Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Сечово-статевий апарат
Сечові органи
Сечівник

Сечівник (Urethra) — частина сечового шляху, призначена для періодичного виве­дення сечі. В чоловіків і в жінок його будова різна.

Чоловічий сечівник (urethra masculina) — непарний орган, має форму трубки діаметром 0,5—0,7 см і довжиною 16—22 см. Починається він від сечового міхура внутрішнім отвором сечівника (ostium urethrae internum) і закінчується на верхівці головки статевого члена зовнішнім отвором ceчiвника (ostium urethrae externum). Чоловічий сечівник призначений для виведення сечі та сім’яної рідини — сперми.

Топографічно чоловічий сечівник поділяється на три частини: передміхурову, перетинчасту і губчасту, а з точки зору рухливості — на фіксовану і рухливу. Ме­жею між останніми є місце прикріплення до статевого члена пращеподібної зв’язки статевого члена.

Передміхурова частина (pars prostatica) починається від внутрішнього отвору се­чівника, перфорує передміхурову залозу і проходить крізь її товщу зверху вниз та ззаду наперед. Це найширша частина сечівника, має довжину близько 3 см. На задній стінці передміхурової частини сечівника знаходиться довгасте підвищення — сечівниковий гребінь (crista urethralis). Найбільш виступаюча частина цього гребеня нази­вається сім’яним горбком (colliculus seminalis). На верхівці сім’яного горбка наявне сліпе заглиблення — передміхурова маточка (мішечок) (utriculus prostaticus), яка є рудиментом кінцевого відділу ембріональних парамезонефрових проток, із яких у жінок розвивається Матка та Піхва. З боків від передміхурової маточки відкриваються отвори (вічка) сім’явипорскувальних проток. Видовжене заглиблення по боках сечівникового гребеня зветься передміхуровою пазухою (sinus prostaticus). У передміхуро­ву пазуху відкриваються вічка проточків передміхурової залози (ductuli prostatici), частина яких відкривається на самому сім’яному горбку.

Перетинчаста частина (pars membranacea) чоловічого сечівника простягається від верхівки передміхурової залози до цибулини статевого члена. Це найвужча і найкоротша частина сечівника (довжина 1,5 см). У тому місці, де перетинчаста час­тина сечівника проходить крізь сечостатеву діафрагму, сечівник оточений концент­ричними пучками поперечно-посмугованих м’язових волокон, котрі приєднуються сюди від м’язів сечостатевої діафрагми і формують вольовий м’яз-замикач (сфінк­тер) сечівника (musculus sphincter urethrae).

Губчаста частина (pars spongiosa) є найдовшою частиною сечівника, має дов­жину близько 15 см, проходить у товщі губчастого тіла статевого члена. Почина­ється розширенням, розташованим у цибулині статевого члена, і закінчується та­кож розширенням, розміщеним у головці статевого члена. Розширення, яке знаходиться в головці статевого члена, має овальну форму і зветься човноподібною ямкою сечівника (fossa navicularis urеthraе).

На своєму шляху чоловічий сечівник має два згини: верхній (або задній), обер­нутий увігнутістю вперед і доверху (в межах передміхурової і перетинчастої час­тин) та передній, обернутий увігнутістю вниз і назад (при переході фіксованої час­тини статевого члена у вільну). Крім того, чоловічий сечівник на своєму шляху має три звуження та три розширення. Перше звуження знаходиться в ділянці внутріш­нього отвору сечівника, друге — при проходженні крізь сечостатеву діафрагму, третє — біля зовнішнього отвору сечівника. Розширення просвіту чоловічого сечі­вника наявні в передміхуровій частині, в цибулині статевого члена і в його кінце­вому відділі — човноподібній ямці.

Стінка сечівника складається з адвентиційної оболонки, м’язової оболонки, під­слизової основи та слизової оболонки.

Зовнішня адвентиційна оболонка (tunica advеntitia) сечівника виражена слабко. М’язова оболонка (tunica muscularis) складається з двох шарів непосмугованої м’язової Тканини: зовнішнього — поздовжнього та внутрішнього — колового. Доб­ре розвинута підслизова основа (tela submucosa) містить сітку венозних судин. Вну­трішня слизова оболонка (tunica mucosa) сечівника вистелена епітелієм: на початку передміхурової частини — перехідним, ближче до перетинчастої частини він замі­нюється циліндричним епітелієм, який на відстані 5 — 6 мм від зовнішнього отвору (човноподібна ямка) сечівника замінюється багатошаровим плоским. Слизова обо­лонка сечівника по всій своїй довжині формує численні поздовжні складки, які обумовлюють його здатність розтягуватись. По верхній стінці губчастої частини сечівника в два ряди залягають поперечні складочки, які обмежовують малі (0,5 мм), відкриті допереду пазухи — сечівникові лакуни (lacunae urethrales). У сечівни­кові лакуни відкриваються сечівникові залози. Сечівникові залози (glandulae urethrales), або залози Літтре є трубчасто-альвеолярними залозами. Вони розташо­вуються у власній пластинці слизової оболонки і продукують слиз. Поблизу зовні­шнього отвору сечівника, по обох його сторонах відкривається по одній присечівниковій протоці (каналу) (ductus (canalis) paraurethralis), кожна з яких є спільною протокою дрібних залоз, що залягають у цьому місці. Довжина присечівникової протоки 1 — 2 см. На верхній стінці човноподібної ямки наявна доволі велика по­перечна складка — заслінка човноподібної ямки (valvula fossae navicularis), яка об­межовує цю ямку проксимально.

Кровопостачання чоловічого сечівника. Різні відділи сечівника живляться із різних джерел: передміхурова частина — із гілок середньої прямокишкової і нижньої сечоміхурової артерій, перетинчаста частина — із нижньої прямокишкової і промежинної артерій, губчаста частина — сечівниковими гілками внут­рішньої соромітної Артерії, глибокою та спинковою артеріями статевого члена. Венозний відтік здійснюється до вен статевого члена і вен сечового міхура. Лімфовідтік йде з передміхурової частини сечівника до лімфатичних судин перед­ міхурової залози, із перетинчастої і губчастої частин — до глибоких пахвинних вузлів.

Іннервується чоловічий сечівник гілками передміхурового сплетення, промежинних нервів та спинкового нерва статевого члена.

Жіночий сечівник (urethra feminina) — непарний орган, призначений тільки для виведення сечі. Він починається від сечового міхура внутрішнім отвором сечі­вника (ostium urethrae internum) і закінчується зовнішнім отвором ceчiвника (ostium urethrae externum), який розташований у присінку піхви на 2 — 3 см нижче від клі­тора. Жіночий сечівник набагато коротший, але ширший за чоловічий. Довжина його коливається від 3 до 4 см, а ширина від 8 до 12 мм. Просвіт сечівника неодна­ковий по всій його довжині: він лійкоподібно розширений біля сечового міхура і звужений біля зовнішнього отвору. Зовнішній отвір жіночого сечівника — округлої форми, оточений твердими на Дотик валикоподібними краями. Жіночий сечівник йде паралельно до піхви і зрощений з передньою її стінкою. Він дещо вигнутий дозаду, оскільки, прямуючи вниз, сечівник огинає знизу і ззаду нижній край лобково­го симфізу.

Стінка жіночого сечівника складається з адвентиційної оболонки, м’язової обо­лонки, підслизової основи і слизової оболонки. Зовнішня адвентиційна оболонка (tunica adventitia), так само як і у чоловічому сечівнику, виражена слабко. М’язова оболонка (tunica muscularis) складається із внутрішнього поздовжнього та зовніш­нього колового шарів непосмугованої м’язової тканини. Коловий м’язовий шар по­чаткової частини сечівника є продовженням м’яза-змикача сечового міхура або внутрішнім м’язом-змикачем сечівника. В ділянці сечостатевої діафрагми м’язи останньої приєднуються до колового м’язового шару сечівника і формують вольо­вий м’яз-змикач (сфінктер) сечівника (musculus sphincter urethrae). Внутрішня сли­зова оболонка (tunica mucosa) сечівника вкрита епітелієм: біля внутрішнього отво­ру — перехідним, який потім переходить у багатошаровий плоский, місцями — високий циліндричний. Слизова оболонка жіночого сечівника, так само як і чолові­чого, на своїй поверхні має поздовжні складки. Найбільша і найвища поздовжня складка на задній стінці сечівника має назву сечівникового гребеня (crista urethralis), який простягається від переднього кута сечоміхурового трикутника до кінця сечівника. У товщі слизової оболонки наявні сечівникові залози (glandulae urethrales), що відкриваються в сечівникові лакуни (lacunae urethrales) та присечівникові протоки (канали) (ductus (canales) paraurethrales).

Кровопостачання жіночого сечівника здійснюється із нижньої сечоміхурової та внутрішньої соромітної артерій. Венозний відтік йде через сечоміхурове венозне сплетення у внутрішню клубову вену. Лімфовідтік із верхніх відділів сечівника йде в лімфатичні клубові вузли, із нижніх — у лімфатичні пахвинні вузли.

Іннервується жіночий сечівник гілками нижнього черевного сплетення, тазових нутряних та соромітного нервів.