Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Сечово-статевий апарат
Статеві органи - Жіночі статеві органи
Яєчник

Яєчник (ovarium) — парна жіноча статева залоза, яка, подібно яєчку у чоловіків, виконує дві функції: зовнішньосекреторну (розвиток і дозрівання жіночих статевих клітин — яйцеклітин) і внутрішньосекреторну (вироблення жіночих статевих гор­монів, які надходять у Кров та лімфу) (мал. 181).

Яєчник розміщується біля бічних стінок малого таза з обох боків від дна матки. В цьому положенні його фіксують власна зв’язка яєчника (lig. ovarii proprium) і зв’язка — підвішувач яєчника (lig. Suspensorium ovarii). Власна зв’язка яєчника у вигляді круглого тяжа прямує від маткового кінця яєчника до стінки матки, розташовуючись між двома листками широкої зв’язки матки. Зв’язка-підвішувач яєчника являє собою складку оче­ревини, яка йде від стінки малого таза до яєчника і містить всередині судини яєчника та пучки фіброзних волокон. Крім того, яєчник фіксується короткою брижею яєчника (mesovarium), яка представляє собою дублікатуру очеревини, що йде від заднього лист­ка широкої зв’язки матки до брижового краю яєчника. Самі Яєчники очеревиною не вкриті. На топографію яєчників значною мірою впливають положення матки та її вели­чина, зумовлена вагітністю. Яєчники належать до досить рухомих органів малого таза.

Мал. 181. Внутрішні жіночі статеві органи (вигляд ззаду)

1 — тіло матки; 2 — серозна оболонка (периметрій); 3 — дно матки; 4 — порожнина матки; 5 — слизова оболонка (ендометрій); 6 — матковий отвір труби; 7 — брижа маткової труби; 8 — трубні складки; 9 — поздовжня протока над’яєчника; 10 — поперечні проточки; 11 — лійка мат­кової труби; 12 — пухирчастий придаток; 13 — пухирчасті яєчникові фолікули; 14 — жовте тіло; 15 — кругла зв’язка матки; 16 — м’язова оболонка (міометрій); 17 — широка зв’язка матки (задній листок видалений); 18 — отвір (вічко) матки; 19 — м’язова оболонка піхви; 20 — слизо­ва оболонка піхви; 21 — передній стовп зморщок; 22 — піхвові зморшки; 23 — піхвова частина шийки матки; 24 — канал шийки матки; 25 — шийка матки (надпіхвова частина); 26 — широка зв’язка матки (задній листок); 27 — яєчникова торочка; 28 — торочки маткової труби; 29 — ам­пула маткової труби; 30 — Маткова труба; 31 — яєчник; 32 — перешийок маткової труби; 33 — власна зв’язка яєчника

У дорослої жінки яєчник має форму яйця, дещо сплющеного у передньо-задньому напрямку. Маса яєчника дорівнює 5—8 г, довжина — 2,5—5 см, ширина — 1,5—3 см, товщина — 0,5—1,0 см.

В яєчнику розрізняють два кінці: верхній трубний (extremitas tubaria), оберне­ний до маткової труби, та нижній матковий (extremitas uterina), обернений до мат­ки, і дві поверхні: бічну (facies lateralis), яка прилягає до стінки малого таза, та присередню (facies medialis), яка обернена у порожнину малого таза. Поверхні яєчника переходять спереду в прямий брижовий край (margo mesovaricus), до якого прикрі­плюється брижа яєчника, а ззаду — у випуклий вільний край (margo liber), оберне­ний до черевної порожнини. На брижовому краї є невелике заглиблення — ворота яєчника (hilum ovarii) — місце входу та виходу судин і нервів.

Будова яєчника. Ззовні яєчник вкритий одношаровим кубічним (недіяльним зародковим) епітелієм, під яким залягає сполучнотканинна білкова оболонка (tunica albuginea). Сполучнотканинна строма яєчника (stroma ovarii) багата на еластичні волокна та клітинні елементи. Внутрішня будова яєчника варіює залежно від віку і функціонального стану організму. В яєчнику дорослої жінки розрізняють два шари: зовнішній — кору та внутрішній — мозок.

Мозок (мозкова речовина) яєчника (medulla ovarii) розташовується в центрі ор­гана, ближче до його воріт. Ця речовина утворена із пухкої сполучної Тканини, яка містить велику кількість еластичних волокон, гладеньких м’язових клітин, нервів, кровонос­них та лімфатичних судин.

Кора (кіркова речовина) яєчника (cortex ovarii) розташовується під білковою оболон­кою. Це основна діяльна частина органа. Вона складається із щільної волокнистої сполучної тканини, в якій розміщуються багаточисельні фолікули яєчника: первинні (що ростуть, дозрі­вають), зрілі — пухирчасті (граафові пухирці), атретичні (що піддаються зворотному розвит­ку), а також жовті тіла та рубці (мал. 182).

На відміну від чоловічих статевих клітин розмноження жіночих відбувається у внутріш- ньоутробному періоді. Формуються первинні яєчникові фолікули (folliculi ovarici primarii), кожний з яких містить жіночу статеву клітину — яйцеклітину, оточену одним шаром фоліку­лярних епітеліальних клітин. В яєчнику ново­народженої дівчинки налічується близько 400 тисяч первинних фолікулів. Після народження кількість фолікулів вже не збільшується, а зменшується шляхом резорбції (розсмоктуван­ня). До настання статевої зрілості в мозковій речовині яєчника їх не залишається зовсім, а в кірковій речовині їх залишається близько 15 тисяч. Первинні фолікули дозрівають тільки в період статевої зрілості. Протягом життя жінки дозріває близько 400—500 фолікулів, які по­ступово перетворюються в зрілі — пухирчасті фолікули (folliculi ovarici vesiculosi), а інші — гинуть. Загибель (атрезія) фолікулів супроводжується розпадом яйцеклі­тини та фолікулярного епітелію, заміщенням їх сполучною тканиною і утворенням атретичного тіла (corpus atreticum).

Мал. 182. Схема розвитку фолікулів яєчника. Овуляція, утворення жовтого тіла

1 — примордіальний фолікул; 2 — пер­винний (що росте, дозріває) фолікул; 3 — пухирчастий фолікул (граафовий пухирець); 4 — овуляція; 5 — жовте ті­ло; 6 — рубець на місці жовтого тіла; 7 — строма яєчника; 8 — атретичне ті­ло; 9 — кровоносна судина

Зрілий фолікул (граафовий пухирець) досягає в діаметрі близько 1 см, ззовні вкритий сполучнотканинною оболонкою — текою фолікула (theca folliculi), яка складається з двох шарів: зовнішнього і внутрішнього. Зовнішня оболонка теки по­будована із щільної сполучної тканини, бідної на клітинні елементи та Кровоносні судини. У сполучній тканині внутрішньої оболонки теки міститься багато кровоно­сних судин та лімфатичних капілярів, а також інтерстиційних клітин, які продуку­ють гормон естрадіол, відповідальний за дозрівання яйцеклітини та формування вторинних жіночих ознак. До внутрішньої оболонки теки прилягає зернистий шар (stratum granulosum), який в одному місці потовщений і утворює яйценосний горбок (cumulus oophorus). В яйценосному горбку міститься яйцеклітина — овоцит (ovocytus). Всередині зрілого фолікула наявна порожнина, заповнена фолікулярною рідиною (liquorfollicularis), якій властива гормональна активність. Яйцеклітина, яка міститься в яйценосному горбку, оточена прозорою зоною (zona pellucida) і проме­нистим вінцем (corona radiata), утвореними із фолікулярних клітин. По мірі дозрі­вання фолікул яєчника росте, збільшується в розмірах, поступово досягає поверх­невого шару органа, дещо виступаючи над його поверхнею. Під час овуляції стінка такого фолікула розривається і яйцеклітина разом з фолікулярною рідиною вино­ситься в порожнину очеревини, де потрапляє на торочки труби і по них надходить у черевний отвір маткової труби.

У людини овуляція відбувається зазвичай регулярно кожні 28—30 днів. Фоліку­ли розриваються під впливом фолікулостимулюючого гормону гіпофіза (ФСГ) — фолітропіну, а овуляція — під дією лютенізуючого гормону гіпофіза (ЛГ) — лютропіну. Порожнина фолікула, що лопнув і спорожнів, заповнюється кров’ю. Згусток крові швидко замінюється сполучною тканиною. Під впливом гормону лютропіну тут розвивається жовте тіло (corpus luteum). Клітини фолікулярного епітелію роз­множуються, в них накопичується жовтий пігмент і вони перетворюються в люте- оцити, котрі продукують гормон прогестерон. Якщо Запліднення яйцеклітини не відбулось, то жовте тіло має невеликі розміри (до 1,0—1,5 см), функціонує недовго (12—14 днів) і називається циклічним (менструальним) жовтим тілом (corpus luteum ciclicum (menstruationis)). Пізніше воно проростає сполучною тканиною і пе­ретворюється на білясте тіло (corpus albicans), яке через декілька років розсмокту­ється. Якщо ж яйцеклітина запліднюється і настає Вагітність, то жовте тіло розрос­тається, стає великим, досягаючи в діаметрі 1,5—2 см і існує протягом всього періоду вагітності. Таке жовте тіло називають справжнім жовтим тілом вагітнос­ті (corpus luteum graviditatis). Воно виконує внутрішньосекреторну функцію — продукує гормон прогестерон, який впливає на слизову оболонку матки, готуючи її до вкорінення заплідненої яйцеклітини, росту і розвитку плода, а також затримує ріст нових фолікулів. Після народження дитини жовте тіло вагітності також замі­нюється сполучною тканиною і перетворюється на білясте тіло. На поверхні яєчни­ка на місцях розриву пухирчастих фолікулів залишаються рубчики. У дорослої жі­нки такі рубчики вкривають всю поверхню яєчника.

У жінок старшого віку (45 та більше років) дозрівання фолікулів та овуляція стають нерегулярними, а згодом і зовсім припиняються. Настає клімактеричний пе­ріод (Клімакс).

Біля кожного яєчника розташовані рудиментарні утвори — над’яєчники, прияєчники та пухирчасті придатки — залишки канальців первинної нирки та її протоки.

Над’яєчник (epoophoron) знаходиться позаду і збоку від яєчника між листками брижі маткової труби. Він складається з поздовжньої протоки над’яєчника (ductus epoophori longitudinalis) та ніжної сітки покручених поперечних канальців (проточків) (ductuli transversi), які впадають у поздовжню протоку (мал. 181).

Прияєчник (paroophoron) — незначних розмірів утвір, який також залягає в брижі маткової труби біля трубного кінця яєчника. Він складається з декількох роз­різнених сліпих проточків, що є залишками каудальної частини мезонефрової про­токи.

Пухирчасті придатки (appendices vesiculosae) — один або декілька пухирців, підвішених на довгих ніжках на брижі маткової труби чи на одній із її торочок.

Кровопостачається яєчник гілками яєчникової Артерії, котра відходить від чере­вної частини аорти, та яєчниковими гілками, що відходять від маткової артерії. Ве­нозна кров відтікає по однойменних венах у нижню порожнисту вену (від правого яєчника) та в ліву ниркову вену (від лівого яєчника). Лімфатичні судини несуть лі­мфу у поперекові та внутрішні клубові Лімфатичні вузли.

Іннервують яєчник гілки черевного аортального та нижнього підчеревного сплетень (симпатична іннервація) і тазових нутряних нервів (парасимпатична іннервація).