Медична генетика - В. М. Запорожан 2005

Мультифакторні захворювання
Генетика деяких поширених мультифакторіальних захворювань
Цукровий діабет

Інсулінзалежний цукровий діабет (ІЗЦД) типу 1 юнацького віку є автоімунним захворюванням, при якому відбувається деструкція бета-клітин підшлункової залози, продукуючих інсулін. Генетичну компоненту ІЗЦД вивчено поки що недостатньо. Аналіз зчеплення генів з ІЗЦД виявив один із генів-кандидатів NQ01 (16q22.1), який є відповідальним за синтез NAD(P)H — ферменту, що каталізує детоксикацію хіноїнів і захищає клітину від оксидативного стресу. Виявлено поліморфізм P183S (заміна серину на пролін в положенні 183). Гомозиготи за цією мутацією взагалі не виявляють активності білка, у гетерозигот активність білка знижена удвічі. Низька активність ферменту може бути причиною загибелі бета- клітин підшлункової залози. Частота гомозигот (P183S/ P183S) в європейській популяції становить 3,3 %.

Встановлено тісне генетичне зчеплення ІЗЦД з генами HLA. Більше 90 % пацієнтів мають у геномі алелі DR3 і DR4, що враховується при розрахунку генетичного ризику в сім’ях із спадковою схильністю (табл. 7.7).

Інсуліннезалежний цукровий діабет типу 2 (ІНЗЦД) починається в зрілому віці та пов’язаний з резистентністю клітин різних органів і тканин до цукрознижувальної дії інсуліну. Метаболізм глюкози і збереження нормальної толерантності до неї визначається секрецією інсуліну бета-клітинами, швидкість якої залежить від рівня глюкози в крові, і дією інсуліну на периферії. На чутливість тканин до інсуліну впливають вік, надмірна маса тіла, артеріальний тиск, ІХС, дисліпідемія, куріння, тренованість організму.

Генетичні механізми розвитку інсулінорезистентності при цукровому діабеті типу 2 гетерогенні. Причиною можуть бути різні Мутації генів інсулінового рецептора (виявлено більше 30 мутацій), глікогенсинтетази, протеїнфосфокінази, факторів транскрипції та ін. (табл. 7.8). При вивченні генів-кандидатів вдалося виділити моногенно успадковані форми цукрового діабету MODY (maturity-onset diabetes of young) — діабет дорослих у молодих, який виявляється у 2-3 % хворих із цукровим діабетом.

Таблиця 7.7. Генетичний ризик при діабеті (R. F. Mueller, I. D. Young, 2001)

Група

Генетичний ризик, %

ІЗЦД

Популяція

0,2

Один алель DR3 або DR4

0,25

HLA DR3/DR3 DR4/DR4

0,75

HLA DR3/DR4

2,5

Для родичів

Сибси

7

Немає антигенів схильності

1

1 антиген

5

2 антигени

16

2 антигени DR3/DR4

20-25

Нащадки

4

Хвора мати

2-2,5

Хворий батько

5

ІНЗЦД

Популяція

4-5 (вік 20-74)

Для родичів першого ступеня

10-15


Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.