Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вчення про внутрішні органи
Великі залози травної системи
Короткий порівняльно-анатомічний огляд розвитку травної системи

Травна система є однією з найдавніших (в еволюційному розвитку) систем. Трав­ний мішок примітивно збудованих багатоклітинних організмів перетворюється в трубку (у червів), яка в міру прогресування організмів збільшується, ускладнюється будова стінки, виникають розширення, петлі, згини.

На ранніх стадіях філогенетичного і онтогенетичного розвитку органи травлен­ня і Дихання становлять єдину систему, з якою тісно пов’язані великі травні залози, а також нижній відділ сечостатевого апарату.

У примітивних хордових (ланцетник) Травний апарат має вигляд трубки, яка почи­нається ротовим отвором і закінчується відхідниковим каналом. Дихального апарату в них немає, а функцію обміну газів виконує передній відділ кишкової трубки (стінка глотки), що міститься поблизу ротового отвору. У більш розвинених хребетних тварин біля рота з обох боків кишкової трубки утворюються спеціальні органи дихання — зя­бра. На подальших етапах еволюційного розвитку виникають тварини, які живуть на суші, тому в них замість зябер розвиваються органи повітряного дихання — Легені. Достовірність цього положення підтверджує той факт, що в наш час існують тварини, які перебувають у перехідному стані між водним та наземним життям і тому мають як зябра, так і легені. Це деякі риби та земноводні, або амфібії (дводишні).

Будова травної системи у різних видів тварин пов’язана з характером живлення тварини, способом добування та обробки їжі. У круглоротих щелепи ще відсутні. Вони вперше формуються у хрящових та осетрових риб і вже мають Зуби. Отвір рота в зв’язку з цим переміщується у нижні відділи голови. Губи відсутні. Язик розвинутий слабко, не має м’язів. М’язи у товщі язика появляються в амфібій. Зв’язаний з порожниною рота зябровий апарат, який виконує функцію дихання у риб, з виходом тварин на сушу в процесі філогенезу перетворюється на інші орга­ни. У наземних хребетних тварин з’являються органи дихання, епітеліальна висил­ка яких розвивається із первинної кишки.

Часткове розділення порожнини рота на власне порожнину рота і порожнину носа відбувається у рептилій. У цих тварин язик добре виражений, величина і фор­ма його взаємозв’язані з особливостями їхньої будови та життя. З’являються губні та під’язикові залози.

У ссавців Порожнина рота, в яку відкриваються протоки слинних залоз, вже по­вністю відділена від порожнини носа, утворюється піднебіння і присінок рота. Ро­това щілина оточена більш — менш добре вираженими губами. Язик та зуби розви­нуті відповідно до характеру живлення тварин. Стравохід у хребетних тварин, який виконує функцію проведення їжі у Шлунок, має різну довжину, яка відповідає роз­мірам і будові тварини.

Форма і положення шлунка, будова його слизової і м’язової оболонок взаємо­зв’язані з формою тіла тварини, особливо з характером живлення, кількістю і видом їжі, розвитком інших органів. У хребетних тварин, які мають видовжене тіло, по­здовжня вісь шлунка витягнута вздовж його осі, у короткотілих шлунок розшире­ний, розміщений у черевній порожнині косо або поперечно. У птахів шлунок має залозистий і м’язовий відділи. У гризунів, м’ясоїдних ссавців шлунок являє собою просте розширення травної трубки. У травоїдних ссавців будова шлунка складна, особливо у жуйних, в яких він має досить великі розміри і ділиться на декілька від­ділів, відмінних один від одного. Однак високий ступінь диференціювання шлунка залежить не від складності його форми, а від мікроскопічної будови його стінок і розвитку шлункових залоз.

Кишка у нижчих хребетних тварин витягнута вздовж хребта, у більш високоорганізованих-утворює петлі. У ряді хребетних, починаючи з вищих риб, клоака роз­діляється на дві відокремлені частини — пряму кишку і сечостатеву пазуху. У ам­фібій формуються згини кишки, у рептилій кількість згинів зростає, починається поділ кишки на тонкий і товстий її відділи. Тільки кінцева частина кишки у всіх хребетних тварин залишається прямою. Птахи мають довгу кишку, в ній добре роз­винені залози, які вперше з’являються у хрящових риб. У травоїдних тварин у зв’язку з тим, що рослинна їжа більш далека за своїм хімічним складом від тіла тварин, у них відмічається значна довжина кишечника, причому особливого розви­тку досягає Товста кишка, в якій у деяких тварин, наприклад, у коня, появляються додаткові сліпі відростки, де відбувається, бродіння неперетравлених решток їжі. У м’ясоїдних тварин довжина кишки значно коротша. Всеїдні за будовою травного тракту займають ніби проміжне положення. До їх числа відноситься і людина.

Межею між тонкою і товстою кишкою є спочатку складка слизової оболонки, яка появляється у деяких амфібій, а потім заслінка. Початком товстої кишки слу­жить сліпа кишка, яка формується у амфібій у вигляді сліпого вип’ячування. Цей відділ кишки має великі розміри у травоїдних ссавців, слабко виражений або зовсім відсутній у м’ясоїдних. Червоподібний відросток наявний тільки у деяких ссавців — кроля, мавпи, людини.

При формуванні тонкої і товстої кишок в них з’являються складки, залози, у то­му числі і великі (Печінка, Підшлункова залоза). Печінка наявна у всіх хребетних тварин. У деяких риб, амфібій вона дольчаста, має відростки. Рептилії мають печі­нку, яка зазвичай складається з двох часток. Двочасткова будова печінки характер­на для птахів і ссавців. Підшлункова залоза у риб має невеликі розміри, у амфібій її величина зростає, у птахів вона охоплена петлею дванадцятипалої кишки, що фор­мується.