Туберкульоз - І.Т.П'ятночка 2005

Ускладнення туберкульозу
Амілоїдоз внутрішніх органів

Амілоїдоз - системне захворювання з ураженням різних органів і тканин, характеризується порушенням білкового обміну і позаклітинним відкладанням в них амілоїду (білково-поліцукристого комплексу), що призводить до порушення функції органів.

Етіологія амілоїдозу не встановлена. Серед померлих від туберкульозу легень амілоїдоз діагностується у 10-20 % випадків. Провокуючими і детермінуючими факторами розвитку і прогресування амілоїдозу у хворих на Туберкульоз легень, крім поширеного запально-деструктивного процесу (вторинний амілоїдоз), є дефіцит антипротеїназ, носіїв певних генів (М₃, S, Z), а₁-протеїназного інгібітора (генетичний амілоїдоз), переважно у осіб старших вікових категорій (старечий амілоїдоз).

Патогенез амілоїдозу остаточно не з’ясований. Найчастіше розвивається при хронічних деструктивних формах туберкульозу легень, хронічній емпіємі плеври тощо. Цьому сприяють інтоксикація, Гіпоксія, авітаміноз. Переважно уражаються амілоїдозом Селезінка, Печінка, нирки, наднирникові залози, значно рідше - Язик, Шлунок, міокард.

Розрізняють чотири стадії амілоїдозу: доклінічну, протеїнуричну, набряково-гіпотонічну, азотемічну.

Важливе значення має морфологічна верифікація діагнозу, тому що на даний час не існує патогномонічних клінічних ознак і лабораторних тестів амілоїдозу.

Доклінічна стадія амілоїдозу. За даними клініки можна лише передбачити розвиток амілоїдозу при хронічних деструктивних формах туберкульозу легень. Підтверджується діагноз результатами біопсії печінки та нирок.

Для протеїнуричної стадії характерна стійка протеїнурія, незначна Гематурія, циліндрурія. Для обох стадій (І і II) властиве зростання ШОЕ, диспротеїнемія і збільшення фібриногену.

При набряково-гіпотонічній стадії спостерігають порушення концентраційної функції нирок. Гіпоізостенурія, циліндрурія, набряки на нижніх кінцівках, інколи - асцит.

Азотемічна стадія амілоїдозу є нефросклеротичною. Нирки частково зморщуються, порушується сечовиділення, рівень азоту в крові зростає, розвивається уремія.

Лікування амілоїдозу - Ускладнення туберкульозу легень, полягає в проведенні адекватного антимікобактеріального, іноді хірургічного лікування. При цьому можливий зворотний розвиток амілоїдозу.

Режим Харчування хворого на Амілоїдоз нирок такий самий, як при хронічному гломерулонефриті. Крім цього, хворому на амілоїдоз показано тривале вживання сирої печінки (по 100-120 г на добу). При І-ІІІ стадії амілоїдозу хіміотерапію необхідно поєднувати з делагілом (по 0,25 г 1 раз на день тривалий час), контрикалом по 10000-20000 ОД у 300-500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно краплинно 1 раз на день; вітаміном Е (токоферолу ацетат) по 1-2 капсули (0,5мл 20 % розчину) два-три рази на день, внутрішньом’язово по 1 мл 5 %, 10 % чи 30 % масляного розчину на день; альбумін по 100-200 мл внутрішньовенно краплинно 1-2 рази на тиждень. Вітаміни С, В₁, В₆; донатори сульфгідрильних груп (метіонін 0,5-1 г три рази на добу, унітіол 5 % розчин по 5-10 мл внутрішньом’язово щоденно або через день, курс лікування 25-30 тижнів), гепатопротектори (сирепар 2-4 мл 1 раз на добу внутрішньом’язово або внутрішньовенно (повільно), курс лікування 1,5-2 місяці; есенціале по 2-3 капсули тричі на добу або 10-20 мл внутрішньовенно краплинно на 5 % розчині глюкози, курс лікування - 3 місяці; тіотриазолін 2 мл 2,5 % розчин внутрішньом’язово 3 рази на день або по 0,1-0,2 г 3 рази на день, курс лікування 20-30 днів; ліволін по 1 капсулі 3 рази на день; ліпокаїн тощо).