Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Вторинні форми туберкульозу легень
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень

Патогенез. Ця форма туберкульозу легень не є початком захворювання, а наслідком несприятливого перебігу інших форм туберкульозу: найчастіше інфільтративного, дисемінованого, рідше - казеозної пневмонії, вогнищевого, туберкульоми, дуже рідко - первинного туберкульозного комплексу. Причиною її виникнення є несвоєчасне Виявлення туберкульозу або його неповноцінне Лікування, пов’язане з різними причинами: недисциплінованістю хворого, непереносимістю протитуберкульозних препаратів, важкими супровідними захворюваннями тощо.

Основні ознаки фіброзно-кавернозного туберкульозу легень:

♦ стара фіброзна каверна і рубцеві зміни в легеневій тканині, що її оточує;

♦ поширення інфекції по бронхах (бронхогенна дисемінація);

♦ тривалий перебіг з періодами загострень і ремісій;

♦ періодичне або постійне бактеріовиділення, тому ця форма завжди епідеміологічно небезпечна.

Морфологічні зміни при фіброзно-кавернозному туберкульозі дуже характерні (рис. 19 - див. Додаток). Найважливішою його ознакою є стара фіброзна каверна. Фіброз виражений також в оточенні каверни. Він призводить до деформації каверни і бронхів, розвитку бронхоектазів, циротичних змін, зменшення об’єму частки або Легені. Каверна одна або їх декілька. В результаті поширення мікобактерій бронхами утворюються свіжі вогнища, звичайно нижче від каверни. Вони можуть зливатися, утворюючи інфільтрати, розпадатися з утворенням нових порожнин («дочірні» каверни).

Клініка. Клінічні симптоми фіброзно-кавернозного туберкульозу залежать від поширеності процесу, фази розвитку й ускладнень. З анамнезу звичайно можна дізнатися, що хворих тривало спостерігають і лікують з приводу туберкульозу. В період загострення процесу його симптоми більш виражені: підвищується Температура тіла, з’являється пітливість (інколи профузні поти), знижується апетит. Найчастіша скарга - це кашель - від незначного покашлювання до нестримного, який порушує сон хворого. Харкотиння важко відкашляти, воно слизово-гнійне, але без неприємного запаху, який буває при неспецифічних нагнійних процесах. Крім того, може бути біль у грудях, задишка. Періодично виникають кровохаркання, навіть легеневі кровотечі.

В період ремісії хворі почувають себе задовільно, іноді зберігають працездатність. З часом ремісії скорочуються, а загострення стають тривалішими, хворі худнуть, розвивається Хронічне Легеневе Серце, легенево-Серцева недостатність.

При огляді деякі хворі не відрізняються від здорових осіб. В інших випадках, при тривалому перебігу захворювання, пацієнти бліді, виснажені, видно западіння над- і підключичних ямок, звуження ураженої половини грудної клітки, її відставання при диханні.

Над ділянками рубцевої Тканини, зонами інфільтрації перкуторний звук притуплений. Аускультативні зміни іноді мінімальні (при туберкульозі «багато видно» і «мало чути»), в інших випадках над ділянками цирозу або великою каверною вислуховують бронхіальне Дихання, середньо- або великоміхурчасті вологі хрипи. Сухі хрипи є ознакою супровідного бронхіту.

Результати загального аналізу крові неоднакові в період ремісії і при загостренні процесу. При загостренні відмічається лейкоцитоз (звичайно не більше 15-10⁹/л), зсув лейкоцитарної формули вліво, лімфопенія, висока ШОЕ. Під час ремісії аналіз крові може бути нормальний. Реакція на пробу Манту позитивна. Функція зовнішнього дихання знижена, поступово розвивається хронічне легеневе серце.

У харкотинні знаходять мікобактерії туберкульозу. Якщо їх немає, особливо при вперше виявленому процесі, діагноз туберкульозу не переконливий.

Рентгенологічні зміни дуже різноманітні. Характерною ознакою є одна або декілька каверн, одна з них - обов’язково стара фіброзна, товстостінна, часто деформована, оточена рубцевими тяжами, іноді циротичними змінами зменшеної за об’ємом частки або всієї легені. Середостіння деколи зміщене в бік ураження. Нижче від каверни видно дрібні вогнищеві тіні, інфільтрати, деколи свіжі « дочірні» порожнини розпаду. Якщо вихідною формою був дисемінований туберкульоз, процес зберігає певну симетричність (рис. 20).

Class="center">

Рис. 20. Рентгенограма органів грудної клітки. Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень.

Фіброзно-кавернозний туберкульоз має прогресуючий перебіг. При ньому бувають специфічні ускладнення, пов’язані з поширенням туберкульозної інфекції (туберкульоз бронха, гортані, кишок) і неспецифічні (хронічне легеневе серце, Амілоїдоз внутрішніх органів, кровохаркання і кровотечі, Спонтанний пневмоторакс).

Диференційний діагноз фіброзно-кавернозного туберкульозу необхідно проводити з хронічним абсцесом, кістами легень, злоякісною пухлиною з розпадом.

Лікування хворих на фіброзно-кавернозний Туберкульоз легень складне. Застосовують комбіновану антибактеріальну терапію з урахуванням чутливості мікобактерій. Оскільки в легенях є необоротні деструктивні і рубцеві зміни, ефективність терапії невисока. Можна досягти зменшення свіжих запальних змін і порожнин розпаду, припинення бактеріовиділення, поліпшення загального стану хворого. При обмежених процесах і задовільних функціональних показниках застосовують оперативне лікування (резекція) з наступним продовженням хіміотерапії.