Навчальний посібник з туберкульозу - М.М. Савула 2002

Догляд. Лікування
Режим, догляд, харчування

Лікування хворих на туберкульоз охоплює:

♦ режим, повноцінне Харчування, догляд;

♦ протитуберкульозну хіміотерапію;

♦ Неспецифічні Методи терапії;

♦ Хірургічне лікування.

Догляд спрямований на сприяння досягненню успіху лікування і полегшення страждань хворих. Він передбачає допомогу пацієнтові при задоволенні життєвих потреб, дотримання особистої гігієни, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних режимів, спостереження за змінами стану хворого і надання йому своєчасної долікарської допомоги.

Уже в приймальному відділенні стаціонару фельдшер або медична сестра оглядають пацієнта, оцінюють його загальний і гігієнічний стан. За необхідності викликають чергового лікаря для надання невідкладної допомоги. У разі потреби пропонують прийняти душ або гігієнічну ванну, одягнути чисту білизну. Щодо хворих у важкому стані, обмежуються обтиранням його тіла. Якщо у пацієнта виявлений педикульоз, проводять санітарну обробку за інструкцією.

Після заповнення лицевого листка картки стаціонарного хворого, куди заносять паспортні дані, ріст і масу тіла, пацієнта інструктують про режим у лікувальному закладі. Хворому, у якого виявлені мікобактерії туберкульозу в харкотинні, пояснюють, що до досягнення абактеріальності він не повинен виходити зі стаціонару, ходити додому, особливо, якщо в сім’ї є діти. Не дозволяють також приводити дітей з метою відвідування хворих в протитуберкульозному закладі. Якщо виникає потреба або бажання рідних чергувати біля хворого, що знаходиться у важкому стані, це дозволяють робити лише дорослим і в жодному разі - підліткам.

У палаті стаціонару хворому виділяють ліжко з чистою білизною, індивідуальну плювальницю, яку щоденно міняють.

У протитуберкульозному стаціонарі потрібно дотримуватися певного санітарно-гігієнічного режиму з метою попередження внутрішньолікарняного зараження і винесення мікобактерій поза межі закладу. Медична сестра або фельдшер, прийшовши в стаціонар, одягають робочий одяг, взуття, халат, шапочку. Після зміни приймають душ і переодягаються. Особистий і робочий одяг зберігають у різних шафах.

Більш детально про особливості санітарно-гігієнічного режиму в туберкульозному стаціонарі, а також в осередку туберкульозної інфекції див. у розділі « Санітарна Профілактика».

При туберкульозі ризик захворювання значно збільшується в умовах повторної масивної інфекції, а такою вона буває в осередку туберкульозної інфекції і в протитуберкульозних закладах, особливо тих, де лікуються хворі на хронічні деструктивні форми туберкульозу легень. Тому небажано, щоб у туберкульозні заклади йшли працювати молоді особи, не інфіковані мікобактеріями туберкульозу, що можна встановити за допомогою туберкулінодіагностики. Працівникам, які вперше влаштовуються в тубдиспансер, виконують флюорографічне обстеження і пробу Манту з 2 ТО. Неінфікованим (у яких реакція на пробу Манту негативна) здійснюють ревакцинацію БЦЖ і допускають до праці лише через 6-8 тижнів (після вироблення протитуберкульозного імунітету). Незалежно від цього, медичний персонал повинен суворо дотримуватися правил гігієни: працювати із заразним матеріалом в гумових рукавичках, мити руки після кожного контакту з хворим або з інфекційним матеріалом, приймати їжу, знявши халат, лише в спеціально відведеному приміщенні.

Молодший медичний працівник повинен з терпінням і тактом підходити до хворих, вислухати їх Скарги, роз’яснити необхідність виконання всіх рекомендацій лікаря, контролювати приймання призначених ліків. Хворі на туберкульоз лікуються довго і медична сестра повинна їм роз’яснити, що досягнення доброго самопочуття - це ще не виздоровлення і лікування треба продовжувати. Необхідно постійно проводити санітарно-освітню роботу з хворими, навчити їх стримувати кашель при безпосередньому контакті з іншими людьми - за столом, під час розмови, відпльовувати харкотиння лише в спеціальну індивідуальну плювалюницю з кришкою, заповнену на 1/3 0,5 % розчином хлораміну. Якщо хворий не може стримати кашлю, він повинен прикрити рот хусточкою, або індивідуальною серветкою, щоб частинки харкотиння не потряпляли на іншу людину. Сам медичний працівник повинен старатися не ставати безпосередньо перед обличчям хворого, у якого є нестримний кашель.

Значно менша небезпека зараження від хворих на позалегеневі форми туберкульозу.

Режим хворих на туберкульоз залежить від їх загального стану. Пацієнти з початковими, малими формами туберкульозу або на завершальному етапі успішної терапії можуть лікуватися амбулаторно, в денному стаціонарі, санаторії. Важливою умовою їх режиму є достатній сон і відпочинок, повноцінне харчування, заборона куріння, вживання алкоголю. Особливо небезпечно вживати алкогольні напої під час лікування протитуберкульозними препаратами, тому що створюється значна небезпека токсичного ураження печінки. Медична сестра повинна роз’яснювати хворим, що дотримання режиму є однією з важливих складових частин лікування.

Хворі з важкими формами туберкульозу, виснажені, з високою температурою тіла дотримуються ліжкового режиму і потребують дбайливого догляду до відновлення сил, зниження температури. Особливо виснажливими бувають озноби з наступним різким підвищенням температури тіла у хворих з казеозною пневмонією, загостреннями хронічних деструктивних форм туберкульозу легень. Коли хворого морозить, його потрібно добре вкрити, до ніг прикласти грілку, дати випити гарячого чаю.

При високій температурі тіла пропонують часто пити чай, відвар із плодів шипшини, лужну мінеральну воду, прикладають на чоло холодну примочку, вводять внутрішньом’язово 2 мл 50 % розчину анальгіну. Їжу дають часто, невеликими порціями. Хворих з високою температурою в стаціонарі годує медична сестра.

Раптове зниження температури тіла може супроводжуватися гострою судинною недостатністю - іноді з ціанозом, холодним потом, частим пульсом малого наповнення, різким зниженням артеріального тиску (пульс і тиск потрібно регулярно вимірювати). В цьому випадку фельдшер або медична сестра повинні повідомити лікаря, опустити головний кінець ліжка або забрати подушку, прикласти до ніг грілку, ввести підшкірно 1 мл 10 % розчину кофеїн-бензоату натрію.

Туберкульозна інтоксикація часто супроводжується підвищеним потінням, іноді профузними потами. Такого хворого потрібно витерти рушником, змінити білизну. З метою зменшення пітливості роблять вологі теплі розтирання шкіри слабким розчином оцту (1 столова ложка на 1 л води).

У разі виснажливого кашлю, крім призначень лікаря, можна дати пацієнтові випити тепле молоко з медом або з натрію гідрокарбонатом (питною содою -1/4 чайної ложки на 1 склянку). Якщо хворий відкашлює велику кількість харкотиння, необхідно допомогти йому знайти положення тіла, при якому воно відходить найбільш вільно. Коли з’являються домішки крові в харкотинні або хворий відкашлює чисту Кров, йому необхідно створити відносний спокій, заборонити різкі рухи, надати напівсидяче положення і повідомити лікаря. Таким хворим дають теплу (не холодну і не гарячу) їжу кашкоподібної консистенції.

У випадку болю в грудній клітці як відволікальний засіб застосовують йодну сітку на шкіру або напівспиртовий компрес. Різкий раптовий біль у грудній клітці з одночасним утрудненням Дихання може бути ознакою спонтанного пневмотораксу, тому потрібно негайно повідомити лікаря. У разі вираженої задишки хворому надають напівсидячого положення, піднімають підголівник ліжка або підкладають додаткову подушку. За необхідності дають вдихати зволожений кисень.

Догляд за хворим на туберкульоз з явищами серцевої недостатності не відрізняється від догляду за пацієнтами з цим ускладненням при інших захворюваннях.

Важких ослаблених хворих медичний персонал повинен годувати в ліжку, стежити за функцією кишечника, чистотою шкіри.

Особливий режим і догляд потрібний хворим на Туберкульозний менінгіт. Перші 1,5-2 місяці пацієнт суворо дотримується ліжкового режиму. Після поліпшення загального стану і складу спинномозкової рідини пацієнтові дозволяють сідати, а через 3-4 місяці - ходити. В подальшому рухові навантаження поступово збільшують, але в дні, коли виконують контрольну спинномозкову пункцію, хворий повинен лежати. Туберкульозний менінгіт часто супроводжується запором, іноді затримкою сечовипускання. В цих випадках медичний персонал повинен ставити очисну клізму, катетер. Хворих із порушеним ковтанням годують через зонд. Важливий догляд за чистотою шкіри, профілактика пролежнів (див. також розділ « Туберкульоз мозкових оболонок і центральної нервової системи»).

Стосовно хворих на Туберкульоз кісток і суглобів, що лікуються із застосуванням іммобілізації (гіпсова пов’язка, ліжечко), потрібна особлива увага медичних працівників. Якщо хворий скаржиться на незручність при лежанні в гіпсовому ліжечку або стискання гіпсовою пов’язкою, це може вказувати на їх неправильне виготовлення, тому необхідно повідомити лікаря.

Годування хворих на Кістково-суглобовий туберкульоз необхідно здійснювати так, щоб не порушити того вимушеного положення, в якому з лікувальною метою знаходиться пацієнт. Хворим допомагають при вмиванні, підкладають судно, сечоприймач. Пацієнта, що знаходиться в гіпсовому ліжечку, щоденно виймають для туалету шкіри. Важливе значення, у хворих, що лікуються з застосуванням іммобілізації, мають масаж, дозовані фізичні вправи, які призначає лікар.

Для успішного лікування всіх без винятку форм туберкульозу велике значення має чисте повітря, тому що при цьому захворюванні розвивається хронічне кисневе голодування (Гіпоксія). До впровадження в практику сучасних протитуберкульозних препаратів певну частину хворих вдавалося вилікувати лише максимальним перебуванням на свіжому повітрі в умовах приморського або гірського клімату і повноцінним харчуванням.

У протитуберкульозних санаторіях пацієнти майже цілодобово перебувають і сплять у напіввідкритих павільйонах, на верандах. Регулярне провітрювання кімнат і палат обов’язкове також у стаціонарних і домашніх умовах. При поліпшенні стану корисні прогулянки на свіжому повітрі, в стадії одужання - дозовані фізичні навантаження.

Пацієнтів з активним туберкульозом легень, особливо при схильності до кровохаркань, необхідно застерегти від надмірного перебування в гарячу пору року під дією прямих сонячних променів, засмагання на сонці. Це може провокувати загострення хвороби, кровохаркання. При деяких позалегеневих формах туберкульозу (зокрема кістково- суглобовому), особливо в стадії затихання, дозоване сонячне опромінення використовують у комплексі з іншими методами лікування.

Повноцінне раціональне харчування, поряд зі свіжим повітрям, сприяє одужанню. При туберкульозі під впливом інтоксикації і кисневого голодування порушуються обмінні процеси. Хворі на туберкульоз часто зниженого живлення, деколи виснажені. Тривале антибактеріальне лікування призводить до порушення синтезу багатьох вітамінів, які є основою для енергетичних і деяких ферментативних процесів.

При туберкульозі помітно змінений білковий обмін, тому хворим на туберкульоз необхідно давати достатню кількість білків, що легко засвоюються (молоко, сир, яйця, м’ясо, риба тощо), особливо в період загострення хвороби, коли збільшені енергетичні затрати організму. В добовому раціоні має бути 100-150 г білка.

Вміст жирів і вуглеводів такий самий, як і у здорових людей. Загальна енергетична цінність їжі становить 2800-3500 кКал (11723-14656 кДж) за добу.

Серед частини населення і хворих популярна помилкова думка, що хворим на туберкульоз потрібна їжа з великим вмістом жирів. За рекомендаціями знайомих, «народних цілителів» іноді хворі вживають собачий, борсуковий, ведмежий жир. Надмірне споживання жиру спричинює розлади функцій шлунка, кишок, печінки і в загальному має негативний вплив на здоров’я пацієнта. Тому 80-100 г жирів на добу є достатнім для збереження потреб організму. Найбільшу частину тваринних жирів повинно складати вершкове масло, сметана, яйця. Корисні також рослинні жири, багаті на ненасичені Жирні кислоти.

Загальна кількість вуглеводів не повинна перевищувати 500-550 г на добу. Їх джерелом є круп’яні і мучні вироби. Корисні овочі і фрукти, які легко засвоюються, багаті на Вітаміни, мінеральні солі, клітковину, яка регулює функцію кишок. Хворим на туберкульоз не потрібне надмірне споживання кондитерських виробів, цукру, який при можливості замінюють медом.

Важливою складовою частиною їжі хворого на туберкульоз є мінеральні солі, вітаміни, які містяться в повноцінних харчових продуктах. Добрим джерелом вітамінів і мінералів є плоди шипшини. Вони одночасно сприятливо впливають на функцію печінки, тому відвар плодів шипшини корисно систематично включати в раціон хворих на туберкульоз. Проте природні джерела не завжди забезпечують Організм вітамінами, дефіцит яких при туберкульозі зумовлений інтоксикацією, тривалим застосуванням хіміопрепаратів. Виникає потреба їх додаткового Введення у вигляді різних лікарських препаратів.

Приймання їжі в протитуберкульозних закладах - 4-5 разів на день. Усім перерахованим вимогам відповідає дієта № 11, яка застосовується при туберкульозі. Хворим на туберкульоз і супровідні захворювання (нирок, печінки, Цукровий діабет тощо) призначають відповідну дієту.