Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Серцево-судинна система
Кровоносна система
Провідна система серця

Важливу роль в ритмічній роботі серця і в координації діяльності окремих камер відіграє так звана Провідна система серця (systema conducens cardiacum), яка за­безпечує автоматизм роботи та серцевий ритм.

Цикл роботи серця тривалістю 0,8 с складається з трьох фаз: скорочення перед­сердь, скорочення шлуночків та загальної паузи. Скорочення (систола) передсердь триває 0,1с, скорочення шлуночків — 0,3 с і загальна пауза — 0,4 с. Під час загаль­ної паузи передсердя і шлуночки розслаблені, в цей час Кров із порожнистих і леге­невих вен потрапляє відповідно в праве та ліве передсердя. Після цього настає ско­рочення передсердь. Процес скорочення починається біля місця впадання верхньої порожнистої вени в праве передсердя і поширюється по обох передсердях, внаслі­док чого кров із передсердь через передсердно-шлуночкові отвори нагнітається в шлуночки. Потім в стінках серця починається хвиля скорочення шлуночків, яка поширюється на обидва шлуночки і кров з них виштовхується в отвори легеневого стовбура та аорти, в цей час передсердно-шлуночкові клапани закриваються. Далі настає пауза і цикл повторюється.

Описане послідовне скорочення і розслаблення різних відділів серця зв’язане з його будовою та наявністю провідної системи, по якій поширюється імпульс. Про­відна система утворена із сукупності зв’язаних між собою атипових м’язових клі­тин — провідних кардіоміоцитів. Провідні кардіоміоцити відрізняються від інших м’язових клітин. Вони добре іннервовані волокнами вегетативної нервової системи, мають менше міофібрил, мітохондрій, рибосом, а більше саркоплазми. Крім того, вони здатні самостійно генерувати і проводити збудження. Провідні кардіоміоцити формують особливі пучки та вузли, які мають певну локалізацію і розташовуються безпосередньо під ендокардом.

Центрами провідної системи є два вузли: синусно-передсердний та передсердно-шлуночковий (мал. 197).

Мал. 197. Провідна система серця (схема)

1 — синусно-передсердний вузол (вузол Кіса-Фляка); 2 — ліве передсердя; 3 — передсердно-шлуночковий вузол (вузол Ашофа-Тавара); 4 — передсердно-шлуночковий пучок (пучок Гіса); 5 — права та ліва ніжки передсердно-шлуночкового пучка; 6 — лівий шлуночок; 7 — провідні м’язові волокна Пуркіньє; 8 — міжшлуночкова перегородка; 9 — правий шлуночок; 10 — пра­вий передсердно-шлуночковий клапан; 11 — Нижня порожниста вена; 12 — праве передсердя; 13 — отвір вінцевого синуса; 14 — Верхня порожниста вена

Синусно-передсердний вузол (nodus sinuatrialis) (вузол Кіса-Фляка) видовженої форми, завдовжки близько 4см, розташований у стінці правого передсердя між отвором верхньої порожнистої вени та правим вушком. Цей вузол віддає гілки до міокарда передсердь та до передсердно-шлуночкового вузла. Від синусно-передсердного вузла відходять три пучки передсердних волокон: передній міжвузло­вий пучок Бахмана, середній міжвузловий пучок Венкебаха та задній міжвузловий пучок Тореля, які з’єднують його з передсердно-шлуночковим вузлом. Однак три­ває дискусія про те, які саме структури забезпечують передавання імпульсів від синусно-передсердного вузла до передсердно-шлуночкового: названі пучки чи типові передсердні кардіоміоцити. Синусно-передсердний вузол є головним центром збу­дження серця, регулятором його ритму і частоти скорочень. Нормальною частотою скорочень серця вважається 70 скорочень за хвилину (у новонароджених 130 ск/хв).

Передсердно-шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis) (вузол Ашофа-Тавара) розміщений в нижньому відділі міжпередсердної перегородки попереду отвору вінцевого синуса. При пошкодженні синусно-передсердного вузла цей вузол стає вторинним водієм ритму з прискореною генерацією імпульсів. Від передсердно-шлуночкового вузла в товщу міжшлуночкової перегородки відхо­дить короткий передсердно-шлуночковий пучок (fasciculus atrioventricularis), або пучок Гіса, який зв’язує міокард передсердь з міокардом шлуночків. У верхній частині міжшлуночкової перегородки цей пучок розділяється на праву та ліву ніжки (crus dextrum et crus sinistrum). Ліва ніжка більша, ніж права. В ній виді­ляють передню та задню гілки. Ніжки та гілки йдуть підендокардіально з обох боків перегородки і переходять у волокна Пуркіньє, які поширюються на всі ді­лянки міокарда шлуночків. По передсердно-шлуночковому пучку імпульс з пе­редсердь передається на шлуночки, завдяки чому встановлюється регуляція ри­тму систоли — передсердь і шлуночків.