Спеціальна гістологія та ембріологія: Практикум - В. К. Напханюк 2001

Органи кровотворення імунного захисту
Кістковий мозок

Кістковий мозок (medulla ossium) є центральним органом кровотворення, який містить самопідтримуючу популяцію стовбурових кровотворних клітин як мієлоїдного, так і лімфоїдного рядів.

У дорослих людей розрізняють Червоний кістковий мозок і жовтий кістковий мозок.

Червоний кістковий мозок (medulla ossium rubra) є кровотворною частиною кісткового мозку. Він заповнює губчасту речовину плоских і епіфізи трубчастих кісток. У дорослому організмі він становить близько 4-5 % від загальної маси тіла. У червоному кістковому мозку розрізняють грубу строму (Скелет); ніжну строму; паренхіму.

Груба строма утворена ендостом трабекул губчастих кісток і утворює опору для ніжної строми.

Ніжна строма утворена ретикулярною сполучною тканиною, що є опорою, каркасом для клітин крові на різних стадіях їхнього розвитку.

Паренхіма — це клітини крові на різних стадіях розвитку.

Через ретикулярну (ніжну) строму проходить велика кількість судин мікроциркуляторного русла, між якими розташовуються такі гемопоетичні клітини: стовбурові; напівстовбурові; бласти; проеритробласти; промієлоцити; метамієлоцити; пролімфоцити; промоноцити; мегакаріобласти; мегакаріоцити; зрілі формені елементи крові.

Найбільш інтенсивно кровотворення відбувається поблизу ендоста, де концентрація стовбурових кровотворних клітин приблизно в 3 рази більша, ніж в центрі кістковомозкової порожнини.

Гемопоетичні клітини у стромі кісткового мозку розміщуються острівцями. У міру визрівання клітин підвищується їхня рухливість і здатність виходити до судинного русла, яке представлене гемокапілярами, посткапілярними судинами синусоїдного типу або синусами. Стінки синусів складаються з ендотеліальних щільних клітин, пронизаних щілиноподібними отворами або порами, через які проникають формені елементи крові і плазми. Серед ендотеліальних клітин є фіксовані макрофаги.

Гранулоцитопоетичні клітини також утворюють острівці, які розділені між собою. У процесі визрівання гранулоцити депонуються в червоному кістковому мозку, де їх налічується втричі більше, ніж еритроцитів, і в 20 разів більше, ніж гранулоцитів у периферичній крові.

Мегакаріобласти та мегакаріоцити мають тісний контакт з синусами, тому периферична частина їхньої цитоплазми проникає у просвіт судини через пори. Фрагменти цитоплазми відокремлюються і у вигляді тромбоцитів безпосередньо надходять до Кров’яного русла.

У звичайних фізіологічних умовах через стінку синусів кісткового мозку проникають лише зрілі формені елементи крові. Молоді форми клітин (мієлоцити й еритробласти) надходять у кров тільки при патологічних станах.

Серед острівців клітин мієлоїдного ряду трапляються невеликі скупчення кістковомозкових лімфоцитів і моноцитів, які оточують кровоносну судину.

Препарати для вивчення

Препарат 1. Червоний кістковий мозок (пунктат) (рис. 28).

Велике збільшення. Вивчити препарат червоного кісткового мозку.

На мазку кісткового мозку можна виявити диференціюючі клітини еритроцитарного і гранулоцитарного рядів. Мієлобласт — велика Клітина з округлим або овальним ядром, яке містить дисперсний Хроматин із блідо-блакитною цитоплазмою. Промієлоцит за зовнішнім виглядом нагадує мієлобласт, але в його цитоплазмі є неспецифічні азурофільні й специфічні гранули. Кількість специфічних гранул невелика, тому без імерсії, як правило, не вдається розрізнити базофільні, еозинофільні й нейтрофільні промієлоцити.

Рис. 28. Червоний кістковий мозок (пунктат). Забарвлення за Паппенгеймом. X 300:

1 — мієлобласт; 2 — проеритробласт; 3 — еритробласт; 4 — нейтрофільний мієлоцит; 5 — нормобласти; 6 — нейтрофільний метамієлоцит; 7 — еритроцити; 8 — мегакаріоцит; 9 — поліхроматофільний еритробласт; 10 — ацидофільний еритробласт

Мієлоцит має округле чи овальне Ядро з більш конденсованим хроматином, ніж хроматин ядра промієлоцита, і значну кількість специфічної зернистості, завдяки чому можна легко відрізнити базофільний, еозинофільний і нейтрофільний мієлоцити.

Еозинофіли містять багато щільно розташованих рожевих гранул, а базофіли — велику темно-фіолетову зернистість.

У метамієлоцитів змінюється форма ядра: воно набуває бобоподібного вигляду, відбувається сегментація ядра і формується зрілий (сегментоядерний) гранулоцит.

Клітини еритроцитарного ряду відрізняються від гранулоцитів передусім меншими розмірами і гомогенним забарвленням цитоплазми. Ядра еритробластів — від базофільного до оксифільного (ацидофільного) — зменшуються й пікнотизуються. Базофільний еритробласт має більш щільне ядро порівняно з бластом і темно-синю цитоплазму. Поліхроматофільний еритробласт вирізняється світлим забарвленням цитоплазми сірих тонів, інколи з рожевим чи синюватим відтінком. Ядро маленьке, з компактним хроматином, розміщене ексцентрично. Оксифільний еритробласт забарвлюється в рожевий колір, має дуже маленьке темне ядро, яке лежить на периферії клітини.

Мегакаріоцити — це великі клітини, які мають більшу площу цитоплазми і містять великі часточкові ядра. Цитоплазма забарвлюється слабобазофільно.

На рисунку позначити: 1) мієлобласт; 2) проеритробласт; 3) еритробласт; 4) нейтрофільний мієлоцит; 5) нормобласт; 6) нейтрофільний метамієлоцит; 7) еритроцити; 8) мегакаріоцит; 9) поліхроматофільний еритробласт; 10) ацидофільний еритробласт; 11) мітоз проеритробласта.