Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання суглобів
Класифікація захворювань суглобів

Класифікація захворювань суглобів є необхідною з точки зору теоретичної і практичної медицини. Запропоновано багато класифікацій, з яких деякі є спрощеними і короткими та можуть служити практичному лікареві у повсякденній праці, але є класифікації, які ґрунтовно диференціюють окремі хвороби та синдроми і якими користуються спеціалісти-артрологи. Слід відзначити, що у свій час у різних країнах пропонувались свої класифікації, і тому виникали труднощі у спілкуванні між лікарями цих країн.

Більшість класифікацій ґрунтується на поділі багатьох захворювань суглобів на основні групи. Однак є ряд захворювань, які, крім ураження суглобів, поєднуються з ураженнями позасуглобовими, навіть виходять поза поняття опорно-рухового апарату, і, навпаки, основні позасуглобові патологічні зміни інколи поєднуються з ураженням суглобів.

Згідно з робочою класифікацією і номенклатурою захворювань суглобів, прийнятою на пленумі Всесоюзного протиревматичного комітету (1958 рік) розрізняють такі Захворювання суглобів:

1. Запальні (інфекційні) поліартрити і Артрити:

а) артрити з невстановленим збудником;

б) артрити інфекційні відомої етіології.

2. Дистрофічні артрити.

3. Травматичні артрити.

4. Артрити, пов'язані з іншими хворобами.

5. Рідкісні захворювання суглобів.

Серед багатьох класифікацій слід згадати про нову пробну класифікацію Американського ревматологічного товариства (1963) і про обширні класифікації: Coste (представлену на симпозиумі з класифікацій у Буенос-Айресі, 1966), класифікацію De Seze, Ryckewaert, Guerin, Kahn (Конгрес ортопедів і травматологів у Мексиці, 1966; засідання французької Протиревматичної Ліги, 1966). Кожна з цих класифікацій, за даними W.Bibhla (1969), поліпшує і доповнює попередні, але для повного взаєморозуміння лікарів різних країн необхідна єдина, визнана всіма класифікація. Таким компромісним рішенням залишається класифікація, прийнята на IV Конгресі Міжнародної ліги боротьби з ревматизмом, який відбувся в Торонто у 1957 році. Ця класифікація, на нашу думку, є всеохоплюючою і вагомо чіткішою, ніж класифікація, яка обговорювалась на з'їзді ревматологів СРСР (1971) і Всесоюзному науковому товаристві ревматологів (1986). Нижче вона подана латинською і українською термінологіями.

У 1988 році ВНТР затверджена нова робоча класифікація і номенклатура ревматичних захворювань:

1. Ревматизм.

2. Дифузні захворювання сполучної тканини.

3. Системні васкуліти.

4. Ревматоїдний артрит.

5. Ювенільний артрит.

6. Хвороба Бехтерева та інші артрити, які поєднуються з спондилоартритом.

7. Артрити, зумовлені інфекцією.

8. Мікрокристалічні артрити.

9. Остеоартроз і близькі захворювання.

10. Інші хвороби суглобів.

11. Хвороби позасутлобових м'яких тканин.

12. Хвороби кісток, хряща і остеохондропатії.

13. Артропатії при неревматичних хворобах.

На думку Скляренка Є.Т. (1995), ці класифікації є, по суті, складовою частиною класифікацій ревматологічних захворювань і мають вузькопрофільний характер. Крім цього, у них не збережений органосистемний принцип, який є основою класифікацій хвороб. Він пропонує такий варіант класифікацій захворювань суглобів:

I група — природжені захворювання суглобів

1. Аномалії (дисплазії).

а) локальні;

б) системні.

2. Вади.

II група — запальні процеси суглобів.

1. Специфічні.

2. Неспецифічні.

III група — дегенеративно-дистрофічні процеси.

1. Первинні.

2. Вторинні.

а) деформуючий остеоартроз;

б) кістозна перебудова;

в) асептичний некроз.

IV група — остеохондропатії.

V група — захворювання з'єднань хребців.

1. Запальні.

2. Дегенеративно-дистрофічні.

VI група — облігатні захворювання суглобів.

VII група — захворювання суглобів як ускладнення соматичних хвороб.

VIII група — захворювання параартикулярних тканин.

1. Запальні.

2. Дегенеративно-дистрофічні.

IX група — пухлини суглобів.

1. Доброякісні.

2. Злоякісні.

X група — різновидні (диверсифікаційні) захворювання суглобів.

Ця класифікація опублікована у журналі "Ортопедия, травматология и протезирование" (1995, № 2, с. 61) і подана на розгляд ортопедів-травматологів, оскільки ще не є офіційно затвердженою.

На нашу думку, класифікація, запропонована Скляренком, призначена для ортопедів-травматологів, але також не позбавлена недоліків.

По-перше, у першій групі природжені захворювання суглобів розділено на дві підгрупи: локальні та системні аномалії (дисплазії) і вади. Вважаємо, що природжені вади теж бувають локальні та системні і виникають внаслідок аномалій розвитку зародка і плода, тому терміни «аномалії" і "вади" не слід розрізняти.

По-друге, автор виключив із переліку VI групи "Облігатні захворювання суглобів" деякі нозологічні одиниці, які ввійшли у X групу «Диверсифікаційні захворювання суглобів", назва якої є нечітко визначеною.

Схвально, що Скляренко Є. провів критичний аналіз попередніх класифікацій і зробив обґрунтовані Висновки про те, що спондиліти, за винятком хвороби Бехтєрєва, є захворюваннями хребта, а не суглобів, що специфічні артрити бувають первинними і вторинними (хоч автор не вказав цього у своїй класифікації), що в одну групу занесені захворювання, які не мають нічого спільного між собою за етіологічним, морфологічним і клініко-рентгенологічним принципами.

Вважаємо, що ортопедичну класифікацію патології суглобів слід обговорити і затвердити на Світовому конгресі ортопедів, щоб узгодити єдину міжнародну ортопедичну класифікацію захворювань суглобів.