Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Органи кровотворення імунного захисту

Органи кровотворення й імунного захисту (organa haemopoetica et immunitas) — це система органів, яка забезпечує постійне відновлення та стабільність клітинного складу периферичної крові, а також підтримку імунного гомеостазу організму на різноманітних рівнях його організації.

До системи органів кровотворення й імунного захисту належать:

— Червоний Кістковий мозок (medulla ossium rubra);

— Тимус, або вилочкова залоза (thymus);

— Лімфатичні вузли (nodi lymphatici);

— лімфатичні вузлики травного каналу та дихальних шляхів (noduli lymphatici);

— Селезінка (splen, lien).

Разом із Кров’ю вони утворюють єдину систему. Розрізняють центральні та периферичні органи кровотворення й імунного захисту.

До центральних органів належать:

— червоний кістковий мозок;

— тимус;

— поки що невідомий у ссавців аналог сумки Фабріціуса.

У червоному кістковому мозку із стовбурових клітин утворюються еритроцити, гранулоцити, тромбоцити, В-лімфоцити та попередники Т-лімфоцитів.

У тимусі попередники Т-лімфоцитів перетворюються в Т- лімфоцити. Крім того, в центральних органах відбувається антигеннезалежне розмноження лімфоцитів.

До периферичних органів належать:

— лімфатичні вузли;

— селезінка;

— лімфатичні вузлики травного тракту та дихальних шляхів.

У периферичних органах кровотворення відбувається розмноження Т- і В-лімфоцитів, що надійшли з центральних органів, а також спеціалізація їх під впливом антигенів до ефекторних клітин, які здійснюють імунний захист. Крім того, у цих органах гинуть клітини крові, що завершили життєвий цикл.

Органи кровотворення функціонують злагоджено, забезпечуючи підтримку морфологічного складу крові та імунного гомеостазу в організмі. Координація й регуляція діяльності всіх органів кровотворення здійснюється за допомогою гуморальних і нервових факторів, а також внутрішньоорганного впливу, обумовленого мікрооточенням.