Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вчення про внутрішні органи
Великі залози травної системи
Розвиток травної системи людини

Травна система закладається ще до формування тіла зародка шляхом виникнення ентодермального шару в середині сферичного бластодермального міхурця. Під час формування тіла зародка (після 20-го дня внутрішньоутробного розвитку) і відме­жовування його від позазародкових елементів зародкова (кишкова) ентодерма згор­тається в трубку (первинну кишку), яка починається та закінчується сліпо і сполу­чається з жовтковим мішком. На 4-му тижні внутрішньоутробного життя первинна кишка, яка розвивається з ентодерми, розташовується спереду хорди. В подальшо­му із цієї ентодерми утворюється епітелій травної трубки (за винятком частини по­рожнини рота та ділянки відхідникового отвору), а також дрібні та великі травні залози (шлункові, кишкові, Печінка, Підшлункова залоза). Решта шарів травної тру­бки (слизова оболонка, крім епітелію, підслизова основа, м’язова і сполучнотка­нинна оболонки) походять із спланхноплеври — внутрішньої пластинки несегментованої частини мезодерми, яка прилягає до первинної кишки. В утворенні порожнини рота і кінцевого відділу прямої кишки бере участь ектодерма.

У кінці 4-го тижня ембріонального розвитку на головному кінці зародка з’являється заглиблення ектодерми — ротова бухта, а на каудальному — відхі­дникова бухта. Ротова бухта, поглиблюючись, доходить до переднього замкну­того кінця первинної кишки. Між порожниною первинної кишки і ротовою бух­тою утворюється двошарова глоткова перетинка (мембрана), яка складається із зовнішнього ектодермального і внутрішнього ентодермального шарів. Незаба­ром (на 4—5-му тижні розвитку) глоткова перетинка проривається і порожнина ротової бухти сполучається з порожниною первинної кишки. Відхідникова бух­та відділяється від порожнини первинної кишки відхідниковою перетинкою (мембраною), утвореною, подібно до глоткової перетинки, із ектодермального шару відхідникової бухти і ентодермального шару первинної кишки. Прорив відхідникової перетинки на 5-му тижні розвитку призводить до утворення кау­дального отвору первинної кишки. Таким чином, у результаті прориву глоткової та відхідникової перетинок первинна кишка ембріона з двох сторін отримує сполучення із зовнішнім середовищем.

У первинній кишці виділяють головну і тулубову кишки, межею між якими є ентодермальне вип’ячування первинної кишки — майбутні Трахея і Легені. Головна кишка, в свою чергу, ділиться на ротову частину і глоткову кишку, тулубова — на передню, середню і задню кишки. Із ротової частини, вистеленої епітелієм ектодер­мального походження, утворюється частина ротової порожнини; із глоткової ки­шки, вистеленої ентодермальним епітелієм, формуються глибокі відділи порожнини рота і Глотка. Із передньої кишки (тулубової) формуються Стравохід, Шлунок і по­чаткова частина дванадцятипалої кишки; із середньої — Тонка кишка і початко­вий відділ товстої кишки (сліпа кишка, висхідна і поперечна ободові кишки; із зад­ньої кишки — низхідна і сигмоподібна ободові кишки та пряма кишка. Сомато- і вісцероплевра формують очеревину.

Розвиток порожнини рота пов’язаний з формуванням лицевої частини зарод­ка і перетворенням зябрових дуг та кишень. На внутрішніх бічних стінках глот­кової кишки з’являється до п’яти парних вип’ячувань — зябрових кишень. Зяб­рові щілини у людини не утворюються. Між зябровими кишенями розташовуються ділянки Тканини, які отримали назву вісцеральних (зябрових) дуг: перша — щелепна, друга — під’язикова вісцеральна дуга, третя, четверта і п’ята — власне зяброві дуги.

Із щелепної (першої вісцеральної) дуги та прилеглих до неї тканин утворю­ються парні верхньощелепні та нижньощелепні відростки, які обмежовують ро­тову бухту знизу і з боків. Її верхньою межею є лобовий відросток, який відхо­дить від майбутньої основи черепа, що формується. В подальшому лобовий відросток ділиться на серединний та бічні носові відростки, із яких формуються Зовнішній ніс, перегородка носа і стінки носової порожнини. В цей же час верх­ньощелепні відростки зближуються, зростаються з бічними носовими відрост­ками, утворюючи верхню губу. На внутрішній поверхні верхньощелепних відро­стків виникають валики, які ростуть назустріч один одному, утворюючи піднебіння. Із верхньощелепних відростків формуються верхні щелепи, із ниж­ньощелепних — нижня губа, Нижня щелепа і дно порожнини рота. Ектодерма, яка вкриває краї верхньощелепних і нижньощелепних відростків, дає зачатки для зубів. Язик утворюється із парних і непарних закладок на вентральній стінці глотки в ділянці першої і другої зябрових дуг. Із першої вісцеральної дуги фор­муються також молоточок та коваделко (слухові кісточки).

Друга-п’ята вісцеральні (зяброві) дуги і прилеглі до них тканини, зростаючись по серединній лінії одна з одною, формують передню частину шиї. Із другої вісце­ральної дуги утворюються малі роги під’язикової кістки, шилоподібний відросток і стремінце (слухова кісточка). Із третьої вісцеральної (першої зябрової) дуги фор­муються великі роги під’язикової кістки.

Із епітелію першої зябрової кишені утворюється епітеліальний покрив слизової оболонки слухової труби і барабанної порожнини середнього вуха; із другої — епі­телій мигдаликової ямки; із третьої та четвертої — загрудинна та Прищитоподібні залози. Щитоподібна залоза формується із епітелію передньої стінки глотки на межі між першою та другою дугами.

Уже в кінці першого місяця розвитку можна розрізнити первинну порожнину рота, глотку, стравохід, шлунок і кишку. На другому місяці частина кишкової труб­ки інтенсивно росте, утворюючи веретеноподібне розширення — майбутній шлу­нок, який в подальшому згинається і повертається вправо на 90°, та кишкову (пуп­кову) петлю, в якій розрізняють низхідне і висхідне коліна. Від верхівки кишкової трубки відходить шлунково-кишкова протока, яка сполучає кишку з жовтковим мішком. Із низхідного коліна утворюється тонка кишка, із висхідного — кінцевий відділ тонкої кишки, сліпа кишка, висхідна і поперечна ободові кишки.

Ентодерма стінки дванадцятипалої кишки утворює краніальне і каудальне вип’ячування, з яких розвиваються печінка і Жовчний міхур, а з її вентрального і дорзального вип’ячувань в тій же ділянці формується підшлункова залоза.

Протягом 2—3-го місяців розвитку задня кишка, яка розташовується у сагіталь­ній площині, зміщується вліво і доверху, а кишкова петля повертається на 180°, в результаті цього зачаток сліпої кишки опиняється вгорі справа (висхідне коліно), а низхідне коліно кишкової петлі спрямоване донизу. У другій половині внутрішньо-утробного розвитку сліпа кишка опускається в праву клубову ямку, кишкова петля повертається за годинниковою стрілкою ще на 90⁰ (всього поворот на 270°). Низ­хідне коліно кишки значно видовжується. В результаті цього кишка багато разів згинається, утворюючи петлі. Останні зміщують доверху поперечну ободову киш­ку, що розвивається. Висхідна ободова кишка розташовується справа, прилягаючи до задньої стінки черевної порожнини, а поперечна — лягає впоперек. Це призво­дить до утворення правого згину ободової кишки. Одночасно верхній відділ задньої кишки переміщується вліво, приростає до задньої стінки черевної порожнини, утворюючи низхідну ободову кишку. Між нею і поперечною ободовою кишкою формується лівий згин ободової кишки.

Складка дорзальної брижі шлунка, продовжуючи рости, спускається від великої кривини шлунка донизу і розташовується спереду поперечної ободової кишки і пе­тель тонкої кишки. Це великий сальник. Задня стінка його у верхньому відділі зрос­тається з поперечною ободовою кишкою та її брижею. Порожнина позаду шлунка перетворюється у сальникову сумку. Проміжок між двома листками великого саль­ника після народження заростає.