Туберкульоз - І.Т.П'ятночка 2005

Первинний туберкульоз
Туберкульоз легень, поєднаний з професійними пиловими захворюваннями легень (коніотуберкульоз)

Туберкульоз і пилові професійні захворювання органів Дихання - це поєднання однієї із клінічних форм туберкульозу і пневмоконіозу, внаслідок чого формується нове захворювання - пневмоконіотуберкульоз, із своєрідними патоморфологічною, рентгенологічною і клінічною картинами (рис. 22).

Туберкульоз у поєднанні з пиловими професійними захворюваннями серед вперше діагностованих хворих на туберкульоз зустрічається у 0,3-0,5 %, а серед контингентів, що спостерігаються в протитуберкульозних диспансерах - у 1-1,5 % випадків.

За етіологією пневмоконіози поділяють на п'ять груп: 1) силікоз; 2) силікатоз (азбестоз, цементоз, талькоз, коаліноз); 3) антракоз; 4) Пневмоконіоз змішаного типу (силікосилікатоз, антракосилікоз, сидеросилікоз); 5) пневмоконіози іншої етіології (сидероз, алюміноз, апатитоз, амідоз).

Найчастіше туберкульоз розвивається у осіб із силікозом.

Силікоз - професійне захворювання, яке викликається вдиханням пилу, що містить вільний двооксид силіцію. Розрізняють три стадії силікозу. Частота туберкульозу в певній мірі залежить від стадії пневмоконіозу. У осіб з І стадією силікозу туберкульоз спостерігається приблизно у 20 %, при ІІ стадії - у 40 %, при ІІІ стадії - у 80 %.

Патогенез силікотуберкульозу - це результат взаємодії двох етіологічних факторів - вільного двооксиду кремнію і МВТ. Туберкульоз розвивається внаслідок ендогенної реактивації залишкових посттуберкульозних змін в легенях або внутрішньогрудних лімфатичних вузлах, значно менше значення має екзогенна суперінфекція.

Патогенез самого силікозу складний і повністю не розкритий. Факторами, що сприяють його розвитку є високий рівень запиленості, розмір пилових частинок в повітрі (двоокису силіцію), значна тривалість контакту, стан організму (запальні процеси верхніх дихальних шляхів і легень, слабкість мукоциліарного апарату).

Патологічна анатомія силікотуберкульозу поліморфна, що зумовлюється клінічною формою і фазою туберкульозу, формою і стадією пневмоконіозу. Пневмоконіози поділяються за характером і місцем розвитку процесу на такі форми: інтерстиціальну, дифузну, склеротичну, вузликову і пухлиноподібну.

Поряд з типовими формами туберкульозу легень, які часто приєднуються до силікозу (вогнищева, інфільтративна, дисемінована і фіброзно-кавернозна), виділяють наступні атипові форми силікотуберкульозу: силікотуберкульозний бронхоаденіт, вузликовий силікотуберкульоз, силікотуберкульома, масивний силікотуберкульоз і деструктивний силікотуберкульоз.

Клініка силікотуберкульозу багатогранна, визначається стадією і перебігом силікозу, а також формою і фазою туберкульозу легень. Перебіг силікозу може бути швидким, поступовим і віддаленим.

Клінічні прояви, які вказують на приєднання туберкульозу до силікозу легень: поява інтоксикаційного синдрому і локальних вологих хрипів в легенях, помірний лейкоцитоз з палткоядерним зрушенням лейкограми, лімфопенія, прискорена ШОЕ, виявлення МБТ в харкотинні.

Рис. 22. Силікотуберкульоз: силікоз III стадії, Дисемінований Туберкульоз легень, фаза інфільтрації. Оглядова рентгенограма

Рентгенологічно І стадія силікозу характеризується посиленням і деформацією легеневого малюнка, дрібновузликовими тінями, переважно в середніх відділах, розширеними і ущільненими коренями легень і появою ознак емфіземи.

Для ІІ стадії силікозу типовим є збільшення розмірів і кількості вузликових тіней, передусім в середніх і нижніх відділах легень, легеневий малюнок не диференціюється, наростають бульозно-емфізематозні зміни.

При ІІІ стадії силікозу вузликові тіні зливаються, утворюючи масивні конгломерати на фоні фіброзу, корені легень мають вигляд «обрубаних», іноді виявляють краєве звапнення кореневих лімфатичних вузлів.

Діагностика силікотуберкульозу базується на даних рентгенологічного, клінічного, лабораторного і трахеобронхоскопічного обстежень.

При формуванні діагнозу доцільно спочатку писати «Силікотуберкульоз», а потім давати розгорнуту характеристику силікозу і далі характеристику туберкульозного процесу.

Наприклад: Силікотуберкульоз: силікоз І стадії (вузликова форма), ВДТБ (10.2001) верхньої частки лівої Легені (вогнищевий) (інфільтрації), Дестр-, МБТ - М-К-ГістО, Резист-, ДН ІІ ст., Каті Ког4(2001).

Лікування хворих на силікотуберкульоз повинно бути інтенсивним і тривалим (не менше 1 року) із застосуванням 3-5 туберкулостатиків, нерідко, в поєднанні з глюкокортикоїдами тривалістю 2-4 місяці. При деструктивних формах силікотуберкульозу Антимікобактеріальні препарати доцільно вводити внутрішньовенно, ендобронхіально. При супутніх неспецифічних ендобронхітах поряд з антимікобактеріальними препаратами застосовують бронхолітики, муколітики і антибіотики широкого спектру дії, до ліквідації процесу. Хірургічне лікування (часткова резекція легені) проводиться доволі рідко при силікотуберкульомах або фіброзно-кавернозному туберкульозі легень у хворих з непоширеним силікозом.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Визначення силікотуберкульозу.

2. Патогенез і патоморфологія силікотуберкульозу.

3. Клініка силікотуберкульозу.

4. Рентгенологічна картина силікотуберкульозу залежно від стадії захворювання.

5. Діагностика силікотуберкульозу.

6. Лікування хворих на силікотуберкульоз.