Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Серцево-судинна система
Кровоносна система
Будова камер серця

Праве передсердя (atrium dextrum) за формою нагадує куб, має досить велику до­даткову порожнину — праве вушко (auricula dextra), від лівого передсердя воно відділене міжпередсердною перегородкою (septum interatriale). На перегородці чіт­ко видно овальної форми заглибину — овальну ямку (fossa ovalis), яка є залишком зарослого овального отвору, за допомогою якого у внутрішньоутробному періоді праве і ліве передсердя сполучаються між собою. Овальна ямка обмежована зверху і спереду припіднятим краєм овальної ямки (limbus fossae ovalis).

У правому передсерді наявні отвір верхньої порожнистої вени (ostium venae cavae superioris) і отвір нижньої порожнистої вени (ostium venae cavae inferioris). Між отворами порожнистих вен помітний невеликий міжвенозний горбок (tuberculum intervenosum), який вважається залишком клапана, що спрямовує у внутрішньоутробному періоді потік крові з верхньої порожнистої вени в правий передсердно-шлуночковий отвір. Вздовж нижнього краю отвору нижньої порожнистої вени тягнеться невелика півмісяцевої форми складка — заслінка нижньої порож­нистої вени (valvula venae cavae inferioris), яка у внутрішньоутробному періоді спрямовує потік крові, що йде з нижньої порожнистої вени до овального отвору, а через нього у ліве передсердя. Розширена задня ділянка порожнини правого перед­сердя, що приймає обидві порожнисті вени, зветься синусом (пазухою) порожнис­тих вен (sinus venarum cavarum).

Внизу праве передсердя сполучається з правим шлуночком за допомогою право­го передсердно-шлуночкового отвору (ostium atrioventriculare dextrum). Між правим передсердно-шлуночковим отвором і отвором нижньої порожнистої вени міститься отвір вінцевого синуса (ostium sinus coronarii). Вінцевий синус (пазуха) — це ши­рока венозна судина, в яку вливається Кров із більшості великих вен серця. В усті вінцевого синуса помітна тонка серпоподібної форми складка — заслінка вінцевого синуса (valvula sinus coronarii). Поряд з отвором вінцевого синуса містяться точкові отвори найменших вен серця (foramina venarum minimarum), які впадають в праве передсердя самостійно, їх кількість може бути різною.

Зсередини стінка правого передсердя гладенька, за винятком верхньої частини передньої стінки і стінки правого вушка, де наявні поздовжні м’язові валики — гребенясті м’язи (musculi pectinati). Вверху гребенясті м’язи закінчуються пограни- чним гребенем (crista terminalis), який відділяє венозний синус від порожнини пра­вого передсердя. Пограничному гребеню на поверхні серця відповідає погранична борозна (sulcus terminalis), що розташовується між отвором верхньої порожнистої вени та правим вушком.

Правий шлуночок (ventriculus dexter) розміщується справа і спереду від лівого шлуночка, за формою нагадує тригранну піраміду з верхівкою, оберненою вниз. Нижня стінка шлуночка, яка прилягає до сухожилкового центра діафрагми, сплю­щена, а передня — випукла допереду. Присередню (ліву) стінку шлуночка складає міжшлуночкова перегородка (septum interventriculare), в якій виділяють дві части­ни: більшу нижню м’язову частину (pars muscularis) та меншу верхню перетинча­сту частину (pars membranacea). Перетинчаста частина перегородки тонка, побу­дована лише з фіброзного прошарку, вкритого з обох боків ендокардом. В ділянці перетинчастої частини часто зустрічаються аномалії розвитку серця у вигляді де­фекту міжшлуночкової перегородки. У верхній найширшій частині шлуночка є два отвори: ззаду — правий передсердно-шлуночковий отвір (ostium atrioventriculare dextrum), через який венозна кров з правого передсердя потрапляє в шлуночок, а спереду — отвір легеневого стовбура (ostium trunci pulmonalis), через який кров надходить у легеневий стовбур.

Правий передсердно-шлуночковий отвір закривається правим передсердно-шлуночковим (тристулковим) клапаном (valva atrioventricularis dextra (tricuspidalis)), який зафіксований на щільному сполучнотканинному фіброзному кільці, тканина якого продовжується в стулки клапана. Останні за зовнішнім виглядом нагадують сухожилкові пластинки трикутної форми. Їхні основи прикріплені по окружності передсердно-шлуночкового отвору, а вільні краї обернені в порожнину шлуночка. На передній півкружності отвору закріплена передня стулка (cuspis anterior), на задньолатеральній — задня стулка (cuspis posterior), на присередній — перегородкова стулка (cuspis septalis). Передсердна сторона стулок гладенька, а шлуночкова — нерівна, має вирости, від яких починаються сухожилкові струни (нитки) (chordae tendineae), які своїми протилежними кінцями прикріплюються до конусоподібних виростів стінки шлуночка — сосочкових м’язів: переднього, заднього та перегородкового (тт. papillares anterior, posterior et septalis). Сосочкові м’язи разом із сухожилковими струнами утримують стулки клапана і при скороченні шлуночка пе­решкоджають зворотному току крові в передсердя.

Передньоверхня, лійкоподібно звужена у напрямі до легеневого стовбура, частина правого шлуночка зветься артеріальним конусом (conus arteriosus). Нижній край артеріального конуса — надшлуночковий гребінь (crista supraventricularis) — є межею між конусом та рештою частини правого шлуночка. В ділянці артеріального конуса стінка правого шлуночка гладенька, а на решті внутрішньої поверхні шлуночка наявні м’язові перекладки — м’ясисті трабекули (trabeculae carneae). Функція м’ясистих трабекул полягає у покращенні гемодинаміки серця та зменшенні тромбоутворення шляхом утворення пристінкових завихрень потоку крові. У перегородково-крайовій трабекулі проходить права ніжка пучка Гіса провідної системи серця.

В ділянці отвору легеневого стовбура міститься клапан легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis), який складається з трьох півмісяцевих заслінок: передньої, правої та лівої (valvulae semilunares anterior /dextra/ sinsitra). На середині вільного краю кожної півмісяцевої заслінки є вузлик величиною з макове зерно. Вузлики півмісяцевих заслінок (noduli valvularum semilunarium) сприяють щільнішому зми­канню півмісяцевих заслінок. Між стінкою легеневого стовбура і кожною з півмісяцевих заслінок є невелика кишенькоподібна пазуха легеневого стовбура (sinus trunci pulmonalis). При скороченні мускулатури шлуночка півмісяцеві заслінки (клапани) притискаються током крові до стінок легеневого стовбура і не перешко­джають проходженню крові із шлуночка; при розслабленні, коли тиск у порожнині шлуночка падає, зворотній потік крові заповнює пазуху і розкриває заслінки. Їхні краї змикаються і не пропускають кров до серця.

Ліве передсердя (atrium sinister) має неправильну кубоподібну форму. Від правого передсердя воно відмежовується міжпередсердною перегородкою. Овальна ямка, що наявна на цій перегородці, більше виражена з боку правого передсердя. Передня стінка передсердя має обернене вперед конусоподібне розширення — ліве вушко (auricula sinistra), в якому є гребенясті м’язи (musculi pectinati). Ззаду та зверху на внутрішній стінці передсердя помітні чотири отвори легеневих вен (ostia venarum pulmonalium): по два отвори справа і зліва. Ліве передсердя з лівим шлуночком сполучається лівим передсердно-шлуночковим отвором (ostium atrioventriculare sinistrum).

Лівий шлуночок (ventriculus sinister) має конусоподібну форму з основою, обе­рненою вверх. Стінки лівого шлуночка в 2—3 рази товстіші, ніж стінки правого шлуночка. Ця різниця пояснюється більшою роботою, яку виконує лівий шлуночок, проштовхуючи кров у велике коло кровообігу. У верхньому відділі шлуночка є два отвори: ззаду і зліва міститься лівий передсердно-шлуночковий отвір, а правіше від нього — отвір аорти (ostium aortae). Лівий передсердно-шлуночковий отвір закри­вається лівим передсердно-шлуночковим (двостулковим, мітральним) клапаном (valva atrioventricularis sinistra (bicuspidalis, mitralis)), який складається з двох сту­лок: передньої (cuspis anterior) та задньої (cuspisposterior). На внутрішній поверхні шлуночка розміщується багато великих м’ясистих трабекул (trabeculae carneae) і два сосочкових м’язи: передній (m. papillaris anterior) та задній (m. papillaris posterior) з їх товстими сухожилковими струнами (chordae tendineae), що прикріплюються до стулок передсердно-шлуночкового клапана. Клапан аорти (valva aortae) має подіб­ну до клапана легеневого стовбура будову. Він утворений трьома півмісяцевими за­слінками: правою (valvula semilunaris dextra), лівою (valvula semilunaris sinistra) та задньою (valvula semilunaris posterior) (мал. 194). Між кожною заслінкою і стінкою аорти розміщена пазуха аорти (sinus aortae). Заслінки аорти товстіші, а вузлики півмісяцевих заслінок (noduli valvularum semilunarum), що розміщені на середині їх вільних країв, більші, ніж в легеневому стовбурі.

Мал. 194. Клапан аорти

1 — аорта розрізана і розгорнута; 2 — ліва вінцева артерія; 3 — вузлик півмісяцевої заслінки; 4 — ліве вушко; 5 — півмісяцеві заслінки; 6 — лівий передсердно-шлуночковий (мітральний) клапан; 7 — сухожилкові струни; 8 — сосочкові м’язи; 9 — лівий шлуночок; 10 — отвір (устя) правої вінцевої Артерії; 11 — пазуха аорти — порожнина, обмежена півмісяцевою заслінкою і стінкою аорти

Стінка серця складається з трьох оболонок: внутрішньої — ендокарда, середньої — міокарда та зовнішньої — епікарда.

Ендокард (endocardium) вистеляє зсередини камери серця, покриває сосочкові м’язи та сухожилкові струни. Він побудований з ендотелію, що лежить на товстій базальній мембрані, сполучнотканинного підендотеліального та м’язово-еластич­ного шарів. Ендотелій та підендотеліальний шар продовжуються у внутрішню оболонку судин, що відходять від серця. Клапани і заслінки серця утворені дублікатурою ендокарда.

Міокард (myocardium) — найтовстіша і наймогутніша у функціональному від­ношенні частина стінки серця (мал. 195, 196). Він утворений із серцевої посмугова­ної м’язової Тканини, яка відрізняється від скелетної тим, що складається не з окремих багатоядерних волокон, а з посмугованих м’язових клітин — кардіоміоцитів, з’єднаних між собою великою кількістю перемичок — спеціальних вставних дисків, за допомогою яких вони зв’язані в м’язові комплекси чи волокна, що утво­рюють вузькопетлисту сітку. Ця вузькопетлиста м’язова сітка забезпечує повне ри­тмічне скорочення передсердь і шлуночків.

Мал. 195. Міокард передсердь і шлуночків (вигляд спереду). Епікард видалений

1 — міокард передсердь; 2 — ліве вушко; 3 — міокард шлуночків; 4 — лівий шлуночок; 5 — передня міжшлуночкова борозна; 6 — правий шлуночок; 7 — легеневий стовбур;  8 — вінцева борозна; 9 — праве передсердя; 10 — Верхня порожниста вена; 11 — ліве передсер­дя; 12 — ліві Легеневі вени

Мал. 196. Шари міокарда шлуночків серця (вигляд ззаду)

1 — волокна міокарда (поверхневий шар), які йдуть від лівого фіброзного кільця; 2 — поверх­невий (поздовжній) шар міокарда в стінці право­го шлуночка; 3 — завиток серця; 4 — глибокий (поздовжній) шар міокарда в стінці лівого шлу­ночка; 5 — середній (циркулярний) шар міокарда в стінці лівого шлуночка; 6 — поверхневий (по­здовжній) шар міокарда в стінці лівого шлуночка

М’язові волокна передсердь та шлуночків починаються від волокнистих (фібро­зних) кілець, які повністю відділяють міокард передсердь від міокарда шлуночків. Тому скорочення передсердь відбувається незалежно від скорочень шлуночків. Праве та ліве фіброзні кільця (anuli fibrosi dexter/sinister), що розташовані навколо правого та лівого передсердно-шлуночкових отворів, утворюють так званий м’який Скелет серця, до якого також відносять тонкі сполучнотканинні кільця, що оточу­ють отвори аорти та легеневого стовбура, і правий та лівий волокнисті (фіброзні) трикутники (trigonum fibrosum dextrum/ sinistrum) — щільні пластинки, які справа та зліва прилягають до задньої півкружності аорти. У правому трикутнику є неве­ликий отвір, крізь який проходять волокна передсердно-шлуночкового пучка про­відної системи серця.

У міокарді передсердь розрізняють два шари м’язів: поверхневий, що складаєть­ся з циркулярно чи поперечно розташованих волокон, і глибокий, який утворений із поздовжніх волокон. Поверхневий шар м’язів окутує обидва передсердя, глибокий — окремо кожне передсердя. Навколо отворів порожнистих і легеневих вен, що впадають у передсердя, наявні циркулярні пучки міоцитів, які петлеподібно обхоп­люють вустя вен, на зразок стискачів.

У міокарді шлуночків розрізняють три шари м’язів: поверхневий, середній і гли­бокий (мал. 196). Поверхневий і глибокий шари є спільними для обох шлуночків. Волокна поверхневого шару починаються від фіброзних кілець, спускаються косо вниз до верхівки серця, де утворюють завиток (вихор) серця (vortex cordis) і пере­ходять у глибокий поздовжній шар, який своїм верхнім кінцем прикріплюється до фіброзних кілець. Розташований між поверхневим і глибоким м’язовими шарами, середній шар існує окремо для кожного з шлуночків. Волокна середнього шару мі­окарда мають майже поперечний (циркулярний) напрямок. Середній шар більше розвинутий в лівому шлуночку, тому стінки лівого шлуночка значно товстіші, ніж правого.

Міжшлуночкова перегородка утворена всіма трьома м’язовими шарами обох шлуночків. Однак більшу участь в її утворенні беруть м’язові шари лівого шлуноч­ка. Товщина її дорівнює стінці лівого шлуночка. В основі верхньої (1/5) ділянки пе­регородки (її перетинчастої частини) лежить пластинка фіброзної тканини, решту (4/5) ділянки перегородки складає міокард, вкритий з обох сторін ендокардом.

Епікард (epicardium) — зовнішній шар стінки серця — представляє собою вісце­ральну пластинку серозного перикарда. Подібно іншим серозним оболонкам, він складається з тонкої пластинки сполучної тканини, покритої мезотелієм. Епікард окутує Серце, початкові відділи легеневого стовбура і аорти, кінцеві відділи легене­вих та порожнистих вен, а потім переходить в парієтальну пластинку серозного пе­рикарда.