Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Ускладнення туберкульозу легень
Кровохаркання і легеневі кровотечі

Кровохаркання і особливо легенева кровотеча є небезпечним ускладненням туберкульозу легень. Кровохарканням вважають виділення разом із харкотинням прожилків крові або відкашлювання окремих плювків крові до 50 мл за добу. Виділення більшої кількості крові вважають кровотечею. Причиною кровотечі є порушення цілості судин легень або бронхів. Збільшення проникності судинної стінки може спричинити кровохаркання. Провокуючими факторами можуть бути: холод, значні коливання атмосферного тиску, перегрівання, гостре і хронічне алкогольне отруєння. Легеневі кровотечі і кровохаркання починаються з лоскотання в горлі, іноді відчуття задухи і обов’язково - з кашлю, після чого виділяється змішана з харкотинням або чиста яскраво-червона, деколи піниста Кров. При цьому необхідна невідкладна медична допомога. Слід заспокоїти хворого, переляканого виділенням крові, надати йому напівсидячого положення, щоб полегшити відкашлювання кров’яних згустків.

Для надання допомоги в домашніх умовах немає достатньо ефективних засобів, проте у надзвичайних ситуаціях, коли запізнюється медична допомога, пропонують хворому випити гіпертонічний розчин кухонної солі (1 чайну ложку на 1/2 склянки води) повільними ковтками. Не рекомендують давати хворому ковтати лід або прикладати міхур із льодом до грудної клітки. Їжа повинна бути напіврідка, тепла (але не гаряча), У випадку кровотечі на нижні кінцівки накладають джгути на 35-40 хвилин, після чого їх на 5-10 хвилин розпускають і знову накладають. Сила накладання джгутів повинна бути такою, щоб пульс у підколінній ямці був збережений і пацієнт не відчував болю або холоду. В результаті цієї маніпуляції зменшується притік крові з великого Кола кровообігу до легенів, із тканин у кров надходять фактори згортання, що сприяє зменшенню кровотечі.

Якщо є можливість надати медичну допомогу, то при легеневих кровохарканнях хворому дають аскорбінову кислоту по 0,1 г 45 разів на день або аскорутин - 0,5 г три рази на день всередину. Можна ввести аскорбінат натрію 5 % - 5-10 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно, вікасол 1 % - 1-2 мл внутрішньом’язово, адроксон 0,025 % 1 мл внутрішньом’язово або підшкірно. Для зупинки і профілактики повторних кровохаркань призначають дицинон (етамзилат) 12,5 % - 2 мл внутрішньовенно чи підшкірно або 0,25 г всередину. Епсилон-амінокапронову кислоту призначають всередину по 5 г 4 рази на добу або внутрішньовенно краплинно у вигляді 5 % розчину 100 мл. Популярним засобом при легеневих кровохарканнях є внутрішньовенне Введення 10 % розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату. Протикашльові засоби дають лише при нестримному кашлі. Названими медикаментами необхідно укомплектувати аптечку невідкладної допомоги.

При легеневій кровотечі на догоспітальному етапі вводять ті самі медикаменти, накладають джгути на кінцівки. Прогноз легеневих кровохаркань і кровотеч важко передбачити, тому медична сестра повинна негайно повідомити лікаря, а фельдшер - викликати бригаду невідкладної допомоги, яка вирішує питання про можливість транспортування хворого і здійснює його госпіталізацію.

В стаціонарі, продовжуючи гемостатичну терапію, виконують низку обстежень (клініко-рентгенологічне, коагулограму, за необхідності - бронхоскопію) з метою уточнення діагнозу і стану згортальної системи крові. Це допомагає цілеспрямовано проводити подальше Лікування. Практично у всіх хворих із легеневими кровотечами підвищений фібриноліз. Тому призначають його інгібітор епсилон- амінокапронову кислоту - у випадку крововтрати, яка перевищує 500 мл - у вигляді 5 % розчину -100 мл внутрішньовенно, краплинно, до 4-х разів на добу. При зменшенні кровотечі продовжують її призначення всередину по 5 г до 15-20 г на добу. З метою підвищення згортальних властивостей крові переливають 200 мл свіжозамороженої плазми, желатин медичний 10 % - 10-30 мл. Хворим, у яких встановлено знижений рівень фібриногену в крові, застосовують внутрішньовенно краплинно фібриноген - від 2 до 10 г на добу, розчинений ізотонічним розчином хлориду натрію з додачею 5-10 тис.од. гепарину.

Високий тиск у судинах легень сприяє продовженню кровотечі, тому хворим із підвищеним або нормальним артеріальним тиском вводять внутрішньовенно розчин еуфіліну 2,4 % - 10 мл. Зниженню тиску в малому колі кровообігу сприяє введення спазмолітиків - папаверину 2 % - 2 мл, но-шпи 2 % - 2 мл або атропіну сульфату 0,1 % - 1 мл підшкірно. У випадку значної крововтрати хворим показане вливання поліглюкіну, реополіглюкіну, желатинолу, еритроцитарної маси, нативної або сухої плазми.

Одночасно з гемостатичною і замісною терапією хворим проводять лікування комбінацією протитуберкульозних препаратів, тому що кровотечі виникають найчастіше на фоні загострення туберкульозу.

Ускладнення. Затікання крові в Легені спричинює розвиток аспіраційної пневмонії, тому крім протитуберкульозних препаратів необхідно призначити антибіотики широкого спектра дії, деколи в поєднанні з глюкокортикоїдами.

Смерть від асфіксії настає в результаті закупорення дихальних шляхів згустками крові. При перших ознаках удушення потрібно негайно видалити кров із бронхів через катетер або бронхоскоп. Щоб ліквідувати супровідний бронхоспазм, вводять бронхолітики, атропіну сульфат.

При неефективності консервативного лікування кровотечі роблять спробу її бронхоскопічної зупинки, при рецидивуючих кровотечах, за показаннями - Хірургічне лікування (найчастіше резекцію ураженої ділянки легені).

Запитання

1. Що розуміють під кровохарканням, легеневою кровотечею?

2. Які заходи можна провести при кровохарканнях і легеневих кровотечах в домашніх умовах?

3. Який режим хворого з кровохарканням (кровотечею) - положення, Харчування?

4. Які медикаменти вводять хворому з кровохарканням?

5. Які препарати вводять хворим із значною крововтратою?

6. Які ускладнення можуть виникнути у хворих з легеневою кровотечею?

7. Які медикаменти потрібно вводити для попередження і лікування аспіраційної пневмонії?

8. Заходи, що проводять при загрозі асфіксії хворого.