Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Етіологія

Інфекційна природа туберкульозу підозрювалась давно, але безперечно доведена лише в 1882 р. німецьким бактеріологом Робертом Кохом (рис. 1), який виділив чисту культуру збудника туберкульозу, названого пізніше на його честь паличкою Коха. Сучасна назва збудника туберкульозу - мікобактерія туберкульозу (скорочено МБТ).

У людини спричиняє захворювання найчастіше людський (9095 %), значно рідше - бичачий вид мікобактерій. У регіонах, де є багато ураженої туберкульозом худоби, бичачий вид МБТ виявляють частіше, він переважно є причиною розвитку позалегеневих форм туберкульозу (лімфатичних вузлів, кісток, сечостатевої системи та ін.). У той же час, людський вид мікобактерій туберкульозу може спричинити захворювання худоби.

Відрізняють ще африканський вид мікобактерій, який має деякі риси обох попередніх видів і виділений від хворих у західній тропічній Африці.

Рис. 1. Роберт Кох.

МБТ під мікроскопом мають вигляд тонких, дещо вигнутих паличок довжиною 0,8-5 мкм. Для нормального розвитку МБТ потрібен кисень. Розмножуються мікобактерії простим поділом, рідко брунькуванням. Цикл поділу материнської клітини відбувається протягом 2036 год, його тривалість може змінюватися залежно від різних умов, стану обмінних процесів у клітині. Відмічено, що на МБТ, у яких поділ і ріст сповільнений, діють не всі протитуберкульозні препарати. Важливою властивістю МБТ є кислото-, луго- і спиртостійкість. Вона зумовлена високим вмістом (до 40 %) у бактеріальній клітині ліпідів. Ліпідна фракція є й основним носієм вірулентних властивостей МТБ. Білки (туберкулопротеїди) є основними носіями антигенних властивостей МБТ. Туберкулопротеїди містяться в туберкуліні - препараті, який використовують для діагностики інфікування мікобактеріями туберкульозу.

Збудник туберкульозу доволі стійкий у зовнішньому середовищі 1 без сонячного світла зберігається життєздатним упродовж декількох місяців, у воді - до 5 міс. на сторінках книг - 3 міс., в харкотинні - від 2 до 10 міс., у ґрунті - 1-2 роки.

Проте під дією сонячних променів МБТ гинуть за 1,5 години, при ультрафіолетовому опроміненні - через 2-3 хвилини. Кип’ятіння вбиває МБТ за 5 хвилин. Водночас мікобактерії стійкі до низьких температур і при -20 °С залишаються життєздатними до 7 років. Найефективніші дезінфекційні речовини проти мікобактерій туберкульозу - ті, що виділяють активний хлор - розчини хлораміну, хлорного вапна. Під впливом різних чинників мікобактерії можуть змінювати свої властивості. В організмі людини, при взаємодії з імунними системами, а також під дією протитуберкульозних препаратів, може змінюватися розмір мікробної клітини, її оболонка, інтенсивність обмінних процесів. У результаті цього типові мікобактерії туберкульозу можуть трансформуватися в так звані «дрімаючі» (наддрібні, або L-форми), які впродовж багатьох років зберігаються в тканинах організму, не завдаючи шкоди, але за певних умов можуть трансформуватися у типові форми, почати бурхливо розмножуватися і стати причиною розвитку хвороби. Під впливом тривалого безсистемного Лікування виникає стійкість мікобактерій до протитуберкульозних препаратів і терапія стає неефективною.

Останніми роками все більшого клінічного значення набувають так звані атипові мікобактерії, що відрізняються від МБТ за культуральними і біохімічними властивостями. До них належить також пташиний вид. Знаходять їх у ґрунті, водоймищах, на овочах. Їх вважають умовно-патогенними для людини. Проте при зниженні опірності організму вони стають причиною захворювання, яке нагадує туберкульоз і називається мікобактеріозом. Тому цими бактеріями часто уражаються ВІЛ-інфіковані особи і хворі на СНІД, у яких в 25 % випадків мікобактеріоз є причиною смерті.