Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001
Органи кровотворення імунного захисту
Органи кровотворення й імунного захисту (organa haemopoetica et immunitas) — це система органів, яка забезпечує постійне відновлення та стабільність клітинного складу периферичної крові, а також підтримку імунного гомеостазу організму на різноманітних рівнях його організації.
До системи органів кровотворення й імунного захисту належать:
— червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra);
— тимус, або вилочкова залоза (thymus);
— лімфатичні вузли (nodi lymphatici);
— лімфатичні вузлики травного каналу та дихальних шляхів (noduli lymphatici);
— селезінка (splen, lien).
Разом із кров’ю вони утворюють єдину систему. Розрізняють центральні та периферичні органи кровотворення й імунного захисту.
До центральних органів належать:
— червоний кістковий мозок;
— тимус;
— поки що невідомий у ссавців аналог сумки Фабріціуса.
У червоному кістковому мозку із стовбурових клітин утворюються еритроцити, гранулоцити, тромбоцити, В-лімфоцити та попередники Т-лімфоцитів.
У тимусі попередники Т-лімфоцитів перетворюються в Т- лімфоцити. Крім того, в центральних органах відбувається антигеннезалежне розмноження лімфоцитів.
До периферичних органів належать:
— лімфатичні вузли;
— селезінка;
— лімфатичні вузлики травного тракту та дихальних шляхів.
У периферичних органах кровотворення відбувається розмноження Т- і В-лімфоцитів, що надійшли з центральних органів, а також спеціалізація їх під впливом антигенів до ефекторних клітин, які здійснюють імунний захист. Крім того, у цих органах гинуть клітини крові, що завершили життєвий цикл.
Органи кровотворення функціонують злагоджено, забезпечуючи підтримку морфологічного складу крові та імунного гомеостазу в організмі. Координація й регуляція діяльності всіх органів кровотворення здійснюється за допомогою гуморальних і нервових факторів, а також внутрішньоорганного впливу, обумовленого мікрооточенням.