Психіатрія - О. К. Напрєєнко 2001

Клінічна психіатрія
Наркоманії та токсикоманії

Визначення основних понять

Поняття "наркотик" має різне трактування.

У медичному сенсі — це речовина, здатна спричинити хімічну залежність, у юридичному — речовина, що визнана такою згідно з міжнародними конвенціями чи національним законодавством. Обіг наркотичних речовин суворо регламентується законами та підзаконними актами.

На Заході прийнято розподіляти наркотики на важкі (героїн, ЛСД, кокаїн) та легкі (маріхуана). За незаконний обіг чи вживання їх передбачається кримінальна відповідальність.

Наркоманія — систематичне вживання наркотичних препаратів. У розвитку наркоманії розрізняють дві стадії:

✵ психологічної залежності;

✵ фізичної залежності від наркотика.

Токсикоманія — систематичне вживання психоактивних препаратів, що не занесені до списків наркотиків.

Полінаркоманія (політоксикоманія) — систематичне вживання двох або більше психоактивних речовин. Під час формулювання діагнозу зазначають провідну речовину.

Фізична залежність — залежність від будь-якого хімічного агента (наркотика, алкоголю, тютюну), зумовлена тим, що він включається в обмін речовин. Фізичною залежністю спричинюються збільшення толерантності та абстинентний синдром.

Психологічна залежність — постійне або таке, що з'являється періодично, бажання вживати психоактивну речовину. На поведінковому рівні проявляється у вигляді неможливості контролювати вживання психоактивної речовини. Така залежність характерна для початкових стадій наркоманії.

Абстинентний синдром — комплекс симптомів, що виникають у разі припинення прийому психоактивної речовини. Це один із проявів фізичної залежності. Характер абстинентного синдрому визначається видом психоактивної речовини. Найтяжчі абстинентні синдроми бувають у опійних наркоманів, дещо легші — у тих, хто зловживає канабіолами та стимуляторами.

Толерантність — зниження реакції на дозу психоактивної речовини під час її систематичного вживання.

Психоактивна речовина — речовина, яка в разі її вживання впливає на емоційні реакції чи пізнавальні функції. До психоактивних речовин належать також наркотики, алкоголь, тютюн та психотропні препарати, що їх застосовують у психіатрії. Під цим терміном розуміють речовини, що не обов'язково зумовлюють залежність.

Пошуковий полінаркотизм — вживання різних психоактивних речовин підлітками, зазвичай без формування залежності. Є одним із проявів типово підліткових психологічних реакцій, унаслідок яких може сформуватися хімічна залежність.

Епідеміологія

Вивчати епідеміологію наркоманії та токсикоманій ще складніше, ніж алкоголізму. Це пояснюється нелегальністю обігу наркотиків. Нині вважається, що на одного зареєстрованого наркомана чи токсикомана припадає 8—10 незареєстрованих.

За даними МОЗ України, в 1998 р. у нас нараховувалося майже 70 тис. наркоманів та токсикоманів. І щороку кількість зростає на 10—12 %. На думку деяких дослідників, враховуючи вищу латентність наркоманії, ніж алкоголізму, ці показники слід помножити на 10.

Вищу латентність мають канабіолова Наркоманія та токсикоманія, ніж так звана тяжка наркоманія (опіатна та стимуляторна). За даними опитування шкільної молоді України, в 1995 р. майже 15—18 % опитуваних вживали канабіоїди. Кількість споживачів "тяжких наркотиків" та токсичних речовин коливалася в межах 0,5—1,5 %.

НАРКОМАНІЇ

За сучасною класифікацією, розрізняють 3 великі групи наркотиків:

✵ депресанти (опіати, героїн);

✵ стимулятори (амфетаміни, кокаїн, екстазі);

✵ галюциногени (ЛСД, канабіоли, мескалін).

Усі вони спричинюють психічну та фізичну залежність і низку психічних, неврологічних та соматичних розладів. Медичне використання наркотиків суворо контролюється на підставі спільних постанов МОЗ та МВС. Незаконні операції з ними (виготовлення, зберігання, транспортування, продаж) підпадають під дію 229-ї та 230-ї статей Карного кодексу України.

Розглянемо окремі різновиди наркомати.

Опійна наркоманія

До цієї групи належать вживання героїну, офіцинальних опіоїдів та кустарно виготовленої витяжки з маку Papaver somniferum й Papaver rhoes.

Форма. Героїн — коричневий чи світло-сірий порошок або рідина. В Афганістані героїн виготовляється у формі брикетів, загорнутих у целофан. Часто на них стоїть тавро із зображенням двох схрещених мечів та написом арабською мовою. Подеколи зустрічається офіцинальна форма героїну — в ампулах чи таблетках з відповідною назвою.

Опій (засохлий сік макових голівок) — тягуча біла рідина, що нагадує клей ПВА. Іноді опієм чи героїном просочують клаптики Тканини або бинти.

Дуже рідко використовують офіцинальні опіоїди (промедол, кодеїн, тебаїн, пентидил та ін.).

Використання. Порошок розчиняють у теплій воді (якщо це просочені бинти, то їх кип'ятять). Одержаний розчин використовують для внутрішньосудинних ін'єкцій, рідше — для внутрішньом'язових (недосвідченими наркоманами або тими, у кого затромбовані вени). Надзвичайно рідко бувають випадки куріння героїну чи макової соломки, опіофагії (поїдання свіжих голівок та стебел маку), пиття розчиненого героїну (кок- нару). Слід пам'ятати, що більшість наркоманів разом з героїном приймає снодійні, барбітурати, димедрол.

Класифікація

Згідно з традиційним вітчизняним підходом, наркоманії та токсикоманії класифікують за конкретними видами психоактивних речовин, що ними хворий зловживає (опійна наркоманія, гашишна і т. ін.), або за дією речовин (ейфоро-, дизпепто-, анальгето-, гіпно-, атаракто- й полінаркотоксикоманія) на Організм.

За DSM-IV

304.00 — залежність від опіатів

305.50 — зловживання опіатами

292.89 — опійна інтоксикація (в т. ч. з порушенням сприйняття) :

292 — опійний абстинентний синдром

292.81 — опійний інтоксикаційний делірій

292 — психотичні розлади, спричинені опіатами

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом опіатів

292.89 — тривожні розлади під впливом опіатів

292.89 — сексуальні розлади під впливом опіатів

292.89 — розлади сну під впливом опіатів

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням опіатів.

За МКХ-10

Розлади, пов'язані із вживанням опіатів

F 11.0 Гостра інтоксикація

F 11.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 11.2 Синдром залежності

F 11.3 Стан абстиненції (відняття)

F 11.4 Стан абстиненції з делірієм

F 11.5 Психотичні розлади

F 11.6 Амнестичний синдром

F 11.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 11.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 11.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади.

Клініка

Під час вживання наркотиків наркоман відчуває "прихід" тепла, що фіксується у районі сонячного сплетення, а потім ніби розливається по всьому тілі. "Прихід" може супроводжуватися і неприємними відчуттями: ознобом, нудотою, потягом до блювання, свербінням шкіри; у деяких випадках — навіть набряком обличчя і тулуба. Це буває досить часто під час першого вживання наркотика чи в разі його поганої якості. Негативна реакція може бути також індивідуальною.

Через 10—20 хв після вживання наркотика розвивається стан за типом сп'яніння ("кайф", "таска"), що триває десь 2—6 год — залежно від дози та стадії наркоманії. Під час сп'яніння наркомани малорухомі, ейфоричні. У цьому стані можливі раптові переходи від стану спокою до агресії (якщо хтось заважає насолоджуватися). Зіниці різко звужені, брадикардія, зниження Кров'яного тиску. Зафіксовано випадки поганого настрою та агресивності, що пов'язують з низькою якістю наркотика.

Якщо використовують суміш героїну з барбітуратами чи димедролом, стан ейфорії триває довше, але з'являється своєрідна сонливість.

У разі передозування розвивається сонливість, сповільнюється і стає нечіткою мова. Поступово падає кров'яний тиск, сповільнюється Дихання, й людина непритомніє (спочатку — сопор, а потім кома) і потребує негайної медичної допомоги.

За реакцією на першу ін'єкцію споживачі наркотиків поділяються на три групи:

✵ ті, що відчувають негативні наслідки "приходу" (їх більшість);

✵ ті, хто не має ніяких відчуттів;

✵ ті, у кого з'являється ейфорія з першої проби (незначна частина).

Третя група пацієнтів найшвидше втягується в систему.

Темпи появи хімічної залежності також пов'язані зі способом вживання та якістю опіоїдів. Так, залежність від героїну формується швидше, іноді виразна ейфорія відчувається після 1—2 ін'єкцій. Вона швидше виникає в разі внутрішньосудинного Введення, ніж вдихання та прийому опіоїдів усередину.

У І стадії наркоманії формується індивідуальна хімічна залежність, поступово підвищується толерантність до препаратів. З'являються симптоми так званої групової залежності (контактний кайф). Цей стан нагадує наркосп'яніння і виникає умовно-рефлекторно під впливом спогадів про вживання наркотиків, зустрічей з так званими друзями, під час готування наркотиків тощо. У І стадії виникає відраза до алкоголю, підвищується потреба в солодощах та жирах. Абстиненція в цьому стані стерта й найчастіше маніфестує у вигляді депресивно-іпохондричного синдрому з істероїдними реакціями. Приєднуються сомато-вегетативні компоненти: нежить, пітливість, незначна тахікардія, деяке підвищення кров'яного тиску. Сни досить яскраві (ейдетичні). Переважно це епізоди, пов'язані з добуванням, переробкою та підготовкою до вживання наркотиків. Але мають вони неприємний кінець (у руках розламується шприц, міліція забирає препарат тощо) або ж людина прокидається, відчуваючи непереборний потяг до наркотику. У І стадії абстинентний стан можна частково зняти за допомогою транквілізаторів, канабіоїдів, чаю чи кави.

II стадія опійної наркоманії характеризується формуванням фізичної залежності від наркотику, і доводиться значно збільшувати його дозу, регулярно вживати протягом доби. Характер сп'яніння змінюється, з'являється розгорнутий абстинентний синдром.

Сп'яніння у цій стадії характеризується відсутністю "приходу" та меншою ейфорією у другу фазу сп'яніння. Наркомани намагаються це компенсувати за рахунок поступового підвищення дози (на висоті II стадії дозу збільшують у 20—30 разів, порівняно з першою). Дехто приймає концентрованіший розчин героїну: замість 4—6 мл розчину із склянки маку роблять 2 мл. Та навіть це не відновлює первісних відчуттів. Під час обстеження таких хворих слід визначати дозу вжитих опіоїдів у сухій речовині. Так, у разі використання витяжки з макової соломки дозу встановлюють за кількістю та якістю макової соломки. Якщо приймали героїн,— у чвертях ("чеках"). Зазвичай з 1 г героїну роблять 20—30 "чеків".

У II стадії поступово зменшується період ейфорії. Натомість наркомани відчувають приплив сил, поліпшується самопочуття, з'являється бажання працювати та спілкуватися. Значно змінюються також мотиви вживання наркотику: на перший план виходить прагнення запобігти абстиненції. З цією метою наркотики вживають 2—4 рази на добу.

Деякі наркомани для відновлення характеру сп'яніння навмисно переживають стан абстиненції чи звертаються до лікаря по допомогу. Після тимчасового зниження дози на незначний період відновлюється стан ейфорії.

Абстинентний синдром у II стадії героїнової наркоманії набуває максимальної виразності. Його ознаки: погіршення настрою, дратівливість, відчуття холоду та тремор. З'являються вони через 6—8 год після введення останньої дози наркотику. Поступово набрякають слизові оболонки, починають текти сльози, слина тощо. За клінікою цей стан нагадує ГРВІ (нежить). Симптоми посилюються до 2—4-ї доби. На висоті абстиненції спостерігаються тремор, суглобовий та м'язовий біль, пронос зі спазмами шлунка й кишок, блювання, заніміння кінцівок, тонічні судоми різних груп м'язів. Це може призвести до опістотонусу (тіло різко вигинається назад, спираючись лише на п'яти й потилицю). Слід мати на увазі, що під час абстиненції загострюються хронічні хвороби, передусім серцево-судинної системи. Триває абстиненція (без Лікування) 1,5—2 тиж. Після виходу з цього стану ще деякий час спостерігаються астенія, безсоння.

Залежно від проявів психічних та сомато-неврологічних розладів виділяють чотири клінічні форми опійної абстиненції:

1) експлозивну з дисфоричними включеннями;

2) астенічну з переважанням сомато-неврологічних проявів;

3) дистимічну з тривожно-депресивним компонентом;

4) "продуктивну" — з продуктивними розладами свідомості (переважно делірієм).

Для зняття та пом'якшення симптомів абстиненції деякі наркомани використовують стимулятори (ефедрон, чифір, каву) чи транквілізатори. Усі їхні думки концентруються довкола наркотиків. Вони брехливі, цинічні, не гребують нічим, аби дістати гроші на препарат. Втрачають ситуаційний та кількісний контроль, що часто призводить до передозування.

У II стадії наркоманії спостерігаються соматичні порушення через систематичне вживання наркотиків. Передусім це астенія, схуднення, атрофія м'язів. Шкіра стає дряблою, сірою, часто з фурункулами. Значною мірою знижується імунітет, тому хворі уражаються різними недугами, котрі не супроводжуються підвищенням температури тіла. Страждають також Серцево-судинна система, органи травлення (передусім Шлунок). У більшості хворих розвивається імпотенція з фемінізацією (за рахунок порушення обміну гормонів), у жінок змінюється Менструальний цикл. Склерозуються судини. Спочатку це вени передньої поверхні лівого передпліччя (у лівши — правого). Потім ін'єкції роблять у судини задньої поверхні руки та плечей, під пахвами, в судини ніг, пахову зону та яремні вени.

Окремі дослідники виділяють III стадію опійної наркоманії, що характеризується тотальним недоумством, великою кількістю соматоневрологічних ускладнень і деяким зниженням доз опіоїдів. Проте більшість хворих помирає в II стадії від передозування та супутних хвороб.

Нетипові форми вживання опіоїдів

Деякі наркомани, знаючи про зазначені вище негативні наслідки систематичного вживання опіоїдів, на тривалий час відмовляються від них. Зазвичай це буває на межі І та II стадій, коли починають збільшувати дози та формуються перші компоненти абстинентного синдрому. Через деякий час вживання наркотиків у помірних дозах відновлюється і має характер "запоїв" протягом 2—4 діб 2—3 рази на місяць. Такі хворі ведуть відособлене існування і намагаються приховати від інших згубну пристрасть.

При такому вживанні опіоїдів II стадія не формується завдяки суворому самоконтролю: під час перших ознак зміни характеру сп'яніння хворі надовго перестають вживати будь- які наркотичні чи токсичні речовини.

Одночасне вживання героїну та стимуляторів

На початку та в середині 80-х років опійні наркомани для пом'якшення проявів абстиненції вживали ефедрон. Частина з них потім перейшла на ефедронову наркоманію, ще частина — на опіоїди, а невелика група почала поєднувати героїн з ефедроном ("чорно-білі").

У цьому разі спочатку вводять героїн, а потім, у другу фазу сп'яніння,— ефедрон. Інколи обидві речовини вводять у одному шприці. Перебіг наркотичного сп'янінні визначається комбінацією обох препаратів. При полінаркоманії процес деградації особистості різко прискорюється.

Метадон

Синоніми: фенадон, adanon, algidon, algil, algolysin, amidon, amidosan, anadon, butalgin, depridol, diaminon, dianon, dolafin, dolamid, dolesone, dolophine, dorexsol, heptadone, heptanal, ketalgine, mecodine, mephenon, miadone, polamidon, sintalgon.

Форма: сироп золотавого чи коричневого кольору в флаконі з відповідною назвою або нерозчинні таблетки. Метадон кустарного виробництва має вигляд кристалічного порошку.

Це синтетичний анальгетик, що його використовують для зняття спазмів плоских м'язів. Після того як було помічено ейфоризуючу дію, препарат почали використовувати для полегшення опійної абстиненції та для заміни героїну на тривалий час (до 3—6 років).

Від інших опіоїдів відрізняється тим, що сп'яніння перебігає без першої фази ("приходу"). Наслідки ті ж самі, що й від інших опіоїдів, проте розвиваються вони не так швидко. Це пояснюється тим, що препарат якісніший від інших засобів.

Лікування

У разі передозування опіатів треба негайно ввести їхні антагоністи — 2,0—0,5 % розчин налорфіну (наркан). Якщо пацієнт непритомний,— через 15 хв увести повторно. Загальна доза не може перевищувати 8,0.

Слід також призначати стимулятори ЦНС (амфетаміни) та центральні аналептичні засоби (лобелін, цититон, кофеїн).

Оскільки опіати за осмотичним градієнтом потрапляють до шлунка і повторно всмоктуються, треба проводити зондове промивання. При цьому варто пам'ятати, що внаслідок притуплення кашльового рефлексу зонд може потрапити до трахеї. Тому перед тим, як промивати, вдувають у зонд трохи повітря (з аускультацією надчеревної ділянки). Коли зонд потрапить у шлунок, почується булькання, якщо він ще в трахеї — звук дуття.

Обов'язково також проводити інтенсивну детоксикаційну терапію.

Лікування опійної наркоманії розпочинають з терапії абстинентного синдрому. При цьому слід застосовувати масивну детоксикацію з використанням гемосорбції. Для пом'якшення психічних розладів призначають великі дози транквілізаторів (радедорм, рудотель, седуксен та ін.), для зняття больового та спастичного синдромів — ненаркотичні анальгетики й проти- судомні препарати.

Після того як минуть гострі прояви абстинентного синдрому, хворі стикаються з проблемами астенії та безсоння. Зазвичай у цей період загострюються численні порушення. В такому разі доцільно зосередити зусилля на нормалізації сну та усуненні афективних порушень за допомогою транквілізаторів (якщо є тривога) чи антидепресантів (за депресії). Слід дуже обережно призначати седативні та снодійні засоби, бо їх наркомани нерідко використовують для посилення дії опіатів. До того ж вони можуть посилювати потяг до психотропних засобів.

Психотерапія має бути спрямована на подолання анозогнозії та повну відмову від вживання наркотиків. З метою запобігання рецидивам її треба проводити у вигляді курсів протягом 1—2 років.

Замісна терапія. Ґрунтується на заміні опіатів метадоном чи бупренорфіном. Мета — вивести наркомана з кримінального оточення, посилити контроль за ним та запобігти поширенню ВІЛ-інфекції. Така терапія є складовою програм зниження ризику. Переважно її використовують у двох варіантах:

1) для пом'якшення абстинентного синдрому з подальшим зниженням дози протягом 0,5—1 міс. У цьому разі хворобливі прояви переносять легше, але тривають вони довше;

2) програма "Метадонової підтримки" ("Methadone maintenance treatment") передбачає постачання наркоманові метадону протягом життя. її недоліками є висока частота рецидивів, підвищення доз та інші проблеми, пов'язані з систематичним вживанням опіоїдів.

Прогноз

Вживання опіатів призводить до швидкої соціальної та морально-етичної деградації особистості. Причинами загибелі хворих часто є передозування та гостра Серцева недостатність під час абстиненції. Серед ВІЛ-інфікованих великий відсоток припадає на наркоманів.

КАНАБЮЛОВА НАРКОМАНІЯ

Сировиною для виготовлення канабіоїдів є сік, пилок та суцвіття жіночих рослин конопель (Cannabis indica, sativa та vulgaris), що ростуть в Україні. їх використовують у народній медицині для знеболення.

Діюча речовина — тетрагідроканабіол (ТГК).

Форма (за вмістом ТГК): темна олія; пластична маса темно - го кольору (пластилін); пресовані брикети темного кольору з вкрапленнями подрібнених суцвіть, стебел та зелених листків (анаша); чорна тягуча рідина з неприємним хімічним запахом ("хімка"); термічно оброблені подрібнені рослини брунатно-чорного кольору ("жареха"); подрібнені рослини зеленого кольору.

Способи вживання: курять у суміші з тютюном (цигарки, рідше — люлька); ковтають чи змішують з алкоголем; відварюють у молоці.

Класифікація

За DSM-IV

304.30 — залежність від канабіоїдів

305.20 — зловживання канабіоїдами (у т. ч. з порушеннями сприйняття)

292.81 — інтоксикаційний делірій внаслідок вживання канабіоїдів

292. — психотичні розлади, зумовлені канабіоїдами

11 — з параноєю

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом канабіоїдів

292.89 — тривожні розлади під впливом канабіоїдів

292.89 — сексуальні розлади під впливом канабіоїдів

292.89 — розлади сну під впливом канабіоїдів

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням канабіоїдів

За МКХ-10 Розлади:

F 12.0 Гостра інтоксикація

F 12.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 12.2 Синдром залежності

F 12.3 Стан абстиненції

F 12.4 Стан абстиненції з делірієм

F 12.5 Психотичні розлади

F 12.6 Амнестичний синдром

F 12.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 12.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 12.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади

Клініка

ТГК має властивості релаксанта. Він легко розчинюється в ліпідах, зокрема у мембранних. Метаболізується в печінці та екскретується за допомогою біліарної системи. Його вміст підвищується протягом години після вживання, а потім протягом години знижується. Суб'єктивні відчуття зникають через 6 год.

Слід зауважити, що реакції на перше вживання взагалі може не бути. Вона з'являється після 3—4 прийомів. Якщо у тих, хто курить, є якісь органічні ураження нервової системи, можуть бути судоми, переважно тонічні. Першою ознакою їх є немотивована стійка ерекція.

Стан сп'яніння має кілька стадій:

1) одразу після куріння з'являються тривога, збудження;

2) потроху звужується свідомість. Хворі легко переймаються емоціями один одного, можуть їх навіювати, використовуючи музику чи відео. Бувають випадки синестезії ("кольорові звуки" тощо);

3) ейфорія. Хворі пасивні, всім задоволені. Інколи бувають параноїдні ідеї;

4) вихід зі стану сп'яніння. Переважають астенія та невситиме відчуття голоду. Багато їдять, а, наївшись, сплять неспокійним сном.

Підчас сп'яніння все здається яскравішим та принаднішим. Хворі гіперактивні, але діяльність їхня не має систематичного характеру. У цей період вони відчувають себе невагомими, відбувається гіпероцінка своєї особи. Доброзичливі, балакучі, часто силувано сміються. Можуть бути дереалізація з елементами макро- та мікропсії, емоційна гіперестезія. Інколи спостерігається деперсоналізація з відчуттям роздвоєння особистості: людина ніби збоку бачить себе, інколи — мов розчиняється у Всесвіті. Агресивність не характерна, але легко провокується. Зовні хворі нагадують людей у стані легкого алкогольного сп'яніння. Обличчя червоне, зіниці розширені. Спостерігається тахікардія, знижується рівень глюкози в крові. Слизова оболонка рота і носа суха.

У разі передозування можуть бути сплутана свідомість, агресивний настрій, онейроїдні чи деліріозні марення, інколи — параноїдні ідеї переслідування.

Залежність від канабіоїдів формується повільно. Деякі науковці навіть вважають, що фізичної залежності від них не існує. На наш погляд, вона є і виявляється підвищенням толерантності та появою абстинентного синдрому. Швидкість виникнення залежності визначається систематичністю вживання та якістю наркотику. Найшвидше вона формується під час вживання анаші чи хімічно оброблених конопель, трохи повільніше — від індійських, чуйських та маньчжурських конопель. На останньому місці в цьому списку стоять коноплі, що ростуть в Україні.

Перші ознаки залежності виникають через рік після систематичного куріння анаші. Вони проявляються зменшенням періоду та інтенсивності ейфорії. Хворі змушені збільшувати дозу ТГК чи інтенсифікувати його надходження до організму за рахунок збільшення глибини, швидкості й частоти затягування.

Абстиненція нагадує опійну, але надзвичайно слабку. Вона характеризується передусім слабкістю, астенізацією, тремором, набряками, головним болем, поганим настроєм з епізодами агресивності. Провідним симптомом є непереборний психологічний потяг до наркотиків.

Систематичне вживання ТГК призводить до психопатизації особистості з виходом на перший план егоцентричності та зниження морально-етичних вимог до себе. Хворі виснажені, у чоловіків спостерігається фемінізація за рахунок порушення обігу гормонів, розвивається імпотенція. Імунітет пригнічений, що призводить до різних інфекційних хвороб.

Вкрай рідко II стадія наркоманії переходить у III, з розвитком апатичного чи моріоформного недоумства.

Канабіолова наркоманія у чистому вигляді в Україні — явище рідкісне. У більшості випадків зазначені речовини вживають для короткочасних "запоїв" чи як доповнення до спиртного. Головна небезпека полягає в тому, що частина споживачів ТГК згодом переходить на опіоїди.

Психози під час канабіолового сп’яніння

Канабіоловий онейроїд — хворі малорухомі. Міміка швидко змінюється на полярну, дещо утрирувана. Інколи хворі викрикують окремі слова та речення.

Канабіоловий делірій переважно буває у людей з органічною патологією ЦНС. Нагадує алкогольний делірій. Марення мають загрозливий характер і часто провокують агресію з насильницькими діями. Зазвичай хворі діють окремо, не в компанії. Від алкогольного делірію відрізняється тим, що не буває тремору.

Канабіолова сплутаність може виникати на тлі делірію чи онейроїду. Хворі дезорієнтовані в часі і просторі, через що малорухомі. Можливі окремі параноїдні висловлювання.

Канабіоловий параноїд найчастіше має характер ідей переслідування (скажімо, з боку працівників міліції та членів наркокомпанії), що може спричинити до насильницьких дій. Хворі підозріливі, напружені, тривожні.

Лікування

Передусім слід повністю відмовитися від вживання наркотику. Під час абстиненції можна проводити детоксикаційну терапію, проте не таку масивну, як у разі опійного абстинентного синдрому. Якщо є депресія, призначають невеликі дози антидепресантів, адаптогенів та ноотропних речовин. У разі психозів насамперед рекомендують транквілізатори, при дисфорії — фінлепсин.

Після зняття гострої симптоматики домінує психотерапія.

Прогноз

У разі хронічного вживання канабіоїдів можлива соціальна та морально-етична деградація особистості з розвитком недоумства. Серед супутних хвороб насамперед слід виділити ареактивне запалення та інші ураження легень (навіть рак).

ЗЛОВЖИВАННЯ СТИМУЛЯТОРАМИ

До цього типу наркоманій належать ефедронова та первітинова, зловживання амфетамінами, кокаїном і кофеїном.

Класифікація

За DSM-IV

304.40 — залежність від амфетамінів 305.20 — зловживання амфетамінами

292.89 — інтоксикація амфетамінами, в т. ч. з порушенням сприйняття

292.00 — амфетаміновий синдром відміни

292.81 — інтоксикаційний амфетаміновий делірій

292. — психотичні розлади, спричинені амфетамінами

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом амфетамінів

292.89 — тривожний настрій під впливом амфетамінів

292.89 — розлади сну під впливом амфетамінів

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням амфетамінів

За МКХ-10

Розлади, зумовлені вживанням амфетамінів

F 15.0 Гостра інтоксикація

F 15.1 Шкідливі наслідки

F 15.2 Синдром залежності

F 15.3 Стан абстиненції (відміни)

F 15.4 Стан абстиненції з делірієм

F 15.5 Психотичні розлади

F 15.6 Амнестичний синдром

F 15.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 15.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 15.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади

Ефедронова та первітинова наркоманія

Ефедрон виготовляють кустарно, із ліків, що містять ефедрин (від нежитю; бронхолітичні засоби, солутан та ін.), з використанням калію перманганату. Для одержання первітину додають ще червоний фосфор та кристалічний йод. Інколи використовують траву ефедри двоколосої (Ephedra distachya), яку називають ще кузьмичовою травою, степовою малиною тощо, її широко застосовують у народній медицині як засіб, що збуджує нервову систему, підвищує кров'яний тиск, знижує температуру тіла та стимулює виділення харкотиння.

Спосіб вживання: найчастіше в ін'єкціях; у поодиноких випадках траву ефедри двоколосої заварюють, як чай, або їдять свіжою.

Під час внутрішньосудинного введення людина ще "на голці" відчуває теплу хвилю, що поширюється по всьому тілу, зумовлюючи відчуття невагомості. Наркомани, які отримують "кайф" від першої стадії "приходу", намагаються ввести наркотик "поштовхом", з використанням голки великого діаметра. Ті, кому подобається стан невагомості, навпаки, максимально розтягують у часі введення препарату. Після цього значно підвищується настрій, з'являється бажання щось робити. Цей стан дуже нагадує гашишне сп'яніння, але, на відміну від нього, діяльність хворого має цілеспрямований характер. Агресії під час сп'яніння майже не буває, хоча вона легко провокується.

За вживання великих доз стимуляторів може виникнути сплутаність свідомості. Хворі цілком дезорієнтовані, перебувають під впливом галюцинацій. Неспокійні, метушливі, можлива немотивована агресія. Висловлювання беззмістовні, але емоційно насичені.

Сомато-неврологічні ознаки: розширення зіниць, пітливість, тремор, підвищення кров'яного тиску, інколи — ністагм. Під час сп'яніння різко збільшується потенція, через що групові сексуальні ексцеси в компаніях наркоманів — річ звичайна. Стан сп'яніння триває 4—6 год у початкових стадіях й досить швидко скорочується за систематичного вживання наркотику, доходячи до 10—15 хв у II стадії наркоманії.

Після виходу зі стану сп'яніння спостерігаються астенія, слабкість, головний біль, інколи — сенестопатії. Хворі виснажені, сонливі, апатичні. Емоційні реакції мають полярний характер з переважанням гнівливості. їх переслідують думки про вживання наркотику.

Первітинове сп'яніння має схожі риси, але інтенсивніше і триваліше за часом та стимулюючим ефектом.

Інколи, переважно в разі передозування, з'являються маячні ідеї ставлення та переслідування. Вони можуть підкріплюватися окремими слуховими галюцинаціями. Характерною для такої параної є відносно невелика моторна активність хворих. Зазвичай вони ховаються у якійсь засідці і спостерігають звідти, чи не прийшли по них міліція або зловмисники. Такі стани можуть спостерігатися і в перші дні після відмови від наркотиків.

Характерним є відчуття повзання комах по шкірі та сильного свербіння. Тому наркомани постійно чухаються, що призводить до інфекційного ураження шкіри.

Вживання ефедрону та первітину спричинює швидке виникнення залежності. За кілька місяців тривалість періоду сп'яніння значно скорочується. Відповідно зростають доза наркотику та частота його введення. Збільшується також інтенсивність постінтоксикаційних станів.

Ефедрон звичайно вживають "запоями" тривалістю від 2 до 7 діб. У цей час наркомани практично не їдять, не сплять. Добова доза сягає 80—120 мл (10—20 ін'єкцій). Концентрований наркотик дає лише короткочасний ефект. Закінчується "запій" через відсутність наркотику або повне виснаження хворого. Від частих внутрішньо судинних ін'єкцій склерозуються судини, розвивається флебіт. Зниження імунітету призводить до ураження інфекційними хворобами. Швидко розвиваються токсична енцефалопатія та поліневрит. Це пояснюється недостатнім очищенням препаратів. Хворі деградують і часто помирають.

Амфетамінова наркоманія

Форма: таблетки Aktedrine, Benzedrine, psychedrinum, psychoton, desoxyn, methedrine, tonedrone, sydnophenum, sydnocarbum та ін.

Амфетаміни (фенілалкіламіни) є стимуляторами нервової системи. їх призначають для підвищення працездатності, зняття втоми. За фармакологічним ефектом близькі до адреналіну. Зумовлюють викид дофаміну з пресинаптичної мембрани.

Ефект від вживання амфетамінів подібний до ефекту від ефедрону, але м'якший. Не буває І фази сп'яніння. Через 10—15 хв після введення підвищується настрій, з'являється бажання працювати, зникає сон. У разі передозування — балакучість, стереотипія, непосидючість, тремор, тахікардія, інколи — фрагментарні маячні ідеї ставлення та переслідування, ілюзії й марення (переважно слухові).

За хронічного вживання зникає сон, і хворі намагаються його нормалізувати за допомогою медикаментів. Наслідки такі самі, як і при ефедроновій наркоманії.

Слід розрізняти амфетамінову наркоманію й епізодичне вживання цих препаратів під час інтенсивної роботи. В даному разі їх призначають у помірних дозах, перевагу надають пролонгованим засобам (сиднокарб, сиднофен). Після виконання робіт відмовляються від стимуляторів.

Екстазі

Екстазі (метилдіоксиметамфетамін) порівняно недавно з'явилося на Заході.

Форма: таблетки чи капсули по 75—100 мг.

Препарат справляє амфетаміноподібний ефект, але з короткочасною релаксацією і підвищенням настрою. Діє кілька годин. Характерні ознаки сп'яніння: нежить, сухість слизових оболонок, втрата апетиту, тахікардія, підвищення артеріального тиску.

За систематичного приймання цього препарату порушується сон. Хворі стають тривожними, дратівливими. Уражуються Печінка, Серце, знижується імунітет, організм виснажується.

Зафіксовано випадки судомних станів та смерті внаслідок виснаження й дегідратації.

Зловживання кофеїном

Порушення, зумовлені вживанням кофеїну, класифікують таким чином:

За DSM-IV

305.90 — інтоксикація кофеїном

292.89 — стан тривоги, спричинений кофеїном

292.89 — розлади сну, спричинені кофеїном

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням кофеїну

За МКХ-1 0 кофеїн включено до групи амфетамінів (див. нище).

В Україні переважно серед антисоціальних та кримінальних груп молоді набуло поширення вживання кофеїну в надмірних дозах.

Спосіб вживання: чай (50 г і більше заварки на 1 л води). Інколи готують надміцну каву (кавовий кисіль), їдять кавову гущу, курять заварку.

Сп'яніння нагадує маніакальний стан. Якщо чай надто міцний (чефір), хворі відчувають стан, що нагадує ефедроновии "прихід". Після цього з'являються збудження, приплив сил, активізуються інтелектуальна та фізична сфери. Збільшується відчуття голоду, може виникати шлунковий біль. У разі передозування — тахікардія, тремор, неможливість сконцентрувати увагу на тривалий час. У людей з органічними ураженнями головного мозку можуть виникати судоми.

Дуже часто чефір п'ють паралельно з алкоголем (напідпитку).

Наслідки хронічного вживання подібні до таких при амфетаміновій наркоманії. До клінічної картини додаються гіперацидний гастрит та пептична виразка шлунка.

Кокаїнова наркоманія

Кокаїн — алкалоїд листя кущів Erythroxylon coca, що росте в Південній Америці. Індіанці використовували його як стимулятор, у медицині — для місцевої анестезії.

Клінічна психіатрія

Розлади, пов'язані з вживанням кокаїну, класифікують таким чином:

За DSM-IV

304.20 — залежність від кокаїну 305.60 — зловживання кокаїном

292.89 — інтоксикація кокаїном, у т. ч. з порушенням сприйняття

292.0 — кокаїновий синдром відміни

292.81 — інтоксикаційний кокаїновий делірій

292. — психотичні розлади, спричинені кокаїном

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом кокаїну

292.89 — тривожні розлади під впливом кокаїну

292.89 — сексуальні розлади під впливом кокаїну

292.89 — розлади сну під впливом кокаїну

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням кокаїну

За МКХ-10

F 14.0 Гостра інтоксикація

F 14.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 14.2 Синдром залежності

F 14.3 Стан абстиненції (відміни)

F 14.4 Стан абстиненції з делірієм

F 14.5 Психотичні розлади

F 14.6 Амнестичний синдром

F 14.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 14.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 14.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади Форма: дрібнодисперсний порошок сніжно-білого кольору (нагадує тальк); ампули.

Спосіб вживання: нюхання порошку; додавання до спиртного; у вигляді ін'єкцій.

Ефект від внутрішньосудинного введення нагадує дію ефедрону. Через 5—10 хв після нюхання порошку підвищуються настрій та самооцінка, з'являється відчуття легкості в тілі, підвищується потенція. Серед соматичних ознак — тахікардія, підвищення кров'яного тиску, розширення зіниць, тремтіння кінцівок. За передозування можливі нудота, блювання, іноді — маячні ідеї переслідування з епізодичними слуховими галюцинаціями. Типовим є відчуття повзання комах та хробаків по шкірі. У разі значного передозування можливі серцевий біль та аритмія, деліріозні та онейроїдні порушення свідомості.

Перебіг чистої кокаїнової наркоманії нагадує пом'якшений варіант ефедронової. Сомато-неврологічні наслідки такі самі, лише додаються виразка слизової оболонки носа, інколи — перфорація носової перегородки.

Крек

Форма: грудочки, що нагадують колотий цукор.

Спосіб вживання: ін'єкційний (розчин у теплій воді); куріння (додають до тютюну).

Дія креку подібна до ефекту кокаїну, але інтенсивніша і швидше минає. Він швидше за кокаїн зумовлює залежність. Через високу ціну використовують крек рідше.

Прогноз

За систематичного вживання стимуляторів у хворих знижується імунітет, порушується діяльність серцево-судинної системи, виникає загальна астенізація. Якщо наркотики вводять у вигляді ін'єкції (первітин, ефедрон, амфетаміни), то великий ризик виникнення так званих шприцевих інфекцій, зокрема СНІДу. Найчастіше хворі помирають через гостру серцеву недостатність та інсульти в разі передозування. В людей з органічним ураженням ЦНС можливі судоми. У тих, хто систематично вживає кустарні стимулятори, спостерігаються неврологічні ускладнення у вигляді парезу, гіперкінезу та поліневриту.

Лікування

Лікування стимуляторних наркоманій слід розпочинати з масивної детоксикації. У разі психомоторного збудження призначають седуксен або реланіум. Нейролептичні засоби у таких хворих можуть зумовити колапс.

Після виходу з гострого стану доцільно призначати анксіолітичні засоби та невеликі дози антидепресантів. З симптоматичних засобів — ноотропи, Вітаміни й мінерали, адаптогени,

судинні препарати. Якщо дуже порушений сон, слід обережно використовувати снодійні засоби, особливо барбітурати.

Головною метою психотерапії є повна відмова хворого від наркотиків.

ЗЛОВЖИВАННЯ ГАЛЮЦИНОГЕНАМИ

До галюциногенів належать психодизлептики (ЛСД, мескалін, псилоцибін), деякі медичні препарати (тарен, циклодол, седуксен) та галюциногени рослинного походження.

Розлади, пов'язані з вживанням галюциногенів, класифікують таким чином:

За DSM-IV

304.50 — залежність від галюциногенів 305.30 — зловживання галюциногенами

292.89 — інтоксикація галюциногенами

292.89 — стійкі розлади сприйняття, спричинені галюциногенами

292.81 — інтоксикаційний делірій, спричинений галюциногенами

292. — психотичні розлади, зумовлені галюциногенами

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом галюциногенів

292.89 — тривожний настрій під впливом галюциногенів

292.89 — сексуальні розлади під впливом галюциногенів

292.89 — розлади сну під впливом галюциногенів

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням галюциногенів За МКХ-10

F 16.0 Гостра інтоксикація

F 16.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 16.2 Синдром залежності

F 16.3 Стан абстиненції (відміни)

F 16.4 Стан абстиненції з делірієм

F 16.5 Психотичні розлади

F 16.6 Амнестичний синдром

F 16.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 16.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 16.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади

Зловживання ЛСД

ЛСД (діетиламід лізергінової кислоти) — напівсинтетична сполука на основі лізергінової кислоти, що міститься у ріжках. ЛСД є антагоністом серотоніну за конкуруючим типом.

Форма: білий легкорозчинний порошок, що подібний до цукру; клаптики гігроскопічного паперу з різними малюнками (Donald Duck, Batman та ін.) — "марки"; таблетки або капсули.

Інколи до ЛСД домішують фенілциклідин, метамфетамін, стрихнін (для стимулювання статевої активності).

Препарат починає діяти через 10—30 хв після введення. Ефект залежить від бажання, психологічних особливостей споживача та дози препарату. Сп'яніння спочатку виявляється підвищенням чутливості всіх каналів сприйняття: кольори стають яскравими, звуки починають дратувати, підвищується чутливість шкіри. Потім з'являються ілюзії та галюцинації. Емоційний стан коливається від ейфорії до глибокої депресії з суїцидальними намірами. Нерідко спостерігаються екстатично-релігійні переживання.

Широкий спектр індивідуальних реакцій, на думку S. Grofa, пов'язаний з активізацією систем конденсованого досвіду (СКД). СКД — спогади про події, що мають однакові риси і, найважливіше,— однакове емоційне забарвлення (позитивне чи негативне). Ейфорія зумовлюється позитивними СКД, тоді як негативні призводять до марення жахливого та загрозливого характеру.

Під час сп'яніння хворі можуть бути пасивні чи, навпаки, бігати по кімнаті, рятуючись від галюцинаторних образів. Серед сомато-неврологічних ознак звертають на себе увагу пітливість, слинотеча, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Можуть виникати шлунковий біль, нудота, блювання, локальні судоми, гіперрефлексія.

Для інтенсифікації і певною мірою для керування галюцинаторними переживаннями хворі вживають ЛСД у затемнених приміщеннях під відповідну музику.

Систематично використовують ЛСД та інші галюциногени тільки ті, у кого позитивні переживання.. У них досить швидко формується психологічна залежність та зростає толерантність.

Зловживання галюциногенами (психо дизлептиками) рослинного походження

Аби досягти ЛСД-подібного ефекту, використовують деякі гриби та кактуси. Гриби, що мають галюциногенні властивості, ростуть і в Україні. Це поганки Psilocybe spadicea, Psilocybe semilanceata (діюча речовина — псилоцибін) та досить поширений червоний мухомор (Amanita muscaria). Діючою речовиною є мускарин.

Гриби звичайно збирають і сушать. Потім ковтають їх чи довго жують. Іноді готують відвар з мухоморів.

Галюциногени рослинного походження зумовлюють яскраві сноподібні марення. Вживання мухоморів може супроводжуватися шлунковим болем, нудотою, блюванням, сильним м'язовим напруженням, яке в разі передозування переходить у генералізовані судоми.

Іноді наркомани їдять кактуси, що містять мескалін (Lophophora williamsii). Кактус очищають від колючок і їдять свіжим чи сухим. Роблять з нього відвар. Діє подібно до ЛСД.

Зловживання кетаміном

Кетамін — ненаркотичний анальгетик для короткочасних хірургічних втручань.

Форма: таблетки чи капсули; швидкорозчинний білий порошок; клаптики гігроскопічного паперу.

Зумовлює ейфорію та онейроїдні галюцинації. Тривалість сп'яніння — до 3 год. Підвищує артеріальний тиск, прискорює серцебиття. У стані сп'яніння можливі агресивні дії та травмування. Виникає тільки психічна залежність.

ЗЛОВЖИВАННЯ ФЕНІЛЦИКЛІДИНОМ (РСР)

Фенілциклідину гідрохлорид (РСР, ангельський пил, angel dust).

За DSM-IV

304.90 — залежність від фенілциклідину

305.90 — зловживання фенілциклідином

292.89 — інтоксикація фенілциклідином (у т. ч. з розладами сприйняття)

292.81 — інтоксикаційний делірій, зумовлений фенілциклідином

292. — психотичні розлади, зумовлені фенілциклідином

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом фенілциклідину

292.89 — тривожний настрій під впливом фенілциклідину

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням фенілциклідину

Форма: кристалічний швидкорозчинний порошок.

Спосіб вживання: у вигляді внутрішньом'язових ін'єкцій; нюхання, куріння; ковтання, зокрема з їжею.

Зумовлює ейфорію та яскраві сценоподібні марення. Під впливом РСР помітно збільшується агресивність. У цьому стані виникає схильність до скоєння злочинів. У сомато-неврологічному стані переважають нудота та блювання, можливі генералізовані судоми.

Малопоширений через високу вартість.

ЗЛОВЖИВАННЯ ХОЛІНОЛІТИЧНИМИ ЗАСОБАМИ

До холінолітичних засобів центральної дії, що їх використовують з метою токсикоманії, належать тарен, астматол та настоянка беладони (Folium belladonnę).

Форма: тарен — невеликі таблетки; астматол — цигарки без фільтру; листя та плоди дурману (Datura stratonium та innoхіа), блекоти (Hyoscyamus pallidus та niger), беладони (Atropa belladonna).

Після вживання препаратів з'являються галюцинації. Дуже часто для досягнення відповідних галюцинацій переглядають відеофільми у жанрах "еротика" (найчастіше), "містика" чи "action". Характер марень приємний. Споживачі в цей час малорухомі, зіниці у них розширені, спостерігається тахікардія, артеріальний тиск підвищений.

ЗЛОВЖИВАННЯ ЦИКЛОДОЛОМ

Циклодол (таблетки) — препарат з групи антипаркінсонічних коректорів з чіткою холінолітичною дією. Від інших холінолітиків відрізняється м'якшою дією.

З метою токсикоманії приймають у дозах, що значно перевищують терапевтичні. Стан сп'яніння має 4 фази: ейфорії (20—30хв); звуження свідомості (2—3 год); галюцинаторна; вихід зі стану сп'яніння. Для циклодолових марень характерні чітке відмежування від реалій життя та зв'язок сюжету з попередніми подіями. Хворі мов п'яні: хода непевна, рухи некоординовані, зіниці розширені.

Фізична залежність формується приблизно через півроку систематичного вживання препарату. Про це свідчать збільшення толерантності та поява абстинентного синдрому.

Абстиненція починається через 10—12 год після останнього споживання циклодолу. Проявляється нестримним (компульсивним) потягом до препарату, неспокоєм, дратливістю. З'являються "приливи" з різким почервонінням обличчя. Підвищується тонус м'язів, з'являються біль у кінцівках, гіперрефлексія, судоми в окремих групах м'язів.

Хворі швидко деградують. Знижуються пам'ять, працездатність. Підвищується конфліктність. Обличчя червоніє. Дуже часто бувають гіперкінези. Хода стає специфічною: вигнута спина, розчепірені руки та ноги, що не згинаються в суглобах.

Прогноз

За систематичного вживання галюциногенів головна небезпека виникає внаслідок галюцинаторної дезорієнтації хворого в просторі та переоцінки власних можливостей. Він може травмувати себе й інших. Агресивні (у т. ч. ауто-агресивні) дії притаманні тим, хто вживає фенілциклідин. Галюциногени рослинного походження небезпечні тим, що в разі їх передозування хворий може загинути (коматозний стан).

Лікування

Якщо пацієнт перебуває в стані галюцинаторно-параноїдного збудження, призначають нейролептики. В разі вживання галюциногенних грибів до комплексу лікування слід додати масивну детоксикацію, призначити гепатопротектори та ноотропні засоби.

Психотерапія має бути спрямована на відмову від будь-яких наркотичних чи токсичних засобів.

ТОКСИКОМАНІЇ

Зловживання транквілізаторами

Класифікація розладів, пов'язаних із вживанням седативних та снодійних засобів:

За DSM-IV

304.10 — залежність від седативних, снодійних та анксіолітичних засобів

305.40 — зловживання седативними, снодійними та анксіолітичними засобами

292.89 — інтоксикація седативними, снодійними та анксіолітичними засобами

292.0 — синдром відміни седативних, снодійних, анксіолітичних засобів, у тому числі з розладами сприйняття

292.81 — інтоксикаційний делірій, спричинений седативними, снодійними та анксіолітичними засобами

292.81 — синдром відміни седативних, снодійних, анксіолітичних засобів, у тому числі з розладами сприйняття і делірієм

292.82 — деменція, спричинена седативними, снодійними, анксіолітичними засобами

292.83 — стійкий амнестичний розлад, спричинений седативними, снодійними, анксіолітичними засобами

292.0 — психотичні розлади, зумовлені седативними, снодійними, анксіолітичними засобами

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою, зумовлені седативними, снодійними, анксіолітичними засобами

292.89 — тривожні розлади, зумовлені седативними, снодійними, анксіолітичними засобами

292.89 — сексуальні розлади, зумовлені седативними, снодійними, анксіолітичними засобами

292.89 — розлади сну, зумовлені седативними, снодійними, анксіолітичними засобами

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням седативних, снодійних та анксіолітичних засобів

За МКХ-10

F 13.0 Гостра інтоксикація

F 13.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 13.2 Синдром залежності

F 13.3 Стан абстиненції (відміни)

F 13.4 Стан абстиненції з делірієм

F 13.5 Психотичні розлади

F 13.6 Амнестичний синдром

F 13.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 13.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 13.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади

Під час розгляду питання про зловживання транквілізаторами слід мати на увазі тільки випадки використання їх з метою ейфоризації, а не симптоматичного застосування при хронічному стресі.

При токсикоманії зазвичай дози транквілізаторів великі (частіше їх приймають у вигляді таблеток, рідше — внутрішньом'язово). В разі перорального введення вони швидко засвоюються і містяться в крові протягом 4—18 год (залежно від особливостей препарату). Хворі швидко рухаються, щоб не заснути. Потім з'являються відчуття спокою, задоволення, ейфорія. Хода невпевнена, Рефлекси знижені, ЧАСТОТА СЕРЦЕВИХ СКОРОЧЕНЬ зменшується, падає артеріальний тиск. Досить швидко настає сон, який за передозування може перейти в кому. Характерними симптомами передозування є гіперсалівація та підвищена бронхіальна секреція. Крім того, пригнічуються дихання та серцебиття, може порушуватися серцевий цикл. Якщо транквілізатори додають до алкоголю, то ефект посилюється.

Про фізичну залежність від транквілізаторів можна говорити на підставі різкого зростання толерантності та появи абстинентного синдрому, що нагадує алкогольний. При цьому досить швидко настає морально-етична деградація зі своєрідним психоорганічним синдромом. Хворі стають фамільярні, цинічні. З'являються й сомато-неврологічні зміни. Передусім це порушення функцій вестибулярного апарату (невпевнена хода), значне зниження імунітету.

Ситуаційна залежність також супроводжується деяким збільшенням толерантності, але при цьому дози не перевищують терапевтичних.

Прогноз

У разі систематичного вживання барбітуратів досить швидко формується недоумство за органічним типом, з брутальністю. Часто спостерігається патологія печінки, нирок та ін.

Лікування

У разі передозування насамперед слід очистити шлунок. Потім проводять детоксикацію. Дуже важливо підтримувати функції серцево-судинної та дихальної систем.

Лікування розпочинають з масивної детоксикаційної терапії. Під час планування комплексу лікування слід зважати на соматичні недуги, передусім ураження печінки, нирок, легенів та ін. Психотерапія має спиратися на нижчі вітальні потреби та емоції, зважаючи на значні зміни особистості й недоумство хворих.

ЗЛОВЖИВАННЯ ІНГАЛЯНТАМИ

Розлади, пов'язані із вживанням інгалянтів, класифікуються таким чином:

За DSM-IV

304.60 — залежність від інгалянтів

305.90 — зловживання інгалянтами

292.89 — інтоксикація інгалянтами

292.81 — інтоксикаційний делірій, спричинений інгалянтами

292.82 — деменція, спричинена інгалянтами

292. — психотичні розлади, спричинені інгалянтами

11 — з параноїдом

12 — з галюцинаціями

292.84 — розлади настрою під впливом інгалянтів

292.89 — тривожні розлади під впливом інгалянтів

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням інгалянтів

За МКХ-10

F 18.0 Гостра інтоксикація

F 18.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 18.2 Синдром залежності

F 18.3 Стан абстиненції (відміни)

F 18.4 Стан абстиненції з делірієм

F 18.5 Психотичні розлади

F 18.6 Амнестичний синдром

F 18.7 Резидуальний стан (у т. ч. F 11.73 — деменція)

F 18.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 18.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади

Зловживання ефіром

Форма: флакони з темного скла місткістю 100 мл.

Спосіб вживання: дихання парою ефіру. Зафіксовано поодинокі випадки перорального введення, домішування до алкогольних напоїв і навіть внутрішньом'язових ін'єкцій.

Ефірне сп'яніння характеризується збудженням, ейфорією. Воно скороминуче, протверезіння настає через 10—15хв після інгаляції. Інколи хворий стає агресивним, з'являються судоми. Сп'яніння завершується міцним сном. Під час передозування можливі кома, зупинка дихання, тяжкі порушення серцевого ритму. Із соматичних ознак привертає увагу також підвищена бронхіальна секреція, що може призвести до пневмонії та бронхіту.

За систематичного вживання швидко зростають толерантність та частота приймання. Особистість хворого змінюється: він стає брутальним, дратівливим. Знижується інтелект, розвиваються хронічні інфекційні процеси в легенях та органах травлення.

Зловживання закисом азоту

Закис азоту — речовина, що її використовують для інгаляційного наркозу. Безбарвна рідина, котра швидко випаровується. Зловживання нею — явище рідкісне.

Під час вдихання закису азоту швидко розвивається ейфорія. Людина без належних підстав стає веселою, на короткий час звужується свідомість. Вдихають газ зазвичай у компанії. Сп'яніння нетривале і швидко минає.

Залежність від закису азоту тільки психічна.

Зловживання препаратами побутової хімії

Активними речовинами інгалянтів є аліфатичні, ароматизовані, галогенізовані чи фторовані вуглеводні. Вони швидко всмоктуються в легенях та накопичуються в клітинах, що містять багато жирів, пошкоджуючи їхні мембрани.

Спосіб вживання: вдихають з ганчірки чи целофанового пакета.

Бензин спочатку подразнює органи дихання, спричинює почервоніння обличчя, тахікардію. Потім хворі впадають у стан ейфорії, до якого приєднуються сценоподібні або навіяні чи пов'язані з особистим досвідом галюцинації. Іноді марення має загрозливий характер. Хворий зазвичай сприймає все ніби фільм жахів. У разі передозування марення набуває рис справжнього делірію, котрий має транзиторний характер і закінчується через 10—20 хв після інгаляції.

У період виходу зі стану сп'яніння хворі астенічні, часто скаржаться на головний біль. Від одягу та видихуваного повітря чути запах бензину.

Засоби, що виводять плями, зумовлюють більшу ейфоризацію з візуалізацією уявлень. Передозування призводить до онейроїду на "замовлену" тематику, але з несподіваним розвитком сюжету.

Галюцинації, спричинені вживанням розчинників та клею, мають характер комічних мультиплікатів.

Ацетон, окрім інгаляцій, використовують також для аплікацій на голову чи тулуб. Для цього шкіру шкрябають, а потім накладають ацетоновий компрес.

Симптоми та поведінка хворого такі, як після вживання спиртного.

Про фізичну залежність свідчать зростання толерантності та перехід на індивідуальне вживання. Хворі швидко деградують в інтелектуальному плані, що є проявом токсичної енцефалопатії. Часто спостерігається полінеиропатія, підвищується судомна готовність, уражуються печінка та нирки. В разі передозування людина може загинути.

ЗЛОВЖИВАННЯ ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ

Фосфорорганічні інсектицидні препарати — дихлофос та ін. (ФОС) часто вживають разом із алкоголем. Їх можуть використовувати й окремо чи з дуже малою дозою спиртного (пляшка пива на 5—7 осіб). Дають мускарино-нікотино-курареподібний ефект і діють переважно на мембрани клітин.

Спосіб вживання: додають до алкогольних напоїв; для інгаляції за допомогою целофанового пакета; компрес на подряпану шкіру (переважно тім'я).

ФОС дуже токсичні, а тому часто спостерігаються випадки передозування (в тому числі зі смертельними наслідками).

Сп'яніння має три фази (за рівнем інтоксикації). У І фазу спостерігаються збудження, своєрідна ейфорія з дратливістю та агресивністю. Можуть бути біль у шлунку, нудота, блювання.

Якщо інтоксикація триває, настає II фаза. Для неї характерні звуження свідомості, а потім і непритомність. Спостерігаються бронхорея, слинотеча, підвищення артеріального тиску, міофібриляції. Може бути набряк легенів.

У III фазу сп'яніння спостерігаються колапс, судоми, пригнічення дихального центру, аж до зупинки дихання. Зазвичай цими речовинами зловживають особи з кримінальним досвідом або підлітки під час так званого пошукового полінаркотизму. За систематичного їх вживання швидко формується психоорганічний синдром зі значною морально-етичною деградацією. Значною мірою уражуються печінка, нирки.

Прогноз

У разі систематичного вживання фосфорорганічних речовин хворий частіше гине від передозування чи травмування у стані сп'яніння. Розвиваються хвороби легенів, зокрема рак. Протягом 1 —1,5 року формується токсичне недоумство, що призводить до інвалідності.

Лікування

У разі передозування призначають дезінтоксикацію, підтримують життєво важливі функції.

Лікування залежності розпочинають з детоксикації. До комплексу заходів входять: симптоматична терапія; ноотропні препарати; адаптогени та психотерапія.

КУРІННЯ

Розлади, пов'язані із вживанням нікотину, класифікують так:

За DSM-IV

305.10 — залежність від нікотину

292,0 — синдром відміни нікотину

292.9 — неуточнений розлад, пов'язаний із вживанням нікотину

За МКХ-10

F 17.0 Гостра інтоксикація

F 17.1 Вживання зі шкідливими наслідками

F 17.2 Синдром залежності

F 17.3 Стан абстиненції (відміни)

F 17.8 Інші психотичні та поведінкові розлади

F 17.9 Неуточнені психотичні та поведінкові розлади Залежність від тютюну зумовлена тим, що він містить нікотин. В Україні поширене куріння тютюну. При цьому нікотин всмоктується в легенях і через 8—10 с потрапляє в мозок. Майже 2/3 цієї речовини нейтралізує печінка. Концентрація нікотину в ЦНС починає знижуватися на 20—30-й хвилині після закінчення куріння.

Фармакологічна дія нікотину двофазна — спочатку стимулювальна, а потім седативна.

Лікування

Передусім — психотерапія. Лікування утруднюється тим, що куріння є атрибутом комунікативних та виробничих процесів.

Прогноз

Куріння спричинює велику кількість захворювань дихальної, серцево-судинної систем, провокує гастрит та виразкову хворобу шлунка.

Особливості підліткових нарко-токсикоманій

Зазвичай вживати психоактивні речовини починають у 13—17 років. Найчастіше роблять це підлітки з аморфною структурою особистості. Мотивацією перших контактів слугує бажання не виділятися з компанії, засвідчивши таким чином "дорослість", "мужність". У формуванні потягу беруть участь типові підліткові реакції емансипації та групування.

Під час перших спроб не завжди визначаються щодо психоактивних речовин. Цей етап має назву підліткового пошукового полінаркотизму. Він завершується вибором одного наркотика. Через це проходить більшість наркоманів.

Слід зауважити: що раніше розпочато вживання наркотиків, то вища прогредієнтність захворювання.

РЕМІСІЇ ТА РЕЦИДИВИ ПРИ НАРКОТА ТОКСИКОМАНІЯХ

Десь через 1—1,5 міс після виходу з абстинентного синдрому в наркоманів формується так званий псевдоабстинентний синдром ("суха ломка"). Значно збільшується потяг до наркотику. Сомато-неврологічні симптоми нагадують абстинентний синдром у стертому вигляді. Якщо не вживати наркотики, частота й інтенсивність цих нападів поступово зменшаться. Найдовше зберігаються сни на тему наркотиків. Інколи, переважно у полінаркоманів, псевдоабстинентний синдром має клініку нападів дратливості, агресивності та конфліктності, без сомато- невротичного компоненту. Зазвичай хворі не усвідомлюють, що між цими станами і вживанням (у минулому) наркотиків існує зв'язок.

Такі стани можуть спостерігатися навіть через кілька років тверезого життя. Це є однією з причин рецидивів.

Потяг до наркотика іноді з'являється після зустрічі з колишніми друзями-наркоманами, вживання снодійних та седативних препаратів, що їх використовували для поглиблення стану наркосп'яніння, інколи — навіть від вигляду голок та шприців. Часто ці механізми діють на підсвідомому рівні.

Загальні принципи лікування

Лікування наркоманії чи токсикоманії передбачає повну відмову від психоактивних речовин. Воно розпочинається з купірування абстинентного синдрому і детоксикації. Потрібна також симптоматична терапія. У більшості випадків призначають адаптогени та ноотропні засоби. Психотерапію бажано проводити не тільки з хворим, але й з його родичами. Після зняття основних симптомів слід проводити курси протирецидивного лікування.

Профілактика

Первинна: протидія поширенню наркотиків; пропаганда здорового способу життя; виділення груп ризику.

Вторинна: виявлення та своєчасне лікування наркоспоживачів та наркоманів на ранніх стадіях захворювання.

Третинна: запобігання захворюванням на "шприцеві інфекції" за допомогою пропаганди та програм "Зменшення ризику" й "Декриміналізація". Такими програмами передбачено безплатну роздачу шприців та презервативів з метою запобігання ВІЛ-інфікуванню. За так званим голандським проектом, частково легалізовано канабіоїди з метою запобігання тяжким формам наркоманії. Ставлення у світі до згаданої програми неоднозначне.

На тютюнову токсикоманію вказують збільшення кількості випалюваних цигарок і підвищення їхньої міцності.

Підвищення толерантності до тютюну має деякі особливості. Так, протягом 6—8 год вона помітно знижується. Тому чимало курців відчувають сильніший суб'єктивний ефект від першої вранішньої цигарки. Протягом дня толерантність зростає. Збільшується кількість викурених цигарок та підвищується міцність тютюну. На цьому етапі потяг до паління набуває насильницького характеру.

Абстинентний синдром проявляється, насамперед, дратівливістю, знервованістю, бажанням курити, головним болем. Зазвичай ці симптоми зникають протягом 2 тиж. Проте сни на тематику куріння можуть з'являтися і через кілька років.

Експертиза

Медико-соціальна експертиза. На період лікування хворі тимчасово непрацездатні, їм видають довідки. У разі недоумства чи тяжких соматичних ускладнень (стійкої непрацездатності) їх можуть переводити на інвалідність.

Військова експертиза. Хворі, які перебувають на обліку в наркодиспансерах, непридатні до військової служби в мирний час, умовно придатні — у військовий (ст. 19 пп. б, в). За значних психічних порушень їх знімають з військового обліку (ст. 19, п. а).

Судово-психіатрична експертиза. Якщо злочин скоєно в психотичному стані, хворі неосудні. Неосудними можуть визнавати хворих з недоумством.

Контрольні запитання

1. Визначення та поширення наркоманій і токсикоманій.

2. Загальна характеристика наркоманій. Абстинентний синдром.

3. Клінічна картина морфізму та опійних наркомати.

4. Гашишоманія.

5. Кокаїноманія.

6. Наркоманії, що виникають у разі зловживання снодійними (барбітурами).

7. Медикаментозні токсикоманії.

8. Полінаркоманії.

9. Тютюнокуріння.

10. Принципи, Методи лікування та профілактика наркоманій і токсикоманій.