Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Метаболічні захворювання кісток
Зміни у скелеті при захворюваннях щитоподібної залози
Мікседема

Патологічні зміни у кістках, як правило, виникають при значно пониженій функції щитоподібної залози — тобто при мікседемі.

Мікседема — це природжене захворювання, яке зумовлене гіпо- або аплазією щитоподібної залози, і тому проявляється з раннього дитинства. Однак набута мікседема у малої дитини (після інфекції, травми) не відрізняється від природженої і проявляється такими ж ознаками.

Клінічно діти сонливі, в'ялі, зі зниженим інтелектом внаслідок нервово-психічного гальмування. Порушується регуляція процесів обміну речовин, але типовими для мікседеми у дитячому віці (мал. 93) є затримка росту, фізичного, статевого і розумового розвитку. Усі ядра скостеніння з'являються зі значним запізненням, дещо змінені, але черговість їхньої появи не порушується. Замість поодиноких ядер у кістках, що буває в нормі, у хрящі з'являються дрібні вогнища, які з часом утворюють поділені ядра скостеніння з неоднаковим насиченням (рентгенологічно) і розділяючими тінями між ними.

Сповільнення росту кісток зумовлює карликовість. Рентгенологічно кисті рук у десятирічної дитини мають характерний вигляд — як у нормальної трирічної. Кістково-мозкові порожнини в довгих кістках вузькі, а кірковий шар потовщений внаслідок нормальної активності окістя. Зміни у кістках симетричні, їхні суглобові кінці потовщені, і навіть деформовані.

Також виявляють характерні зміни в головках плечової і стегнової кісток. Головка плечової кістки трохи розвернута вбік, сплющена, зігнута в шийці під дещо меншим кутом, а її верхній край знаходиться на рівні верхівки великого горбка. Головка стегнової кістки спочатку має поділені ядра скостеніння, що нагадує зміни при остеохондропатїї, а потім у процесі розвитку деформується, утворюючи найчастіше соха plana і coxa vara. У шийці і на межі скостеніння виявляють просвітлення, що вказує на ще неповне скостеніння хряща. Кульшова западина також деформована, бо розвивається за формою головки стегнової кістки. Вона буває ширшою і глибшою, що у зрілому віці є причиною розвитку коксартрозу.

Також бувають розширеними і грубілими епіфізи променевої і ліктьової кісток.

Кістки стоп також ненормально розвиваються внаслідок статичного навантаження на ще не скостенілі епіфізи. П'яткова кістка коротша, стопа плоска, з деформованою дорсальною поверхнею.

Значні зміни виявляють рентгенологічно у кістках черепа. Внаслідок сповільненого росту кісток основи черепа і сповільненого скостеніння synchondrosis intersphenoidalis et sphenooccipitalis при нормальному розвиткові склепіння черепа його основа вгинається. Рентгенологічно Череп у боковій проекції нагадує брахіцефалію.

Мал. 93. Гіпотиреоз у хлопчика 9 років: а - низький зріст, б - зони росту відповідають 3-річному віку.

Передня і середня ямки черепа мають різницю у рівнях розміщення їхнього дна, а клівус є коротшим. Характерним є також висунення кісток лицевого черепа допереду. Ніс має сідлоподібну форму внаслідок вкорочення клиноподібної кістки. Тіла хребців бувають незначно сплющеними з розширеними міжхребцевими щілинами.

Усі ці патологічні зміни, що виявляються рентгенологічно, найбільш виразні між 30 і 40 роками життя хворого, тому що процес росту і скостеніння дуже повільний. Нема такого іншого захворювання, яке б так сильно затримувало скостеніння, як це буває при мікседемі у дітей.

Дуже часто доводиться диференціювати мікседему з гіпофізарною карликовістю. Тоді допомагає рентгенологічне дослідження турецького сідла і функції щитоподібної залози. Рентгенологічно сідло при гіпофізарній карликовості розширене і заглиблене, функція щитоподібної залози і розумовий розвиток нормальні.

Інколи треба диференціювати мікседему з остеодистрофією. На противагу остеодистрофії при мікседемі немає змін у тілах хребців і немає непропорційного відставання у рості нижніх кінцівок. При остеодистрофії відсутні розлади ендокринних залоз, у той час як при мікседемі вони домінують.

Також не створює труднощів рентгенологічна диференціація змін у головках стегнових кісток при мікседемі і Остеохондропатії (хвороби Легга, Кальве, Пертеса).

Лікування. У зв'язку з гіпофункцією щитоподібної залози потрібна замінна терапія, яку вперше застосував Murry. Тепер для лікування мікседеми застосовують тиреоїдин, L-тироксин та інші. Хворих лікують ендокринологи.

Робились спроби трансплантації щитоподібної залози, але дотепер вони були неефективними, тому що трансплантат розсмоктувався.

При деформаціях кісток кінцівок застосовуються корегуючі остеотомії, щоб усунути їх. Інколи виконують операції, щоб поліпшити форму носа і лиця.