випадків, у двояйцевих близнюків — 50 %, в однояйцевих — 70 %. Лейкоз розвивається під впливом екзогенних та ендогенних факторів.

В ряді випадків при хворобі Дауна зустрічаються лейкемоїдні реакції, які помилково діагностуються як лейкоз.

Для каріотипу хворих з гострим лейкозом характерна поява додаткових хромосом (47 або 48), з фрагментацією або трансдислокацією хромосом, наявність філадельфійскої — маленької акроцентричної хромосоми (Ph) 21-ї пари, поліпоїди. При поєднанні лейкозу з хворобою Дауна анеуплоїдія непостійна. Вважається, що 21-а хромосома має генні локуси, що відповідають за лейкопоез.

Діагноз в типових випадках базується на даних клінічного обстеження. Має значення сімейний Анамнез матері. Зміни в каріотипі підтверджують діагноз захворювання.

Повного видужання, як правило, не буває. Прогноз залежить від частоти та важкості інтеркурентних інфекцій.

Спроби лікування хвороби Дауна поки що не закінчились великими успіхами. Разом з тим, комплексна терапія, яка включає правильну організацію режиму, раціонально побудовану медико-педагогічну роботу, лікувальну фізкультуру і масаж поряд з включенням ряду лікарських засобів, має терапевтичний ефект в деяких випадках. Медикаментозна терапія передбачає назначения за показаннями гормонів щитоподібної залози (тиреоїдину), анаболічних гормонів (метиландростендіол, неробол-діанолол). Дуже ефективне лікування глутаміновою кислотою, вітамінотерапія, тканинна і загальноукріплювальна терапія. В останні роки з успіхом використовується церебролізин.

Синдроми, зумовлені частковою делецією аутосом

Синдроми часткової делеції аутосом групи В. При частковій делеції короткого плеча 4-ї аутосоми у хворих спостерігається маленький зріст, «вовча паща» і «заяча губа», гіпоспадія, Гідроцефалія, гіпотонія м’язів, розумова відсталість, колобома райдужної оболонки, низьке розміщення вух.

При синдромі «cri du chat» («крик кішки») виявлена делеція короткого плеча 5-ї хромосоми. Клінічно даний синдром дуже поліморфний. Без своєрідного крику діагноз без цитогенетичного обстеження встановити не можливо. В типових випадках у дітей кругле обличчя з гіпертелоризмом, антимонголоїдні очні щілини, косоокість, епікант, зменшене підборіддя, плоский ніс, деформовані низько розміщені вуха, коротка шия, нижня Синдактилія, вкорочені пальці, клинодактилія, Вроджені вади розвитку серця і статевих органів, аномалії нирок, розумова відсталість. Частіше хворіють дівчатка.

Синдроми часткової делеції 18-і аутосоми:. Часткова делеція короткого плеча 18-ї аутосоми клінічно проявляється мікроцефалією, аномалією очей, атрезією зовнішніх слухових каналів, зниженням слуху, малим зростом, розумовою відсталістю, м’язовою гіпотонією.

Для синдрому часткової делеції довгого плеча 18-ї аутосоми характерні мікроцефалія, зрідка циклолія, відставання у фізичному і психічному розвитку, деформація вушних раковин, веретеноподібні пальці і т. д.

При синдромі часткової делеції 21-і хромосоми виявляються розумова відсталість, «антидаунізм» (виступаюче перенісся, великі близько розміщені вуха і повіки, гіпертонус м’язів), дистрофічні зміни кісток, гіпоспадія, зменшення кількості тромбоцитів в крові.

Контрольні питання

1. Дайте визначення хромосомних захворювань.

2. Охарактеризуйте групи хромосом людини.

3. Вкажіть загальну клінічну симптоматику хромосомних захворювань.

4. Перерахуйте діагностичні критерії синдрому Клайнфельтера.

5. Перерахуйте діагностичні критерії синдрому Шерешевського-Тернера.

6. Перерахуйте діагностичні критерії синдрому трисомії X.

7. Перерахуйте діагностичні критерії синдрому Патау.

8. Перерахуйте діагностичні критерії синдрому Едвардса.

9. Перерахуйте діагностичні критерії хвороби Дауна.

10. Перерахуйте синдроми, обумовлені частковою делецією аутосом