Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Судини малого (легеневого) кола кровообігу
Вени великого кола кровообігу
Система ворітної вени

Ворітна вена збирає Кров від усіх непарних органів черевної порожнини, за винятком пе­чінки: від шлунково-кишкового тракту, де відбувається всмоктування поживних речо­вин, які надходять з кров’ю по ворітній вені в печінку для очищення і відкладання глікогена; від підшлункової залози, звідки надходить інсулін, який регулює обмін цукру; від селезінки, звідки потрапляють продукти розкладу елементів крові, котрі використову­ються в печінці для вироблення жовчі. Конструктивний зв’язок ворітної вени з шлунко­во-кишковим трактом і його великими залозами (Печінка і Підшлункова залоза) зумовле­ний, крім функціонального зв’язку, ще й спільністю їх розвитку (генетичний зв’язок).

Мал. 217. Ворітна вена та її притоки

1 — ворітна вена; 2 — ліва шлунково-чепцева (сальникова) вена; 3 — ліва шлункова вена; 4 — Селезінка; 5 — селезінкова вена; 6 — хвіст підшлункової залози; 7 — верхня брижова вена; 8 — нижня брижова вена; 9 — низхідна ободова кишка; 10 — пряма кишка; 11 — нижня прямокишкова вена; 12 — середня прямокишкова вена; 13 — верхня прямокишкова вена; 14 — клубова кишка; 15 — висхідна ободова кишка; 16 — головка підшлункової залози; 17 — права шлунко­во-чепцева (сальникова) вена; 18 — міхурова вена; 19 — Жовчний міхур; 20 — дванадцятипала кишка (відрізана); 21 — печінка; 22 — передпілорична вена; 23 — Шлунок

Ворітна вена (v. portae) представляє собою товстий венозний стовбур (довжина 5— 6 см, поперечник 11—18 мм) (мал. 217). Розміщується у товщі печінково-дванад­цятипалої зв’язки позаду печінкової Артерії і спільної жовчної протоки разом з нервами, лімфатичними вузлами та судинами. Формується ворітна вена позаду головки підшлун­кової залози із двох вен — верхньої брижової і селезінкової, в яку впадає нижня брижова вена. Йдучи до воріт печінки, вона на своєму шляху приймає праву та ліву шлункові вени (v. gastrica dextra et v. gastrica sinistra) і передпілоричну вену (v. prepylorica), які несуть кров від відповідних відділів шлунка. Зайшовши у ворота печінки, ворітна вена поділя­ється на праву та ліву гілки (r. dextrer et r. sinister). Кожна з них розпадається, в свою чер­гу, на сегментарні, а потім на гілки все меншого діаметру, які переходять у міжчасточкові вени. Всередині часточок вони розпадаються на широкі капіляри, так звані синусоїдні судини, що впадають у центральну вену. Центральні вени, з’єднуючись між собою, утворюють підчасточкові (збірні) вени, із яких в кінцевому результаті формується 3—4 печінкові вени, котрі впадають у нижню порожнисту вену. Таким чином, кров, яка при­тікає у нижню порожнисту вену по печінкових венах, проходить на своєму шляху дві ка­пілярні сітки. Одна з них розміщена в стінці травного тракту, де беруть початок притоки ворітної вени, друга — в паренхімі печінки, що представлена капілярами її часточок.

Притоки ворітної вени:

1. Верхня брижова вена (v. mesenterica superior) розміщена в корені брижі тонкої кишки. Вона має такі притоки: вени порожньої та клубової кишок (vv. jejunales et ileales); панкреатичні вени (vv. pancreaticae); панкреатично-дванадцятипалі вени (vv. pancreaticoduodenales); клубово-ободова вена (v. ileocolica); права шлунково-чепцева вена (v. gastroomentalis dextra); права ободова вена (v. coli ca dextra) середня ободова вена (v. colica media); вена червоподібного відростка (v. appendicularis). За рахунок пе­рерахованих вен верхня брижова вена збирає кров від стінок порожньої і клубової ки­шок та їх брижі, від сліпої кишки та червоподібного відростка, висхідної та поперечної ободових кишок, частково від шлунка, дванадцятипалої кишки та підшлункової залози.

2. Селезінкова вена (v. splenica) збирає кров від селезінки, дна шлунка, підшлункової залози і великого чепця (сальника). Розміщується селезінкова вена вздовж верхнього краю підшлункової залози нижче селезінкової артерії. Вона утворюється в ділянці воріт селезінки із багаточисельних селезінкових вен, які виходять із тіла селезінки. Проходить зліва направо і позаду головки підшлункової залози зливається з верхньою брижовою веною. Її притоками є панкреатичні вени (vv. pancreaticaе); короткі шлункові вени (vv. gastricae breves) та ліва шлунково-чепцева вена (v.gastroomentalis sinistra).

3. Нижня брижова вена (v. mesenterica іnferіоr) є продовженням верхньої прямокишкової вени (v. rectalis superior), яка бере початок від прямокишкового веноз­ного сплетення. Прямуючи від місця початку вверх, вона на своєму шляху приймає сигмоподібні вени (vv. sigmoideаe), які дренують сигмоподібну кишку, та ліву обо­дову вену (v. colica sinistra), що збирає кров від низхідної ободової кишки. Позаду головки підшлункової залози нижня брижова вена, з’єднавшись попередньо із селе­зінковою веною або самостійно, вливається у верхню брижову вену.