Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Виявлення туберкульозу

Виявляють туберкульоз такими основними шляхами:

♦ під час профілактичних обстежень населення;

♦ в процесі спеціального спостереження за групами з підвищеним ризиком стосовно захворювання на туберкульоз;

♦ при зверненні пацієнтів до медичних працівників з проявами хвороби.

Своєчасне виявлення туберкульозу є важливою передумовою його вилікування і попередження зараження здорових осіб.

Для оцінки якості виявлення туберкульозу органів Дихання розрізняють: туберкульоз, виявлений своєчасно, несвоєчасно і пізно.

До своєчасно діагностованих відносять обмежені неускладнені форми туберкульозу (вогнищевий, інфільтративний, обмежений дисемінований) без розпаду і бактеріовиділення. Можливість вилікування хворих із цими формами сягає 100 %. Такі ж форми туберкульозу у фазі розпаду з бактеріовиділенням відносять до виявлених несвоєчасно (можливість вилікування від 65 до 85 %). Коли в легенях ще формуються незворотні рубцеві зміни - це вже пізно виявлені, або занедбані форми туберкульозу. До них належать фіброзно-кавернозний, циротичний, Хронічний дисемінований туберкульоз легень з каверною.

Профілактичні обстеження населення. Основним методом профілактичних обстежень серед дітей є масова, або профілактична Туберкулінодіагностика (див. розділ «Туберкулінодіагностика»), у дорослих - флюорографія.

Флюорографічним обстеженням з метою виявлення туберкульозу та інших захворювань легень охоплюють осіб, починаючи з 15 років і повторюють один раз на 2 роки. Для дослідження використовують стаціонарні (у флюорографічному кабінеті поліклініки або тубдиспансера) та пересувні флюорографи. Працівники ФАПу відповідають за систематичне флюорографічне обстеження населення в районі свого обслуговування. Для цього на ФАПі, на підставі даних сільської ради і подвірних обходів, створюють картотеку на все населення, починаючи з 15 років. Її регулярно доповнюють картами на новоприбулих, а карти осіб, що вибувають, виймають.

У картотеці особливо виділяють і позначають так звані «обов’язкові", або «декретовані", контингенти, які у зв’язку з особливостями своєї професії повинні частіше проходити флюорографічне обстеження. Їх обстежують флюорографічно при влаштуванні на роботу і в подальшому - один раз на рік. Регулярне обстеження цих осіб контролює санітарно-епідеміологічна служба.

У разі встановлення активного туберкульозу легень з бактеріовиділенням і без бактеріовиділення або позалегеневих форм туберкульозу з норицями, бактеріурією, туберкульозного вовчаку обличчя або рук цим особам не дозволяють працювати в певних закладах. Це стосується, в основному, 3-х груп професій.

♦ Особи, які мають безпосередній контакт із дітьми або підлітками. Працівники виховних, навчальних, лікувальних, оздоровчих і спортивних закладів для дітей і підлітків. Бібліотекарі, що обслуговують дітей, особи, які виробляють і продають дитячий одяг, іграшки.

Людей, що працюють у пологових будинках, лікувальних, санаторних і виховних закладах для дітей раннього і дошкільного віку, не допускають до роботи навіть за наявності у них неактивних посттуберкульозних змін у легенях.

♦ Особи, що мають контакт із продуктами Харчування. Працівники харчових блоків, промислових підприємств, закладів громадського харчування, що безпосередньо пов’язані з сировиною, напівфабрикатами і готовими продуктами при їх виготовленні, упакуванні, зберіганні, транспортуванні і реалізації; робітники тваринницьких ферм і птахофабрик, водопровідних станцій, водії-експедитори продовольчих товарів.

♦ Працівники, які мають безпосередній контакт із великою кількістю людей. Робітники комунально-побутового обслуговування (лазники, масажисти, перукарі, косметологи тощо), працівники плавальних басейнів, провідники вагонів, кондуктори; лікарі-оториноларингологи, стоматологи, медичні сестри і санітарки, працівники аптек, фармацевтичних фабрик, що займаються виготовленням, фасуванням і реалізацією лікарських засобів; домашні робітниці, працівники гуртожитків і готелів.

При поселенні, а пізніше - щорічно - проходять флюорографічне обстеження мешканці гуртожитків, щорічно - підлітки в період навчання в навчальних закладах за професіями, що належать до декретованих.

Особам, що знаходяться в ув’язненні, проводять флюорографічне обстеження один раз на 6 місяців.

У сі дорослі члени сім’ї новонародженої дитини повинні перед її випискою з пологового будинку пройти флюорографічне обстеження і представити про це довідку.

Відомості про проходження флюорографічних обстежень мешканцями села фельдшер щомісячно звіряє з даними флюорографічного кабінету центральної районної лікарні і заносить в свою картотеку. На підставі цього працівники ФАПу зобов’язані активно направляти на флюорографічне обстеження осіб, які не пройшли його у встановлений термін.

Якщо заплановано проведення в населеному пункті масового обстеження пересувним флюорографом, фельдшер попередньо проводить санітарно-просвітну роботу, роз’яснюючи населенню важливість профілактичних оглядів. Він бере безпосередню участь в організації флюорографії, стежить за своєчасним дообстеженням осіб, у яких виявлено патологічні зміни в легенях.

У проміжках між флюорографічними обстеженнями фельдшер активно виявляє хворих під час подвірних обходів, які здійснюють не рідше ніж 3 рази на рік. Усіх осіб з симптомами інтоксикації, і особливо тих які кашляють більше 3-х тижнів, направляють для дообстеження в районну поліклініку або тубдиспансер. У нетранспортабельних слід зібрати харкотиння і послати на бактеріоскопічне і Бактеріологічне дослідження з метою пошуку мікобактерій туберкульозу.

Найефективніше виявлення туберкульозу в групах підвищеного ризику, до яких належать: особи із залишковими рубцевими і вогнищевими змінами в легенях і плеврі будь-якої природи, хронічними неспецифічними захворюваннями легень, цукровим діабетом, хронічною наднирковою недостатністю, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, резекованим шлунком, хронічними психічними захворюваннями, пиловими професійними захворюваннями легень, після перенесеного ексудативного плевриту, тривалого Лікування імунодепресивними препаратами, зокрема глюкокортикоїдами, променевою терапією, хронічні алкоголіки, наркомани, уражені ВІЛ-інфекцією. Всі ці особи підлягають флюорографічному обстеженню щорічно. Підвищений ризик захворювання на туберкульоз мають також вагітні жінки, але їм небажано без потреби проводити флюорографічне обстеження. Проте в разі появи у вагітної жінки стійких симптомів інтоксикації кашлю, виділення харкотиння, хрипів у легенях, зниження маси тіла фельдшер зобов’язаний негайно направити її до лікаря на обстеження. У сіх перерахованих осіб з групи ризику спостерігають працівники загальної медичної мережі.

Фельдшер в районі свого обслуговування повинен знати також людей із підвищеним ризиком захворювання, яких спостерігають фтизіатри. До них належать особи, що контактують із хворими на туберкульоз, і пацієнти, у яких досягнуто клінічного вилікування від туберкульозу (обстеження в тубдиспансері один раз на 6 місяців), а також особи з великими неактивними післятуберкульозними змінами в легенях (обстеження в тубдиспансері один раз на рік). Фельдшер зобов’язаний стежити за своєчасним обстеженням цих осіб.

При профілактичних обстеженнях вдається виявити від 50 до 70 % хворих на туберкульоз, у інших діагностують захворювання при зверненні за медичною допомогою з симптомами захворювання. Тому фельдшер повинен знати основні клінічні ознаки і Методи діагностики туберкульозу.

Основна причина запізненої діагностики туберкульозу - це неповноцінне обстеження пацієнтів. Тому у всіх випадках нез’ясованої легеневої симптоматики або інтоксикації необхідно виконувати простий мінімум діагностичних обстежень, до яких належать:

- опитування і об’єктивне обстеження;

- загальні аналізи крові і сечі;

- флюорографія;

- бактеріоскопія харкотиння (3 рази);

- проба Манту з 2 ТО.

Виявлення хворих на Позалегеневий туберкульоз

Діагностують позалегеневий туберкульоз переважно при звертанні хворих до медичних працівників із клінічними проявами недуги. Часто впродовж тривалого часу їх безуспішно лікують із приводу різних хронічних захворювань. Тому лікарі і працівники ФАПів повинні знати ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ, які дозволяють запідозрити позалегеневий туберкульоз найчастіших локалізацій.

Туберкульоз кісток і суглобів.

- біль у суглобах чи спині, що виникає періодично; нічний біль;

- періодичне обмеження рухів, кульгавість;

- місцеве підвищення температури тіла, легка припухлість, атрофія ураженої ділянки;

- пізніше - зміна форми хребта або суглоба, нориці, обмеження рухів.

Особливу увагу необхідно звернути на пацієнтів, у яких зберігаються хворобливі симптоми через 2 місяці і більше після інтенсивного лікування з приводу різних захворювань опорно-рухового апарату.

Туберкульоз жіночих статевих органів.

- порушення менструального циклу, яке не вдалося усунути протягом року;

- безпліддя, лікування з приводу якого протягом 2-х років було безуспішним;

- хронічне запалення, яке не піддається лікуванню (не пов’язане з ускладненнями після пологів, абортів, гонореї), біль унизу живота та в поперековій ділянці, виділення.

Туберкульоз нирок і сечовивідних шляхів можна запідозрити в осіб, які безуспішно лікуються з приводу хронічного пієлонефриту, циститу, сечокам’яної хвороби, нападів ниркової коліки, радикуліту, гіпертонічної хвороби у молодому віці і мають такі клінічні прояви:

- нездужання, періодичне підвищення температури тіла;

- біль у поперековій ділянці у спокої або при фізичному навантаженні;

- часте болюче сечовипускання, Кров’янисту сечу;

- напади ниркової коліки;

- зміни осаду сечі.

Позалегеневий туберкульоз різних локалізацій більш імовірний в осіб, які хворіють на активний Туберкульоз легень, плеври чи інших органів, мають неактивні післятуберкульозні зміни в легенях, позитивні або гіперергічні реакції на туберкулін, контакт із хворими на туберкульоз людьми або тваринами. Тому їм необхідно виконати такий же обов’язковий мінімум діагностичних досліджень, як і при підозрі на туберкульоз органів дихання і направити на дообстеження до відповідного фахівця.

Запитання

1. Які основні шляхи виявлення туберкульозу?

2. Які профілактичні обстеження на туберкульоз проводять серед дітей, дорослих?

3. 3 якого віку і як часто виконують флюорографічне обстеження населення? Обов’язки працівників ФАП в цій роботі.

4. Які групи професій відносять до декретованих, або обов’язкових контингентів? Які особливості їх флюорографічних обстежень?

5. Яких осіб відносять до групи підвищеного ризику стосовно захворювання на туберкульоз? Які особливості їх профілактичних обстежень?

6. Який обов’язковий мінімум діагностичних досліджень виконують у осіб з легеневими змінами неясної природи?

Задачі

- На дільниці Вашого обслуговування живуть хворі з такою патологією: а) Цукровий діабет; б) хронічний холецистит; в) виразкова хвороба шлунка; г) ревматизм; д) Гіпертонічна хвороба.

1. Виберіть, хто із цих осіб належить до групи підвищеного ризику стосовно захворювання на туберкульоз.

2. Як часто необхідно їх обстежувати флюорографічно?

- У пенсіонера 62 років, що хворіє на виразкову хворобу шлунка, при зверненні в поліклініку діагностований Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень, МБТ+. Попередньо проходив флюорографію 4 роки тому, змін у легенях не було.

1. Оцініть якість виявлення туберкульозу (своєчасне, несвоєчасне, пізнє).

2. Чи є у хворого фактори ризику захворювання на туберкульоз?

3. Які недоліки попередніх профілактичних обстежень пацієнта?

- На дільниці Вашого обслуговування проживають люди, що працюють за такими професіями: а) столяр; б) слюсар; в) доярка; г) буфетниця; д) сторож складу будівельних матеріалів; е) вчителька; є) перукарка; ж) маляр.

1. Особи яких з перерахованих професій належать до «декретованих", або «обов’язкових "контингентів?

2. Як часто їм проводять флюорографічне обстеження?

- Чоловік 52 років звернувся зі скаргами на кашель із виділенням слизового харкотиння протягом місяця. Один раз помітив прожилки крові в харкотинні. Схуд на 4 кг, Температура тіла періодично піднімається до 37,2-37,6 °С.

1. Які захворювання можна запідозрити?

2. Який мінімальний об’єм обстежень потрібно провести пацієнтові?