Акушерство та гінекологія - А.М.Громова 2000

Фонові та передракові захворювання жіночих статевих органів
Гіперпластичні процеси ендометрію
Етіологія і патогенез

Гіперпластичні процеси ендометрію є однією з актуальних проблем гінекології. Їх частота суттєво підвищується у періоді вікових гормональних змін в періменопаузі. Складність цієї проблеми обумовлена тим, що гіперплазія слизової оболонки матки може бути проявленням багатьох патологічних станів жіночого організму.

Збалансована гормональна дія через цитоплазматичні і ядерні рецептори забезпечує фізіологічні циклічні зміни слизової оболонки матки. Зміни в гормональному стані жінки в результаті порушення співвідношення ФСГ/ЛГ (обсолютна або відносна недостатність ЛГ) може призвести до зміни росту.

Проліферативну дію визивають не лише класичні естрогени (естрадіол, естрон, естріол), а і фенолстероїди, які утворюються в яєчниках, наднирниках, особливо в післяменопаузі. Порушення метаболізму гормонів у печінці і шлунково-кишковому тракті, ліпідного обміну, функцій щитовидної залози, іммунитету сприяє також розвитку гіперпластичних процесів.

В анамнезі хворих можуть бути дані про Дисфункціональні маткові кровотечі в різні періоди життя жінки, тяжкі стресові ситуації, що підтверджує роль ЦНС в механізмі виникнення цієї патології.

В періоді статевого дозрівання до розвитку гіперпластичних процесів ендометрія в основному приводить ановуляція по типу атрезії фолікулів, що супроводжується пролонгованою стимуляцією ендометрія низькими дозами естрогенів і прогестеронодефіцитним станом. Інколи розвиток гіперпластичних процесів може бути при непорушених гормональних співвідношеннях.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.