Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Судини малого (легеневого) кола кровообігу
Легеневі вени

Із капілярів легень починаються венули, які зливаються у все більші вени і в кінце­вому результаті формують у кожній Легені по дві легеневі вени. У кожній парі роз­різняють верхню та нижню легеневі вени (vv. pulmonales superior et inferior), які йдуть горизонтально і впадають окремими отворами в ліве передсердя. Праві леге­неві вени довші, ніж ліві, лежать нижче правої легеневої Артерії, ззаду верхньої по­рожнистої вени та висхідної частини аорти; ліві легеневі вени проходять спереду низхідної частини аорти. Клапанів легеневі вени не мають.

Права верхня легенева вена (v. pulmonalis superior dextra) збирає Кров не тільки від верхньої, але й від середньої частки правої легені. Від верхньої частки правої легені кров відтікає по трьох її гілках: верхівковій, передній та задній (rr. apicalis, anterior et posterior). Кожна з них у свою чергу формується від злиття двох частин: верхівкова гі­лка — із внутрішньої сегментарної (pars intrasegmentalis) та міжсегментарної (pars intersegmentalis); передня гілка — із внутрішньої сегментарної (pars intmsegmentalis) та міжсегментарної (pars intersegmentalis) і задня гілка — із підчасткової (pars infralobaris) і міжчасткової (pars intralobaris). Від середньої частки правої легені від­тік крові здійснюється по гілці середньої частки (r. lobi medii), яка формується із двох частин, — бічної (pars lateralis) та присередньої (pars medialis).

Права нижня легенева вена (v. pulmonalis inferior dextra) збирає кров із 5 сегмен­тів нижньої частки правої легені: верхівкового сегмента і основних (базальних) — присереднього, бічного, переднього та заднього. Від верхівкового сегмента кров відтікає по верхівковій (верхній) гілці (r. apicalis (superior)), яка утворюється від злиття двох частин: внутрішньосегментарної (pars intrasegmentalis) та міжсегмен­тарної (pars intersegmentalis). Від усіх основних (базальних) сегментів кров відті­кає по спільній основній (базальній) вені (v. basalis communis), що формується із вер­хньої та нижньої основних вен (vv. basales superior et inferior). Спільна основна ве­на, зливаючись із верхівковою (верхньою) гілкою нижньої частки, формує праву нижню легеневу вену.

Ліва верхня легенева вена (v. pulmonalis superior sinistra) збирає кров із сег­ментів верхньої частки лівої легені. Вона має три гілки (притоки): задньо-верхівкову, передню та язичкову (rr. apicoposterior, anterior et lingularis). Кожна з них утворюється від злиття двох частин: задньоверхівкова гілка — із внутрішньо-сегментарної (pars intrasegmentalis) та міжсегментарної (pars intersegmentalis); передня гілка — із внутрішньосегментарної (pars intrasegmentalis) та міжсегмен­тарної (pars intersegmentalis) і язичкова гілка — із верхньої (pars superior) та ниж­ньої (pars inferior).

Ліва нижня легенева вена (v. pulmonalis inferior sinistra) збирає кров із ниж­ньої частки лівої легені (верхівкового і всіх основних сегментів). Від верхівкового сегмента нижньої частки відходить верхівкова гілка (r. apicalis), що утворюється від злиття двох частин: внутрішньосегментарної (pars intrasegmentalis) та міжсе­гментарної (pars intersegmentalis). Від усіх основних (базальних) сегментів нижньої частки лівої легені кров відтікає по спільній основній (базальній) вені (v. basalis communis), яка утворюється від злиття верхньої та нижньої основних вен (vv. basales superior et inferior). Внаслідок злиття верхівкової гілки і спільної основної вени формується ліва нижня легенева вена.



Последнее обновление: 05/02/2024

Редакционная и учебная адаптация: Данный материал сведен на основе первоисточника/оригинального текста. Команда проекта осуществила редакционную обзорную обработку, исправление технических неточностей, структурирование разделов и адаптацию содержания к учебному формату.

Что было обработано:

  • устранение форматных дефектов (OCR-ошибки, разрывы структуры, дефектные символы);
  • редакционное упорядочивание содержания;
  • унификация терминов в соответствии с академическими источниками;
  • проверка соответствия фактических утверждений текста первоисточнику.

Все упоминания об авторе, годе издания и происхождении первичного текста сохранены в соответствии с источником.