Ортопедія - Олекса А.П. 2006

Захворювання суглобів
Артрити невстановленої етіології
Післятравматичний артрит

Післятравматичний артрит — безпосередній наслідок гемартрозу або забою суглоба, що є однією із стадій клінічних проявів і перебігу патологічного процесу. Інколи артрит може розвиватись пізніше, після так званого клінічного одужання, що змушує хворого повторно звернутись до лікаря.

Причини і патогенез післятравматичного артриту ще остаточно не вияснені. Він виникає після травми не в усіх людей. Експериментально на тваринах доведено, що післятравматичний синовіїт розвивається лише після їх сенсибілізації стороннім білком; у несенсибілізованих тварин, незалежно від тяжкості пошкодження, синовіїт та артрит не виникає.

Клінічна симптоматика синовіїту така, як і гемартрозу, лише біль незначний, оскільки хворі звертаються за допомогою раніше, ніж виникнуть надмірний випіт і тиск у суглобі.

Пункція суглоба є одночасно діагностичним і лікувальним засобом. Макроскопічний вигляд взятої рідини і її лабораторне дослідження (кількість і характер клітинних елементів, білок, специфічні реакції тощо) дають можливість уточнити діагноз і простежити за перебігом артриту у динаміці. Звільнення суглобової порожнини від ексудату запобігає випаданню великодисперсних білкових фракцій у згустки, які нашаровуються на поверхню суглобового хряща, порушують його живлення. Вплив лізосомних ферментів ексудату та дефіцит гіалуронової кислоти є причиною дегенеративних змін і виникнення деформуючого артрозу.

Для того щоб створити спокій, кінцівку фіксують у функціонально вигідному положенні задньою гіпсовою лангетою. Проводять медикаментозну протизапальну і десенсибілізуючу терапію. Дотримуючись правил асептики, після пункції у порожнину суглоба з інтервалом 5-7 днів вводять кортикостероїди (гідрокортизон, кеналог-40), обов'язково з антибіотиком, розведеним 0,5 % розчином новокаїну. Стероїдні препарати зменшують ексудацію, пригнічують фібробластичну реакцію і гальмують розвиток сполучної тканини. З цією ж метою застосовують електрофорез хімотрипсину, паратрипсину тощо. Фізіотерапевтичне лікування проводять у зворотній стадії запального процесу, хоча кварцове опромінення корисне і в гострий період артриту. Після ліквідації артриту знімають гіпсову лангету і призначають комплексне лікування, яке відновлює функцію кінцівки (ЛФК, масаж тощо).