Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Серцево-судинна система
Серце

Серце (cor) — порожнистий м’язовий орган, який приводить у рух Кров. Стінка серця складається з трьох оболонок:

1) внутрішньої (ендокард); 2) середньої (міокард); 3) зовнішньої (епікард).

Ендокард (endocardium) вистилає зсередини камери серця, папілярні м’язи, сухожилкові нитки, а також клапани серця. Товщина ендокарда не однакова на різних ділянках. Він товщий у лівих камерах серця і, особливо, на міжшлуночковій перегородці та в устях великих артеріальних стовбурів.

Ендокард складається з таких шарів:

— ендотелію, який містить полігональні клітини, що лежать на товстій базальній мембрані;

— підендотеліального шару, утвореного сполучною тканиною;

— м’язово-еластичного шару, в якому гладкі м’язові волокна переплітаються з еластичними;

— сполучнотканинної основи, що містить товсті еластичні, колагенові та ретикулярні волокна.

Клапани розташовуються між передсердями і шлуночками серця і великими судинами.

Передсердно-шлуночковий (атріовентрикулярний) клапан у лівій половині двостулковий, у правій — тристулковий. Це покриті ендотелієм плоскі пластинки щільної волокнистої сполучної Тканини з невеликою кількістю клітин. У підендотеліальному шарі виявлено тонкі колагенові волокна, що поступово переходять у фіброзну пластинку стулки клапана, а в місці прикріплення дво- і тристулкового клапанів — у фіброзні кільця.

Передсердний бік клапанів має гладку поверхню і в підендотеліальному шарі містить густе сплетення еластичних волокон і пучки гладких м’язових клітин.

Шлуночковий бік має нерівну поверхню через вирости, від яких починаються сухожилкові нитки (chordae tendmeae). У цій ділянці під ендотелієм розташовується лише кілька еластичних волокон.

Аортальні клапани розміщені між висхідною частиною дуги аорти і лівим шлуночком.

На вертикальному розрізі є три шари:

1) внутрішній, що є продовженням ендокарда. Ендотелій цього шару містить пучки субмікроскопічних філаментів завтовшки 5-8 нм, у підендотеліальному шарі є фібробласти з довгими тонкими відростками, які у вигляді консолів підтримують ендотеліальні пучки колагенових фібрил, що ідуть поздовжньо та поперечно;

2) середній шар тонкий, складається з пухкої волокнистої сполучної тканини;

3) зовнішній, крім ендотелію, містить колагенові волокна, які починаються від фіброзного кільця аорти.

Міокард (myocardium) — м’язова оболонка, яка складається з тісно зв’язаних між собою поперечносмугастих м’язових клітин. Вони утворюють функціональні м’язові волокна, що лежать пошарово. Між м’язовими елементами міокарда розташовуються прошарки пухкої сполучної тканини, судини, нерви.

Розрізняють кілька типів м’язових клітин. Довжина серцевих скоротливих міоцитів коливається від 50 до 120 мкм, ширина становить 15-20 мкм. У центральній частині міоцита розміщені 1-2 ядра овальної чи видовженої форми. Міофібрили розташовуються поздовжньо. В цитоплазмі розвинута гранулярна сітка, добре розвинутий комплекс Гольджі. Кардіоміоцити, які утворюють м’язові волокна, сполучаються між собою в ділянці вставних дисків. На препаратах вони мають вигляд темних смуг (мікрофото 19).

Провідні серцеві міоцити — це м’язові клітини, що формують і проводять імпульс до скоротливих клітин серця. Ці клітини утворюють провідну систему серця, до складу якої входять: синусо-передсердний вузол, передсердно-шлуночковий вузол, передсердно-шлуночковий пучок, стовбур, права та ліва ніжки, їхні гілки і волокна Пуркіньє.

Провідні міоцити відрізняються не тільки від скоротливих, але і один від одного. Міоцити вузла менші від типових міоцитів і утворюють сітку. Міоцити провідних м’язових волокон Пуркіньє більші, ніж типові. Цитоплазма провідних міоцитів забарвлюється блідніше, ніж цитоплазма скоротливих. Міофібрили в ній нечисленні і не утворюють загальної посмугованості. Цитоплазма багата на Мітохондрії та глікоген. Вставних дисків не видно (мікрофото 20).

Епікард (epicardium) — це серозна оболонка. Він складається з мезотелія і субепікардіальної основи.

Препарат 7. Розріз серця людини (рис. 26).

Мале збільшення. Розглянути препарат. При цьому збільшенні необхідно визначити оболонки серця. Ендокард вирізняється на внутрішній поверхні розрізу у вигляді темніше забарвленого шару, покритого ендотелієм. Основну масу стінки серця складає міокард, утворений перекладками серцевого м’яза, які потрапляють у розріз на різних рівнях. Масу міокарда пронизують прошарки сполучної тканини. Епікард складається з пухкої сполучної тканини з численними частинками жирових клітин і розрізами великих кровоносних судин. Зовні міокард покритий мезотелієм.

Велике збільшення. Серцевий м’яз утворює сітку з анастомозуючих перекладок. Ядра кардіоміоцитів мають овальну форму, розміщені на вісі м’язових перекладок і оточені ділянками саркоплазми. Поздовжня посмугованість серцевого м’яза зумовлена складом його міофібрил, а поперечна — диференціюванням міофібрил на диски і смуги, подібно до диференціювання скелетних м’язів. Окрім звичайної посмугованості, в серцевому м’язі є характерні для нього більш товсті вставні пластинки, що перетинають перекладки.

Рис. 26. Розріз серця людини. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 400:

1 — ендокард (а — ендотеліальні клітини; б — ядра сполучнотканинних і гладких м’язових клітин); 2 — волокна Пуркіньє; 3 — серцеві м’язові клітини (в — вставні диски); 4 — кровоносні капіляри

На рисунку позначити: 1) ендокард: а) ендотеліальні клітини; б) ядра сполучнотканинних і гладких м’язових клітин; 2) волокна Пуркіньє; 3) серцеві м’язові клітини; в) вставні диски; 4) кровоносні капіляри.

Препарат 8. Розріз серця барана (рис. 27).

Мале збільшення. При цьому збільшенні знаходимо оболонки серця: ендокард, міокард і епікард. Безпосередньо під ендокардом і між перекладками міокарда вирізняються своєю товщиною і світлим забарвленням атипові волокна, або волокна Пуркіньє. Трапляються як поздовжні розрізи атипових волокон, так і поперечні або косі розрізи волокон Пуркіньє. Характерною особливістю їх є домінування саркоплазми над міофібрилами, від чого волокна здаються світлішими, ніж типові волокна міокарда. Міофібрили в атипових волокнах ідуть не паралельно, а тонкими пучками, що перехрещуються. Ядра цих волокон більші за Ядро міокарда, сплющені і погано забарвлюються. Пучки атипових волокон оточені сполучною тканиною.

Рис. 27. Розріз серця барана. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 120:

1 — ендокард; 2 — міокард (а — атипові кардіоміоцити; б — ядра атипових кардіоміоцитів); 3 — Кровоносні судини; 4 — Волокниста сполучна тканина; 5 — епікард

На рисунку позначити: 1) ендокард; 2) міокард: а) атипові кардіоміоцити; б) ядра атипових кардіоміоцитів; в) типові кардіоміоцити; г) ядра типових кардіоміоцитів; 3) кровоносні судини; 4) волокнисту сполучну тканину; 5) епікард; 6) вставні пластини; 7) міофібрили атипових кардіоміоцитів; 8) міофібрили.

Контрольні питання

1. Джерела розвитку кровоносних судин.

2. Чим вирізняються особливості будови кровоносних судин на різних ділянках кровоносного русла?

3. Загальний план будови стінки судини. Основні компоненти кожної оболонки.

4. Типи кровоносних капілярів, їхня будова.

5. Класифікація кровоносних судин.

6. Типи артерій і особливості їхньої будови.

7. Типи вен і особливості будови їхніх стінок.

8. Які судини належать до мікроциркуляторного русла?

9. Артеріоловенулярні анастомози (АВА): класифікація, особливості будови.

10. Особливості будови нижньої порожнистої вени.

11. Будова верхньої порожнистої вени.

12. Лімфатичні судини. Класифікація. Будова.

13. Джерела розвитку й будова ендокарда.

14. Джерела розвитку міокарда. Будова різноманітних типів кардіоміоцитів.

15. Джерела розвитку й будова епікарда.

Електронна мікрофотограма 14. Кровоносний капіляр. х 20 000:

1 — еритроцит у просвіті кровоносного капіляра; 2 — тромбоцит; 3 — ядро ендотеліальної клітини; 4 — внутрішньоклітинний сітчастий апарат; 5 — ендоплазматична сітка; 6 — піноцитозні пухирці; 7 — мітохондрії; 8 — пори в ендотелії; 9 — базальна мембрана; 10 — адвентиціальна Клітина (з атласу Родіна)

Електронна мікрофотограма 15. Артеріола. х 27 000:

1 — ендотеліальна клітина; 2 — ядро ендотеліальної клітини; 3 — мітохондрії; 4 — піноцитозні пухирці (позначені стрілками); 5 — базальна мембрана; 6 — дві гладкі м’язові клітини; 7 — ядро гладкої м’язової клітини; 8 — просвіт артеріоли (за Кліфом)

Електронна мікрофотограма 16. Венула. х 19 200:

1 — ендотелій; 2 — просвіт венули; 3 — еритроцит у просвіті венули; 4 — базальна мембрана; 5 — адвентиціальна клітина (І. І. Дєдов)

Електронна мікрофотограма 17. Внутрішня оболонка аорти. х 12 000:

1 — ендотелій; 2 — ядро ендотеліальної клітини; 3 — межа двох клітин; 4 — підендотеліальний шар (а — колагенові й еластичні фібрили; б — сполучнотканинні зірчасті клітини); 5 — вікончаста еластична мембрана середньої оболонки; 6 — отвір у вікончастій еластичній мембрані (за Зайфертом)

Електронна мікрофотограма 18. Середня оболонка аорти. х 12 000:

1 — вікончасті еластичні мембрани; 2 — цитоплазма гладкої м’язової клітини; 3 — колагенові протофібрили (за Зайфертом)

Електронна мікрофотограма 19. Вставний диск. х76 000:

1 — вставний диск (межа між м’язовими клітинами); 2 — сарколема; 3 — міофібрили; 4 — мітохондрії

Електронна мікрофотограма 20. Атипові серцеві м’язові клітини передсердно-шлуночкового пучка. X 26 000:

1 — Клітинна оболонка; 2, 3 — дві атипові серцеві м’язові клітини; 4 — десмосоми на межі двох суміжних м’язових клітин; 5 — мітохондрії; 6 — поздовжньо і поперечно зрізані міопротофібрили; 7 — глікоген (з атласу Родіна)

Ситуаційні задачі

1. Демонструються два препарати артерій. В одному на межі внутрішньої і середньої оболонок Артерії добре виражена внутрішня еластична мембрана, в другому — еластичної мембрани немає, але в середній оболонці багато еластичних елементів (мембран). До якого типу можуть належати артерії в першому і другому препаратах?

2. На препаратах добре видно густу сітку капілярів, розташованих між артеріолами. Назвіть цю структуру. В якому органі можна виявити цю сітку?

3. На електронній фотографії видно поперечно розрізану судину, просвіт якої заповнений еритроцитом, а стінка складається з трьох шарів. Перший шар — це потовщена клітина, в цитоплазмі якої виразно помітні мікропіноцитозні пухирці. Клітина лежить на базальній мембрані. Другий шар утворений базальною мембраною і перицитом, третій — адвентиційною клітиною. Як називається така судина?

4. В описі будови кровоносного капіляра вказано, що в цитоплазмі ендотеліальних клітин є потоншення, базальна мембрана суцільна. Визначте тип цього капіляра. В яких органах розміщуються такі капіляри?

5. Відомо, що I. М. Сєченов образно називав артеріоли «кранами» кровоносної системи організму. Які гістологічні та функціональні особливості артеріол дали підставу для такого порівняння?

6. При вивченні препарату в полі зору світлового мікроскопа видні артерії м’язового типу й одноіменна вена, забарвлена орсеїном. Які структурні елементи судин будуть забарвлені цим барвником? Завдяки яким ознакам можна безпомилково визначити артерії?

7. Вена м’язового типу знаходиться в нижній половині тулуба. Сильно чи слабо розвинуті м’язові елементи в її стінці? Від чого залежить ступінь розвитку м’язових елементів у її стінці?

8. Стінки артерій і вен складаються з трьох оболонок. При описі двох оболонок було вказано, що вони містять судини судин. Які це оболонки?

9. На препараті серця, забарвленому гематоксилін-еозином, видно м’язові волокна двох типів: цитоплазма одних має інтенсивне рожеве забарвлення, видно поперечну смугастість і вставні диски; цитоплазма інших волокон блідніша, діаметр волокна більший, поперечної смугастості не видно. З міоцитів яких типів складаються ці волокна?

10. Є два препарати поперечносмугастої м’язової тканини. В одному з них численні ядра розміщуються під оболонкою волокна, в другому — видно клітини з центрально розташованим ядром. Який з цих препаратів належить до міокарда?

Приблизні екзаменаційні питання

1. Серцево-судинна система. Загальна характеристика, джерела розвитку. Вплив гемодинамічних умов на будову судин. Регенерація судин. Вікові зміни.

2. Мікроциркуляторне русло, його будова та функціональна характеристика. Поняття про гістогематичний бар’єр.

3. Артерії. Класифікація, функція, будова та розвиток артерій. Взаємозв’язок структури артерій і умов гемодинаміки. Вікові зміни.

4. Вени. Класифікація. Розвиток, функція, будова. Вплив гемодинамічних умов. Вікові зміни.

5. Лімфатичні капіляри та лімфатичні судини, їхня будова і функціональне значення.

6. Серце. Джерела розвитку, гістогенез. Будова оболонок стінки серця. Вікові зміни.