Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Ускладнення туберкульозу легень
Спонтанний пневмоторакс

Спонтанним пневмотораксом називають надходження повітря в плевральну порожнину, спричинене порушенням цілісності вісцеральної плеври, не пов’язане з пошкодженням грудної клітки.

Патогенез. При туберкульозі спонтанний пневмоторакс виникає внаслідок розриву стінки каверни або емфізематозних міхурів, що формуються в зоні пневмосклерозу. Провокуючими моментами може бути фізичне зусилля, надривний кашель, але часто це ускладнення виникає на фоні повного спокою.

Клініка спонтанного пневмотораксу залежить від швидкості його розвитку, наявності спайок між плевральними листками. Він може бути обмеженим і тотальним. Якщо плевральна порожнина обмежена, клінічні ознаки цього ускладнення незначні. При наявності вільної порожнини її заповнює повітря, стискує легеню і органи Середостіння, що призводить до їх зміщення і виникнення явищ гострої легенево-серцевої недостатності, яка загрожує життю пацієнта. При вираженій клінічній картині виникає гострий біль у боці, задишка, покашлювання, Шкіра покривається холодним потом. Під час об’єктивного обстеження виявляють ціаноз, тахікардію, при перкусії - тимпаніт на боці скупчення повітря в плевральній порожнині, аускультативно - ослаблене Дихання. Іноді стан хворих важкий, супроводжується непритомністю.

Хворому необхідно провести рентгенологічне дослідження (рентгеноскопію, рентгенографію). На боці спонтанного пневмотораксу видно смугу повітря (зону просвітлення вздовж латеральної стінки грудної клітки без легеневого малюнка), яка окутує легеню, що спалася (рис. 32).

Лікування. При підозрі на спонтанний пневмоторакс медична сестра зобов’язана негайно повідомити лікаря, фельдшер - ввести хворому знеболювальні засоби (анальгін 50 % - 2 мл внутрішньо- м’язово) і викликати бригаду швидкої допомоги. Хворому надають положення напівсидячи. У разі наростання серцевої недостатності необхідно ввести корглікон 0,06 % - 1 мл на 0,9 % розчині натрію хлориду повільно, внутрішньовенно, для зменшення рефлекторного бронхоспазму - розчин еуфіліну 2,4 % - 5 мл з 5 мл 0,9 % розчину натрію хлориду внутрішньовенно, при зниженні артеріального тиску - кордіамін 2 мл підшкірно або мезатон 1 % - 0,5 мл внутрішньом’язово.

Class="center">

Рис. 32. Рентгенограма органів грудної клітки. Спонтанний пневмоторакс зліва.

Медичні працівники бригади швидкої допомоги для зменшення болю і пригнічення кашлю вводять омнопон або морфіну гідрохлорид, медикаменти, спрямовані на підтримання серцевої діяльності, налагоджують інгаляції кисню і доставляють хворого в найблище хірургічне відділення. Якщо стан пацієнта не поліпшується, лікар пунктує плевральну порожнину над місцем скупчення повітря і здійснює його аспірацію великим шприцом через гумову трубку-перехідник. Після аспірації повітря стан хворого швидко поліпшується, але у випадку відкритого або клапанного пневмотораксу лише на короткий час. При погіршанні стану грудну клітку проколюють товстою голкою, яку фіксують липким пластиром до шкіри. Тоді повітря через голку виходить назовні, і стиснення Легені зменшується. До голки можна приєднати гумову трубку і опустити її кінець у дезінфекційний розчин.

Хворих із спонтанним пневмотораксом для надання кваліфікованої допомоги необхідно госпіталізувати у спеціалізовані фтизіохірургічні або торакальні відділення. Там за допомогою троакара в плевральну порожнину вводять трубку для постійного відсмоктування повітря. На її кінці прикріплюють надрізаний гумовий напальчник, який поміщають у дезінфекційний розчин (дренаж за Бюлау). Під час видиху повітря виходить із плевральної порожнини, під час вдиху напальчник спадається і, таким чином, функціонує як клапан. Медична сестра стежить за функціонуванням дренажу. При порушенні його прохідності або появі підшкірної емфіземи (відчуття « хрустіння» при пальпації м’яких тканин біля трубки) повідомляє лікаря. Щоденно сестра дезінфікує шкіру біля дренажної трубки, міняє стерильну пов’язку і дезінфекційний розчин у баночці, перекривши на цей час затискачем дренажну трубку.

За необхідності дренуючу трубку приєднують до електровідсмок- тувального апарата або постійної вакуумної системи, якими обладнані спеціалізовані відділення. Проколом гумової трубки в плевральну порожнину вводять стрептоміцин та Інші антибіотики. Одночасно хворому призначають загальну протитуберкульозну терапію.

Якщо такий метод лікування недостатньо ефективний, виконують торакоскопію, під час якої отримують інформацію про зміни на плеврі, зрощення між її листками, стан перфоративного отвору, і вирішують питання про подальшу тактику. У показаних випадках виконують операцію, яка полягає у зашиванні емфізематозних міхурів або резекції ураженої ділянки легені.

Якщо проривається каверна і в плевральну порожнину потрапляє її вміст, розвивається гостре, а відтак можливо і хронічне гнійне запалення плеври (емпієма), яке особливо важко піддається лікуванню.

Запитання

1. Що таке спонтанний пневмоторакс?

2. Які причини його виникнення при туберкульозі легень?

3. Які Скарги хворого, у якого розвинувся спонтанний пневмоторакс?

4. Що виявляють при перкусії і аускультації над зоною пневмотораксу?

5. Тактика фельдшера на ФАП при підозрі на спонтанний пневмоторакс.

6. Допомога хворому до його госпіталізації в спеціалізоване відділення.

7. Які обстеження необхідно провести хворому з підозрою на спонтанний пневмоторакс?

8. Що таке дренаж за Бюлау?