Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Серцево-судинна система
Кровоносна система
Кровоносні та лімфатичні судини серця

На відміну від інших органів, Серце має свою власну кровоносну систему, яка утворює ніби окреме третє коло кровообігу — серцеве, що є частиною великого Кола кровообігу.

Артерії серця відходять від цибулини аорти і на зразок вінця оточують серце, в зв’язку з чим і називаються вінцевими артеріями (мал. 198, 199). Вінцеві артерії (права та ліва) починаються нижче вільних країв півмісяцевих заслінок аорти. Під час систоли (скорочення) шлуночків заслінки закривають вхідні отвори вінцевих артерій, оберігаючи їх від значного систолічного тиску крові. Кров у вінцеві артерії надходить тільки під час діастоли (розслаблення) шлуночків, коли півмісяцеві за­слінки змикаються і відкривається вхід у вінцеві судини.

Права вінцева артерія (arteria coronaria dextra) виходить з аорти відповідно правій півмісяцевій заслінці, йде вправо під праве вушко, лягає у вінцеву бороз­ну, огинає праву поверхню серця і переходить на його задню поверхню. Тут во­на продовжується у задню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis posterior). Остання спускається по задній міжшлуночковій борозні до верхівки серця, де анастомозує з гілкою лівої вінцевої артерії. Гілки правої вінцевої артерії поста­чають кров’ю стінку правого передсердя і шлуночка, задню частину міжшлуночкової перегородки, сосочкові м’язи правого шлуночка, задній сосочковий м’яз лівого шлуночка, синусно-передсердний та передсердно-шлуночковий вузли провідної системи серця.

Мал. 198. Артерії та Вени серця (вигляд спереду)

1 — ліва Підключична артерія; 2 — дуга аорти; 3 — артеріальна зв’язка; 4 — ліва легенева ар­терія; 5 — легеневий стовбур; 6 — ліва вінцева артерія; 7 — огинаюча гілка лівої вінцевої ар­терії; 8 — передня міжшлуночкова гілка лівої вінцевої артерії; 9 — велика вена серця; 10 — пе­редня міжшлуночкова борозна; 11 — лівий шлуночок; 12 — верхівка серця; 13 — правий шлуночок; 14 — артеріальний конус (лійка); 15 — передня вена серця; 16 — вінцева борозна; 17 — права вінцева артерія; 18 — праве вушко; 19 — Верхня порожниста вена; 20 — висхідна частина аорти; 21 — права легенева артерія; 22 — плечоголовний стовбур; 23 — ліва спільна сонна артерія

Ліва вінцева артерія (arteria coronaria sinistra) виходить з аорти відповідно лі­вій півмісяцевій заслінці, прямує вліво і лягає під ліве вушко серця. Під цим вуш­ком артерія поділяється на більшу огинаючу гілку (r. circumflexus) та меншу перед­ню міжшлуночкову гілку (r. interventricularis anterior). Огинаюча гілка, продов­жуючи основний стовбур лівої вінцевої артерії, огинає серце зліва, розташовуючись у його вінцевій борозні, де на задній поверхні органа анастомозує з правою він­цевою артерією. Передня міжшлуночкова гілка спускається по однойменній бо­розні до верхівки серця. В ділянці серцевої вирізки вона іноді переходить на діафрагмальну поверхню серця, де анастомозує з кінцевим відділом задньої міжшлуночкової гілки правої вінцевої артерії. Гілки лівої вінцевої артерії кровопостачають стінку лівого шлуночка, в тім числі й сосочкові м’язи, більшу ча­стину міжшлуночкової перегородки, передню стінку правого шлуночка, а також стінку лівого передсердя.

Мал. 199. Артерії та вени серця (вигляд ззаду)

1 — ліва спільна сонна артерія; 2 — плечоголовний стовбур; 3 — дуга аорти; 4 — верхня порожниста вена; 5 — права легенева артерія; 6 — праві Легеневі вени; 7 — праве передсердя; 8 — нижня порож­ниста вена; 9 — мала вена серця; 10 — права вінцева артерія; 11 — заслінка (клапан) вінцевої пазухи; 12 — вінцева пазуха серця; 13 — задня міжшлуночкова гілка правої вінцевої артерії; 14 — правий шлуночок; 15 — середня вена серця; 16 — верхівка серця; 17 — лівий шлуночок; 18 — задня вена лівого шлуночка; 19 — огинаюча гілка лівої вінцевої артерії; 20 — велика вена серця; 21 — коса вена лівого передсердя; 22 — ліві легеневі вени; 23 — ліве передсердя; 24 — ліва легенева артерія; 25 — артеріальна зв’язка; 26 — ліва підключична артерія

Гілки правої та лівої вінцевих артерій, анастомозуючи між собою, формують у сер­ці два артеріальних кільця: поперечне, яке розташовується у вінцевій борозні, та поздо­вжнє, судини якого знаходяться в передній та задній міжшлуночкових борознах.

Існують різні варіанти розподілення гілок вінцевих артерій, які називають ти­пами кровопостачання серця. Основні з них: правовінцевий, коли більша частина серця кровопостачається гілками правої вінцевої артерії; лівовінцевий, коли біль­шість відділів отримують кров із гілок лівої вінцевої артерії, та середній, при якому обидві вінцеві артерії рівномірно беруть участь у кровопостачанні стінок серця. Розрізняють також перехідні типи кровопостачання серця — середньоправий та середньолівий. Вважається, що у переважної більшості людей домінує середньоправий тип кровопостачання серця.

Можливі також різні Варіанти і аномалії положення та розгалуження вінцевих артерій. Вони проявляються в змінах місця початку та кількості вінцевих артерій. Так, наприклад, вінцева артерія може бути єдиною, тобто непарною, або може бути 3-4 вінцеві артерії, а не дві: по дві артерії відходять справа і зліва від аорти, чи дві від аорти і дві від лівої підключичної артерії.

Крім вінцевих артерій, серце і особливо перикард, кровопостачають додаткові артерії, які відходять від увігнутої поверхні дуги аорти, внутрішніх грудних та бро­нхіальних артерій.

Вени серця. Більшість великих вен серця зливаються в одну спільну широку венозну судину — вінцевий синус (sinus coronarius) і впадають у праве передсердя. Вінцевий синус розміщується у вінцевій борозні на задній (діафрагмальній) повер­хні серця і відкривається в праве передсердя нижче і спереду від отвору нижньої порожнистої вени.

Притоками вінцевого синуса є 5 вен:

1) велика вена серця (v. cordis magna) починається біля верхівки серця, на пе­редній його поверхні, розташовується в передній міжшлуночковій борозні поряд з передньою міжшлуночковою гілкою лівої вінцевої артерії, потім на рівні вінцевої борозни повертає вліво, проходить під огинаючою гілкою лівої вінцевої артерії, ля­гає у вінцеву борозну і продовжується у вінцевий синус. Ця вена збирає кров із вен передньої поверхні обох шлуночків та міжшлункової перегородки;

2) середня вена серця (v. cordis media) утворюється в ділянці задньої поверхні верхівки серця, піднімається вверх по задній міжшлуночковій борозні поряд із зад­ньою міжшлуночковою гілкою правої вінцевої артерії і впадає у вінцевий синус. На своєму шляху середня вена серця приймає гілки від задніх стінок обох шлуночків;

3) мала вена серця (v. cordis parva) починається на правій легеневій поверхні право­го шлуночка, піднімається вверх, лягає в задню частину вінцевої борозни і впадає у ві­нцевий синус. Ця вена збирає кров головним чином від правої половини серця;

4) задня вена лівого шлуночка (v. posterior ventriculi sinistri) формується із декі­лькох вен на задній поверхні лівого шлуночка і впадає у вінцевий синус чи у велику вену серця;

5) коса вена лівого передсердя (v. obliqua atrii sinistri) починається на задній по­верхні лівого передсердя, прямує зверху вниз і впадає у вінцевий синус.

Крім вен, що впадають у вінцевий синус, у серці наявні вени, які відкриваються безпосередньо в праве передсердя. Це передні вени серця (vv. cordis anteriores), які збирають кров від передньої стінки правого шлуночка, і найменші вени серця (vv. cordis minimae), які в кількості 20—30 починаються у товщі стінок серця і впа­дають безпосередньо в праве передсердя і частково в шлуночки та ліве передсердя через отвори найменших вен (foramina venarum minimarum).

Лімфатичні судини серця. Лімфатичне русло стінок серця складається з Лімфа­тичних капілярів, які розміщуються у вигляді сіток в ендокарді, міокарді та епікар­ді. Лімфа від ендокарда і міокарда відтікає у розміщену в епікарді поверхневу сітку лімфатичних капілярів і сплетення лімфатичних судин. Зливаючись між собою, лі­мфатичні судини утворюють дві головні лімфатичні судини серця: правий та лівий колектори, по яких лімфа тече до регіонарних лімфатичних вузлів. Правий лімфа­тичний колектор серця формується із лімфатичних судин передньої та задньої по­верхонь правого шлуночка і впадає в один із передніх середостінних лімфатичних вузлів. Лівий лімфатичний колектор серця утворюється від злиття лімфатичних су­дин передньої поверхні правого і лівого шлуночків, лівої легеневої та задньої пове­рхонь лівого шлуночка і впадає в один із нижніх трахеобронхіальних лімфатичних вузлів. Дрібні лімфатичні судини, по яких лімфа відтікає від стінок передсердь, впадають у найближчі передні середостінні Лімфатичні вузли.

Іннервація серця. Серце отримує симпатичну, парасимпатичну та чутливу ін­нервацію. Симпатичні волокна, що йдуть в складі серцевих нервів, несуть імпуль­си, які прискорюють ритм серцевих скорочень і розширюють просвіт вінцевих ар­терій, а парасимпатичні волокна, котрі йдуть в складі серцевих гілок блукаючих нервів, проводять імпульси, які сповільнюють серцевий ритм і звужують просвіт вінцевих артерій. Чутливі волокна від рецепторів стінки серця та його судин йдуть у складі серцевих нервів та серцевих гілок до відповідних центрів спинного і голо­вного мозку.

Схема іннервації серця за В. П. Воробйовим може бути представлена таким чи­ном: джерела іннервації серця — серцеві нерви і гілки, що йдуть до серця; позаорганні серцеві сплетення (поверхневе та глибоке), що розташовані біля дуги аорти та легеневого стовбура; внутрішньоорганні серцеві сплетення, котрі містяться в стінці серця, розташовуючись у всіх її оболонках.

Серцеві нерви (верхній, середній та нижній шийні, а також грудні) починаються від шийних і верхніх грудних (ІІ—V) вузлів симпатичного стовбура. Серцеві гілки беруть початок від блукаючого нерва.

Позаорганні серцеві сплетення розміщуються в ділянці основи серця. Поверхне­ве позаорганне серцеве сплетення лежить на передній поверхні легеневого стовбура і на увігнутій поверхні дуги аорти, глибоке — позаду дуги аорти (перед біфуркаці­єю трахеї). В поверхневе позаорганне серцеве сплетення входять верхній лівий шийний серцевий нерв (із лівого верхнього шийного симпатичного вузла) і верхня ліва серцева гілка (із лівого блукаючого нерва). Всі інші вищеназвані серцеві нерви і серцеві гілки входять в глибоке позаорганне серцеве сплетення.

Гілки позаорганних серцевих сплетень переходять в єдине внутрішньоорганне серцеве сплетення. Залежно від того, в якій із оболонок стінки серця воно розміщу­ється, це єдине внутрішньоорганне серцеве сплетення умовно поділяють на тісно зв’язані між собою підепікардіальне, внутрішньом’язове та підендокардіальне сплетення. В складі внутрішньоорганного серцевого сплетення є Нервові клітини та їх скупчення, які утворюють невеликих розмірів нервові серцеві вузлики. Особливо багато нервових клітин знаходяться в підепікардіальному серцевому сплетенні.