Антибіотики (властивості, застосування, взаємодія) - Посохова К.А., Вікторов О.П. 2005

Інші антибіотики
Оксазолідинони

Група оксазолідинонів - новий клас синтетичних протимікробних засобів, які мають переважаючу активність відносно грампозитивних мікроорганізмів, в тому числі тих, які резистентні до всіх інших антибіотиків. Представником оксазолідинонів є препарат лінезолід.

Механізм дії - інгібування синтезу білка мікробної клітини на ранніх етапах трансляції (необоротно зв’язується з 30S і 50S субодиницею рибосом).

Спектр дії включає більшість аеробних та анаеробних грампозитивних мікроорганізмів. Лінезолід високоактивний відносно метицилінорезистентних S. aureus (MRS), коагулозонегативних стафілококів (CNS), у тому числі стійких до оксациліну та помірно чутливих до глікопептидів (GISA). Ефективний відносно ентерококів, діє на їх штами, резистентні до ванкоміцину та тейкопланіну (VRE). Активний щодо чутливих та резистентних до інших антибіотиків Streptococcus spp., Nocardia spp., L. monocytogenes, Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., в тому числі C. рerfringens та C. difficile. Впливає бактерицидно на S. pneumoniae, в тому числі на штами цього збудника, які стійкі до пеніциліну, еритроміцину, цефтріаксону, тетрацикліну, хлорамфеніколу та кліндаміцину. Резистентних до лінезоліду мікроорганізмів на сьогоднішній день не виявлено. У зв’язку з унікальним антибактеріальним механізмом дії лінезоліду, не спостерігається перехресна резистентність між ним та іншими антибіотиками: тетрациклінами, хлорамфеніколом, макролідами, лінкозамідами, аміноглікозидами, стрептограмінами.

Фармакокінетика. Препарат має 100 % біодоступність при застосуванні всередину, яка не залежить від приймання їжі. Добре розподіляється в організмі. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-2 год. Т_1/2 дорівнює 4-5 год, практично не змінюється при нирковій недостатності.

Показаний лінезолід для Лікування процесів, спричинених мультирезистентною грампозитивною флорою, насамперед при стафілококових (в тому числі викликаних MRS та CNS) та ентерококових інфекціях. При патології, спричиненій VRE, лінезолід, поруч з хінупристином/дальфопристином (синерцид), є засобом вибору.

Показання до застосування лінезоліду:

- інфекції, які викликані ванкоміцинорезистентними штамами E. faecalis, - абдомінальні процеси, Сепсис, в тому числі катетер-асоційований;

- нозокоміальна Пневмонія, яка викликана штамами S. aureus (метициліночутливими або метицилінорезистентними) або S. pneumoniae, стійкими до пеніциліну; при цьому за ефективністю лінезолід (в дозі 600 мг 2 рази на добу) не поступається ванкоміцину (1,0 г 2 рази на добу) при кращій переносимості;

- ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, які викликані S. aureus; (метициліночутливими або резистентними штамами), S. pyogenes, S. agalactiae;

- позалікарняні пневмонії, які викликані S. pneumoniae, в тому числі ускладнені сепсисом; викликані метициліночутливими штамами S. aureus.

- інфекційні процеси сечовивідних шляхів;

- ендокардит.

Узагальнені показання до застосування та режими лікування лінезолідом представлені у таблиці 44.

Таблиця 44. Режими застосування лінезоліду (С.В. Буданов, Л.Б. Смирнова, 2002).

При лікуванні процесів, спричинених поліасоційованою флорою, при наявності грамнегативних збудників лінезолід необхідно використовувати у комбінації з цефалоспоринами III-IV поколінь або з фторхінолонами.

Проходить вивчення інший представник групи оксазолідинонів - еперезолід.

Незважаючи на високу антибактеріальну активність лінезоліду при найтяжчих формах інфекційних процесів, цей засіб не варто застосовувати без достатніх на це підстав. Його необхідно залишити для лікування інфекцій, які викликані множиннорезистентними штамами із стійкістю, яка підтверджена лабораторно, або для лікування ускладнень з тяжким перебігом, які викликані збудниками з множинною резистентністю до препаратів першого вибору.