Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Сечово-статевий апарат
Статеві органи - Жіночі статеві органи
Матка

Матка (uterus) — непарний порожнистий м’язовий орган, в якому розвивається і виношується плід. Розташовується матка в середній частині порожнини малого та­за; спереду від неї лежить Сечовий міхур, а ззаду — пряма кишка. Розміри і маса матки індивідуально варіюють. Довжина матки у дорослої жінки в середньому 7— 8 см, ширина 4 см, товщина 2—3 см. Маса матки у жінок, що ніколи не народжували дітей, коливається від 40 до 50 г, а у жінок, що багато народжували, досягає 80—100 г. Об’єм порожнини матки складає 4—6 см³.

Матка має грушоподібну форму, дещо сплющену в передньо-задньому напрям­ку. В ній розрізняють дно, тіло і шийку (мал. 181).

Дно матки (fundus uteri) — це верхня випукла частина матки, що розміщена вище лінії впадання в матку маткових труб. Тіло матки (corpus uteri) має конусо­подібну форму і складає її середню частину. Тіло матки внизу переходить у звуже­ну округлу частину — шийку матки (cervix uteri). Місце переходу тіла матки в шийку дещо завужене і зветься перешийком матки (isthmus uteri). Тіло матки по відношенню до шийки розміщене під кутом, відкритим допереду. Нижня частина шийки матки, що входить у порожнину піхви, називається піхвовою частиною шийки (portio vaginalis cervicis), а верхня частина шийки, що лежить вище піхви, називається надпіхвовою частиною шийки (portio supravaginalis cervicis).

Матка має передню і задню поверхні. Передня поверхня матки, що обернена до сечового міхура, називається міхуровою поверхнею (facies vesicalis), а задня, що обернена до прямої кишки, — кишковою поверхнею (facies intestinalis). Місця пере­ходу однієї поверхні матки в іншу називаються правим та лівим краями матки (margo uteri dexter et margo uteri sinister).

Порожнина матки (cavitar uteri) на фронтальному розрізі має форму трикутни­ка з основою вгорі і вершиною внизу. У двох верхніх кутах порожнини матки біля отворів маткових труб розміщені бічні випини, що звуться правим і лівим рогами матки (cornu uteri dextrum et cornu uteri sinistrum). Нижній кут порожнини матки продовжується у канал шийки матки (canalis cervicis uteri), завдовжки 2,5—3 см, що відкривається отвором матки (ostium uteri) у піхву. Отвір матки обмежований тов­стими краями — передньою і задньою губами (labium anterius et labium posterius). У жінок, що ще не народжували, цей отвір має округлу або овальну форму, а у жі­нок, що вже народжували, — форму поперечної щілини.

Стінка матки складається з трьох оболонок: слизової, м’язової та серозної.

Слизова оболонка (tunica mucosa), або ендометрій (endometrium) утворює внут­рішній шар стінки матки. Товщина слизової оболонки досягає 3 мм. Поверхня сли­зової оболонки порожнини матки гладенька, підслизова основа відсутня, тому сли­зова оболонка не має складок і безпосередньо зрощена з м’язовою оболонкою. На слизовій оболонці каналу шийки матки наявна одна поздовжня складка, від якої в обидва боки під гострим кутом відходять дещо менші пальмоподібні складки (plicae palmatae). Останні розміщуються на передній і задній поверхні каналу шийки мат­ки і, стикаючись одна з одною, утримують слизову пробку, яка закриває канал шийки матки і перешкоджає проникненню мікроорганізмів у порожнину матки. Слизова оболонка вистелена одношаровим циліндричним епітелієм, містить багато простих трубчастих маткових залоз (glandulae uterinae), які виділяють рідкий сек­рет лужної реакції. Залози шийки матки продукують густий слиз.

М’язова оболонка (tunica muscularis), або міометрій (mуometrium) утворює сере­дній найтовстіший шар стінки матки. Товщина його у невагітної статевозрілої жін­ки досягає 2 см. М’язова оболонка складається з гладенької м’язової Тканини, а та­кож із сполучнотканинного каркаса, який містить багато еластичних та колагенових волокон. В цій оболонці виділяють три шари м’язових пучків: внутрі­шній та зовнішній поздовжні і середній коловий, які переплітаються між собою. Найбільш розвиненим шаром є середній коловий шар, в якому міститься велика кі­лькість кровоносних та лімфатичних судин і особливо великих вен. Цей шар ще на­зивають судинним шаром. При вагітності гладенькі м’язові клітини гіпертрофують­ся, їх розміри збільшуються в 5—10 разів у довжину і в 3—4 рази в ширину, розміри матки відповідно зростають. Різко зростає кількість кровоносних капілярів та судин. Після пологів маса матки досягає 1 кг, потім поступово відбувається її зворотний розвиток, який закінчується через 6—8 тижнів після пологів.

Підсерозна основа (tela subserosa) в стінці матки наявна тільки в ділянці шийки і по боках її, де Очеревина, що вкриває матку, переходить у широкі зв’язки матки.

Серозна оболонка (tunica serosa), або периметрій (perimetrium) утворена очереви­ною. Очеревина вкриває більшу частину поверхні матки (за винятком піхвової частини шийки). З ділянки дна матки очеревина продовжується на міхурову (передню) поверх­ню матки, досягає шийки, тоді загинається і переходить на сечовий міхур. Заглибина очеревини, що утворилась між маткою і сечовим міхурем, отримала назву міхурово- маткової заглибини (excavatio vesicouterina). Очеревина, яка вкриває кишкову (задню) поверхню матки, досягає задньої стінки піхви, звідти загинається вверх на передню стінку прямої кишки. При переході з матки на пряму кишку очеревина утворює глибо­ку прямокишково-маткову заглибину (excavatio rectouterina), або дугласів простір. Справа і зліва ця заглибина обмежована прямокишково-матковими складками очере­вини, які йдуть від шийки матки до прямої кишки. В основі кишково-маткових складок очеревини залягає прямокишково-матковий м’яз (musculus rectouterinus) з пучками фі­брозних волокон. Цей м’яз починається від задньої поверхні шийки матки у вигляді плоских пучків, проходить у товщі складки очеревини, обходячи збоку пряму кишку, і прикріплюється до окістя крижа.

У порожнині малого таза матка займає майже центральне положення і в нормі дно матки при відсутності вагітності не виходить за межі входу в малий таз. Вона розміщується не вертикально, а дещо нахилена вперед. Нахиляючись вперед, тіло матки утворює з шийкою кут (70—100°), відкритий допереду — згин матки допереду (anteflexio uteri). Крім того, матка може бути відхилена від серединної лінії в одну із сторін — праву чи ліву (lateropositio dextra, lateropositio sinistra). Матка ду­же рухливий орган. Її положення залежить від положення тіла, наповнення сусідніх органів (прямої кишки, сечового міхура) і т.п. Висота розміщення матки в значній мірі залежить від стану зв’язкового апарату і м’язів тазового дна.

У своєму положенні матку утримують наступні зв’язки: права та ліва широкі зв’язки матки, парна кругла зв’язка матки, парна прямокишково-маткова зв’язка.

Широка зв ’язка матки (lig. latum uteri) складається з двох, переднього і зад­нього, листків очеревини, яка прямує від матки в сторону до бічної стінки мало­го таза. За своєю будовою і призначенням широка зв’язка матки є брижею мат­ки (mesometrium). У вільному верхньому краї широкої зв’язки матки, між її листками, розташовується Маткова труба. Ділянка широкої зв’язки матки, що прилягає до маткової труби отримала назву брижі маткової труби (mesosalpinx). До заднього листка широкої зв’язки матки прикріплений своїм брижовим краєм Яєчник. Ділянка широкої зв’язки матки, що прилягає до яєчни­ка, називається брижою яєчника (mesovarium). Між листками широкої зв’язки матки, біля її основи, знаходяться пучки фіброзних волокон і м’язових клітин, які утворюють по обох боках матки кардінальну зв’язку (lig. cardinale). Кардінальні зв’язки відіграють важливу роль у фіксації матки і піхви, утримуючи їх від бічних зміщень. По боках шийки матки та верхньої ділянки піхви листки широ­кої зв’язки матки розходяться і між ними розміщується скупчення жирової кліт­ковини — приматкова клітковина (parametrium), що представляє собою видо­змінену підсерозну основу. В приматковій клітковині проходять Сечовід, маткова артерія і маткове нервове сплетення.

Кругла зв’язка матки (lig. teres uteri) представляє собою щільний фіброзний тяж круглої форми товщиною 3—5 мм і довжиною 10—15 см. Зв’язка починається від верхнього відділу бічного краю матки, близько від початку маткової труби, прохо­дить між листками широкої зв’язки матки до глибокого пахвинного кільця. Далі проходить через Пахвинний канал, виходить з нього через поверхневе пахвинне кі­льце і вплітається в сполучну тканину лобка. Кругла зв’язка матки побудована із сполучної тканини та гладеньких м’язових клітин. У товщі цієї зв’язки проходять Кровоносні та лімфатичні Судини і нерви.

До фіксуючого апарату матки слід віднести і зв’язки, які залягають у правій та лівій прямокишково-маткових складках. Обидві вони містять сполучнотканинні тяжі та пучки волокон прямокишково-маткового м’яза і йдуть від шийки матки до бічних поверхонь прямої кишки і до тазової поверхні крижа.

Кровопостачання матки відбувається за рахунок парної маткової Артерії (гілки внутрішньої клубової артерії). Венозна Кров відтікає у праве і ліве венозне спле­тення, із якого беруть початок маткова вена, а також вени, які впадають у яєчнико­ві, внутрішні клубові вени та венозні сплетення прямої кишки. Лімфа від матки від­тікає у поперекові, внутрішні клубові, крижові та глибокі пахвинні вузли.

Іннервується матка гілками нижнього підчеревного сплетення (симпатична ін­нервація) та тазовими нутряними нервами (парасимпатична іннервація).