Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Органи кровотворення та імунної системи
Лімфоїдна тканина стінок органів травної та дихальної систем
Селезінка

Селезінка (splen, lien) розміщується на шляху руху крові із магістральної Судини великого Кола кровообігу — аорти до печінки. Вона розташовується в черевній по­рожнині, в ділянці лівого підребер’я, на рівні від ІХ до ХІ Ребра. Маса селезінки в дорослої людини (20—40 років) складає 192 г у чоловіків і 153 г у жінок. Довжина селезінки у цьому віці — 10—14 см, ширина — 6—10 см, товщина — 3—4 см. Об’єм і маса селезінки завдяки великій кількості судин у ній можуть значно зміню­ватися в одного і того ж індивідуума залежно від більшого чи меншого наповнення судин Кров’ю.

Селезінка має форму сплощеної та видовженої півсфери, темно-червоний колір та м’яку консистенцію (мал. 222). В ній розрізняють дві поверхні (діафрагмальну та вісцеральну), два краї (верхній та нижній) і два кінці (задній та передній).

Мал. 222. Селезінка (вісцеральна поверхня)

1 — верхній край; 2 — передній кінець; 3 — нижній край; 4 — ворота селезінки (видно крово­носні судини); 5 — задній кінець

Діафрагмальна поверхня (facies diaphragmatica) гладенька, випукла, обернена латерально та вверх до діафрагми. Вісцеральна поверхня (facies visceralis) нерівна, вгнута, має ворота (hilum splenicum), через які в селезінку входять судини та нерви. На вісцеральній поверхні в свою чергу виділяють ділянки, до яких прилягають су­сідні органи. Шлункова поверхня (facies gastrica) стикається з дном шлунка, знахо­диться спереду воріт селезінки. Ниркова поверхня (facies renalis) розміщується по­заду воріт органа, прилягає до верхнього кінця лівої нирки та лівого наднирника. Ободова поверхня (facies colica) знаходиться нижче воріт селезінки, ближче до її переднього краю в ділянці контакту селезінки з лівим згином ободової кишки. Де­що вище ободової поверхні, безпосередньо позаду воріт, знаходиться невелика ді­лянка, до якої підходить хвіст підшлункової залози. Верхній край (margo superior) селезінки гострий, відділяє шлункову поверхню від діафрагмальної і містить 2—3 неглибокі виямки. Нижній край (margo inferior) більш тупий, розділяє діафрагмальну та ниркову поверхні. Кінці (полюси) селезінки: задній (extremitas posterior) за­округлений, обернений вверх і дозаду; передній (extremitas anterior) більш гострий.

Селезінка з усіх боків, за винятком контактної поверхні з хвостом підшлункової залози, вкрита очеревиною, яка формує серозну оболонку (tunica serosa) органа. Се­розна оболонка щільно зрощена з волокнистою оболонкою (tunica fibrosa), яка по­будована з колагенових і еластичних волокон та гладеньких м’язових клітин. При переході очеревини з поверхні селезінки на суміжні органи утворюються зв’язки: шлунково-селезінкова (lig. gastrosplenicum) та діафрагмально-селезінкова (lig. phrenicosplenicum), які фіксують орган до шлунка й діафрагми. Завдяки цим зв’язкам екскурсія діафрагми під час Дихання й наповнення та вивільнення шлунка змінює топографію селезінки.

Від волокнистої оболонки в ділянці воріт у товщу селезінки відходять сполуч­нотканинні перекладини (трабекули) селезінки (trabeculae splenicae). Між трабеку­лами міститься паренхіма селезінки — її пульпа (pulpa splenicae). Розрізняють чер­вону та білу пульпу.

Червона пульпа (pulpa rubra) становить близько 80% усієї паренхіми селезінки. Во­на розміщується між венозними синусами селезінки і складається з петель ретикуляр­ної Тканини, заповнених еритроцитами, лейкоцитами, лімфоцитами, макрофагами.

Біла пульпа (pulpa alba) складає до 20% усієї паренхіми селезінки. Вона утворе­на селезінковими лімфоїдними вузликами і лімфоїдними периартеріальними Піхва­ми, що складаються з лімфоцитів та інших клітин лімфоїдної тканини, які заляга­ють у петлях ретикулярної строми. Лімфоїдні вузлики мають округлу форму. Через кожний вузлик проходить центральна артерія, яка розміщується в ньому, як прави­ло, ексцентрично. Периартеріальні лімфоїдні піхви у вигляді муфт оточують пульпарні Артерії або початкові відділи центральних артерій селезінки. Дистально периартеріальна лімфоїдна піхва простягається вздовж до лімфатичного вузлика і навіть переходить у нього (мал. 223).

Мал. 223. Мікроскопічна будова селезінки (схема)

1 — фіброзна оболонка; 2 — перекладина (трабекула) селезінки; 3 — венозні пазухи селезінки; 4 — еліпсоїдна макрофагальна муфта; 5 — китичкова артеріола; 6 — центральна артерія; 7 — лімфоїдний вузлик; 8 — лімфоїдна периартеріальна муфта

Функція селезінки полягає в забезпеченні розвитку й активізації лімфоцитів та перетворенні їх у клітини — продуценти антитіл, або ж у клітини, що беруть участь у реакції клітинного імунітету. Основними функціями селезінки є також звільнення крові від мікробів та сторонніх часток, руйнування змінених і старих еритроцитів («кладовище» еритроцитів), депонування крові.

Розвиток і вікові особливості селезінки. Закладка селезінки відбувається на 5­6 тижні ембріогенезу у вигляді невеликого скупчення клітин мезенхіми в товщі до­рзальної брижі. Незабаром у мезенхімному зачатку утворюються щілини — майбу­тні судини селезінки, навколо яких здійснюється тканинне диференціювання орга­на. На другому місяці внутріутробного розвитку в селезінці формуються Кровоносні судини та з’являються осередки гемопоезу, а в кінці четвертого місяця і на п’ятому місяці в селезінці виникають скупчення лімфоцитів — майбутні лімфоїдні вузлики й периартеріальні лімфоїдні піхви. Поступово кількість лімфоїдних ву­зликів збільшується, в них з’являються центри розмноження, які відтісняють центральну артерію. До восьмого місяця життя плода гемопоез у селезінці зменшу­ється і пізніше припиняється зовсім, а лімфопоез, навпаки, прогресує.

У новонародженого селезінка має округлу форму, часткову будову. Маса селе­зінки дорівнює 8—9 г. У цей період біла пульпа складає від 5 до 10% від маси ор­гана. В однорічної дитини маса селезінки досягає 20—28 г, а частина білої пульпи збільшується до 20%. Після пубертатного періоду відносна маса білої пульпи почи­нає поступово зменшуватись і в людей похилого віку не перевищує 6%. Відокрем­лені в ембріональному періоді розвитку від основної маси закладки селезінки неве­ликі скупчення лімфоретикулярної тканини можуть спостерігатись у дорослих людей у великому сальнику або в шлунково-селезінковій зв’язці і позначаються як Додаткова селезінка (splen accesorius).

Селезінка отримує артеріальну кров від селезінкової артерії, котра ділиться на декілька гілок, які заходять в орган через його ворота. Селезінкові гілки утворюють 4-5 сегментарних артерій, а останні розгалужуються на трабекулярні артерії. В паренхіму селезінки прямують пульпарні артерії діаметром 0,2 мм, навколо яких розташовуються лімфоїдні периартеріальні піхви та селезінкові лімфоїдні вузлики. Артерії, які проходять через вузлики, називаються центральними. Вийшовши із ву­злика, кожна центральна артерія розділяється на китичкові артерії (діаметром бли­зько 50мкм). Кожна з них ділиться на 2-3 артеріоли, а останні — на капіляри. Капі­ляри впадають у широкі селезінкові синуси, які розміщуються в червоній пульпі. Венозна кров від паренхіми селезінки відтікає по пульпарних, а потім по трабекулярних венах. Селезінкова вена, що утворюється у воротах селезінки, впадає у ворі­тну вену.

Іннервація селезінки здійснюється по симпатичних волокнах, що підходять до селезінки в складі однойменного сплетення. Аферентні волокна є відростками чут­ливих нейронів, які лежать у спинномозкових вузлах.

Основні латинські терміни

Кістковий мозок — medulla ossium

Червоний кістковий мозок — medulla ossium rubra

Жовтий кістковий мозок — medulla ossium flava

Мигдалики — tonsillae

Піднебінний мигдалик — tonsilla palatina

Мигдаликова ямка — fossa tonsillaris

Мигдаликова капсула — capsula tonsillaris

Ямочки мигдалика — fosulla tonsillae

Мигдаликові крипти — cryptae tonsillares

Трубний мигдалик — tonsilla tubaria

Язиковий мигдалик — tonsilla lingualis

Глотковий (аденоїдний) мигдалик — tonsilla pharyngealis (adenoidea)

Групові лімфоїдні вузлики червоподібного відростка (апендикса) — noduli lymphatici aggregati appendicis vermiformis

Групові лімфоїдні вузлики (пейєрові бляшки) — noduli lymphatici aggregati (Peyer)

Поодинокі лімфоїдні вузлики — noduli lymphatici solitarii

Селезінка — splen, lien

Діафрагмальна поверхня — facies diaphragmatica

Вісцеральна поверхня — facies visceralis

Ворота селезінки — hilus splenicum

Шлункова поверхня — facis gastrica

Ниркова поверхня — facies renalis

Ободова поверхня — facies colica

Верхній край — margo superior

Нижній край — margo inferior

Задній кінець — extremitas posterior

Передній кінець — extremitas anterior

Серозна оболонка — tunica serosa

Волокниста оболонка — tunica fibrosa

Перекладини (трабекули) селезінки — trabeculae splenicae

Пульпа селезінки — pulpa splenicae

Червона пульпа — pulpa rubra

Біла пульпа — pulpa alba

Додаткова селезінка — splen accessorius