Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Судини малого (легеневого) кола кровообігу
Вени великого кола кровообігу
Вени таза і нижньої кінцівки

Вени таза приймають Кров від стінок та органів порожнини таза, а також проводять кров від нижньої кінцівки.

Спільна клубова вена (v. iliaca communis) — парна велика судина, розташовується позаду однойменної Артерії. Утворюється із злиття внутрішньої та зовнішньої клубових вен на рівні крижово-клубового суглоба. У спільну клубову вену часто впадає клубово-поперекова вена (v. iliolumbalis), яка супроводжує однойменну артерію. Обидві спільні клубові вени (права і ліва) прямують вверх та присередньо і, зливаючись одна з одною на рівні нижнього краю ІУ поперекового хребця, утворюють нижню порожнисту вену.

Ліва спільна клубова вена дещо довша, ніж права. В неї впадає серединна кри­жова вена (v. sacralis mediana), яка прямує по тазовій поверхні крижа по ходу од­нойменної артерії. З’єднуючись з гілками бічних крижових вен, вона утворює вено­зне Крижове сплетення (plexus venosus sacralis), що анастомозує з венозним прямокишковим та венозним сечоміхуровим сплетеннями.

Внутрішня клубова вена (v. iliaca interna) — велика судина, розташовується позаду однойменної артерії. Утворюється на рівні верхнього краю великого сідни­чного отвору із вен, які збирають кров із стінок і органів таза. Ділянки, з яких вино­сять кров її притоки, відповідають (за винятком пупкової вени) розгалуженням од­нойменної артерії. Притоки, які утворюють внутрішню клубову вену, поділяють на дві групи: пристінкові (парієтальні) та нутряні (вісцеральні).

До пристінкових приток внутрішньої клубової вени відносять такі вени:

1. Верхні сідничні вени (vv. gluteales superwres) збирають кров із верхніх відділів сідничної ділянки.

2. Нижні сідничні вени (vv.gluteales inferiores) збирають кров із великого сідни­чного м’яза, із вен, які супроводжують супровідну артерію сідничного нерва, а та­кож із м’язів стегна.

3. Затульні вени (vv. obturatoriae), що повторюють хід затульної артерії.

4. Бічні крижові вени (vv. sacrales laterales) супроводжують однойменну арте­рію і приймають спинномозкові вени (vv. spinales), які виходять із передніх крижо­вих отворів, і, анастомозуючи з серединною крижовою веною, утворюють разом з нею на тазовій поверхні крижа крижове венозне сплетення (plexus venosus sacralis).

5. Клубово-поперекова вена (v. iliolumbalis) супроводжує однойменну артерію, збирає кров із міжхребцевих вен і стінок клубової ямки. Клубово-поперекова вена часто впадає у спільну клубову вену.

Нутряні притоки внутрішньої клубової вени, як правило, починаються від венозних сплетень, які оточують органи малого таза:

1) крижового венозного сплетення (plexus venosus sacralis), що утворюється за рахунок анастомозів коренів крижових бічних та серединної вен;

2) венозного сплетення передміхурової залози (plexus venosus prostaticus) у чоло­віків — густе сплетення великих вен, що оточують передміхурову залозу та сім’яні пухирці, в котре впадають глибока дорзальна вена статевого члена (v. dorsalis penis profunda), глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis) та задні калиткові вени (vv. scrotales posteriores), які проникають у порожнину таза через сечово-статеву діафрагму; у жінок наявне венозне сплетення, що оточує Сечівник і перехо­дить у піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis). Зверху це сплетення продовжується у маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus). Відтік крові від цих сплетень відбувається через маткові вени (vv. uterinae);

3) сечово-міхурового венозного сплетення (plexus venosus vesicalis), що охоплює Сечовий міхур з боків та в ділянці його дна. Кров від цього сплетення відтікає по сечово-міхурових венах (vv. vesicaks);

4) прямокишкового венозного сплетення (plexus venosus rectalis), яке прилягає до прямої кишки ззаду та з боків. Із цього сплетення кров відтікає по одній непарній верхній і двох парних середніх та нижніх прямокишкових венах. Верхня прямокишкова вена (v. rectalis superior) впадає у нижню брижову вену. Середні прямокишкові вени (vv. rectales mediae) — парні, відводять кров від середнього відділу органа і впадають у внутрішню клубову вену. Нижні прямокишкові вени (vv. rectales inferiores) — парні, відводять кров від нижнього відділу прямої кишки у внутрішню соромітну вену (притоку внутрішньої клубової вени).

Зовнішня клубова вена (v. iliaca externa) є безпосереднім продовженням стег­нової вени, йде позаду та присередніше однойменної артерії. На рівні крижово-клубового суглоба зливається з внутрішньою клубовою веною, утворюючи спільну клубову вену. Безпосередньо над пахвинною зв’язкою у зовнішню клубову вену впадають: 1) нижня надчеревна вена (v. epigastrica inferior), яка супроводжує одно­йменну артерію, збираючи кров із нижніх відділів передньої черевної стінки; 2) глибока вена, що огинає клубову кістку (v. circumflexa iliaca profunda), котра збирає кров із бічних відділів нижньої частини стінки живота. Її положення і притоки від­повідають розгалуженням однойменної артерії.