Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Травна система
Середній і задній відділи травної системи
Печінка

Печінка (hepar) — найбільша екзокринна залоза травного тракту, яка секретує жовч.

Поверхня печінки зовні покрита сполучнотканинною капсулою, що щільно зростається з внутрішнім листком очеревини.

Структурною і функціональною одиницею печінки є печінкова частка, що має форму шестигранної призми з плоскою основою й опуклою вершиною.

Печінкові частки утворені печінковими балками і внутрішньочастковими синусоїдними кровоносними капілярами.

Ці балки побудовані з гепатоцитів — печінкових епітеліоцитів, розміщених у радіальному напрямку. Між ними в тому ж напрямку від периферії до центру часток ідуть кровоносні капіляри.

Міжчасткова сполучна тканина утворює строму органа. В ній проходять Кровоносні судини, жовчні протоки, структурно і функціонально пов’язані з печінковими частками. У людини міжчасткова сполучна тканина розвинута слабо і внаслідок цього печінкові частки погано відокремлені одна від одної.

Паренхіма печінки складається з епітеліальних клітин — гепатоцитів (hepatocyti), які становлять 60 % усіх клітинних елементів печінки. Вони виконують більшу частину функцій, притаманних печінці. Гепатоцити мають неправильну багатокутну форму, їхній діаметр — 20-25 мкм. Велика кількість цих клітин (до 20 %) мають два і більше ядер.

Ядра гепатоцитів круглої форми, величина їх приблизно від 7 до 16 мкм.

Цитоплазма гепатоцитів забарвлюється не тільки кислими, а й основними барвниками, бо містить багато рибонуклеопротеїдів. У цитоплазмі є всі види загальних органел. Добре розвинута гранулярна ендоплазматична сітка, що має вигляд вузьких канальців з прикріпленими рибосомами. Агранулярна ендоплазматична сітка у вигляді трубочок і пухирців трапляється або на обмежених ділянках, або розсіяна по всій цитоплазмі.

Гепатоцити містять різноманітні включення: глікоген, Ліпіди, пігмент тощо. Гепатоцити розташовуються у вигляді печінкових пластинок (lamina hepatica). Між суміжними гепатоцитами в пластинці утворюються жовчні канальці, що є розширеннями міжклітинного проміжку. Частина поверхні гепатоцита контактує з іншими гепатоцитами, частина — з синусоїдними капілярами. Для того щоб зрозуміти будову печінкової частки, необхідно вивчити кровопостачання печінки.

До воріт печінки входять ворітна вена і печінкова артерія, що, розгалужуючись, утворюють часткові, а потім сегментарні Артерії і вени.

Сегментарні судини розділяються на міжчасточкові артерії і вени. Від міжчасточкових артерій і вен відходять навколочасточкові артерії і вени. Навколочасточкові артерії і вени дають початок капілярам, що, зливаючись на периферії частки, утворюють синусоїдні судини (vasa sinusoideum). Останні в центрі частки збираються в центральну вену (vena centralis). Центральні вени впадають у підчасткові (vena sublobularis).

Підчасткові вени, зливаючись, утворюють печінкові вени, які впадають в нижню порожнисту вену.

Поруч із міжчасточковою артерією і веною проходить міжчасточкова жовчна протока, до якої впадають жовчні канальці.

Міжчасточкові артерії, вена і жовчна протока утворюють печінкову тріаду (trias hepatica).

Особливості будови синусоїдного капіляра надзвичайно важливі для функції печінки. Між ендотеліоцитами є щілини. Базального шару практично немає, замість нього — перисинусоїдальний простір (spatium perisinusoideum), в якому проходять окремі пучки колагенових фібрил. Плазма крові, таким чином, вільно омиває гепатоцити, забезпечуючи безпосередній контакт між плазмою крові і паренхімою органа.

Завдяки цим особливостям кровопостачання здійснюються знешкоджувальна й обмінна функції печінки. Між ендотеліоцитами синусоїдних капілярів розміщуються зірчасті макрофаги (macrophagocytus stellatus), які здійснюють фагоцитоз мікроорганізмів, ушкоджених еритроцитів та інших частинок.

У перисинусоїдному просторі розміщуються перисинусоїдні ліпоцити (lipocytus perisinusoideus), що беруть участь у ліпідному обміні.

Препарат 21. Розріз печінки (рис. 58, 59).

Мале збільшення. Вивчити та зарисувати препарат. При малому збільшенні позначити слабку виразність часточкової будови, тому що сполучна тканина між частками не виражена, межі часток визначаються за розташуванням печінкових пластинок і міжчасточкових судин, які утворюють тріаду.

Велике збільшення. Вивчити будову печінкових часток, а також судин і жовчних проток, що проходять між ними. Основну масу частки складають печінкові клітини — гепатоцити, згруповані в дворядні, радіально розташовані тяжі, які називаються печінковими балками. Балки оточені синусоїдними (венозними) капілярами, що, зливаючись у центрі частки, утворюють безм’язову центральну вену, яка проходить по центру вздовж частки. Венозні синусоїди печінкових часток відходять від навколочасточкових вен, які, в свою чергу, є гілками міжчасточкових вен.

Печінка має артеріальну систему і дві венозні системи.

Артерії: печінкова, часткові, сегментарні, міжчасточкові (мають сфінктери), навколочасточкові і капіляри; вони короткі, заходять до периферичних відділів частки і впадають до венозних синусів.

Вени: а) Система ворітної вени: ворітна вена, часткові, сегментарні, міжчасточкові, навколочасточкові та капіляри. Це внутрішньочасточкові венозні синусоїди (Кров у них змішана); б) система печінкових вен: центральні вени; збірні (вони ж підчасточкові), печінкові — їх три-чотири.

Рис. 58. Розріз печінки. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 100:

1 — центральна вена; 2 — печінкові балки; 3 — венозні капіляри; 4 — міжчасточкова артерія; 5 — міжчасточкова вена; 6 — жовчна протока; 7 — міжчасточкова сполучна тканина

Рис. 59. Розріз печінки. Забарвлення гематоксилін-еозином. х 200:

1 — міжчасточковий сполучнотканинний прошарок; 2 — міжчасточкова протока; 3 — міжчасточкова печінкова артерія; 4 — міжчасточкова вена; 5 — венозний капіляр; 6 — печінкова балка; 7 — центральна вена

Внутрішньочасточкові венозні капіляри (синусоїди) називаються чудовою сіткою, бо вони розміщені між одноіменними судинами.

На рисунку позначити: 1) центральну вену; 2) печінкові балки; 3) венозні капіляри; 4) міжчасточкову артерію; 5) міжчасточкову вену; 6) жовчну протоку; 7) міжчасточкову сполучну тканину; 8) міжчасточкову протоку; 9) центральну вену.