Анатомія людини - Коцан І. Я. 2009

Вчення про внутрішні органи
Травний апарат
Порожнина рота

Порожнина рота (cavitas oris) є початковим відділом травного каналу (мал. 140). Завдяки рецепторам загальної та смакової чутливості тут оцінюється якість їжі, за допомогою зубів вона подрібнюється, за допомогою язика змішується із слиною, яка надходить у порожнину рота із слинних залоз, і потім направляється у глотку.

Мал. 140. Порожнина рота і зів

1 — верхня зубна дуга; 2 — піднебінний шов; 3 — піднебінно-глоткова дужка; 4 — піднебінний миг­далик; 5 — піднебінно-язикова дужка; 6 — спинка язика; 7 — нижня зубна дуга; 8 — підборідно-губна борозна; 9 — нижня губа; 10 — перешийок зіва; 11 — щока; 12 — спайка губ; 13 — піднебін­ний язичок; 14 — м’яке піднебіння; 15 — тверде піднебіння; 16 — верхня губа; 17 — горбок верх­ньої Губи; 18 — підносовий жолоб (фільтр)

Порожнина рота розміщена у нижній частині лиця і обмежована знизу надпід’язиковими м’язами, які утворюють діафрагму рота, зверху — твердим і м’яким піднебінням. З боків її обмежовують Щоки, спереду — губи, а ззаду через отвір — зів порожнина рота з’єднується з глоткою. У ротовій порожнині розташовані Зуби, Язик, в неї відкриваються протоки великих і малих слинних залоз.

Порожнину рота поділяють на присінок рота та власне порожнину рота (мал. 141).

Присінок рота (vestibulum oris) являє собою вузьку щілину, яка обмежована спереду і ззовні губами та щоками, а зсередини — зубами і яснами. Із зовнішнім середовищем присінок рота сполучається за допомогою ротової щілини, а з власне порожниною рота — за допомогою щілини між верхніми та нижніми зубами і отворів, які знаходяться ззаду за останніми зубами нижньої щелепи.

Ротова щілина (rima oris) обмежована верхньою та нижньою губами (labium superius et labium inferius). Основа губ утворена волокнами колового м’яза рота. Зовні­шня поверхня губ вкрита шкірою, внутрішня — слизовою оболонкою. Проміжна час­тина (червона облямівка) губ вкрита незроговілим багатошаровим епітелієм. Слизова оболонка губ і щік продовжується на коміркові відростки верхньої та нижньої щелеп, утворюючи Ясна, які щільно приростають до коміркового краю щелеп та шийок зубів. По серединній лінії між губами та яснами слизова оболонка потовщується і утворює дві складки — вуздечки верхньої та нижньої губ (frenulum labii superioris et frenulum labii inferioris). Верхня губа переходить у нижню губу в кутах рота, утворюючи в цьо­му місці спайку губ (commissura labiorum). На передній поверхні верхньої губи посере­дині міститься невелике підвищення — горбок (tuberculum). Борозна, що простягається по серединній лінії від горбка до перегородки носа, зветься підносовим жолобом або фільтром (philtrum) (така назва з’явилась через крапельки поту, які на запітнілому об­личчі більше знаходяться у цьому місці). У підслизовій частині губ розташовуються у великій кількості слизові губні залози, вивідні протоки яких відкриваються на поверхні слизової частини обох губ.

Мал. 141. Порожнина рота і порожнина глотки (сагітальний розріз)

1 — власне ротова порожнина; 2 — присінок рота; 3 — нижній носовий хід; 4 — присінок носа; 5 — лобова пазуха; 6 — середня носова раковина; 7 — Нижня носова раковина; 8 — верхня носова ракови­на; 9 — клиноподібна пазуха; 10 — глотковий (аде­ноїдний) мигдалик; 11 — глотковий отвір слухової труби; 12 — трубний валик; 13 — м’яке піднебіння (піднебінна завіска); 14 — ротова частина глотки; 15 — піднебінний мигдалик; 16 — перешийок зіва; 17 — корінь язика (язиковий мигдалик); 18 — над­гортанник; 19 — черпако-надгортанна складка; 20 — гортанна частина глотки; 21 — перснеподіб­ний Хрящ; 22 — Стравохід; 23 — Трахея; 24 — щи­топодібний хрящ; 25 — під’язикова кістка; 26 — підборідно-під’ язиковий м’яз; 27 — підборідно-язиковий м’яз; 28 — Нижня щелепа

Щоки (buccae), так само, як і губи, ззовні покриті шкірою, а зсередини — сли­зовою оболонкою. Основу щоки утворює щічний м’яз. Між шкірою і щічним м’язом міститься заглибина, в якій знаходиться значне скупчення жирової Тканини — жирове тіло щоки (corpus adiposum buccae), яке добре розвинуте у дітей перших років життя і обумовлює їхню характерну округлість лиця. Вважають, що особливе значення мають ці утвори у немовлят, оскільки сприяють зменшенню дії атмосфер­ного тиску на порожнину рота під час акту смоктання молока. У присінок рота від­криваються велика кількість дрібних слинних залоз, а також протоки привушних залоз. Устя протоки привушної залози розташовується на слизовій оболонці щоки на рівні верхнього другого великого кутнього зуба.

Власне порожнина рота (cavitas oris propria) обмежована спереду і з боків яс­нами та зубами, зверху — твердим і частково м’яким піднебінням, знизу — дном ротової порожнини, яке утворене парними щелепно-під’язиковими та підборідно-під’язиковими м’язами. Ззаду ротова порожнина сполучається з порожниною глот­ки за допомогою зіву — непарного отвору, який обмежований зверху м’яким підне­бінням (його піднебінною завіскою і язичком), знизу — коренем язика, а з боків — піднебінними дужками.

Піднебіння (palatum) складається з двох частин: передньої (більшої) — твердо­го піднебіння і задньої (меншої) — м’якого піднебіння.

Тверде піднебіння (palatum durum) відокремлює порожнину рота від порожнини носа. Кісткову основу твердого піднебіння складають піднебінні відростки верхніх щелеп та горизонтальні пластинки піднебінних кісток. Слизова оболонка, що його вкриває, товста, гладенька і щільно зрощена з окістям. У передній ділянці піднебін­ня розміщується кілька слабко виражених поперечних піднебінних складок (plicae palatinaе transversaе), а по серединній лінії йде піднебінний шов( raphe palati) — мі­сце зрощення верхніх щелеп.

М’яке піднебіння (palatum molle) утворене з волокнистої пластинки та м’язів. У ньому розрізняють передню горизонтальну частину, що є продовженням твердо­го піднебіння, і задню частину, яка йде косо дозаду та вниз і називається піднебін­ною завіскою (velum palatinum). Піднебінна завіска посередині витягується у неве­ликий конічної форми піднебінний язичок (uvula palatina). З кожної сторони піднебінна завіска переходить у дві дужки: передню — піднебінно-язикову (arcus palatoglossus) і задню — піднебінно-глоткову (arcus palatopharyngeus), між якими розміщується піднебінний мигдалик (tonsilla palatina).

Під слизовою оболонкою м’яке піднебіння має сполучнотканинну пластинку — піднебінний апоневроз, а також ряд м’язів, які відіграють важливу роль в акті ковтання.

М’яз язичка (m. uvulae) починається від задньої носової ості піднебінної кістки і закінчується у товщі язика. Функція: піднімає язичок і тягне його назад.

М’яз — підіймач піднебінної завіски (m. levator veli palatini) починається від нижньої поверхні кам’янистої частини скроневої кістки і прикріплюється до піднебінного апоневрозу. Функція: піднімає м’яке піднебіння і тягне його дозаду, розширює хрящову частину слухової труби, покращуючи сполучення бара­банної порожнини з носоглоткою.

М’яз — натягувач піднебінної завіски (m. tensor veli palatini) починається від клиноподібної кістки і прикріплюється до піднебінного апоневрозу. Функція: натягує піднебінну завіску та хрящову частину слухової труби, збільшуючи її просвіт.

Піднебінно-язиковий м’яз (m. palatoglossus) проходить у товщі піднебінно-язикової дужки. Починається від бічного краю кореня язика і прикріплюється до піднебінного апоневрозу. Функція: натягує дужки і тим самим звужує зів.

Піднебінно-глотковий м’яз (m. palatopharyngeus) починається від задньої стін­ки глотки та пластинки щитоподібного хряща і закінчується серед м’ язових пуч­ків м’якого піднебіння і пучків його апоневрозу. Частина пучків цього м’яза прикріп­люється до нижнього краю внутрішньої пластинки хряща слухової труби, утворюючи трубно-глотковий м’яз. Функція: зближує піднебінно-глоткові дужки (звужує отвір зіву) і підтягує вверх нижню частину глотки та Гортань.